Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №307/2408/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Суд: Тячівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №307/2408/26

Суддя: Бряник М. М.

Справа № 307/2408/26 Провадження № 2/307/1142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бряник М.М.,

секретар судового засідання – Бабинець Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", в інтересах якого діє представник – Лановий Євген Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", в інтересах якого діє представник – Лановий Євген Миколайович, звернулися в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.03.2025 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" та ОСОБА_1 укладено договір позики №185891 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Під час укладення договору, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті Товариства.

Відповідачка добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства, ознайомилася з правилами надання грошових коштів у позику. Після чого, добровільно без зовнішнього впливу та примусу, відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, у якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми. Кредитний договір №185891 від 12.03.2025 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Після цього, Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, що належить ОСОБА_1 , що в свою чергу слугує доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс".

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в розмірі 7500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов договору, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику. Зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" укладено договір факторингу №23072025. Відповідно до реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки.

Позивач вказує, що станом на день звернення із даним позовом до суду вказана заборгованість за кредитним договором №185891 від 12.03.2025 року не погашена, а тому позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості в розмірі - 23 962,5 гривень, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 7500 грн., заборгованість за відсотками 21,75 грн., заборгованість по комісії 1440,75 грн., заборогованість по штрафним санкція 15 000,00 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

23.07.2026 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить вирішити позов виключно в межах існуючої та належно доведеної основної суми і процентів за договірний строк. Вказує, що не заперечує фактичної обставини отримання 7 500,00 грн за договором позики N185891 від 12.03.2025. Разом з цим вказує, що визнання факту отримання коштів не є безумовним визнанням усієї заявленої позивачем суми та не позбавляє споживача права заперечувати незаконні, нікчемні, несправедливі, недоведені або нараховані всупереч імперативним нормам платежі. Заперечує позов у частині комісії, штрафних санкцій і судових витрат та просить суд застосувати імперативні приписи законодавства незалежно від формального включення відповідних умов до договору. Просить відмовити у позові в частині 16 440,75 грн, а саме 15 000,00 грн пені та 1 440,75 грн комісії. Основна сума 7 500,00 грн не заперечує, як фактично одержану. Суму 21,75 грн процентів окремо не заперечує, за умови перевірки періоду та арифметики нарахування в межах договірного строку. Вказує, що незаявлення заперечень проти тіла кредиту і процентів у межах строку не є визнанням позову в цілому та не усуває обов`язку позивача довести законність кожної складової вимоги. ЇЇ заперечення ґрунтуються на таких взаємопов`язаних обставинах: 15 000,00 грн. пені, нарахованої з 11.04.2025 до 20.05.2025 у період дії воєнного стану, не підлягають стягненню і мали бути списані відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ставка пені 5% за кожний день суперечить спеціальним обмеженням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», умова про черговість погашення, за якою пеня погашається раніше тіла кредиту, прямо суперечить статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемною, комісія 19,21% від суми позики фактично є основною платою за саме надання коштів, позивач не довів зміст окремої послуги, за яку вона стягується, а текст договору і паспорта кредиту суперечливо характеризує її правову природу, первісний кредитовець не довів належного оцінювання кредитоспроможності відповідачки, попри очевидне надмірне боргове навантаження у кредитному звіті УБКІ, офіційні звернення відповідачки від 10.04.2025, підписані КЕП, фактично залишилися без відповіді по суті, після чого замість діалогу почалася масова розсилка листів із погрозливими і маніпулятивними заголовками, позивач не подав чіткого доказу своєчасного повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги, точної редакції Правил, результатів скорингу, повних журналів взаємодії та інших доказів, що перебувають виключно у володінні кредиторів, новий кредитор за статтею 514 ЦК України не міг набути більше прав, ніж законно належало первісному кредитору, а тому факторинг не легалізує пеню, яка за законом не нараховується і підлягає списанню.

Зазначає, що позивач заявив про стягнення з неї 6 000 грн. витрат при ціні позову 23 962,50 грн., тобто близько чверті ціни позову. За статтею 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом послуг, ціною позову і значенням справи. За статтею 141 ЦПК витрати розподіляються пропорційно результату. Позов є типовим масовим документом про стягнення за мікрокредитом; позивач просив розгляд без участі представника; правова частина значною мірою відтворює загальні норми та типову практику щодо електронних договорів. Саме по собі подання договору, розрахунку і стандартних документів факторингу на думку відповідачки, не доводить необхідність витрат у 6 000 грн., а тому суд повинен оцінити реальність, необхідність та розумність, а не автоматично переносити приватний гонорар на споживача. Просить відмовити у стягненні 6 000 грн. витрат або їх істотне зменшення до мінімального пропорційного і документально обґрунтованого розміру.

28.07.2026 року представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" Лановий Є.М. надіслав до суду відповідь на відзив, у якому вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт існування правовідносин з первісним кредитором на підставі договору, який передбачає надання, отримання та повернення кредитних коштів. Таким чином вважає, що ці обставини є встановленими і не потребують додаткового доказування згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України.

Щодо розміру заборгованості за договором позики N185891 від 12.03.2025 зазначає, що пунктом 2 встановлено параметри та умови позики, порядок її повернення та сплати процентів. Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики, що надається відповідачу, становить 7500.00 грн. Сторони погодили, що первісний строк користування позикою становить 30 днів (п. 2.2.). Відповідно до п. 2.3 Договору у період з 12.03.2025 по 10.04.2025 застосовується процентна ставка у розмірі 0.01% на день. У разі користування позичальником позикою понад встановлений строк або залишком заборгованості застосовується ставка 5.00% на день. Відповідно до п. 6.1 Правил, за користування позикою позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі, визначеному договором, та повернути суму позики відповідно до його умов. Пунктом 1.1 договору визначено денну процентну ставку як загальні витрати за позикою за кожний день користування коштами, виражені у відсотках від суми позики, що розраховується за встановленою формулою. Відповідно до п. 6.3 Правил нарахування процентів починається з дати зарахування коштів на платіжну картку позичальника та здійснюється за кожен день користування позикою (включаючи день видачі та день повернення), до повного погашення заборгованості. Згідно з п. 6.2 Правил проценти нараховуються на суму позики (ії залишок) за фактичний строк користування, але не довше 90 календарних днів після спливу первісного строку, якщо інше не передбачено договором. Відповідно до п. 18 Договору у разі порушення строків повернення позики, залежно від розміру позики, застосовуються або пеня (якщо сума не перевищує одну мінімальну заробітну плату), або проценти за понадстрокове користування (якщо перевищує відповідний розмір), у межах, визначених законодавством. Відповідно до п. 6.5 Правил у разі несвоєчасного повернення позики Товариство має право нараховувати проценти кожний день понадстрокового користування сумою позики до моменту її фактичного погашення. Такі проценти не є штрафними санкціями, а є платою за користування коштами. Пунктами 2.4 та 2.5 Договору визначено черговість зарахування платежів у разі недостатності суми: за п. 2.4 (якщо сума позики не перевищує мінімальну заробітну плату) спочатку погашаються неустойка та інші платежі, далі прострочені проценти і тіло позики, а в останню чергу - поточні проценти та основний борг.

Крім того зазначає, що укладаючи договір позики N185891 від 12.03.2025, відповідач була належним чином ознайомлена із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення позики, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання договору.

Враховуючи умови договору та правил, проценти за користування позикою у межах первісного строку кредитування є платою за правомірне користування кредитними коштами та підлягають нарахуванню незалежно від факту прострочення виконання зобов`язання. З наданого позивачем деталізованого розрахунку за договором позики N185891 від 12.03.2025 вбачається, що за період користування позикою з 12.03.2025 по 10.04.2025, позичальнику щоденно нараховувались проценти у розмірі 0.75 грн, а загальна сума процентів за первісний строк кредитування склала 21.75 грн, що відповідає умовам договору та є арифметично правильним. Таким чином, заборгованість відповідача за договором позики N185891 від 12.03.2025 в частині: 7500.00 грн - основного боргу; 21.75 грн - процентів за користування позикою у межах погодженого сторонами строку кредитування, є належним чином підтвердженою, відповідає умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Звертає увагу суду, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6 000,00 грн. Також, звертає увагу суду, що до складання позовної заяви у вартість витрат на правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача. Стверджує, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 вважає такими, що підлягають до задоволення.

18.08.2026 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що не визнавала і не визнає законність стягнення 15 000,00 грн пені; законність і доведеність 1 440,75 грн комісії, правильність усієї заявленої суми 23 962,50 грн., належність та достатність доказів обсягу відступленого права вимоги, належне повідомлення про відступлення, зміст і застосовність не поданих до матеріалів справи правил, а також співмірність 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Позовна сума 23 962,50 грн включає 1 440,75 грн комісії, але у відповіді на відзив немає окремого розділу, який би спростував доводи відповідачки щодо цієї складової. Позивач детально пише про тіло, проценти, пеню, правничі витрати і витребування доказів, однак не пояснює, яка саме послуга була надана за комісію, у чому її зміст, які дії виконані, коли вони виконані та чому їх вартість становить саме 19,21 % від суми позики. Сам текст договору визначає комісію як плату за саме надання позики, а не за окрему послугу. Пункт 4 договору передбачає, що комісія нараховується в дату надання позики, у момент надання позики. Вважає, що договір не описує жодної окремої додаткової чи супутньої послуги, яку споживач замовив понад основний обов`язок кредитодавця видати кошти. Надання кредиту є основним виконанням самого кредитодавця за кредитним правовідношенням. Воно не може одночасно бути невизначеною «додатковою послугою» без опису її змісту. Формальне зазначення розміру комісії у договорі та паспорті кредиту забезпечує інформування про суму, але не доводить фактичного надання конкретної платної послуги і не усуває вимог закону до змісту такої плати. Комісія становить 19,21 % тіла позики, у 66,24 раза перевищує звичайні проценти за весь 30-денний строк (21,75 грн) та формує приблизно 98,51 % усієї договірної вартості понад тіло за умови належного виконання (1 462,50 грн). Така структура ціни робить особливо необхідним чітке розкриття того, за яку реальну дію справляється платіж. Щодо 1 440,75 грн комісії вказує, що позивач не надав жодної змістовної відповіді.

Відповідачка зазначає, що до правничих витрат позивач підтвердив лише приватну домовленість на 6000 грн, але не довів співмірність покладення всієї суми на відповідачку. За наявності прямого клопотання про зменшення, типовості спору, 4,5 години заявленої роботи, відсутності участі у засіданнях та очікуваної відмови у переважній частині позову витрати мають бути відхилені або істотно зменшені і розподілені пропорційно. За таких обставин законно підтвердженим предметом можливого стягнення може бути лише фактично отримана основна сума і, після остаточної перевірки арифметики та доказів, проценти за первісний договірний строк. Це не є визнанням позову, а визначає межу, за якою позивач не довів і не має права вимагати додаткові платежі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.07.2026 року задоволено заяву відповідачки ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжено відповідачці ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву до 22 липня 2026 року, включно.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.07.2026 року задоволено заяву відповідачки ОСОБА_1 про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив та продовжено відповідачці ОСОБА_1 строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 17 серпня 2026 року, включно.

Постановленою в судовому засіданні 29.10.2026 ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області, відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 у визнанні поважними причини неявки відповідачки в судове засідання та відкладення судового засідання.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2026 року у задоволенні клопотань відповідачки ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2026 року у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про витребування оригіналу електронного доказу відмовлено.

Постановленою в судовому засіданні 29.10.2026 ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області, відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про огляд доказів за їх місцем знаходження.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2026 року клопотання представника ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" Лановий Є.М. про приєднання до матеріалів справи письмових доказів залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив, провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет, в судове засідання не з`явилася.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №185891.

Згідно договору позики та обчислення загальної вартості кредиту вбачається, що сума кредиту 7500 грн. Кредит надається загальним строком на 30 днів, денна процентна ставка 0,01%, фіксована, яка діє протягом строку договору передбаченого п.п.2.2. п.2 договору - 19,21%, комісія від суми позики, що становить 1440,75 грн., дата повернення позики - 10.04.2025, реальна річна процентна ставка 841,39 %, загальна вартість кредиту - 8962,50.

Згідно п. 4 договору проценти нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання позики (в момент надання позики), встановленому у п.п.2.4 п. 2 договору розмірі (а.с.26-33).

Як вбачається з довідки про укладення договору (Ідентифікації), такий укладений за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Glxy11 12.03.2025 о 15:56.

З листа ТОВ "Сіроко Фінанс" вбачається про успішність транзакції щодо перерахування коштів в розмірі 7500 грн. 12.03.2025, код авторизації 813246 (а.с.53).

23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» було укладено договір факторингу №23072025. У відповідності до умов цього договору, кредитор передав, а фактор (новий кредитор) прийняв Реєстр прав вимоги за договором, в тому числі за договором позики №185891 від 12.03.2025 року до ОСОБА_1 (а.с.17, 34-45).

Згідно витягу з додатку до договору факторингу №23072025 від 23.07.2025, де боржником зазначено відповідачку ОСОБА_1 , як сторону кредитного договору №185891 від 12.03.2025 з сумою заборгованості за основним боргом - 7500 грн., заборгованості за відсотками 21.75 грн., 15 000 - сума заборгованості за пенею, 1440,75 грн. заборогованість по комісії (а.с.19).

З платіжної інструкції №857 від 29.07.2025 року вбачається про перерахування грошових коштів ТОВ «ФК Солвентіс» на рахунок ТОВ «Сіроко Фінанс» за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 року (а.с.63).

Згідно паспорту споживчого кредиту тип кредиту - кредит, сума кредиту - 7500,00 грн., строк кредитування - 30 днів, мета отримання кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, процентна ставка - 0,01% в день, реальна річна процентна ставка - 841,39% (а.с. 59-62).

За змістом розрахунку заборгованості ТОВ "Сіроко Фінанс" у відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №185891 від 12.03.2025 року загальна заборгованість становить 23 962,5 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу, 7500 грн., 21,75 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1440,75,00 грн. -комісія та 15000 грн. - пеня (а.с.21-24).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційноправові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційнотелекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Під час розгляду справи встановлено, що договір про надання кредиту, пропозиції укласти договір та прийняття пропозицій щодо укладення договору в яких визначені, у тому числі, період користування коштами, процентна ставка, відповідальність сторін, зокрема наслідки прострочення виконання зобов`язань за договором і порядок таких нарахувань підписані електронним підписом відповідачки, тобто судом враховано, що сторонами погоджено процентні ставки за користування кредитними коштами.

Підписавши вказані документи та кредитний договір відповідачка добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, які в цілому відповідають вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» та взяла на себе відповідні зобов`язання.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачка визнає факт укладення кредитного договору з первісним кредитором та отримання від останнього кредитних коштів. Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Разом з тим, як вбачається з п. 2.4 договору позики №185891 від 12.03.2025 року, комісія складає 19,21% від суми позики, зазначеної в пп. 2.1.п. 2 договору, що складає 1440,75 грн.

Зі спірного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні.

Доданим до позову розрахунком підтверджується, що у відповідачки перед позивачем наявна заборгованість за договором від 12.03.2025 року.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошовї суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги до ОСОБА_1 , договором позики №185891 від 12.03.2025 року, як і договором факторингу, який є чинним, доказів погашення заборгованості ні позивачу, ні попередньому кредитодавцю відповідачкою не надано, а тому вимога ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" про стягнення з відповідачки заборгованості підлягає до часткового задоволення.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Вказане позивачем не ураховано при здійсненні розрахунку заборгованості щодо стягнення суми заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 15 000,00 грн.

Отже, заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 15 000,00 грн. не підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 8 962,50 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7500 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі - 21,75 грн. та заборгованість по комісії в розмірі 1440,75 грн.

У позовній заяві представник позивача просить покласти на відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі N 317/1209/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 суд враховує, що повноваження представника позивача у справі підтверджені належними документами, з урахуванням договору №43657029/02 від 02.01.2026, додаткової угоди №185891 від 31.03.2026, детального опису робіт (надання послуг) від31.03.2026, акт надання послуг №185891 від 31.03.2026 та з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складності справи, яка є малозначною, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, засад розумності, виваженості та справедливості, те, що предмет спору в даній справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс".

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., однак враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 37,4 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 996 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1082, ЦК України, к еруючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" заборгованість за договором №185891 від 12.03.2025 року у розмірі 8 962,50 грн. (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят два гривень п`ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень та 996 (дев`ятсот дев`яносто шість) гривень судового збору.

В решті вимог позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", код ЄДРПОУ: 43657029, адреса місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити дату складання повного тексту рішення - 3 листопада 2026 року.

Головуючий Бряник М.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua