Суд: Теофіпольський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №685/1200/26
Суддя: Бурлак Г. І.
Справа № 685/1200/26
Провадження № 2/685/948/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
З А О Ч Н Е
04 листопада 2026 рокуселище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теофіполь
справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 25.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 583944001 про надання кредиту, підписаний відповідачем через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-4371, за допомогою номеру телефону НОМЕР_1 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. Відповідно до умов договору, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування проценти нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котру позичальник вказав при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Також, 26.02.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 583944001 про надання кредиту, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 3000 грн. Також, 27.02.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору № 583944001 про надання кредиту, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 3000 грн. Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 33810 грн, з яких: 10000 грн – сума заборгованості по тілу кредиту; 16810 грн – сума заборгованості за процентами; 2000 грн – сума заборгованості за комісією; 5000 грн – сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 33810 грн заборгованості за кредитним договором, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 судового збору.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилася, до суду повернувся конверт із повісткою надісланий відповідачу із відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».
Суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 207, 626, 628 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ст. 1054, 1049 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній
формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В судовому засіданні встановлено, що 25.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 583944001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписаний відповідачем через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-4371, за допомогою номеру телефону НОМЕР_3 , який зазначено у Договорі. Відповідно до умов Договору, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн строком до 12.08.2026 року, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у розмірі 1 процент за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2.5 Кредитного договору встановлена комісія за видачу кредиту в розмірі 800 грн, яка нараховується одноразово у день видачі кредиту. Також, 26.02.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 583944001 про надання кредиту, яка підписана відповідачкою через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-4097, за допомогою номеру телефону НОМЕР_3 , відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 3000 грн, зі сплатою процентів у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, комісія за надання додаткової суми кредиту 600 грн (п.4 додаткової угоди №1). Також, 27.02.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору № 583944001 про надання кредиту, яка підписана відповідачкою через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-4900, за допомогою номеру телефону НОМЕР_3 , відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 3000 грн, зі сплатою процентів у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, комісія за надання додаткової суми кредиту 600 грн (п.4 додаткової угоди №2).ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту та додатковим угодам №1,2 до нього виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_4 , що підтверджується підтвердженнями ТОВ «ПРОФІТГІД та квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» про перерахування коштів 25.02.2026 у сумі 4000грн, 26.02.2026 – 3000 грн, 27.02.2026 – 3000 грн. Згідно з розрахунком заборгованості, у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором та додатковими угодами до нього в розмірі 33810 грн, з яких: 10000 грн – сума заборгованості по тілу кредиту; 16810 грн – сума заборгованості за процентами; 2000 грн – сума заборгованості за комісією; 5000 грн. – сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України.
Суд розглядає позов і визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 156/268/21).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач не надала суду доказів що це не вона підписувала договір № 58394401 та додаткові угоди №1, 2 до нього, не їй належить номер телефону НОМЕР_3 за допомогою якого було підписано вказаний договір та додаткові угоди до нього, не їй належить банківська карта НОМЕР_2 на яку 25.02.2026 було перераховано 4000 грн, 26.02.2026 – 3000 грн, 27.02.2026 – 3000 грн кредитних коштів, то суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 26810 грн заборгованості, з яких: 10000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 16810 грн – сума заборгованості за процентами, тому позов в цій частині необхідно задовольнити.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 2000 грн заборгованості за комісією та 5000 грн заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, то суд зазначає наступне:
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, тому в частині стягнення 5000 грн відсотків за ст. 625 ЦК України необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Комісія за видачу кредиту Законом не передбачена.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що положення п.2.5 договору №583944001 від 25.02.2026 щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за видачу кредиту в розмірі 800 грн та пунктів 4 додаткових угод №1, 2 до нього щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання додаткової суми кредиту у розмірі по 600 грн є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказане узгоджується із правовим висновком першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року у справі 462/2826/24.
На підставі викладеного, суд вважає що вимоги позивача щодо стягнення 2000 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Оскільки позивачу задоволено позов в розмірі 79,29% позовних вимог, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2111,01 грн (2662,40 грн х 79,29%) .
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Оскільки справа є малозначною та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,
ухвалив:
позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, IBAN № НОМЕР_6 в АТ «ОТП БАНК», 21685166, МФО: 300528) заборгованість за договором № 583944001 про надання кредиту від 25.02.2026 року в сумі 26810 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту та 16810 грн заборгованість за відсотками, а також 2111,01 грн судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5000 грн нарахованих згідно ст. 625 ЦК України та 2000 грн комісії - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Головуюча
Оригінал: reyestr.court.gov.ua