Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №484/6540/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2/484/4628/26

Справа № 484/6540/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді - Шикері І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в сумі 10350 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.07.2023 між ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 87629 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надало позичальнику кредит в сумі 3000 грн. на строк 14 днів, до 29.07.2023 зі сплатою процентів 5% на добу.

23.12.2024 між ТОВ «ФК «Авіра Груп»» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №23122024, згідно якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідач свої вимоги за договором не виконав та кредит не повернув.

У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 10350 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7350 грн.

На підставі ст.ст. 274, 276 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач направив до суду відзив, у якому, заперечуючи проти позові зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення відсотків та витрат на правничу допомогу у повному обсязі. Позовні вимоги визнаються Відповідачем частково — виключно в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 000,00 грн., оскільки всі законні договірні відсотки були повністю сплачені Відповідачем раніше, а подальші нарахування є протиправними та перевищують встановлені законом ліміти. Так кредитний договір було укладено строком на 14 днів. Відповідно, узгоджений сторонами строк кредитування сплив 29 липня 2023 року. Договір містить Додаток №1, який є його невід`ємною частиною, — «Графік розрахунків та загальна вартість кредиту». У даному Графіку сторони чітко визначили межі відповідальності та суму планових відсотків за весь строк користування кредитом (14 днів) у розмірі 2 100,00 грн. Загальна вартість кредитного продукту за Графіком становила 5 100,00 грн. Проте, як вбачається з наданого Позивачем Деталізованого розрахунку заборгованості (сторінки 16-19 матеріалів позову), Кредитор здійснював нарахування відсотків за договірною ставкою 5% на день (що становить 1825% річних) поза межами встановленого строку — протягом 49 днів (до 03.10.2023 року), штучно накрутивши суму відсотків до 7 350,00 грн. Крім того, вважав, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 6000 грн., є абсолютно неспівмірною із складністю справи та ціною позову (10 350,00 грн.), а також у два рази перевищує саме тіло кредиту (3 000,00 грн.). Очевидним є значний фінансовий дисбаланс.

У відповіді на відзив представник позивача зокрема, зазначив, що дійсно згідно з п. 1.2 Договору, кредит надано строком на 14 днів, тобто до 29.07.2023. При цьому, самим Договором передбачено, що, незважаючи на визначення строку дії у 14 днів, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Клієнту також заборонено ініціювати укладення додаткового договору щодо продовження строку кредитування. Згідно з п. 3.3 Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Тобто за умовами самого договору проценти пов`язані саме з фактичним строком користування кредитними коштами, а не просто автоматично з усім первісно визначеним 14-денним періодом. Укладаючи Договір про надання фінансового кредиту № 87629 від 16.07.2023, відповідач був належним чином ознайомлений із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення кредиту, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання Договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. На виконання умов Договору Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував Клієнту грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, тоді як Відповідач свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк не виконав. Враховуючи умови Договору та Правил, проценти за користування Позикою у межах первісного строку кредитування є платою за правомірне користування кредитними коштами та підлягають нарахуванню незалежно від факту прострочення виконання зобов`язання. Таком чином, 7350,00 грн. — процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, є належним чином підтвердженою, відповідає умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача. Стосовно витрат на правничу допомогу представник зазначив, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. підлягають задоволенню.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач виклав заперечення аналогнічні тим, які містяться у відзиві.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що між 16.07.2023 між ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 87629 про надання фінансового кредиту, який було підписано електронним підписом AV4632.

Відповідно до п.1.1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит, в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається строком на 14 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.

Згідно з п.1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати процентну ставку за договором.

Пунктом п.1.4 договору передбачено, що кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід», відповідно до якої 16.07.2023 на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 3000 грн. (а.с.34), а також не заперечується й самим відповідачем.

23.12.2024 між ТОВ «ФК «Авіра Груп»» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 23122024, згідно якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідач, використавши кошти, свої зобов`язання за договором не виконував, та кошти не повернув, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості заборгованість відповідача за вказаним договором становить 10350 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7350 грн.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 зазначено, що «не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення».

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв.

Заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування процентів, а саме понад 14 днів, суд відхиляє адже умовам кредитного договору, з якими ознайомився відповідач і погодився з ними передбачено, що кредит надається строком на 14 днів, але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами (п.1.2 Договору).

Доказів повного погашення кредитних коштів, відповідачем не надано.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 уклавши з ТОВ «ФК Авіра Груп» кредитний договір № 87629 від 16.07.2023, право вимоги якого було відступлене позивачу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрат по сплаті судового збору.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження вказаних витрат суду надано: копію Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 червня 2026 року; копію Додаткової угоди № 87629 від 29 червня 2026 року до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 29 червня 2026 року; копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 червня 2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 від 02.11.2023.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів про стягнення заборгованості; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованості: за кредитним договором № 87629 від 16.07.2023, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн.; заборгованості за відсотками – 7350 грн., а всього стягнути 10350 (десять тисяч триста п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору, в розмірі 2662 (двох тисяч шестисот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правничу допомогу, в розмірі 2000 (двох тисяч) грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 04.11.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.А.ШИКЕРЯ