Суд: Деражнянський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №673/1190/26
Суддя: Мартинюк В. Б.
Справа № 673/1190/26
Провадження № 2/673/1111/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
"02" листопада 2026 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Мартинюка В.Б.,
за участю: секретаря судового засідання - Капітана В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» 22 вересня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 148,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2 000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 6 848,00 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 300,00 грн, простроченої заборгованості за штрафами - 1 000,00 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.07.2025 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 21408326, за умовами якого відповідач отримала 2 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за надання кредиту та можливих штрафних санкцій. Договір відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору № 21408326 від 09.07.2025 визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Позивач умови договору виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак відповідач своїх зобов`язань не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 10 148,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2 000,00 грн, заборгованості за процентами - 6 848,00 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту - 300,00 грн та заборгованості за штрафами - 1 000,00 грн.
Ухвалою від 25 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності, у випадку неявки в судове засідання Відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом надсилання судової повістки за адресою її зареєстрованого місця проживання та розміщенням на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про її виклик. Відзиву на позовну заяву, а також інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомлено.
Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, згідно з ст. 281 ЦПК України.
Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 21408326 (індивідуальна частина) в електронній формі на сайті кредитодавця https://ewacash.com.ua (п. 1.12 договору).
Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором NpaymC4M 09.07.2025 о 16:13:20. Відповідно до наданої позивачем довідки про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор NpaymC4M надіслано позичальнику 09.07.2025 о 16:10:44 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який відповідач повідомила кредитодавцю.
Договором встановлені такі основні умови кредитування:
- сума кредиту - 2 000,00 грн (п. 1.2);
- строк кредитування - 360 днів, дата повернення кредиту, сплати процентів і комісії - 04.07.2026 (п. 1.3, 1.4);
- пільгова процентна ставка - 0,8 % за один день користування кредитом, застосовується протягом пільгового періоду, тривалість якого не може перевищувати 30 календарних днів (п. 1.5.1, 1.7, 2.2.3);
- стандартна (базова) процентна ставка - 350,4 % річних (п. 1.6), що згідно з п. 2.2.3 договору становить 0,96 % за один день користування кредитом; застосовується з першого дня стандартного періоду, який починається наступного дня після закінчення пільгового періоду (п. 1.8); відповідно до п. 2.2.3 і 4.6 договору стандартна (базова) ставка не є підвищеною, а цифрове значення підвищених процентів і пені становить «0»;
- комісія за надання кредиту - 15 % суми кредиту, що складає 300,00 грн, нараховується кредитодавцем одноразово (п. 1.5.2, 1.10.2); згідно з п. 1.4.2 договору комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця;
- штраф у розмірі 10 % суми отриманого кредиту, що складає 200,00 грн, - у разі прострочення на 1 календарний день (п. 4.7); штраф у розмірі 40 % суми отриманого кредиту, що складає 800,00 грн, - у разі прострочення на 10 календарних днів (п. 4.7.1); сукупний розмір штрафів за договором становить 50 % суми отриманого кредиту (п. 4.6);
- загальні витрати за кредитом - 7 167,20 грн, денна процентна ставка - 1 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 9 167,20 грн (п. 1.5).
Невід`ємною частиною договору є Графік платежів за договором про споживчий кредит № 21408326 від 09.07.2025 (Додаток 1). Відповідно до п. 2 Додатку 1 загальна вартість кредиту складає 9 167,20 грн та включає в себе витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 6867,2 грн та суму (тіло) кредиту в розмірі 2 000,00 грн.
Отримання до укладення договору Паспорта споживчого кредиту і ознайомлення з умовами кредитування відповідач підтвердила в п. 5.1 договору. Копії зазначених документів надані позивачем і досліджені судом.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальникові шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку. Реквізити платіжної картки позичальника - № НОМЕР_2 - зазначені в розділі 12 договору.
Згідно з довідкою надавача платіжних послуг - ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (EasyPay) вих. № 772862-1637150437-18082026 від 18.08.2026 - за дорученням ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» на підставі договору № 070524/А1-1909 від 07.05.2024 09.07.2025 о 16:13 виконано платіжну операцію № 1637150437 на суму 2 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 з призначенням платежу «Видача кредитних коштів»; статус операції - «Виконано». Довідку засвідчено кваліфікованим електронним підписом генерального директора платіжної установи.
Пунктом 2.3 договору сторони погодили строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом укладання Сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.
Платежів погашення за кредитним договором про споживчий кредит № 21408326 від 09.07.2025 відповідач не здійснювала.
Згідно з наданою позивачем відомістю щоденних нарахувань та погашень за договором проценти за користування кредитом нараховувалися: за період з 09.07.2025 по 03.07.2026. Станом на 03.07.2026 за договором нараховано: 2 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 6 848,00 грн процентів за користування кредитом; 300,00 грн комісії за надання кредиту; 1 000,00 грн штрафів. Пеня за договором не нараховувалася. Загальний розмір заборгованості становить 10 148,00 грн.
Доказів погашення вказаної заборгованості або власного контррозрахунку відповідач суду не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 13 цього Закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону, а також положення щодо врегулювання простроченої заборгованості.
Згідно з ч. 3 ст. 21 цього Закону сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 21 цього Закону застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
За приписами ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд зазначив: «Доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту, не заслуговують на увагу… Закон [«Про електронну комерцію»] є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним».
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що між позивачем і відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 21408326 від 09.07.2025, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором NpaymC4M , що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису і створює для сторін відповідні правові наслідки. Відповідач була обізнана з умовами кредитування, у тому числі з розміром і порядком нарахування процентів та комісії, що підтверджується змістом договору, Паспортом споживчого кредиту і Графіком платежів.
Належне виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів у розмірі 2 000,00 грн підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про виконану платіжну операцію. Ця довідка складена на виконання пункту 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», підтверджує завершення платіжної операції із зазначенням її дати, унікального номера, суми та отримувача, а відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, має статус первинного документа. Достовірність цього доказу додатково підтверджується засвідченням довідки кваліфікованим електронним підписом. Отже така довідка є належним і допустимим доказом перерахування коштів за кредитним договором.
Суд враховує, що зазначений у довідці номер платіжної картки отримувача відповідає маскованому номеру картки № НОМЕР_2 , який відповідач зазначила в розділі 12 договору як належний їй рахунок для отримання кредитних коштів, а час виконання платіжної операції (16:13) збігається з часом підписання договору одноразовим ідентифікатором (16:13:20).
Кредитодавцем у цій справі є фінансова, а не банківська установа, а розрахунки проводилися на підставі спеціального законодавства у сфері електронної комерції та платіжних послуг, у зв`язку з чим відсутність первинних бухгалтерських документів, оформлених у порядку, встановленому для банківських установ, факту перерахування коштів не спростовує. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.
Отже позивач надав належні, допустимі та достатні докази перерахування коштів відповідачу, що відповідно до ст. 1046, 1054 ЦК України підтверджує виконання ним свого обов`язку за кредитним договором. Відповідач доказів, які б спростовували надходження коштів на її картку, не надала.
Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала платежів, передбачених графіком, не здійснила, суму кредиту, процентів і комісії у встановлені строки не сплатила. Доказів погашення заборгованості чи обґрунтованого спростування наданого позивачем розрахунку відповідач суду не надала.
Вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 000,00 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 6 848,00 грн ґрунтується на умовах договору і наданому розрахунку, а тому підлягає задоволенню.
Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять, а тому підстав для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом суд не встановив.
Комісія за надання кредиту в розмірі 300,00 грн визначена договором у фіксованому розмірі, нараховується одноразово, включена до загальних витрат за споживчим кредитом і врахована при обчисленні денної та реальної річної процентної ставки, що відповідає ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з п. 1.4.2 договору ця комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця. З огляду на принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) суд визнає вимогу про стягнення комісії правомірною.
Пунктом 1.5.1 договору денну процентну ставку визначено в розмірі 1 %, дане значення не перевищує граничного розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на закріплені у ст. 627 та ст. 204 ЦК України принцип свободи договору та презумпцію правомірності правочину суд виходить з того, що погоджені сторонами умови кредитування є чинними та підлягають застосуванню. Керуючись принципами змагальності та диспозитивності (ст. 12, 13, 81 ЦПК України), оскільки відповідач у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, дійсності умов договору не оспорювала, власного контррозрахунку чи доказів погашення боргу не надала, суд визнає розрахунок позивача в частині заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом і комісією за надання кредиту правильним.
Оцінюючи вимогу про стягнення штрафу у загальному розмірі 1 000,00 грн, суд зазначає таке.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.
Зазначена норма додана до ЦК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не змінювалася. Вона не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання допущене в період дії воєнного стану.
Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, дія якого триває до теперішнього часу.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення штрафу у загальному розмірі 1 000,00 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 21408326 від 09.07.2025 у загальному розмірі 9 148,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 2 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 6 848,00 грн та заборгованість за комісією за надання кредиту - 300,00 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 90 відсотка, тобто 2 396,16 грн.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження цих витрат позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025, копію ордера на надання правничої допомоги № 1412829 від 04.11.2025, копію акта наданих послуг № 3739 від 08.09.2026 та копію детального опису наданих послуг до цього акта, відповідно до яких Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано позивачу послуги на загальну суму 8 000,00 грн.
Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується .
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Відповідач не висловив заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Тому, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача слід стягнути в користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7 200,00 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 21408326 від 09 липня 2025 року у розмірі 9 148,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 396,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 04.11.2026 року.
Суддя: В. Б. Мартинюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua