Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №354/1307/26 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/1307/26

Провадження № 2/354/814/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 листопада 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Процент» (надалі- ТОВ «ФК «Процент») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №33340 від 06.05.2025 у сумі 46200,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 06.05.2025 між -ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір №33340, згідно з умовами якого кредитор надав ОСОБА_1 кредит у сумі 7000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на строк 730 днів у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказану позичальником платіжну картку. Відповідач належним чином не виконував умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом у сумі 46200,00 грн, з яких: 32200,00 грн – заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 06.05.2025 по 09.08.2026, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 1,00% за кожен день користування кредитом (365% річних) та графіку платежів; 14000,00 грн-сума заборгованості по штрафах. Щодо нарахування штрафних санкцій позивач зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) внесені зміни зокрема до пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» Пункт 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у новій редакції встановлює, що звільнення від неустойки (штрафу, пені) під час воєнного стану стосується виключно договорів, укладених до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто до 24.01.2024 року). Після 24.01.2024 року кредитор має право нараховувати штрафні санкції за невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Кредитний договір укладено 06.05.2025 року, а тому на правовідносини кредитування по вказаному кредитному договору, не поширюється заборона на нарахування штрафних санкцій встановлених пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Із урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.09.2026 відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. За клопотаннямм представника позивача витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток про виклик за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується трекігами відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.05.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір №33340, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 001359.

Згідно п.п.1.1, 1.2 договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором.

Процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та застосовується в межах строку визначеного в п.1.3 Договору.

Відповідно до п.1.3 договору, строк дії Договору становить 730 днів, зі сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.1.5 Договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Процент», які розміщені на сайті https://procent.com.ua.

Пунктами 1.6-1.10 договору визначено, що Товариство переказує суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору становить 1,0%. Загальні витрати Позичальника за кредитом станом на дату укладення Договору складуть 51100,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 2686,54% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 58100,00 грн.

Згідно п.2.3.1 Договору, Позичальник має право достроково повернути Кредит як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти за користування Кредитом, виходячи з фактичного залишку суми Кредиту та строку користування Кредитом. Згідно п.2.3.3, Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин.

Відповідно до п.3.1 договору Сторони несуть відповідальність за порушення умов ціього Договору згідно з чиним законодавством України та цим Договором. Порушенням умов цього Договору є його невиконання обо неналежне виконання, тобто виконання з порушенням уомв, визначених змістом цього Договору.

Пунктом 3.5 договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству штраф: п.3.5.1. у розмірі 1120,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та п.3.5.2 у розмірі 280,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п.п.6.1, 6.5 даний договір укладається в інфрмаційно-комунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Сторони дійшли згоди, що у вісх відносинах між позичальником та Товариством в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис з одноразовим ідентифікатором у випадках визначених законодавством або електронний підпис.

Підписанням вказаного договору ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також отримав від Товариства інформацію, надання якої передбачено чиним законодавством України, зокрема Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та Законом України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Товариства, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансововї послуги без нав`язування її придбання.

У Додатку №1 до кредитного договору №33340 від 06.05.2025 викладено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за договором, відповідно до якої дата видачі кредиту - 06.05.2025; дата платежу – 06.05.2027; чиста сума кредиту -7000,00 грн; сума платежу за розрахунковий період-58100,00 грн; проценти за користування кредитом -51100,00 грн.

У Додатках №2 та №2 до Договору викладені інформаційне повідомлення позичальника та вказані контактні номери телефонів, за якими може здійснюватись взаємодія між ОСОБА_1 та Товариством.

До матеріалів справи також долучено Паспорт споживчого кредиту, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 194777, відповідно до якого сума кредиту становить 7000,00 грн; строк кредитування-730 днів; мета отримання кредиту- власні потреби; спосіб та строк надання кредиту-цілодобово (24/7) шляхом заповнення заявки на сайті procent.com.ua з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця; процентна ставка, відсотків річних-365% річних; тип процентної ставки-фіксована, вказана в кредитному договорі; загальні витрати за кредитом – 51100,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 58100,00 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних – 2686,54%.

Позивачем також долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Процент», затверджені наказом №03/09-24П-1 від 05.03.2024.

ТОВ «ФК «Процент» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20260814-44 від 14.08.2026, яке повідомило, що надає послуги з переказу грошових коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ФК «Процент» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-02 на виконання якого 06.05.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 у сумі 7000,00 грн за договором №33340 від від 06.05.2025 на умовах фінансового кредиту.

Із проведеного ТОВ «ФК «Процент» Детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №33340 від 06.05.2025 вбачається, що станом на 09.08.2026 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 53200,00 грн, з яких 7000,00 грн – строкова заборгованість за сумою кредиту; 32200,00 грн – прострочена заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом, 14000,00 грн-заборгованість за штрафами. Вказаним розрахунком також підтверджується, що відповідач з моменту отримання грошових коштів у кредит жодних платежів на погашення боргу за кредитом та нарахованими відсотками не здійснював.

АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів листом від 29.09.2026 за №20.1.0.0.0/7-260923/91880-БТ повідомило про те, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку за період з 06.05.2025 по 11.05.2025 були зараховані грошові кошти у сумі 7000,00 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Частинами 1,2 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною другою ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.02.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.2 ст.625 ЦК України).

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що 06.05.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 із дотриманням вимог діючого законодавства був укладений в електронній формі кредитний договір №33340, за умовами якого відповідач отримав у позику грошові кошти у сумі 7000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на вказану ним банківську картку на строк 730 днів, до 06.05.2027.

У вказаному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, сплату, строк та умови кредитування, відповідальність за неналежне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

ТОВ «ФК «Процент» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та надало відповідачу кредит у встановленому розмірі, що підтверджується долученими доказами.

Водночас ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує у зв`язку із чим виникла прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, розмір якої станом на 09.08.2026 становить 32200,00 грн.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору №33340 від 06.05.2025, наведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договом або доводили повне виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором та власного контррозрахунку боргу суду не надав, а тому такий розрахунок береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, а саме: простроченої заборгованості за процентами, яка, як перевірено судом, нарахована за період з 06.05.2025 по 09.08.2026, відповідно до визначеної умовами п.1.2 договору розміру процентної ставки, що становить 1,00% за кожен день користування кредитом та підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень статей 530, 610 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14000,00 грн суд зазначає наступне.

Умовами п.п.3.5-3.5.2 кредитного договору №33340 від 06.05.2025 визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 1120,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 280,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє по сьогоднішній день.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі №706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 14000,00 грн до задоволення не підлягає.

Щодо доводів позивача про те, що до даних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про споживче кредитування», тому до кредитних договорів, що укладені після 24.01.2024 заборона нарахування штрафів не застосовується, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно п.6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, тобто приписи вказаного пункту стосувалися договорів, які були укладені до 23.01.2024.

Проте помилковим є тлумачення позивачем цього пункту Закону як такого, що дозволяє (заборона відпадає й відсутня) нараховувати неустойку за прострочення виконання споживачем зобов`язань за кредитним договором, оскільки Закон, який має захищати споживачів не може встановлювати для них умови гірші, ніж це передбачено загальним і основним актом цивільного законодавства - Цивільним кодексом України.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 вказано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Крім того, з аналізу наведених норм права не вбачається, що вказаний як спеціальний Закон суперечить нормам ЦК України щодо списання кредитодавцем (позикодавцем) неустойки (штрафу, пені), нарахованих у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, а лише встановлює що таке списання відбувається також згідно п.6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» за період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Посилання позивача на те, що Законом України «Про споживче кредитування» не заборонено застосування штрафних санкцій до кредитних договорів, що були укладені після 24.01.2024 не спростовують вказаних висновків суду, оскільки списання таких платежів кредитодавцем прямо встановлено в п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, що є предметом спору, приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №33340 від 06.05.2025 у сумі 32200,00 грн, з яких: 32200,00 грн – прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 06.05.2025 року по 09.08.2026 року. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 10000,00 гривень долучено:

-договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Процент», відповідно до п.п.1.1, якого за цим договором Виконавець зобов`язується надати Замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, а Замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором.

-Акт приймання-передачі наданих послуг №164 до Договору про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, у відповідності до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги з складання та подання позовних заяв до суду про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно реєстру №1 від 29.05.2026. Загальна вартість юридичних послуг складає 100000,00 грн;

-Витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №164 до Договору про надання юридичної допомоги №03/06/2024 від 03.06.2024, відповідно до якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Процент» погодили надання наступних правових послуг на підставі заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №33340, а саме: складня та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та клопотання про витребування доказів - вартістю 9000,00 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 – вартістю 1000,00 грн, а всього на загальну суму – 10000,00 грн.

-копію довіреності ТОВ «ФК «Процент» на ім`я адвоката Руденко К.В. від 31.12.2025 року; -копія свідоцтва на право на зайняття адвокатською діляьністю серії серії ПТ 2412, виданого на ім`я Руденко К.В. 23.10.20218.

Відповідно до правової позиції, висловленої Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

У даній справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а тому приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» задоволено частково на 69,70%(32200,00х100/46200,00), то розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 6970,00 грн (10000/100х69,70).

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1856,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (32200,00х2662,40/46200,00).

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №33340 від 06 травня 2025 року у розмірі 32200 (тридцять дві тисячі двісті) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» сплачений судовий збір у сумі 1856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) гривень 00 коп та 6970 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: 03124, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388, рахунок IBAN: НОМЕР_5 в АТ «Сенс Банк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК