Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №498/1157/26 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/1157/26

Провадження по справі №2/498/923/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року с-ще Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Коммунішиної С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в с-щі Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що 12.04.2025 року між ТОВ «АВІРА ГРУП» та відповідачем було укладено кредитний договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 134949 від 12.04.2025 року, за умовами якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн. строком на 90 днів. Позивач зазначає, що кредитний договір № 134949 від 12.04.2025 року укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» вказує, що первісний кредитор ТОВ «АВІРА ГРУП» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн. були перераховані відповідачу на реквізити платіжної картки , вказаної відповідачем .У подальшому 19.12.2025 року між ТОВ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 134949 від 12.04.2025 року. Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, кредитні кошти та проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 620,80 грн.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 134949 від 12.04.2025 року у розмірі 7 620,80 грн., з яких: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 620,80 грн - прострочена заборгованість за процентами; 1 000,00 грн - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору.

Крім того, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» просив стягнути з відповідача судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500, 00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, заяв та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані матеріали, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 12.04.2025 року між ТОВ «АВІРА ГРУП» та Відповідачем було укладено кредитний договір № 134949 від 12.04.2025 року.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 134949 від 12.04.2025 року ТОВ «АВІРА ГРУП» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором, кредит надається строком на 90 днів, строк дії договору становить 90 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту № 134949 від 12.04.2025 року передбачено, що за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити ТОВ «АВІРА ГРУП» 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки – фіксована. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

З додатку № 1 від 12.04.2025 року до договору фінансового кредиту № 134949 від 12.04.2025 року вбачається, що відповідач підписав документ електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3356.

Згідно з довідкою ТОВ «АВІРА ГРУП» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 134949 від 12.04.2025 року, була ідентифікований ТОВ «АВІРА ГРУП» в інформаційно-телекомунікаційній системі www.aviracredit.com.ua

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а саме перерахував на реквізити платіжної картки, вказані відповідачем, суму коштів, визначену договором.

На підставі договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року встановлено, що 19.12.2025 року у м. Києві між ТОВ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», як фактором, було укладено договір факторингу № 19122025/2.

Відповідно до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року до реєстру включено відповідача, номер договору - 134949, дата укладення договору - 12.04.2025 року, сума виданого кредиту - 4 000,00 грн.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а якщо правочин відповідно до закону або домовленості сторін має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах, пов`язаних з укладенням кредитних договорів в електронній формі, звертав увагу на необхідність перевірки належної ідентифікації позичальника, факту направлення та використання одноразового ідентифікатора, зв`язку відповідної дії з укладенням конкретного договору, а також підтвердження фактичного надання кредитних коштів. Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують укладення відповідачем кредитного договору № 134949 від 12.04.2025 року в електронній формі, погодження істотних умов кредитування та підписання електронних документів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що право вимоги за кредитним договором № 284205 від 09.06.2025 року перейшло від ТОВ «АВІРА ГРУП» до позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року.

Відповідач доказів визнання недійсним договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року, припинення зобов`язання, сплати заборгованості або неправильності розрахунку заборгованості суду не надав.

Доказів повернення основної суми боргу за кредитним договором № 134949 від 12.04.2025 року відповідач суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 134949 від 12.04.2025 року та додатку № 1 до договору фінансового кредиту № 2134949 від 12.04.2025 року сторони погодили платність користування кредитними коштами, строк кредитування, порядок нарахування процентів та фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на добу.

Відповідач доказів сплати процентів, неправильності їх нарахування або припинення відповідного зобов`язання суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 2 620,80 грн. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 1 000,00 грн.

Однак фактично отримані кредитні кошти за кредитними договорами, відповідачем, як позичальником, не повернуті, а тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідача заборгованість в загальному розмірі 6 620,80 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, акт про отримання правової допомоги від 07.07.2026 року та платіжну інструкцію від 19.10.2026 року.

Згідно з договором № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, його укладено між ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» та Адвокатським бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг.

Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не брав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 500, 00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг.

Водночас факт надання позивачу професійної правничої допомоги та її оплату підтверджено матеріалами справи.

З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263,265, 268, 281, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 , заборгованість за Кредитним договором № 134949 від 12.04.2025 року, в сумі: 6 620,80 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 4 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками — 2 620,80 грн. на користь ТОВ Фінансова Компанія «Венера Фінанс» Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703 .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та 2 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ Фінансова Компанія «Венера Фінанс» Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703 .

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Великомихайлівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Н.С.Чернецька