Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №679/658/26 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/832/2026

Справа № 679/658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Балашова К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності,

за участю:

представника позивачів – адвоката Огойка А. А.,

представника відповідачів Власюк І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У травні 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Огойко А. А., звернулася до Нетішинського міського суду Хмельницької області із вказаним вище позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Судова справа за позовом ОСОБА_1 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2026 року була розподілена судді Гавриленко О. М., справі присвоєно ЄУН 679/658/26 (номер провадження №2/679/832/2026).

У травні 2026 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Огойко А. А., звернулася до Нетішинського міського суду Хмельницької області із вказаним вище позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Судова справа за позовом ОСОБА_2 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2026 року була розподілена судді Сопронюк О. В., справі присвоєно ЄУН 679/657/26 (номер провадження №2/679/831/2026).

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області (у складі головуючої судді Сопронюк О. В.) № 679/657/26 від 14 вересня 2026 об`єднано цивільну справу № 679/657/26 за позовом ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання права власності в одне провадження з цивільною справою № 679/658/26 за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності. Присвоєно об`єднаній цивільній справі єдиний унікальний номер № 679/658/26. Передано об`єднану цивільну справу № 679/658/26 на розгляд судді Нетішинського міського суду Хмельницької області Гавриленко О. М.

В обґрунтування позовів позивачі зазначили, що 22 серпня 1995 року чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся до «Хмельницької атомної електростанції» щодо оформлення передання у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідна заява була також підписана повнолітніми членами його сім`ї – дружиною ОСОБА_1 , та донькою ОСОБА_2 09 жовтня 1995 року «Хмельницькою атомною електростанцією», як органом приватизації, було видано розпорядження, відповідно до якого було задоволено заяву наймача ОСОБА_3 від 22 серпня 1995 року щодо приватизації вказаної квартири. 13 жовтня 1995 року «Хмельницькою атомною електростанцією» було видано ОСОБА_3 та членам його сім`ї – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру – на підставі якого 13 жовтня 1995 року право спільної сумісної власності позивачки та членів її сім`ї на цю квартиру було зареєстровано у Нетішинському БТІ та записано у реєстрову книгу під № 714. Також виконавчим комітетом Нетішинської міської ради було оформлено технічний паспорт на цю квартиру. Таким чином, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , набули у спільну сумісну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік та батько позивачів, відповідно, – ОСОБА_3 помер.

17 листопада 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Нетішинської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року у справі № 679/1677/25 (провадження № 2/679/242/2026), яке набрало законної сили 17 лютого 2026 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування – задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , а саме на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

18 вересня 2025 року позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Нетішинської міської ради Коваль О. А. із заявою про реєстрацію права власності щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вказаної заяви, означеним державним реєстратором прийнято рішення від 22 вересня 2025 року № 80958291 про відмову в проведенні реєстраційних дій, яким відмовлено у проведенні реєстраційних дій за вказаною заявою. Дане рішення мотивоване тим, що державним реєстратором, під час розгляду заяви, до Фонду комунального майна міста Нетішин (зберігач справ Нетішинського БТІ) було направлено запит від 18 вересня 2025 року щодо зареєстрованого права власності до 01 січня 2013 року відповідним БТІ. Відповідь отримано від 22 вересня 2025 року про те, що інформація щодо права власності та свідоцтво про право власності на означену квартиру – відсутні, проте, право власності зареєстроване в Нетішинському БТІ із записом у реєстрову книгу за № 714 від 13 жовтня 1995 року за ОСОБА_3 . За такої інформації реєстратор не має змоги встановити факт про зареєстроване право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набуте до 01 січня 2013 року.

У даному спорі правовою підставою для звернення до суду позивачі вважають порушення їхнього законного права та інтересу неможливістю проведення державної реєстрації їхнього права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . У проведенні вказаної державної реєстрації було відмовлено державним реєстратором через відсутність інформації про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року.

У позивачів є в наявності свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру, на підставі якого 13 жовтня 1995 року право спільної сумісної власності позивачів та померлого ОСОБА_4 було зареєстровано у Нетішинському БТІ та записано у реєстрову книгу під № 714. Отже, за відсутності доказів протилежного позивачі, на підставі наданих доказів, бажають довести своє право власності на 1/3 частку спірної квартири. Однак вони не можуть провести державну реєстрацію свого права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна через відсутність інформації про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, оскільки у Фонді комунального майна міста Нетішина (зберігач справ Нетішинського БТІ) відсутня інвентарна справа на їхню квартиру. Позивачі у цій справі прагнуть здійснення державної реєстрації права власності на своє майно. Саме в цьому полягає їхній інтерес, за захистом якого вони вимушені звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладане, посилаючись на норми ст. 392 ЦК України, позивачі звертаються до суду за захистом свого права та просять визнати за ними право власності.

Позивачі, вони ж треті особи, які про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги, з підстав викладених у позовних заяв, підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що рішення державного реєстратора № 80958291 від 22 вересня 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій позивачі не оскаржили, оскільки з таким погодились.

26 травня 2026 року від представника відповідачів до суду надійшли відзиви на позовні заяви, у яких представник відповідачів просила відмовити у задоволенні позовних заяв. Обґрунтовуючи свої заперечення щодо позовів представник відповідачів зазначила, що, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в реєстрації речових прав на означену квартиру позивачам відмовлено, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно. Представник відповідачів вважає, що дії державного реєстратора виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо розгляду заяв про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 законні, рішення прийнятті в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Долучити документи, на підставі яких було відмовлено в реєстрації права власності, зареєстровано право власності означеної квартири, не представляється можливим. Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 17 Закону, реєстраційна справа включає: заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Документи, подані заявниками для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, поверненні заявницям. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 17 Закону витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням.

Окрім цього, представник відповідачів зазначила, що відсутні правові підстави для участі виконавчого комітету Нетішинської міської ради та Нетішинської міської ради у даній справі в якості відповідачів, оскільки відсутнє обґрунтування позовних вимог до виконавчого комітету Нетішинської міської ради в частині стягнення судових витрат, відсутнє обґрунтування залучення Нетішинської міської ради та виконавчого комітету Нетішинської міської ради до участі у справі в якості відповідачів та водночас не залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно, які (згідно з позовною заявою) мають право спільної часткової власності на вказане майно, не узгоджується із процесуальними засадами визначення належного відповідача.

Також представник відповідачів просила відмовити у стягненні з виконавчого комітету Нетішинської міської ради судових витрат, заявляючи про їх надмірно велику вартість.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що Нетішинська міська рада та виконавчий комітет Нетішинської міської ради не є відповідачами у даній справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 03 липня 2026 року подали до суду письмові пояснення, у яких позовні вимоги одна одної просили задовольнити у повному обсязі, а розгляд справи просили проводити за їх відсутності.

Процесуальні дії у справі

11 травня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі № 679/658/26 (провадження № 2/679/832/2026) за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання права власності.

12 травня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі № 679/657/26 (провадження № 2/679/831/2026) за позовом ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання права власності.

16 червня 2026 року у справі № 679/658/26 (провадження № 2/679/832/2026) залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, – ОСОБА_2

15 червня 2026 року у справі № 679/657/26 (провадження № 2/679/831/2026) залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, – ОСОБА_1 .

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області (у складі головуючої судді Сопронюк О. В.) № 679/657/26 від 14 вересня 2026 року справу № 679/657/26 (провадження № 2/679/831/2026) об`єднано в одне провадження зі справою № 679/658/26 (провадження № 2/679/832/2026), присвоєно ЄУН 679/657/26.

30 вересня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 04 листопада 1985 року виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м. Нетішин було видано ордер № 2960 на право заняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 . Ордер видано на підставі наказу № 24 від 11 жовтня 1985 року дирекції «ХАЕС», рішення виконкому № 128 від 02 листопада 1985 року (а. с. 12 т. 2).

Згідно з поквартирною карткою за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаній квартирі ОСОБА_3 зареєстрований 22 листопада 1985 року, ОСОБА_1 зареєстрована 22 листопада 1985 року, ОСОБА_2 , зареєстрована 19 червня 1990 року ( а. с. 11 т. 2).

У Фонді комунального майна міста Нетішин зберігається приватизаційна справа квартири АДРЕСА_2 , згідно із описом якої у ній наявні: заява від 22 серпня 1995 року; довідка про склад сім`ї та займані приміщення від 22 серпня 1995 року; розпорядження від 09 жовтня 1995 року; розрахунок суми житлових чеків, які мають отримати громадяни; розрахунок вартості надлишкової загальної площі квартири (а. с. 22 зворот т. 2).

22 серпня 1995 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницької атомної електростанції з заявою щодо оформлення передання у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заява містить підписи наймача ОСОБА_3 та повнолітніх членів родини – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а. с. 23 т. 2).

Відповідно до довідки № 725 від 22 серпня 1995 року про склад сім`ї та займані приміщення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 23 зворот т. 2).

09 жовтня 1995 року «Хмельницькою атомною електростанцією», як органом приватизації, було видано розпорядження, відповідно до якого було задоволено заяву наймача ОСОБА_3 від 22 серпня 1995 року щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та передано вказану в приватну спільну сумісну власність (а. с. 24 т. 2).

У розрахунку вартості надлишкової загальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , серед іншого зазначено, що кількість мешканців у квартирі: 3 (а. с. 24 зворот т. 2).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло (оригінал якого досліджено у судовому засіданні), виданого 13 жовтня 1995 року Хмельницькою АЕС згідно із розпорядженням від 09 жовтня 1995 року без №, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належить громадянину ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Квартиру приватизовано згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Квартира АДРЕСА_2 зареєстрована в Нетішинському БТІ на праві власності і записана у реєстрову книгу за № 714 13 жовтня 1995 року (а. с. 13, 13 зворот т. 2).

Тобто, у позивачів наявний оригінал правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_2 , а саме оригінал свідоцтва про право власності, який містить у собі реєстраційний напис БТІ.

На квартиру АДРЕСА_2 , видано технічний паспорт. У технічному паспорті міститься напис, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована в Нетішинському БТІ на праві власності і записана у реєстрову книгу за № 714 (а. с. 14 -15 т. 2).

З копії реєстрової книги Нетішинського БТІ вбачається, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована в Нетішинському БТІ на праві власності із записом у реєстрову книгу за № 714 від 13 жовтня 1995 року за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого Хмельницькою АЕС 13 жовтня 1995 року (а. с. 21 зворот – 22 т. 2).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано 25 грудня 2024 року Нетішинським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 16 т. 2).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваль О. А. від 22 вересня 2025 року № 80958291 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з причини, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, з огляду на таке. Так, державний реєстратор мотивуючи своє рішення зазначила, що заявницями до заяви було додано правовстановлюючий документ – свідоцтво про право власності на житло від 13 жовтня 1995 року, видане Хмельницькою АЕС. З поданих документів вбачається, що у заявниць право власності виникло до 01 січня 2013 року. Інформація в ДРРП та РПВН про зареєстроване право до 01 січня 2013 року – відсутня, заявниками не подано документи про зареєстроване право до 01 січня 2013 року. За таких умов державним реєстратором під час розгляду заяви було направлено запит від 18 вересня 2025 року до Фонду комунального майна міста Нетішин (зберігач справ Нетішинського БТІ) щодо зареєстрованого права власності до 01 січня 2013 року відповідним БТІ. Відповідь отримано від 22 вересня 2025 року про те, що інформація щодо права власності та свідоцтво про право власності на означену квартиру – відсутні, проте, право власності зареєстроване в Нетішинському БТІ із записом у реєстрову книгу за № 714 від 13 жовтня 1995 року за ОСОБА_3 . За такої інформації, реєстратор не має змоги встановити факт про зареєстроване право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набуте до 01 січня 2013 року (а. с. 17 т. 2).

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 січня 2026 року, яке набрало законної сили 17 лютого 2026 року, у справі № 679/1677/25 (провадження № 2/679/242/2026) позовну заяву ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15-18 т. 1).

03 березня 2026 року у Державному реєстрі речових прав на підставі рішення суду № 679/1677/25 від 15 січня 2026 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20 т. 1).

Позивачі, вказуючи на те, що у них є в наявності свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру, на підставі якого 13 жовтня 1995 року право спільної сумісної власності позивачів та померлого ОСОБА_3 було зареєстровано у Нетішинському БТІ та записано у реєстрову книгу під № 714, не можуть провести державну реєстрацію свого права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна через відсутність у Фонді комунального майна міста Нетішина (зберігач справ Нетішинського БТІ) інформації про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, а тому вони, прагнучі здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, звернулися до суду з даними позовами, в яких просять захистити їх порушене право шляхом визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказане узгоджується із висновками викладеним у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Звертаючись з вимогами до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, позивачами не зазначено, яким саме чином відповідачі порушили їх права.

Судом встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваль О. А. від 22 вересня 2025 року № 80958291 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з причини, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, у зв`язку із тим, що інформація щодо права власності та свідоцтво про право власності на означену квартиру – відсутні.

Водночас, позивачами при зверненні до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна, було надано реєстратору свідоцтво про право власності на квартиру, у якому міститься реєстраційний напис, про реєстрацію права власності на квартиру у Нетішинському БТІ.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду (частина третя статті 182 ЦК України).

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 ЦК України).

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга статті 317 ЦК України). До того ж рівність та непорушність прав приватної власності, визначені у ЦК України, зокрема у частині першій статті 321, відповідають аналогічним за суттю нормам Конституції України.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина перша статті 325 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статей 316, 317, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (частина перша статті 379 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (частина перша статті 392 ЦК України).

Тлумачення статті 392 ЦК України свідчить, що пред`явлення власником майна позову про визнання його права власності може мати місце лише у двох випадках: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «П ро державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - далі по тексту – Закон України «Про держреєстрацію»).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про держреєстрацію»).

Реєстраційна дія – державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (пункт 9 частини першої статті 2 Закону України «Про держреєстрацію»).

Частини друга та третя статті 3 Закону України «Про держреєстрацію» передбачають, що речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, для підтвердження свого права, яке виникло до 01 січня 2013 року, якщо власники зазначених об`єктів нерухомого майна мають документи, що містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, такі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (частина друга статті 12 Закону України «Про держреєстрацію»).

Рішення, дії, бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів надання публічних послуг, пов`язаних з виконанням цього Закону, можуть бути оскаржені до суду.

Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачами рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваль О. А. від 22 вересня 2025 року № 80958291, яким було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявність в матеріалах справи свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 жовтня 1995 року Хмельницькою АЕС, згідно з розпорядженням від 09 жовтня 1995 року, реєстраційний напис у реєстровій книзі № 714 від 13 жовтня 1995 року, зроблений у Нетішинському Бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на яке посилаються позивачі у позовних заявах, не є підставою для визнання за позивачем права власності відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції чинній на момент приватизації спірного майна) передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

З юридичної точки зору, приватизація це майновий правочин, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження державного та комунального майна.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року № 56 (чинного на час приватизації спірного майна) на підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі; відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз в квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації.

Отже, надане позивачами свідоцтво зі відміткою БТІ і є тим доказом, що підтверджує їхнє право власності на спірну квартиру.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачами у даній справі оспорюється чи не визнається право власності позивачів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Сам факт відмови реєстратором у проведенні реєстраціїних дій права власності вказаної вище квартири, з огляду на відсутність певних документів в архівах БТІ, не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивачів на спірне майно.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачі у разі незгоди з рішенням державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстраційних дій мають право його оскаржити у визначений чинним законодавством спосіб.

Таким чином, суд вважає, що звертаючись з вимогами до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради позивачами не зазначено, яким саме чином відповідачі порушили права позивачів.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що докази порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивачів в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідачі не визнають, оспорюють факт чи мають сумнів щодо належності позивачам нерухомого майна не підтверджено, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування положення ст. 392 ЦК України та, відповідно, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачам відмовлено, то судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивачів.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивачі:

ОСОБА_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідачі:

Нетішинська міська рада, місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Шевченка, буд. 1, ЄДРПОУ 25939741;

виконавчий комітет Нетішинської міської ради, місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Шевченка, буд. 1, ЄДРПОУ 05399231;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_2 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ОСОБА_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Суддя Гавриленко О.М.