Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №671/1176/26 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/1176/26

Провадження № 2/671/1039/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Никифорова Є. О.,

секретар судового засідання Краснай Л. П.,

за участю: прокурора Літвіна В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Війтовецької селищної ради Хмельницької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, фермерське господарство «Саргон», про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Війтовецької селищної ради Хмельницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позову вказано, що розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації від 14 вересня 2010 року № 766/2010-р було затверджено склад комісії з обстеження в натурі деградованих та малопродуктивних земель і підготовки висновків щодо доцільності їх консервації, а розпорядженням від 14 вересня 2010 року № 764/2010-р надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо консервації таких земель на території Волочиського району, в тому числі на території Криштопівської сільської ради.

За результатами обстеження земель було складено відповідний акт, яким земельні ділянки визнано такими, що за своїми властивостями потребують консервації. Державним підприємством «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проєкт землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель шляхом заліснення. Проєкт погоджено та він отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи від 24 листопада 2010 року № 834.

Розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 106/2011-р зазначений проєкт землеустрою затверджено. До законсервованих земель увійшов, зокрема, земельний масив площею 31,2170 га на території Криштопівської сільської ради. Проєктом передбачено консервацію цих земель шляхом заліснення, а термін консервації визначено як постійний.

Прокурор указував, що законсервовані землі не можуть використовуватися для сільськогосподарського виробництва до завершення в установленому порядку заходів з консервації та прийняття компетентним органом рішення про повернення земель до попереднього використання або визначення іншого напряму їх використання. Рішень про припинення консервації спірних земель, повернення їх до попереднього використання чи зміну встановленого режиму не приймалося.

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 жовтня 2018 року № 22-6932-СГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 558,4069 га, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6820983800:02:001:0032, площею 7,2369 га, були передані у комунальну власність Війтовецької селищної об`єднаної територіальної громади. Рішенням Війтовецької селищної ради від 22 листопада 2018 року № 8-39/2018 ці земельні ділянки прийнято у комунальну власність.

Прокурор зазначає, що передача земель із державної у комунальну власність не припинила встановленого щодо них режиму консервації та не надала органу місцевого самоврядування права розпоряджатися ними всупереч затвердженому проєкту землеустрою.

Рішенням Війтовецької селищної ради від 12 вересня 2019 року № 11-50/2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6820983800:02:001:0032, площею 7,2369 га, на дві земельні ділянки, внаслідок чого, серед інших, сформовано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040.

Рішенням Війтовецької селищної ради від 20 жовтня 2020 року № 56-63/2020 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6820983800:02:001:0040, для ведення особистого селянського господарства. 26 листопада 2020 року право приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Надалі щодо земельної ділянки зареєстровано право оренди фермерського господарства «Саргон».

Прокурор посилався на складений за матеріалами землевпорядної документації збірний кадастровий план, відповідно до якого частина земельної ділянки з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040 площею 1,0733 га розташована в межах земель, щодо яких у 2011 році затверджено проєкт землеустрою з консервації. Відтак, зазначена частина земельної ділянки на час її формування та передачі відповідачу продовжувала перебувати в режимі консервації.

Прокурор вказує, що Війтовецька селищна рада, не маючи правових підстав для використання законсервованої землі для ведення особистого селянського господарства та за відсутності рішення про припинення її консервації, неправомірно сформувала земельну ділянку та передала її частину у приватну власність ОСОБА_1 . Таким чином, спірна земля вибула з комунальної власності з порушенням вимог земельного законодавства та встановленого режиму її використання.

На обґрунтування обраного способу захисту прокурор зазначав, що витребування майна є належним способом відновлення права територіальної громади. При цьому посилався на безоплатний характер набуття ОСОБА_1 земельної ділянки та положення статті 388 ЦК України, відповідно до яких майно, безоплатно набуте від особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване власником у всіх випадках.

Щодо передбаченої статтею 390 ЦК України компенсації добросовісному набувачу прокурор зазначав, що ОСОБА_1 є первинним набувачем спірної земельної ділянки, набув її безоплатно та не поніс витрат на її придбання. З цих підстав прокурор вважав, що відповідач не є добросовісним набувачем у тому розумінні, з яким закон пов`язує обов`язок попереднього внесення вартості нерухомого майна на депозитний рахунок суду, а тому підстав для внесення такої суми немає.

Прокурор також зазначав, що вжив заходів для надання компетентному органу можливості самостійно захистити інтереси територіальної громади. Волочиська окружна прокуратура зверталася до Війтовецької селищної ради та органів Держгеокадастру з приводу виявленого порушення земельного законодавства, однак уповноваженим органом заходів щодо повернення спірної землі у комунальну власність вжито не було. У зв`язку з цим прокурор вважав наявними передбачені законом підстави для представництва інтересів держави в суді.

Посилаючись на наведені обставини, прокурор просив скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040 площею 2,0000 га, припинивши право приватної власності відповідача на вказану земельну ділянку; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040; витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 1,0773 га, яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040, у зазначених у позові координатах поворотних точок.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник Війтовецької селищної ради Хмельницької області у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фермерського господарства «Саргон» у судове засідання не з`явився.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення щодо позову та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився до суду без повідомлення причин неявки, відзиву на позов не подав, а прокурор, який підтримує заявлені позовні вимоги, не заперечував проти заочного вирішення справи, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 280 ЦПК України умов для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини.

Розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області від 14 вересня 2010 року № 766/2010-р затверджено склад комісії з обстеження в натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність консервації земель на території Волочиського району, а розпорядженням від 14 вересня 2010 року № 764/2010-р надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розроблення проєкту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності шляхом заліснення, у тому числі на території Криштопівської сільської ради.

За результатами проведеного обстеження відповідною комісією складено акт, яким визначено земельні масиви, що за своїми природними властивостями та станом підлягають консервації. На підставі матеріалів обстеження ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проєкт землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району шляхом заліснення. Матеріали проєкту містять пояснювальну записку, характеристику земельних ділянок, експлікації земель, графічні матеріали та каталоги координат поворотних точок.

Проєкт землеустрою пройшов державну землевпорядну експертизу, за результатами якої 24 листопада 2010 року складено висновок № 834. Після усунення зазначених у висновку зауважень проєкт був затверджений розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 106/2011-р.

З матеріалів проєкту землеустрою вбачається, що на території Криштопівської сільської ради до земель, щодо яких передбачено здійснення заходів з консервації шляхом заліснення, увійшов земельний масив площею 31,2170 га. У пояснювальній записці до проєкту термін консервації визначено як постійний. Графічними матеріалами проєкту визначено місце розташування та межі відповідного земельного масиву.

Матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу про припинення консервації зазначеного земельного масиву, повернення цих земель до попереднього використання або про зміну встановленого проєктом напряму їх використання. Із наданого листування прокуратури з органами Держгеокадастру також не вбачається прийняття такого рішення.

09 жовтня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-6932-СГ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Війтовецької селищної об`єднаної територіальної громади. До переданого земельного масиву увійшли земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 558,4069 га. Передача земель оформлена актом приймання-передачі.

Рішенням Війтовецької селищної ради від 22 листопада 2018 року № 8-39/2018 зазначені земельні ділянки державної власності прийнято у комунальну власність Війтовецької селищної ради. До переліку земель, прийнятих у комунальну власність, увійшли й землі, розташовані на території колишньої Криштопівської сільської ради.

Рішенням Війтовецької селищної ради від 12 вересня 2019 року № 11-50/2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, внаслідок чого, серед інших земельних ділянок, сформовано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040.

У подальшому рішенням Війтовецької селищної ради від 20 жовтня 2020 року № 56-63/2020 затверджено відповідну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040 та безоплатно передано цю земельну ділянку площею 2,0000 га у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного рішення 26 листопада 2020 року за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6820983800:02:001:0040.

Таким чином, ОСОБА_1 є первинним набувачем зазначеної земельної ділянки з комунальної власності, а право власності набув на підставі рішення органу місцевого самоврядування у порядку безоплатної передачі землі у приватну власність.

Надалі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано інше речове право - право оренди фермерського господарства «Саргон». Власником земельної ділянки при державній реєстрації цього речового права зазначено ОСОБА_1 .

З метою визначення взаємного розташування сформованих земельних ділянок та земель, щодо яких у 2011 році затверджено проєкт землеустрою з консервації, виготовлено збірний кадастровий план. Із зазначеного плану вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040 площею 2,0000 га частково розташована в межах земельного масиву, передбаченого проєктом землеустрою до консервації шляхом заліснення. Площа такого накладення відповідно до збірного кадастрового плану становить 1,0733 га.

Відомості збірного кадастрового плану узгоджуються з графічними матеріалами проєкту землеустрою щодо консервації земель та каталогами координат поворотних точок, які містяться у матеріалах цього проєкту.

Таким чином, судом встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040, яка у 2020 році була безоплатно передана Війтовецькою селищною радою у приватну власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах земель, щодо яких раніше був розроблений та затверджений проєкт землеустрою з консервації.

При цьому доказів прийняття до моменту передачі земельної ділянки ОСОБА_1 рішення про припинення консервації відповідної частини земель, повернення їх до попереднього використання чи зміни встановленого проєктом режиму використання суду не надано.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був причетний до прийняття рішень про формування або передачу йому спірної земельної ділянки, знав про включення її частини до земель, щодо яких було затверджено проєкт консервації, або мав інші відомості, з яких для нього мала бути очевидною неправомірність її передачі у приватну власність.

Суду також не надано доказів, що на час набуття земельної ділянки відповідні відомості про її перебування в межах законсервованих земель були відображені у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи в інших публічних реєстрах таким чином, щоб відповідач при звичайній розумній обачності міг установити наявність такого правового режиму.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 164 ЗК України складовою охорони земель є консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

За змістом статей 171, 172 ЗК України у редакції, чинній на час здійснення консервації спірних земель, консервації підлягали деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а консервація здійснювалася шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Пунктом 14 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 жовтня 2002 року № 175, який діяв на час затвердження проєкту консервації спірних земель, передбачалося, що після закінчення строку консервації відповідна комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі та вносить органу, який прийняв рішення про їх консервацію, пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження строку консервації або іншого раціонального та екологічно безпечного використання.

Верховний Суд у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 155/1023/22 зазначив, що можливість використання законсервованих земель за попереднім призначенням виникає лише після проведення передбаченої законом процедури та прийняття уповноваженим органом відповідного рішення. За відсутності рішення про повернення земель до попереднього використання вони продовжують перебувати в режимі консервації.

У цій справі термін консервації земельного масиву проєктом визначено як постійний, а доказів прийняття уповноваженим органом рішення про припинення консервації, повернення земель до попереднього використання чи визначення іншого напряму їх використання матеріали справи не містять.

Передача земельного масиву у 2018 році з державної у комунальну власність сама по собі не змінила встановленого щодо нього режиму використання та не припинила консервацію.

Тому на час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6820983800:02:001:0040 та її передачі ОСОБА_1 , частина цієї ділянки площею 1,0733 га, яка знаходиться в межах законсервованого земельного масиву, продовжувала перебувати в режимі консервації та не могла бути передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора в тій частині, що передача зазначеної частини земельної ділянки ОСОБА_1 здійснена з порушенням установленого законом режиму використання законсервованих земель.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною другою статті 391 ЦК України передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння, розпоряджання чи користування таким майном відповідним органом вирішуються на підставі статей 387 і 388 ЦК України.

Згідно з частиною четвертою статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України, якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Отже, добросовісність учасника цивільних відносин презюмується, а висновок про його недобросовісність має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах та належних і допустимих доказах.

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2026 року у справі № 127/7513/25 (провадження № 61-12830св25) зазначив, що за змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, доки не доведено протилежне. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства, а її наявність чи відсутність має встановлюватися судом за результатами дослідження та оцінки доказів під час розгляду справи по суті.

У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що перевірка добросовісності набувача має істотне значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для оцінки пропорційності втручання у його право власності.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2026 року у справі № 488/2135/19 (провадження № 61-6412св26), у якій Касаційний цивільний суд зазначив, що передбачений частиною п`ятою статті 390 ЦК України обов`язок попереднього внесення вартості нерухомого майна на депозитний рахунок суду застосовується у разі витребування майна у добросовісного набувача.

Верховний Суд також підтвердив, що питання добросовісності чи недобросовісності набувача вирішується судом після дослідження доказів при ухваленні рішення по суті, при цьому, у разі встановлення недобросовісності набувача положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються, натомість якщо набувач є добросовісним, а вартість майна попередньо не внесена на депозитний рахунок суду, у задоволенні вимоги про витребування майна належить відмовити.

У цій справі прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_1 на момент набуття земельної ділянки знав або, виходячи з конкретних обставин, повинен був знати про її часткове розташування в межах земель, щодо яких у 2011 році затверджено проєкт консервації. Не встановлено його участі у прийнятті відповідних рішень органу місцевого самоврядування, причетності до формування земельної ділянки, наявності у нього спеціальних відомостей щодо правового режиму цієї території чи інших обставин, які б свідчили про очевидність для нього незаконності набуття земельної ділянки. Відповідач набув земельну ділянку безпосередньо від органу місцевого самоврядування на підставі прийнятого цим органом рішення, після чого його право власності було зареєстроване у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд не знаходить підстав для висновку про недобросовісність відповідача при набутті права власності на спірну земельну ділянку.

Правові наслідки витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави або територіальної громади додатково врегульовані частиною п`ятою статті 390 ЦК України.

За змістом цієї норми суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про компенсацію вартості такого майна добросовісному набувачеві. Рішення про витребування нерухомого майна може бути постановлене лише за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості цього майна на депозитний рахунок суду. Для земельної ділянки її вартість у розумінні цієї норми визначається на підставі експертної грошової оцінки, чинної на дату подання позовної заяви.

Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 488/2135/19 зазначив, що у разі встановлення добросовісності набувача та невнесення позивачем попередньо вартості майна на депозитний рахунок суду у задоволенні вимоги про витребування майна слід відмовити на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 354/160/25.

Посилання прокурора на те, що відповідач набув земельну ділянку безоплатно і не поніс витрат на її придбання, не дає суду підстав для незастосування частини п`ятої статті 390 ЦК України.

Зміст цієї норми не ставить право добросовісного набувача на компенсацію у залежність від відплатного чи безвідплатного способу набуття майна та не визначає розмір компенсації сумою фактично понесених набувачем витрат, натомість, законодавець пов`язує обов`язок попереднього внесення коштів з іншими юридичними фактами: витребуванням нерухомого майна на користь держави чи територіальної громади та добросовісністю особи, від якої воно витребовується. Окрім того, закон прямо визначає предмет компенсації як вартість нерухомого майна, а щодо земельної ділянки - вартість, визначену за експертною грошовою оцінкою. Тому відсутність у відповідача витрат на придбання земельної ділянки не означає відсутності у самого майна вартості та не усуває встановленої законом гарантії добросовісного набувача.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За усталеною практикою ЄСПЛ позбавлення особи майна повинно не лише мати законну підставу та переслідувати суспільний інтерес, але й забезпечувати справедливий баланс між таким інтересом і правом особи на мирне володіння майном. Виправлення помилки, допущеної органом публічної влади, не повинно покладати всі негативні наслідки цієї помилки на особу, яка добросовісно покладалася на дії такого органу; принцип належного урядування може вимагати виплати належної компенсації або надання іншого відповідного відшкодування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 11 січня 2024 року у справі «Шмакова проти України» (Shmakova v. Ukraine), заява № 70445/13, встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначивши, що позбавлення добросовісної власниці земельної ділянки, безоплатно наданої їй органом місцевого самоврядування, без надання будь-якої форми компенсації чи іншого належного відшкодування не забезпечило справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу та правом особи на мирне володіння майном.

У тій справі земельну ділянку також було безоплатно передано особі органом місцевого самоврядування, після чого за позовом прокурора право власності було припинено через порушення, допущені при передачі землі. ЄСПЛ установив, що заявниця отримала землю добросовісно, не знаючи про можливе перевищення міською радою своїх повноважень. При цьому Суд окремо розглянув довід Уряду України про те, що компенсація не була необхідною саме через безоплатне отримання заявницею земельної ділянки, та зазначив, що така обставина не виключає можливості встановлення порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Позбавлення добросовісної власниці землі без будь-якої форми компенсації чи відшкодування ЄСПЛ визнав таким, що не забезпечило справедливого балансу між суспільним інтересом і правом особи на мирне володіння майном.

У рішенні ЄСПЛ від 23 жовтня 2025 року у справі «Білько та інші проти України» (Bilko and Others v. Ukraine), заява № 35442/13 Суд встановив порушення статті 1 Першого протоколу через позбавлення добросовісних власниць земельних ділянок без компенсації чи іншого належного відшкодування. ЄСПЛ виходив з того, що особи, які добросовісно отримали земельні ділянки від органу місцевого самоврядування і не знали про порушення, допущені самим цим органом, не можуть нести всі негативні наслідки його помилки без компенсації чи іншого належного відшкодування.

Суд враховує, що встановлене порушення при наданні у власність земельної ділянки місцевою радою, яке стало підставою для звернення прокурора до суду, виникло внаслідок послідовних рішень та дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

За цих обставин покладення на відповідача всіх майнових наслідків виправлення помилки вказаних органів шляхом позбавлення його права власності без належної компенсації не відповідало б вимозі справедливого балансу.

Оскільки прокурором не доведено недобросовісності ОСОБА_1 , а встановлені судом обставини набуття ним земельної ділянки свідчать про його добросовісність, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна гарантія, передбачена частиною п`ятою статті 390 ЦК України

Оскільки передбачена цією нормою обов`язкова умова для постановлення рішення про витребування нерухомого майна у добросовісного набувача на користь територіальної громади, у вигляді попереднього внесення вартості такого майна на депозитний рахунок суду, ні прокурором, ні Війтовецькою селищною радоюм не виконана, правові підстави для задоволення вимоги про витребування спірної частини земельної ділянки від ОСОБА_1 відсутні.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення основної вимоги прокурора про витребування спірної частини земельної ділянки у ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню і пов`язані з нею вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача та державної реєстрації земельної ділянки.

Зазначені вимоги спрямовані на забезпечення правових наслідків повернення спірного майна у комунальну власність та не мають самостійного значення за відсутності підстав для такого повернення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені у зв`язку з його поданням витрати зі сплати судового збору в розмірі 9984 грн відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають та залишаються за особою, яка їх понесла.

Керуючись статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 387, 388, 390, 391 ЦК України, статтями 164, 171, 172 ЗК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області, поданого в інтересах держави в особі Війтовецької селищної ради Хмельницької області, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, фермерське господарство «Саргон», про витребування земельної ділянки відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з поданням позову, відшкодуванню не підлягають.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Цей строк може бути поновлено також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення до Хмельницького апеляційного суду в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 листопада 2026 року.

Суддя Є. О. Никифоров