Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №494/2617/26 — Березівський районний суд Одеської області

Суд: Березівський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №494/2617/26

Суддя: Римар І. А.

Березівський районний суд Одеської області

29.10.2026

Справа № 494/2617/26

Провадження № 3/494/595/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., за участю особи,

яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника -

Гаврилович І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінаии та доповненнями (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла адміністративна справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2026 року, справу визначено судді Римар І.А. та передано канцелярією суду у провадження судді 08.10.2026 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у строки, визначені КУпАП, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працюють два судді при штатній чисельності чотири судді, які водночас виконують повноваження слідчих суддів на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, постійними повітряними тривогами на території Одеської області, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд кожної справи у розумні строки, визначені КУпАП.

Як вбачається з протоколу серії ЕПР1 783902 від 29.09.2026 року, що 29 вересня 2026 року о 08 год 45 хв у с. Вікторівка Березівського району Одеської області, на вул. Івана Франка, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання маневру обгону попутного транспортного засобу ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , у кінці підйому та в умовах обмеженої оглядовості не дотримався безпечного інтервалу, не був уважним і не стежив належним чином за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів із заподіянням механічних пошкоджень. Такі дії у протоколі кваліфіковано як порушення підпункту «г» пункту 14.6, пункту 13.1 та підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України (далі –ПДР), що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 у судових засіданнях 21.10.2026 року та 29.10.2026 року своє вини не визнав, заперечував порушення Правил дорожнього руху та наполягав, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок дій іншого водія. Його захисник - адвокат Гаврилович І.П. - подала письмові заперечення на протокол, просила закрити провадження на підставі пункту 1 частини першої ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування такої позиції захисник зазначила, що маневр обгону виконувався нібито після завершення підйому, на прямій і відкритій ділянці дороги; що виїзд до автозаправної станції не є перехрестям; що положення про безпечний інтервал, на її думку, не можуть застосовуватися до встановленого механізму ДТП. Також захисник посилалася на відсутність світлових покажчиків повороту і можливу технічну несправність причепа автомобіля ВАЗ, відсутність у ОСОБА_2 певних документів, суперечності в його поясненнях та часі їх отримання, на вибірковість дій працівників поліції, а також на відеозаписи з нагрудних камер поліцейських.

Потерпілий у судове засідання 29.10.2026 року не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма від 22.10.2026 року. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надсилав, а тому розгляд справи відбувався за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані пояснення захисником та ОСОБА_1 , суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

За змістом статті 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також чи підтверджуються такі обставини належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, а оцінка доказів здійснюється на основі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Суд вважає зазначити, що сам по собі протокол не має наперед встановленої доказової сили, а його зміст перевіряється у взаємозв`язку з іншими доказами.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд, чи іншого майна.

Сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про доведеність вини будь-якого з її учасників та не є безумовною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Для притягнення особи до відповідальності необхідним є встановлення конкретного порушення Правил дорожнього руху, причинного зв`язку між таким порушенням та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.

На підтвердження обставин, зазначених у протоколі, до справи долучені: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 783902 від 29.09.2026 року; схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.09.2026 року з графічним відображенням розташування транспортних засобів, напрямків їх руху, дорожньої обстановки та відомостями про виявлені пошкодження; письмові пояснення ОСОБА_1 від 29.09.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 29.09.2026 року; матеріали повідомлення до поліції про ДТП, рапорт щодо його опрацювання, відеодиск.

Суд оцінює кожен із цих доказів не окремо, а в сукупності. Так, із письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих ним безпосередньо після ДТП, вбачається, що він сам описав виконання обгону автомобіля ВАЗ 2121 із причепом та подальше зіткнення з ним. Отже, факт виконання ОСОБА_1 маневру обгону, як такого, підтверджується не лише записом поліцейського в протоколі, а й повідомленням самого учасника події.

Незгода ОСОБА_1 з висновком про порушення ним Правил дорожнього руху,- не означає спростування факту маневру, прямо зазначеного в його первинних письмових поясненнях. У письмових поясненнях ОСОБА_2 описує рух автомобіля ВАЗ 2121 із причепом у напрямку вул. Івана Франка, подавання сигналу повороту праворуч у зв`язку з наміром заїзду на територію автозаправної станції та зіткнення з автомобілем BMW X3, який здійснював обгін.

Суд враховує, що пояснення обох учасників не збігаються в оцінці причин ДТП, проте взаємно підтверджують наступні обставини: участь саме цих транспортних засобів, здійснення ОСОБА_1 обгону та настання зіткнення під час такого маневру.

Долучена до матеріалів справи, - схема місця ДТП відображає розташування проїзної частини у районі виїзду до автозаправної станції, положення транспортних засобів після зіткнення, їх взаємне розміщення, а також пошкодження автомобілів і причепа.

Вказаний доказ узгоджується з тією частиною письмових пояснень водіїв, у якій ними описано сам факт обгону та зіткнення.

Таким чином, суд доходить висновку, що наявність механічних пошкоджень унаслідок ДТП підтверджена відомостями, зафіксованими у схемі місця події та протоколі.

Відповідно до підпункту «г» пункту 14.6 ПДР, обгін заборонений у кінці підйому, на мостах, естакадах, крутих поворотах, та інших ділянках доріг з обмеженою оглдовістю чи в умовах недостатньої видимості.

Положення пункту 1.10 ПДР розрізняють поняття обмеженої оглядовості й недостатньої видимості. Так, згідно ПДР: недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо. Обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об`єктами, а також транспортними засобами

Посилання захисника на те, що за її оцінкою, підйом уже завершився, а окремий участок дороги був прямим, суд перевіряє з огляду на опис місця події у протоколі, відображену на схемі конфігурацію дороги (яка має поворот та підйом) та пояснення учасників. Саме по собі твердження про прямолінійність певної ділянки проїзної частини не тотожне встановленню достатньої оглядовості на всій ділянці виконання маневру: початок обгону, випередження та повернення на попередню смугу,- становлять взаємопов`язані частини маневру.

За сукупністю зазначених доказів, в тому числі відеозапису, суд не знаходить підстав вважати спростованими зафіксовані у протоколі обставини виконання обгону в зоні обмеженого огляду.

При цьому, вказаний висновок зроблено за наявними доказами у справі та конкретними параметрами оглядовості.

Разом із цим, суттєве значення мають і вимоги пункту 13.1 та підпункту «б» пункту 2.3 ПДР, порушення яких поставлено ОСОБА_1 у вину у протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, пункт 13.1 ПДР зобов`язує водія з урахуванням швидкості, дорожньої обстановки, особливостей вантажу та стану транспортного засобу дотримувати безпечних дистанції та безпечного інтервалу, а підпункт «б» пункту 2.3 ПДР зобов`язує бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Окрім цього, пункт 13.3 ПДР прямо регулює, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Суд вважає зазначити, що під час обгону транспортні засоби, протягом частини маневру перебувають збоку один від одного, тому саме забезпечення достатнього бокового простору є одним із необхідних елементів безпечного виконання цього маневру.

В даному випадку, зіткнення відбулося в ході обгону транспортного засобу з причепом, а зафіксовані пошкодження транспортних засобів та положення учасників після ДТП, узгоджуються з висновком про недотримання безпечного інтервалу.

Суд не виходить із презумпції, що будь-яке зіткнення саме по собі доводить порушення пункту 13.1, а враховує сукупність первинних пояснень та схеми ДТП.

Посилання на те, що виїзд із території автозаправної станції не є перехрестям, не змінює правової оцінки у даній справі, оскільки ОСОБА_1 не інкриміновано порушення підпункту «а» пункту 14.6 ПДР, який стосується саме обгону на перехресті.

Стосовно тверджень про відсутність належних покажчиків повороту або технічну несправність причепа суд зазначає, що обов`язок одного водія діяти обачно та безпечно під час обгону не припиняється лише через припущення про можливе порушення ПДР іншим учасником.

Більш того, у поданих матеріалах немає належного технічного висновку, який би встановлював конкретну несправність причепа на час ДТП або доказів відсутності ввімкнення покажчику повороту. Наведені твердження не можуть бути прийняті, як доведена альтернативна причина ДТП.

Водночас, суд також роз`яснює, що суд не вирішує питання про винуватість ОСОБА_2 , оскільки предметом розгляду є матеріали, складені відносно ОСОБА_1 . Аналогічно, сама по собі наявність або відсутність у іншого учасника при собі посвідчення водія, поліса обов`язкового страхування, свідоцтва про реєстрацію чи інших документів - не встановлює механізму зіткнення.

Суд зазначає, що навіть якщо відповідні обставини можуть бути предметом окремої перевірки уповноваженим органом, вони не замінюють доказування наявності або відсутності причинного зв`язку між маневром ОСОБА_1 та наслідками ДТП.

Доводи про недоліки отримання поліцією пояснень ОСОБА_2 , суд оцінює з урахуванням того, що підписані письмові пояснення цього учасника є лише одним із джерел доказів та підлягають зіставленню з іншими доказами. Відмінності в оцінках учасників події та незгода захисника з діями поліцейських,- не зумовлюють автоматичної недопустимості письмових пояснень.

Враховуючи вищевикладене, за результатами оцінки доказів у їх взаємозв`язку, суд установив, що ОСОБА_1 виконував маневр обгону транспортного засобу з причепом у місці та за дорожніх умов, указаних у протоколі, без забезпечення безпечного інтервалу й належного врахування дорожньої обстановки. Саме під час цього маневру сталося зіткнення, яке спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Установлені порушення підпункту «г» пункту 14.6, пункту 13.1 та підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху перебувають у причинному зв`язку з настанням наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; підстав для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої ст. 247 КУпАП не встановлено.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд ураховує характер правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У справі не встановлено обставин, які законом визначені як такі, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. При цьому, суд зазначає, що невизнання вини не розцінюється судом як обставина, що обтяжує відповідальність.

Санкція статті 124 КУпАП передбачає альтернативні адміністративні стягнення: штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року

При виборі між цими видами стягнення, суд надає значення характеру встановленого порушення – а саме: виконанню обгону в умовах, за яких водій був зобов`язаний виявити підвищену обачність, та порушенню вимоги про безпечний інтервал, що призвело до реального пошкодження транспортних засобів.

Суд вважає, що за конкретних обставин даної справи, стягнення у виді штрафу не забезпечить належною мірою виховної та превентивної мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП. Водночас, беручи до уваги відсутність обтяжуючих обставин, суд обирає найменший строк позбавлення права керування транспортними засобами, передбачений санкцією статті, а саме: шість місяців.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП та пунктом 5 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 665 грн 60 коп. У матеріалах справи відсутні докази звільнення ОСОБА_1 від його сплати.

Керуючись статтями 23, 33, 38, 40-1, 124, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Державної судової адміністрації України, 050 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, ЄДРПОУ банку 37567646) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

У зв`язку з надмірним навантаженням, постійними повітряними тривогами, повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.11.2026 року.

Суддя І.А. Римар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua