Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №606/1498/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/1498/26Головуючий у 1-й інстанції Марціцька І.Б.

Провадження № 33/817/564/26Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Карпічева Ю.Г.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Карпічева Ю.Г. на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Як визнав суд, 06.08.2026 о 14 год. 50 хв. по вулиця Князя Василька, 124 в м. Теребовля водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом HAVAL Н 6 д.н.з НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного бокового інтервалу у результаті чого допустила з`їзд транспортного засобу у кювет. Внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Таким чином, ОСОБА_1 порушила п.2.3 б, 12.1,13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративний відповідальності, адвокат Карпічев Ю.Г. із постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2026 року не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, ухваленою за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за відсутності належних доказів на підтвердження кожного окремого елементу об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення та з істотним порушенням процесуальних вимог КУпАП, а тому такою, що підлягає скасуванню на підставі ст.294 КУпАП.

Вважає, що постанова ґрунтується на припущенні вини, виведеному із самого факту настання шкоди, а не на доказах, що підтверджують кожен окремий елемент об`єктивної сторони правопорушення.

Зазначає, що не встановлено правових підстав вважати незаконно необгороджену траншею “врахованим об`єктом дорожньої обстановки”, який водій зобов`язаний передбачити.

Також зазначає, що спеціальне законодавство не визнає незаконного вириту, неогороджену траншею легітимною складовою автомобільної дороги та прямо накладає обов`язок її огородження й позначення на підрядника, а не на водія.

Звертає увагу суду на те, що стороною захисту заявлялося клопотання про призначення автотехнічної або транспортно-трасологічної експертизи, на вибір суду, з метою встановлення технічної можливості уникнення наїзду на траншею, відповідності дорожньої обстановки вимогам безпеки та моменту виникнення небезпеки для руху. Однак у тексті постанови відсутня будь-яка згадка про це клопотання, його розгляд або мотиви залишення без задоволення.

Вказує на порушення порядку ухвалення та оголошення постанови, адже ст.285 КУпАП не передбачає інституту відкладеного складення повного мотивувального тексту рішення.

Зазначає, що формулювання протоколу не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про «з`їзд транспортного засобу у кювет», тоді як фактично, за встановленими самою постановою обставинами, транспортний засіб потрапив у траншею — розриття на проїзній частині дороги, а не у кювет (водовідвідну споруду за межами проїзної частини). Ця розбіжність не є суто термінологічною: кювет і траншея на проїзній частині є різними за правовим значенням обставинами, оскільки перша перебуває поза проїзною частиною і не потребує огородження в порядку ДСТУ 8749:2017, a друга - знаходиться безпосередньо на шляху руху транспорту і підпадає під спеціальні вимоги щодо огородження місць виконання робіт. Неточність протоколу в цій частині впливає на об`єктивну сторону подій, яка описується в процесуальному документі, що є підставою для критичної оцінки протоколу як доказу в розумінні ст. 251 КУпАП.

Вказує, що відповідно до ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення повинен містити, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол серії ЕПР 1 № 738994 від 06.08.2026 не встановлює жодної з обставин, що визначають дійсну суть події: яким саме об`єктом є перешкода, на яку наїхав автомобіль (кювет чи розриття на проїзній частині), з якої причини вона виникла (чи пов`язана з проведенням дорожньо- ремонтних робіт, хто є відповідальним суб`єктом), та які саме заходи безпеки (огородження, дорожні знаки, сигнальне освітлення) фактично були вжиті безпосередньо в місці ДТП на момент події. Протокол обмежується формальним переліком порушених пунктів ПДР без встановлення фактичної основи, з якої ці порушення мали б випливати.

Таким чином, на думку апелянта, замість повернення протоколу до відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП для встановлення дійсних обставин виникнення перешкоди на проїзній частині та вжитих щодо неї заходів безпеки, суд самостійно здійснив збір доказів і встановлення обставин, які мали бути з`ясовані на стадії досудового оформлення матеріалів, чим порушив передбачену ст. 278, 279 КУПАП послідовність стадій провадження та вийшов за межі власних процесуальних повноважень.

Вважає, що постанова порушує методологію оцінки, встановлену практикою ЄСПЛ щодо позитивних обов`язків держави: оцінку поведінки особи здійснено без попередньої перевірки того, чи вжили відповідальні органи заходів для усунення відомої небезпеки для життя.

Вказує, що суд неправильно розрахував розмір судового збору, не встановивши обов`язковий понижувальний коефіцієнт, передбачений законом для випадків подання процесуальних документів в електронній формі.

Також стверджує про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП, у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП виключно власного майна.

Просить постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2026 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. У разі, якщо апеляційний суд визнає за необхідне додаткове з`ясування обставин справи, просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду з поверненням протоколу про адміністративне правопорушення відділенню поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП для належного дооформлення відповідно до ст. 256, 278 КУпАП та призначенням автотехнічної експертизи.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника адвоката Карпічева Ю.Г. які підтримали подану апеляційну скаргу і, з викладених у ній мотивів, просять постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п. 2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 12.1 ПДР України, передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Нормами пункту 13.1 ПДР України визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Зокрема, судом першої інстанції належним чином проаналізовано наявні у справі докази, сукупний аналіз яких дав можливість прийти до висновку про порушення ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом вимог Правил дорожнього руху України, що перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Про це свідчить протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 738994, який був предметом розгляду суду першої інстанції і яким зафіксовано, що 06.08.2026 о 14 год. 50 хв. по вулиці Князя Василька, 124 в м. Теребовля водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом HAVAL Н 6, д.н.з НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного бокового інтервалу у результаті чого допустила з`їзд транспортного засобу у кювет, внаслідок чого транспортний засіб, власник якого є ДУ “Фонд Енергоефективності”, отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Таким чином, ОСОБА_1 порушила п.2.3 б, 12.1,13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 її права, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Цей документи був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку, а саме:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №738994 від 06.08.2026, зі змісту якого слідує, що о 14 год. 50 хв. по вулиця Князя Василька, 124 в м. Теребовля водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом HAVAL Н 6 д.н.з НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного бокового інтервалу у результаті чого допустила з`їзд транспортного засобу у кювет. Внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Протокол складений уповноваженою на те особою, та його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;

схемою ДТП, яке мало місце 06.08.2026 о 14.50 по вул. Князя Василька, 124 в м. Теребовля, на якій відображено розташування автомобіля після ДТП, вказано, що автомобіль HAVAL Н 6 д.н.з НОМЕР_1 отримав пошкодження правого переднього крила, бампера, колісного диска, лакофарбового покриття, також пошкоджено передню і задню дверку. Автомобіль належить ДУ «Фонд енергоефективності». Також у схемі зазначено, що недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП не має. Схема підписана ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи заперечень;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 06.08.2026 р.

фотоілюстраціями, з яких слідує, що автомобіль з`їхав з дороги, правим боком наїхав на бетонну конструкцію, яка вкопана у траншею. Як і відображено на схемі ДТП, пошкодження відповідають тим, які описані в схемі ДТП.

рапортом помічника чергового відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Мойсея С.Б.;

доданими до матеріалів справи фото- та відеоматеріалами з місця ДТП.

Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності зі всіма наявними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок відсутності на відповідній ділянці дороги дорожніх знаків, які б попереджали про небезпеку, огородження або сигнального освітлення, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, на зазначеній ділянці автомобільної дороги проводилися капітальні ремонтні роботи, про що свідчать наявні у справі документи, відеозапис та відповідь служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області від 14.09.2026 № 08-02/1464.

Згідно із зазначеною відповіддю, з метою реалізації проєкту PLUA.06.01 ІР.01-0004/25-00 «Покращення транскордонної мобільності шляхом будівництва регіональної дороги № 627 Косів Ляцькі — Соколів Підляцький та капітальний ремонт мосту в м. Теребовля на дорозі державного значення М-19» у межах програми Interreg NEXT Польща Україна 2021–2027, службою укладено договір № 1К-26 із ТОВ «Техно-Буд-Центр» на виконання робіт із капітального ремонту мосту на км 335+470 автомобільної дороги загального значення «Доманове — Ковель — Чернівці — Тереблече». Для виконання зазначених робіт 09.06.2026 державною інспекцією архітектури та містобудування України видано відповідний дозвіл.

Відповідно до схеми організації дорожнього руху перед ділянкою дороги, якою зі слів ОСОБА_1 вона рухалася до м. Теребовля із м. Сатанів, на автомобільній дорозі загального користування державного значення Р-87 Галич –Підгайці-Сатанів перед місцем примикання до вказаної дороги М-19 встановлені наступні дорожні знаки у напрямку від м. Галич до с. Гримайлів: 1.37 «Дорожні роботи», 3.1 «Рух заборонено», 3.43 «Небезпека з табличкою 7.3.1 «Напрямок дії(праворуч)», 5.64.1 «Напрямок об`їзду (прямо)». У напрямку від с. Гримайлів до м. Галич: 5.64.1 «Напрямок об`їзду(прямо)», 1.31 «Дорожні роботи», 3.1 «Рух заборонено», 3.43 «Небезпека з табличкою 7.3.2 «Напрямок дії (ліворуч)», 5.64.2 «Напрямок об`їзду (праворуч)». В межах м. Теребовля по вул. 22 Січня в напрямку руху до місця проведення робіт також встановлено дорожній знак 5.32.1 «Тупик» з табличкою 7.11 «Відстань до об`єкта(300м)».

Також у відповіді вказано, що виконавцем робіт встановлено дорожні знаки відповідно до діючої схеми організації дорожнього руху та ДСТУ 8749:2017»Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт» і вжито всіх заходів з метою попередження учасників дорожнього руху щодо проведення робіт та об`їзду ділянки дороги, яка ремонтується.

Водночас, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що на ділянці дороги, якою ОСОБА_1 рухалася від АЗС «ОККО» в напрямку місця дорожньо-транспортної пригоди, здійснювалися масштабні ремонтні роботи по всій ширині дорожнього покриття. На місці були наявні великогабаритна будівельна техніка, труби та інші будівельні конструкції, що об`єктивно свідчило про проведення капітального ремонту та необхідність підвищеної уваги з боку водіїв.

При цьому дорожньо-транспортна пригода сталася у світлу пору доби, за умов достатньої видимості, що, з огляду на встановлені обставини, давало водієві можливість своєчасно виявити ознаки проведення дорожніх робіт, оцінити дорожню обстановку та обрати безпечний режим руху.

За таких обставин посилання апелянта на відсутність попереджувальних дорожніх знаків як на причину дорожньо-транспортної пригоди спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Колегія суддів також ураховує, приписи п. 2.3 «б», п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху покладають на водія обов`язок не лише формально дотримуватися встановлених обмежень, а й обирати такий режим руху, який дає змогу своєчасно реагувати на наявні перешкоди, зміни дорожньої обстановки та інші обставини, що можуть впливати на безпеку дорожнього руху.

У контексті встановлених у цій справі обставин сама наявність ремонтних робіт, будівельної техніки, труб та інших конструкцій на ділянці дороги вимагала від водія підвищеної обережності, зниження швидкості за необхідності та постійного контролю за дорожньою обстановкою.

При цьому апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт проведення дорожніх робіт не означає автоматичної відсутності обов`язку водія дотримуватися Правил дорожнього руху. Навпаки, за таких умов водій повинен ураховувати очевидні ознаки зміни дорожньої обстановки та вживати заходів для безпечного керування транспортним засобом.

Посилання апелянта на відсутність безпосереднього огородження траншеї, у яку потрапив транспортний засіб, також саме по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення.

Вимоги щодо огородження місць проведення дорожніх робіт та організації безпечного дорожнього руху мають оцінюватися з урахуванням характеру й обсягу робіт, фактичної організації руху на відповідній ділянці, установлених технічних засобів організації дорожнього руху та конкретних обставин події.

Водночас обов`язок належної організації та огородження місця проведення дорожніх робіт не звільняє водія від обов`язку бути уважним, ураховувати дорожню обстановку та обирати безпечний режим руху.

За обставин цієї справи, коли на відповідних під`їздах були встановлені дорожні знаки, що попереджали про дорожні роботи, небезпеку, заборону руху та необхідність об`їзду, а сама ділянка дороги мала очевидні ознаки масштабного ремонту, відсутність, за твердженням апелянта, додаткового огородження конкретної траншеї не може розглядатися ізольовано від усіх інших установлених обставин та автоматично визнаватися єдиною причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак колегія суддів не вбачає підстав вважати, що доводи апеляційної скарги про неналежне облаштування місця проведення ремонтних робіт спростовують установлені судом першої інстанції обставини або свідчать про неправильність його висновків.

Доводи апелянта про те, що у тексті постанови суду першої інстанції відсутня будь-яка згадка про клопотання сторони захисту щодо призначення автотехнічної або транспортно-трасологічної експертизи, його розгляд або мотиви залишення без задоволення, самі по собі не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст.ст. 251, 252, 273, 280 КУпАП призначення експертизи не є обов`язковим у кожній справі, а необхідність її проведення визначається з урахуванням обставин справи, достатності наявних доказів та потреби у спеціальних знаннях. Як убачається з матеріалів справи, наявні докази давали змогу суд першої інстанції встановити обставини правопорушення без проведення експертного дослідження, а апелянтом не наведено переконливих доводів щодо неможливості встановлення відповідних обставин на підставі досліджених доказів.

Саме по собі незазначення в постанові окремих мотивів щодо заявленого клопотання не є безумовною підставою для її скасування за відсутності істотного порушення процесуальних вимог, яке перешкодило всебічному, повному й об`єктивному з`ясуванню обставин справи.

Безпідставним є доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з тих мотивів, що внаслідок ДТП було пошкоджено виключно власне майно. Такі твердження не відповідають дійсності, оскільки відповідно до матеріалів провадження транспортний засіб HAVAL Н 6, д.н.з НОМЕР_1 , який отримав механічні пошкодження внаслідок ДТП, належить ДУ “Фонд енергоефективності”.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив порядок ухвалення та оголошення постанови.

Відповідно до матеріалів справи, ухваливши рішення, суд оголосив резолютивну частину постанови 17 вересня 2026 року і того ж дня підготував повний текст судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Фактично вказані вимоги закону судом першої інстанції було виконано, оскільки апелянт не заперечує, що 18 вересня 2026 року він мав можливість ознайомитися з повним текстом судового рішення.

Окрім того, оголошення судом спочатку резолютивної частини постанови, а і в подальшому виготовлення його повного тексту, жодним чином не вплинуло на дотримання строку на подання апеляційної скарги.

Стосовно доводів адвоката Карпічева Ю.Г. про те, що суд вийшов за межі своїх повноважень і самостійно збирав докази замість органу, який склав протокол, апеляційний суд зазначає, що відповідно до правового аналізу матеріалів провадження, суд першої інстанції не збирав самостійно докази, а в порядку перевірки заперечень на протокол про адміністративне правопорушення, задовольнив клопотання сторони захисту щодо витребування у Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області доказів, а саме - документів, які стосувалися ремонтних робіт та організації дорожнього руху на ділянці дороги, де мала місце ДТП за участі транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також долучив ряд доказів (фото- та відеоматеріалів), наданих стороною захисту. Це повністю узгоджується з приписами статті 268 КУпАП, відповідно до якої, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представник, має право заявляти клопотання, подавати докази та брати участь у їх дослідженні.

За таких обставин, підстав стверджувати про те, що місцевий суд самостійно збирав докази, апеляційний суд не вбачає.

Крім того, неспроможними є і доводи апеляційної скарги про наявність підстав для повернення матеріалів справи до органу поліції для належного оформлення. Жодних порушень при оформленні працівниками поліції адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 , у тому числі, які б зумовлювали необхідність повернення матеріалів справи для належного оформлення, апеляційним судом не встанволено.

Посилання захисника на судові рішення, ухвалені в інших справах щодо інших осіб, вважаю непереконливими, оскільки такі рішення не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи, а встановлені у них фактичні обставини не є тотожними обставинам цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.3 б, п. 12.1, п. 13.1 ПДР, що призвело до пошкодження транспортного засобу HAVAL Н 6 д.н.з НОМЕР_1 , доведеності її вини у вчиненні адміністративного правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ст. 124 КУпАП.

Узагальнюючи викладене, вважаю, що за встановлених судом обставин, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, недотримання ОСОБА_1 вищенаведених вимог Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з виникнення ДТП, що й було встановлено судом першої інстанції.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Також апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянта про неправильний розрахунок судового збору судом першої інстанції.

Виходячи з доводів апеляційної скарги сторона захисту вважає, що розмір судового збору мав становити 532 грнг. 48 коп., оскільки у цій справі захисник здійснював комунікацію з судом через власний кабінет підсистеми "Електронний суд", а тому суд мав застосувати коефіцієнт 0,8 до відповідного розміру ставки судового збору, встановленого ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Проте, апеляційний суд звертає увагу, що у цій категорії справ судовий збір стягується на підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір» від 8.07.2011 року № 3674-VI у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, про що ставить питання захисник, застосовується, згідно ч. 3 ст.4 Закону «Про судовий збір» від 8.07.2011 року № 3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, при безпосередньому зверненні до суду з позовною чи іншою заявою, перелік яких наведено у вказаній правовій нормі.

Оскільки судовий збір стягується судом за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якій особа визнана винною, а не за факт подання нею документів, підстав для застосування понижувального коефіцієнта немає. Те, що адвокат здійснював ознайомлення зі справою чи комунікацію через «Електронний суд», жодним чином не впливає на обов`язок особи, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, сплатити встановлену законом суму при ухвалення судом постанови про накладення на таку особу адміністративного стягнення.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2026 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Карпічева Ю.Г. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя