Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №443/1696/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1696/26

Провадження №2/443/1238/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 у розмірі 33200,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що між ТзОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 22.07.2025 в електронному вигляді укладено Кредитний договір (оферти) №22.07.2025-100001441. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 217 днів. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що кредитор зобов`язується надати Кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти, комісію. Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту, банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36XXXXXX-3716. Пунктом 4.3. Договору передбачено, що днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення Кредиту день зарахування коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Відповідно до договору від 22.07.2025 та квитанції про перерахунок коштів, кредитором надано позичальнику кредит в розмірі 10000 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 33200,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., по процентах в розмірі 15500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 1800,00 грн., неустойки – 5000,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.09.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить позовні вимоги задоволити частково, а саме стягнути із відповідача 10 000 грн. суми неповерненого кредиту. У задоволенні решти позовних вимог відмовити та судові витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог.

Поданий відзив мотивує тим, що відповідач визнає факт укладення 22.07.2025 кредитного договору №22.07.2025-100001441 та отримання кредиту в сумі 10 000,00 грн.

Разом з тим вимога про стягнення неустойки в розмірі 5 000,00 грн. прямо суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки нарахування такої здійснено під час дії воєнного стану.

Щодо комісій, то позивач не надав доказів того, що відповідач замовляла будь-які окремі додаткові або супутні послуги, зверталася за їх отриманням чи фактично отримувала такі. Надання особистого кабінету, інформації про стан кредитної заборгованості, дати й розміри платежів, можливості сплачувати заборгованість та відновлювати доступ до особистого кабінету фактично становлять звичайне супроводження укладеного кредитного договору та забезпечення виконання позивачем власних обов`язків як кредитодавця.

Також перерахування позичальнику кредитних коштів є виконанням основного зобов`язання кредитодавця, а не окремою послугою.

Щодо процентів у розмірі 15 500,00 грн., то така у півтора рази перевищує суму кредиту, що створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, не відповідають засадам справедливості, добросовісності й розумності.

22.09.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема у порядку, передбаченому ст.625 ЦК України, позивачем не здійснювалось. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем.

Щодо комісії, то комісія за надання кредиту, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником. З огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр», уникнувши додаткових витрат.

Комісія за обслуговування кредиту, пов`язана із наданням ряду послуг, перелічених у заявці кредитного договору. До таких послуг не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу.

24.09.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що саме по собі формальне зазначення в договорі денної процентної ставки в межах 1% не усуває обов`язку суду перевірити всі складові загальних витрат за кредитом та їх відповідність вимогам закону. Наведені у паспорті споживчого кредиту процентні ставки мають різну правову та економічну природу, однак позивач не навів пояснень, які б дозволили пересічному споживачу чітко встановити співвідношення між ними та фактичну вартість користування кожною гривнею кредиту. Відповідач не заперечує арифметичний порядок, за яким позивач здійснив нарахування, а заперечує наявність правових підстав для включення до заборгованості окремих її складових – процентів, комісій та неустойки.

Позивач не довів фактичного понесення витрат у сумі 900 грн. та надання відповідачці окремої послуги такої вартості.

Паспорт споживчого кредиту, наданий позивачем містить пряму вказівку, що додаткові та/або супутні послуги не надаються. Умови договору також передбачають плату за «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті». Таке формулювання не дозволяє визначити конкретний зміст, обсяг і вартість послуг, за які споживач повинен сплатити кошти. Позивач не надав доказів того, що відповідач зверталася за отриманням відповідних послуг, фактично користувалася ними або що вони були їй надані.

Представник позивача не подав клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не подала.

У зв`язку з наведеним, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України, справу розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі є дата складення повного тексту судового рішення – 03.11.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 22.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «Споживчий центр», з метою отримання банківських послуг, та шляхом підписання заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення договору (оферти), з якою позичальник ознайомилась 22.07.2025 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii підписала кредитний договір №22.07.2025-100001441 (а.с.50-51).

Вищевказану заявку ОСОБА_1 підписала за допомогою накладення останньою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е 366.

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику та даним за наступними договорами 5169-36XXXXXX-3716.

Відповідно до умов договору кредит надається на наступних умовах:

дата надання/видачі кредиту 22.07.2025;

сума кредиту: 10000 грн. 00 коп.;

строк, на який надається кредит – 217 днів з дати його надання;

дата повернення (виплати) кредиту – 23.02.2026.

Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандат». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 9% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 900 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечення кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.84% (денна процентна ставка).

Неустойка: 150,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua//ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов`язковим).

Додатком до даного кредитного договору є інформаційне повідомлення Позичальника.

Як вбачається із відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 (кредитної лінії) (а.с.51 на звороті - 52), позичальник підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 з яким він попередньо уважно ознайомився.

ОСОБА_1 за допомогою накладення останною електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е 366 була ознайомлена з умовами кредитування, викладеними у пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) (а.с.47-50).

Крім того, ОСОБА_1 підписала додаток до кредитного договору №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 - Інформаційне повідомлення позичальника, яка містить контактні дані відповідача (а.с.53).

Як видно із Паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) (а.с.45-46), ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, комісії, загальна вартість кредиту про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором А 366.

Також позивачем долучено копію договору №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, про надання послуг з переказу коштів, який укладений між ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» (платіжна установа) та ТзОВ «Споживчий Центр» (торговець) (а.с.54-58).

Відповідно до листів ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який адресований ТОВ «Споживий Центр», то в такому ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомляє, що між їхніми підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024.

Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта:

22.07.2025 20:30:03 на суму 10000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 810762972, призначення платежу: видача за договором кредиту №22.07.2025-100001441 (а.с.43).

Судом встановлено, що відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025, внаслідок чого заборгованість останньої станом на 23.02.2026 становить 33200,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., по відсотках в розмірі 15500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 1800,00 грн., неустойки – 5000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.40-42).

Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за основним боргом, процентами та комісією, то суд виходить з наступного.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згаданий кредитний договір укладений між кредитодавцем та відповідачем в електронній формі, яка згідно з нормами чинного законодавства прирівнюється до письмової форми.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений зокрема Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України» за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію ).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, яка була чинною станом на час створення спірного кредитного договору) вказано, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за видачу та обслуговування кредиту.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договору кредиту в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто неналежне виконання відповідачем умов, укладеного договору в електронній формі, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків та комісії.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 у розмірі 28 200,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., по відсотках в розмірі 15500,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 900,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 1800,00 грн, підлягають до задоволення.

Одночасно, суд критично відноситься до твердження представника відповідача про те, що розмір відсотків є явно завищеним, таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки укладаючи кредитний договір сторони погодили, як строк кредитування, так і розмір відсоткової ставки, а умови договору щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитом є чіткими, зрозумілими та погоджені відповідачем, відповідають тим, що зазначені у паспорті споживчого кредиту.

Також, умовами кредитного договору передбачено послуги за які встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості та розмір такої, з якими відповідач була ознайомлена та погодилась. Жодних суперечностей щодо комісій паспорт споживчого кредиту не містить. Платежі за додаткові послуги, які не надаються та їх перелік, зазначені у паспорті споживчого кредиту окремо.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували обставини, зазначені у позовній заяві та правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також не надано контр розрахунку. На переконання суду такий розрахунок заборгованості узгоджується з умовами договору та є належним доказом.

Відповідачем, у передбаченому ст. 12, 81 ЦПК України порядку, не спростовано, що під час укладення договору про надання грошових коштів у кредит вона діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилась з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, була належним чином ознайомлена з обсягом відповідальності за невиконання його умов та розміром.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

За змістом частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Обставини, які б свідчили, що ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 неправдиву інформацію про розмір процентів та порядок їх сплати, приховав щоденну та реальну річну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 вказала на те, що при виникненні спорів як еx ante, так і еx post контроль за договірними умовами і використання договору в цілому (хоча парламент конструює ті чи інші імперативні приватно-правові норми) здійснює суд.

Об`єднана палата звернула увагу, що положення договору та заяви-анкети передбачали різні підходи до визначення розміру процентів. За таких обставин при вирішенні спору суд має тлумачити зміст договору, а нечіткі або двозначні його положення відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача.

Це пов`язано з тим, що тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

ОП КЦС ВС уточнила, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. Водночас це не перешкоджає суду без окремої вимоги тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.

Також ОП КЦС ВС зазначила, що встановлені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, обмеження максимальної денної процентної ставки не поширюються на договір, укладений у 2021 році, якщо строк кредитування за ним не був продовжений після 24 грудня 2023 року.

Відповідач не подала ні зустрічної позовної вимоги, ні окремого позову про визнання недійними умов кредитного договору №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 як щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами та строку їх нарахування, такі і розміру комісій за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою в розмірі 5000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 у, то такий проведений за період з 22.07.2025 по 23.02.2026.

Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою в розмірі 5000,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки нарахування такої здійснено всупереч вищенаведеній нормі Закону.

За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 261,43 грн., виходячи з розрахунку 28200,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 33200,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК») заборгованість за кредитним договором №22.07.2025-100001441 від 22.07.2025 у розмірі 28 200 (двадцять вісім тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК») витрати на сплату судового збору в розмірі 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одна) гривня 43 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка