Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №953/15075/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/15075/26

н/п 3/953/2812/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 14.10.2026 (серії ВБА № 164909) , 14.10.2026 о 10:30 год гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_2 , не забезпечивши йому належні санітарні умови проживання. В помешканні безлад, бруд та запах цигарок.

Потерпілою особою в цьому протоколі зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколів, кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 14.10.2026 (серії ВБА № 164910), 14.10.2026 о 10:30 год гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_3 , не забезпечивши йому належні санітарні умови проживання. В помешканні безлад, бруд та запах цигарок.

Потерпілою особою в цьому протоколі зазначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколів, кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2026 справи про адміністративні правопорушення № 953/15075/26 (провадження № 3/953/2812/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, та № 953/15076/26 (провадження № 3/953/2813/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП об`єднані в одне провадження. Присвоєно об`єднаній справі № 953/15075/26 (провадження № 3/953/2812/26).

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була належним чином повідомленою, зокрема, відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП України.

Суд враховує, що ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 55,56,59,63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Також суд враховує, що учасник справи може отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-сайті "Судова влада України" за веб-адресою: https://ki.hr.court.gov.ua/sud.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, не відноситься до правопорушень, по яким присутність особи у судовому засіданні є обов`язковою.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням наведеного, на думку суду, учасник справи, який задіяний в її розгляді, зобов`язаний з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , ураховуючи належне повідомлення особи про дату судового засідання, відсутність клопотань, що перешкоджають розгляду та обмеженістю строку розгляду справи.

Дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, суд встановив наступне.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Норми ст. 184 КУпАП є бланкетними, тобто відсилають до положень спеціального законодавства, яким встановлені зазначені вище обов`язки.

Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, утворюють лише дії чи бездіяльність, спрямовані на невиконання батьками обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 року у справі щодо тлумачення терміну «законодавство» зазначеним терміном охоплюється закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Отже, якщо зазначені вище акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов їх життя, навчання та виховання, то ухилення від виконання цих обов`язків становитиме склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП.

Стаття 150 Сімейного кодексу України (далі – СК України) встановлює такі обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до п. 9 розділу II "Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1376 від 06.11.2015, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" - суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

З суб`єктивної сторони за формою вини адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, може вчинятися як умисно, так і через необережність у виді недбалості.

Уповноваженою особою, якою складено протоколи про адміністративне правопорушення від 14.10.2025 (серії ВБА № 164909) та від 14.10.2025 (серії ВБА № 164910) не надано суду доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей в розумінні ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Слід заначити, що виконання матір`ю або батьком своїх обов`язків «неналежним чином», на відміну від їх невиконання, не охоплюється диспозицією ст. 184 КУпАП. Адже оціночна характеристика певних обов`язкових дій як виконаних «неналежним чином» не обов`язково означає ухилення особи від їх вчинення. Неналежне виконання батьками своїх обов`язків щодо забезпечення необхідних умов для життя, навчання та виховання дітей може становити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, лише у випадках, коли їх поведінка демонструє нехтування такими обов`язками, намагання уникнути їх виконання, самоусунутися від цього. Проте жодних відомостей про наявність у діях ОСОБА_1 таких ознак протоколи та долучені до них матеріали не містять.

Не конкретизовано у протоколах про адміністративне правопорушення від 14.10.2025 (серії ВБА № 164909) та від 14.10.2025 (серії ВБА № 164910), які саме з передбачених спеціальним законодавством обов`язків батьків щодо дітей ОСОБА_1 не виконала або виконала неналежним чином стосовно своїх дітей і в яких діях або бездіяльності це полягало. Наведене у протоколах формулювання обставин вчинення особою правопорушення обмежується загальними фразами. Проте, з урахуванням змісту пояснень ОСОБА_1 , протоколи і додані до них документи не містять будь-яких даних, які б дозволяли констатувати причинно-наслідковий зв`язок ситуації, що виникла з дітьми, з протиправною поведінкою її матері.

Посилання на відсутність належних санітарних умов, безлад та бруд є загальним та не підтверджено жодними доказами, зокрема, не додано Акту обстеження умов проживання, не зазначено конкретні санітарні вимоги, які не забезпечено матір`ю, і як це впливає на фізичний та розумовий розвиток дітей.

В порушення вимог ст. 256 КУпАП, не зазначені свідки правопорушення, зокрема прізвища та адреси їх місця проживання, не додано будь-яких доказів в підтвердження вчинення ОСОБА_1 зазначених в протоколах адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд доходить висновку, що у протоколах неконкретизована суть вчинених правопорушень, не викладені обставини його вчинення та не зазначено, від виконання яких саме обов`язків ухилилась ОСОБА_1 не надано доказів, що ОСОБА_1 ухилялася від їх виконання.

Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 184 КУпАП матеріали справи не містять.

Таким чином, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім цього, суд вважає, що в даній ситуації протоколи про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

ЄСПЛ у справі "Карелін проти Росії" дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що при складені та оформлені адміністративних матеріалів, в тому числі і протоколів про адміністративне правопорушення допущено недоліки та неповноту, які не можуть бути усунуті під час судового розгляду, вважаю за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.М. Дяченко