Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №688/2436/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2436/26

№ 2/688/1817/26

Рішення

Іменем України

30 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

з участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

прокурора Облог Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом про витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-2019218-СГ від 26 липня 2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-23780-СГ від 12 вересня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 6825584600:07:051:0239) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2016 року за №2264.

Встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 вибула з державної власності незаконно.

Розпорядженням Шепетівської РДА №404/2010-р від 29 жовтня 2010 року затверджено проект консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, який розроблено на замовлення Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області. Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 40 га сільськогосподарських угідь (пасовища), які розташовані на території Михайлюцької сільської ради з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення.

За наявності прямої заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та використання для цілей, не пов`язаних із консервацією, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі наказу затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку на території Михайлюцької сільської ради, яка знаходиться в межах земель, які підлягають консервації шляхом заліснення.

В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проекті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних і деградованих земель.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15 вересня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, постановою начальника слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Ляшука О.С. від 27 січня 2025 року призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за №94/25-26 від 11 грудня 2025 року, земельна ділянка за кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, загальною площею 2 га, накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки площею 40 га, яка законсервована під заліснення та виведена з сільськогосподарського обороту, площа накладання становить 0,1502 га.

На момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу №22-23780-СГ від 12 вересня 2016 року про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, площею 2 га, вона знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та вона підлягала консервації шляхом заліснення. Крім того, станом на 12 вересня 2016 року діяла чітка заборона щодо господарського використання законсервованої земельної ділянки, зміни її цільового призначення, ведення на ній будь-якої іншої діяльності, ніж передбачена проектами консервації, тобто окрім заліснення.

Як на момент передачі земельної ділянки ОСОБА_2 , так і під час її продажу ОСОБА_3 , власником якої наразі є ОСОБА_1 , на ній зростають лісові насадження шляхом самозаліснення, тому фактично земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, природоохоронного призначення.

ОСОБА_2 після отримання 12 вересня 2016 року земельної ділянки у власність, жодного дня не використовуючи її за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), продав земельну ділянку ОСОБА_3 , який знаючи, що ОСОБА_2 впродовж місяця є власником спірної земельної ділянки, після ознайомлення з документами на право власності мав можливість більш детально вивчити вказане питання, однак цього не зробив та придбав земельну ділянку. Більше того, з масиву 40 га законсервованих деградованих земель всі земельні ділянки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області були надані у приватну власність упродовж вересня 2016 року та всіма 24 власниками упродовж 2 місяців з дня отримання у власність, продані третім особам, а саме: ОСОБА_3 - 5 земельних ділянок (в тому числі і спірна земельна ділянка), ОСОБА_4 - 2 земельні ділянки, ОСОБА_5 - 4 земельні ділянки та ОСОБА_6 - 13 земельних ділянок. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були подружжям, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є батьком та сином. Всі вказані особи знали, що укладають договори купівлі-продажу в один період часу у жовтні - листопаді 2016 року, щодо земельних ділянок, які перебувають на території однієї територіальної громади, і жоден з первинних власників не є мешканцем Шепетівського району, а також володіють земельними ділянками незначний проміжок часу (від 1 до 3 місяців). Окрім того, при укладанні 6 договорів купівлі-продажу від імені первісних набувачів за довіреностями виступали 2 особи – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

При укладенні інших договорів купівлі-продажу ОСОБА_5 представляв інтереси від імені первинних набувачів за довіреністю при купівлі землі ОСОБА_5 та навпаки.

Надалі ОСОБА_3 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 12 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0249, за яким її 11 вересня 2018 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Жодного дня вказані особи за цільовим призначенням (веденням особистого селянського господарства) земельні ділянки не використовували та передали земельні ділянки в оренду ТОВ «Агросад-2016», а далі з 03 січня 2024 року ТОВ «ІКС-ДРАЙВ».

Станом на 14 травня 2026 року ОСОБА_3 , є власником понад 200 га земельних ділянок, більшість з яких розташовані на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

На лист окружної прокуратури Михайлюцькою об`єднаною територіальною громадою здійснено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 (входить в об`єднану 6825584600:07:051:0249) на території Михайлюцької ОТГ, яка розміщена на земельній ділянці площею 40 га, яка відносилась відповідно до проекту землеустрою до законсервованих деградованих та малопродуктивних земель.

За результатами огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, проведеного Михайлюцькою ОТГ, виявлено, що вигляд обстежуваної земельної ділянки та ділянок, які знаходяться навколо незадовільний, вони перезволожені та заболочені, на землі відсутній обробіток, на ділянці ростуть хвойно-листові засіви, непрохідні чагарники, рослини осоки, очерету та інших. Незадовільний стан земельної ділянки, багаторічна відсутність обробітку землі, не дивлячись, що земельні ділянки тривалий час перебувають в оренді, свідчать про недобросовісність як первинного, так і останнього набувача земель та підтверджують рішення державних органів про доцільність вилучення вказаної земельної ділянки з сільськогосподарського обігу та її консервації.

Спірна земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, поза волею власника, оскільки як на момент передачі майна, так і дотепер спірна земельна ділянка є законсервованою та визнана деградованою. ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку не маючи на це права, а тому вимога витребувати земельну ділянку є законною і виправданою та переслідує легітимну мету. ОСОБА_3 після ознайомлення зі змістом документів на право власності ОСОБА_2 мав проявити розумну обачність та мав би зважити на обставини отримання у власність спірної земельної ділянки, за потреби залучити правову допомогу, однак цього не зробив, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249 є ОСОБА_1 , земельна ділянка підлягає витребуванню у його правонаступника ОСОБА_1 .

В силу Закону України «Про охорону земель» (в редакції від 27 червня 2015 року, чинній на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність), консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно-забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Відповідно до п. 20 Порядку консервації земель, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 квітня 2013 року № 283 (в редакції на момент прийняття спірного наказу), на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель, тобто для заліснення.

Водночас факт об`єднання спірної земельної ділянки ускладнить поновлення інтересів держави у разі задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 та реєстрацію права власності за територіальною громадою, оскільки відомості в Державному земельному кадастрі про зазначену земельну ділянку відсутні, а згідно п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру.

Факт об`єднання ОСОБА_3 земельних ділянок, у результаті якого частина земельної ділянки, площею 0,1502 га, із кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249, площею 12 га, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239.

Наявність у Державному реєстрі речових прав записів про зареєстровані права на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249 також є перешкодою для скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Просив витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, прощею 0,1502 га, в координатах поворотних точок 1) Х 5559 116,164 Y 2361 418,979 довжина 94,910; 2) X 5 559 141,678 Y 2 361 327,562 довжина 33,986; 3) X 5 559 168,848 Y 2 361 347,979 довжина 88,412, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. 2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249, площею 12 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249. Стягнути з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури 9984 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник Михайлюцької сільської ради у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, у судове засідання також не з`явилися.

Треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_10 подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

27 травня 2026 року керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом. 29 травня 2026 року суд витребував інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , відкрив спрощене провадження у справі та призначив розгляд справи на 25 червня 2026 року.

05 червня 2026 року представник відповідача Савченко О.В. подала клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, в якому зазначила, що на розгляді Конституційного Суду України знаходиться конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року. Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону України, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Оскільки станом на момент розгляду справи №688/2436/26 зазначена вище норма регулює правовідносини, що є предметом спору, питання щодо відповідності Конституції України п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року має безпосереднє відношення до справи № 688/2436/26. Тому просила зупинити провадження у даній справі.

25 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 15 липня 2026 року та 24 вересня 2026 року через неявку відповідача.

24 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2026 року через подання сигналу «Повітряна тривога».

21 жовтня 2026 року прокурор подала пояснення по справі, в яких зазначила, що представником відповідача до суду подано клопотання про зупинення провадження до завершення розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Для застосування пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, необхідно з`ясувати, чи перешкоджає розгляд конституційного подання вирішенню спору по суті на підставі обставин, установлених у цій справі, наявних доказів та норм права, які підлягають застосуванню. У поданому клопотанні заявник посилається на наявність конституційного провадження та можливий вплив його результатів на правове регулювання спірних відносин. Проте сам факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремого законодавчого положення не звільняє заявника від необхідності обгрунтувати, у чому саме полягає неможливість продовження розгляду конкретної цивільної справи. Предметом розгляду у справі № 688/2436/26 є вимога про витребування земельної ділянки на користь Михайлюцької сільської ради. Для вирішення спору у суді необхідно встановити правові підстави виникнення права власності на спірну земельну ділянку, обставини її вибуття з володіння належного власника, правовий статус набувача, характер спірних правовідносин та наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог. Зазначені обставини належать до предмета доказування в цій справі та мають бути досліджені судом незалежно від розгляду конституційного подання. Більш того, прокурор у позовні заяві стверджується та подані докази, що відповідач не є добросовісним набувачем земельної ділянки. Окрім того, заявником не наведено належного обгрунтування того, які саме обставини, що мають значення для вирішення спору, неможливо встановити або оцінити до завершення конституційного провадження, а також чому дослідження доказів та розгляд заявлених позовних вимог на цьому етапі є неможливими. Безпідставне зупинення провадження може призвести до невиправданого затягування розгляду спору та відтермінування судового захисту прав та інтересів його учасників. За відсутності доведених обставин, які свідчать про об`єктивну неможливість розгляду справи №688/2436/26 до завершення конституційного провадження, підстави для задоволення відповідного клопотання не можна вважати належним чином обгрунтованими. Просила врахувати вказані пояснення під час розгляду клопотання.

Суд без оформлення окремого документа відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України та на підставі наявних доказів, та перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо законності набуття у власність земельної ділянки, які регулюються нормами Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-2019218-СГ від 26 листопада 2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного вище наказу, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-23780-СГ від 12 вересня 2016 року.

Зазначеним наказом надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від №2264 від 17 жовтня 2016 року.

Надалі ОСОБА_3 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 12 га присвоєно новий кадастровий помер 6825584600:07:051:0249, за яким її 26 вересня 2023 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249 є ОСОБА_1 .

Крім того, згідно даних з Державного реєстру речових прав, об`єднана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Агросад-2016», а 03 січня 2024 року ТОВ «ІКС-ДРАЙВ».

Водночас встановлено, що передача вказаної земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від 06 березня 2008 року №75/2008-р утворено комісію з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

Розпорядженням ІІІепетівської районної державної адміністрації № 325/2010-р від 30 серпня 2010 року затверджено оновлений склад комісії по визначенню малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, за результатами роботи якої, в тому числі, 31 серпня 2010 року складено акт про обстеження деградованих та малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Розпорядженням № 293/2010-р від 05 серпня 2010 року надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

На виконання вказаного розпорядження ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району.

В подальшому вказаний проект погоджено висновком від 16 вересня 2010 року №01.17/4303, виданим Відділом Держкомзему у Шепетівському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації №640 від 24 вересня 2010 року.

Надалі розпорядженням голови ІІІепетівської районної державної адміністрації №404/2010-р від 29 жовтня 2010 року затверджено проект консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, Хмельницької області, площею 40 га.

Зазначена вище консервація земель проведена відповідно до Порядку консервації земель, діючого на той час, та затвердженого наказом Держкомзему України № 175 від 17 жовтня 2002 року.

Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 40 га сільськогосподарських угідь (пасовища), які розташовані на території Михайлюцької сільської ради з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15 вересня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу ІІІепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Ковальчука A.B. від 22 грудня 2022 року залучено спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території ІІІепетівського району, затвердженого розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29 жовтня 2010 року.

В силу Закону України «Про охорону земель» (в редакції від 27 червня 2015 року, чинній на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність), консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно-забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Відповідно до п. 20 Порядку консервації земель, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 квітня 2013 року № 283 (в редакції на момент прийняття спірного наказу), на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель, тобто для заліснення.

На виконання вказаної постанови, посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником ОСОБА_11 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014836 від 25 грудня 2021 року) проведено відповідну накладку та виготовлено збірний кадастровий план.

Відповідно до вказаних доказів, земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 часткого накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення та припинено її господарське використання (площа накладання становить 0,1502 га).

Отже, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу №22-23780-СГ від 12 вересня 2016 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, вона знаходилася в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та підлягала консервації шляхом заліснення.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами: інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по земельній ділянці 6825584600:07:051:0239; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по земельній ділянці 6825584600:07:051:0249; копією інформації управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 1247/421-22 від 24 жовтня 2022 року; копією інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.333-2323/2/22 від 26 жовтня 2022 року; копією заяви ОСОБА_2 ; копією наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-23780-СГ від 12 вересня 2016 року; копією інформації ГУ Держгеокадастру від 12 грудня 2022 року №10-22-0.504-2808/2-22; копією Проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району Хмельницької області; копією інформації управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру Хмельницькій області № 3305/281-22 від 15 листопада 2022 року; копією технічної документаци щодо об`єднання земельних ділянок ОСОБА_3 ; копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 вересня 2023 року; копією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ОСОБА_2 ; копією інформації Михайлюцької сільської ради № 01-20/654 від 08 грудня 2022 року; копією інформації Михайлюцької сільської ради № 02-20/230 від 07 березня 2024 року; копією супровідного листа від 26 грудня 2022 року про надання копій матеріалів кримінального провадження №42022242250000062 від 15 вересня 2022 року; копією витягу з ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження № 42022242250000062; копією повідомлення Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області № 72/5/2/202/7342 від 12 вересня 2022 року; копією супровідного листа № 21557/121/124/02-2022 від 22 грудня 2022 року; копією постанови слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Ковальчука А.В. від 22 грудня 2022 року про залучення спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії; копією листа ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії № 1/80 від 23 грудня 2022 року з додатками (збірний кадастровий план); копією висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні № 42022242250000062 від 11 грудня 2025 року №94/25-26; копією збірного кадастрового плану на земельні ділянки; копією інформації Михайлюцької сільської ради № 02-20/1063 від 29 листопада 2024 року та іншими матеріалами справи.

4. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України (статті 13, 14) визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності. Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 164 ЗК України, охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Згідно ч. 2 ст. 171, ст. 172 ЗК України (в редакції від 12 жовтня 2010 року чинній на момент винесення розпорядження Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29 жовтня 2010 року, яким затверджено проект консервації) до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно-забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Аналогічні норми закріплено в ст. 51 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент винесення розпорядження Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29 жовтня 2010 року).

В силу п.14 абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону земель» (в редакції від 27.06.2015, чинній на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність), консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Відповідно до п. 20 Порядку консервації земель, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 квітня 2013 року № 283 (чинний на момент передачі земельної ділянки у приватну власність), на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель, тобто для заліснення.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

5. Оцінка суду.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021 року (п.п. 148-151) вказала, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

На час проведення консервації земель законом забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель, а спірним наказом передано у приватну власність земельну ділянку, на якій заборонено ведення іншої діяльності, ніж визначена проектом (вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 липня 2020 року у справі № 681/820/17).

Отже, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_2 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши її та встановивши факт консервації земель, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити йому у передачі спірної земельної ділянки у власність. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.

Суд враховує відомості збірного кадастрового плану, наданого посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником ОСОБА_11 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014836 від 25 грудня 2021 року) та висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні №42022242250000062, складений 11 грудня 2025 року за №94/25-26 про те, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, частково накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, площа накладення 0,1502 га, незважаючи на те, що дослідження проведені у кримінальному провадженні, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування у даній справі, а в матеріалах справи відсутні докази на їх спростування.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядженнями землями державної власності, то належним і достатнім способом відновлення права держави на неї слід здійснювати шляхом її витребування в порядку задоволення віндикаційного позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) дійшла висновку, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Факт об`єднання ОСОБА_3 земельних ділянок, у результаті якого частина земельної ділянки, площею 0,1502 га, із кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249, площею 12 га, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825584600:07:051:0239 неправомірно і не мав права відчужувати її ОСОБА_3 , тому ця ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.

З огляду на те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249 є ОСОБА_1 , земельна ділянка підлягає витребуванню у його правонаступника ОСОБА_12 .

Враховуючи норми пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України про те, що за загальним правилом з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, суд дійшов висновку про витребування спірної земельної ділянки на користь Михайлюцької сільської ради.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Суд вважає, що втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим та справедливим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, при цьому дотримується справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача.

Тому повернення власнику протиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема посиленою правовою охороною держави.

Суспільний інтерес спрямований на витребування спірної земельної ділянки з володіння кінцевого набувача на користь сільської ради для задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності держави (на той час) на цю ділянку, а саме: у збереженні консервації деградованих, малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним шляхом заліснення; у недопущенні передання таких земель, як національного багатства, у приватну власність усупереч чинному законодавству; у недопущенні маніпуляцій з цільовим призначенням таких земель шляхом їхнього виділення для ведення особистого селянського господарства.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 у порядку приватизації та відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 , який об`єднав цю ділянку з іншими земельними ділянками, внаслідок чого була утворена земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249.

Виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, до ОСОБА_3 спочатку перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, включаючи право володіння та розпорядження, а потім це право на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249.

Під час розгляду справи №488/5027/14-ц, погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанції про витребування за позовом прокурора у фізичної особи земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року зазначила, що заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц). З огляду на все викладене вище загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес фізичної особи у збереженні земельної ділянки у власності. Отже витребування земельної ділянки у фізичної особи не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності.

За нормами чинного законодавства у приватну власність громадян України не можуть безоплатно передаватися земельні ділянки, що розташовані в межах малопродуктивних деградованих земель, які були вилучені з сільськогосподарського обороту та підлягали консервації шляхом заліснення.

Отже, закон прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність такі землі з огляду гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації.

Зібрані докази вказують на те, що після того, як 12 вересня 2016 року Держгеокадастр своїм наказом передав земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239 у приватну власність ОСОБА_2 , він 17 жовтня 2016 року відчужив земельну ділянку ОСОБА_3 . У такий же спосіб ОСОБА_3 набув у власність ще ряд земельних ділянок у тому ж масиві, які об`єднав у новоутворену земельну ділянку. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_3 не є мешканцем Шепетівського району, з 24-х земельних ділянок, що підлягають консервації, він придбав 5 земельних ділянкок, в тому числі й ту, що є предметом розгляду. Після придбання земельної ділянки ОСОБА_2 її за цільовим призначенням не використовував і таких намірів не мав, об`єднану земельну ділянку передав в оренду ТОВ «Агросад 2016», а з 03 січня 2024 року ТОВ «ІКС-ДРАЙВ».

Тобто, в діях ОСОБА_3 мають місце ознаки сумнівної угоди, направленої на неправомірне набуття права власності на малопродуктивні деградовані землі, які були вилучені з сільськогосподарського обороту.

Дії ОСОБА_3 з об`єднання земельних ділянок мають ознаки створення істотних перешкод на випадок пред`явлення віндикаційного позову щодо них. Такий висновок є спроможним з огляду на брак об`єктивних підстав для вчинення цих дій, оскільки відповідач не мав перешкод у користуванні земельною ділянкою до її об`єднання.

Такі дії ОСОБА_3 не відповідають критерію добросовісності та ставлять під сумнів правомірність набуття ним права власності на земельну ділянку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі 488/2807/17 зазначила, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном під час нового розгляду справи апеляційний суд має, зокрема звернути увагу на те, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо.

З наданих прокурором письмових доказів слідує, що спірна земельна ділянка є залісненою та непридатною для вирощування сільськогосподарської продукції. Відтак, якщо б ОСОБА_3 проявив розумну обачність, то він би з`ясував ці обставини для себе та відмовився від придбання земельної ділянки.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253 є ОСОБА_1 , тобто є правонаступником ОСОБА_3 .

Даних про те, що на вказаній земельній ділянці перебуває майно ОСОБА_1 , або він поніс витрати на її покращення, матеріали справи не містять.

Таким чином, встановлені судом обставини та факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

Відповідач не надав суду об`єктивних доказів відсутності у нього у власності (користуванні) іншого нерухомого майна та/або доказів, що його майновий стан є незадовільним, а враховуючи кількість належних йому земельних ділянок та отримання за них орендної плати, суд вважає, що витребування у нього спірної земельної ділянки, не буде для нього надмірним тягарем, спричиненим втратою грошових коштів та позбавленням засобів для існування.

Крім того, у випадку витребування майна з володіння кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Особа в якої витребувано майно не позбавлена права пред`явити вимогу до особи, у якої вона придбала цю земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Саме у такий спосіб забезпечуватиметься рівний захист усіх суб`єктів права власності із застосуванням передбачених законодавством заходів.

У разі понесення відповідних витрат на підставі приписів частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України відповідач має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених нею із часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2025 року в справі №911/906/23.

З огляду на характер спірних правовідносин суд не встановив невідповідності заходу втручання в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2025 року у справі №911/906/23 викладено правовий висновок про те, що земельна ділянка, яка була об`єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора про скасування в Державному реєстрі прав на нерухоме майно державної реєстрації приватної власності ОСОБА_1 на частину земельної ділянк з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249, площею 12 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на неї з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь прокурора підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду в розмірі 9984 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 116, 122, 164, 171, 172, 186-1 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 388 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0239, прощею 0,1502 га, в координатах поворотних точок 1) Х 5559 116,164 Y 2361 418,979 довжина 94,910; 2) X 5 559 141,678 Y 2 361 327,562 довжина 33,986; 3) X 5 559 168,848 Y 2 361 347,979 довжина 88,412, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249, площею 12 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0249.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 9984 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Шепетівська окружна прокуратура (вул. Сергія Оврашка, 43, м. Шепетівка Хмельницької області), Михайлюцька сільська рада Шепетівського району (с. Михайлючка Шепетівського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402505);

відповідач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , УНЗР №19720716-10950, РНОКПП НОМЕР_2 );

представник відповідача – адвокат Савченко Оксана Володимирівна (місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Володимирська, 79, офіс 3, РНОКПП3139301461);

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9-А м. Київ, ЄДРПОУ 44768034), Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1 м. Хмельницький, ЄДРПОУ 39767479), ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя: