Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №607/21267/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/21267/26Головуючий у 1-й інстанції Царук І.М.

Провадження № 33/817/615/26Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

за участю ОСОБА_1 , адвоката Заплітної І.А., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Заплітної І.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, 25.09.2026 о 00 год. 11 хв. в м. Тернопіль по вул. Руська, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом марки «Jet» в стані алкогольного сп`яніння з цифровим показником спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810» - 1,69 % (проміле), чим порушив вимоги пункту 2.9. а) Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Заплітна І.А. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області змінити та виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови суду вказівку на позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано пояснень захисника Стасишина А.В. щодо того, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом для осіб, яким не видавали прав водія.

Вказує, що згідно правил дорожнього руху ОСОБА_1 є саме іншою особою, оскільки він не мав ні посвідчення водія, ні посвідчення тракториста-машиніста чи тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, тимчасового талону на право керування транспортним засобом.

Зазначає, що законодавець передбачив різні правові наслідки для двох категорій осіб та застосування позбавлення права керування є можливим лише щодо тієї категорії осіб, для якої таке стягнення передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП.

Посилається на те, що на відміну від кримінально-правового регулювання, санкція частини першої статті 130 КУпАП прямо та недвозначно розмежовує правові наслідки для різних категорій осіб.

Наголошує на тому, що правова позиція Верховного Суду не може застосовуватися у відриві від норми права, щодо якої вона сформульована.

Вважає, що висновок, зроблений у кримінальному провадженні щодо можливості призначення додаткового кримінального покарання, не може використовуватися для розширення санкції адміністративно-деліктної норми, яка безпосередньо та імперативно визначає різний обсяг відповідальності для водіїв та інших осіб.

Вважає, що суд не наділений повноваженнями шляхом тлумачення змінювати зміст санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП або поширювати передбачене нею позбавлення права керування на осіб, щодо яких законодавець такого стягнення не встановив.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , адвоката Заплітну І.А., які підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами, апелянтом не оспорюється, тому апеляційним судом не переглядається.

Разом з тим, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ст. 30 КУпАП та застосував стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке до ОСОБА_1 не може бути застосовано.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, слід виходити з того, що ОСОБА_1 згідно довідки Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП від 25.09.2026 року, посвідчення водія не отримував.

Приписами пункту 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

У відповідності до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Таким чином, за наслідком розгляду кримінального провадження, навіть за відсутності в особи посвідчення водія, її може бути позбавлено вироком суду права керувати транспортними засобами.

При цьому, об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, складаючи висновок в постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, не аналізувала норми КУпАП, зокрема статтю 30 цього Кодексу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в п.21 постанови від 30.08.2023 у справі №208/712/19, розглядаючи заяву захисника про перегляд постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.04.2019 та Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2019 про притягнення особи до адміністративної відповідальності з підстави встановлення ЄСПЛ у рішенні від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом, констатувала, що згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.

За таких обставин, при вирішенні питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, в межах розгляду справи за КУпАП слід виходити з норм КУпАП, зокрема ч. 2 ст. 30 КУпАП та п. 1.10 Правил дорожнього руху, що також узгоджується із роз`ясненням, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.

Таким чином, у відношенні ОСОБА_1 неможливо застосувати такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки ОСОБА_1 не надавалося таке право і останній взагалі його не має.

Беручи до уваги наведене, постанову суду першої інстанції в частині застосованого до ОСОБА_1 стягнення слід змінити та виключити з постанови суду вказівку на позбавлення його права керування транспортними засобами.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Заплітної І.А. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2026 року відносно ОСОБА_1 в частині застосованого стягнення змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови суду вказівку на позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя