Суд: Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення порядку проведення розрахунків
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №346/5687/26
Суддя: Сольський В. В.
Справа № 346/5687/26
Провадження № 3/346/1202/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., розглянувши справу, яка надійшла від Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , громадянку України, ФОП,
за ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 1933 від 13.10.2026 року ОСОБА_1 , будучи ФОП магазину «Калина», порушила встановлений порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: видала розрахунковий документ не вставновленої форми та змісту на повну суму проведених операцій, чим порушила п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнала. Пояснила, що 13.10.2026 року продала одну банку пива Львівське світле, 0,48 л по ціні 38,90 грн. Розрахункову операцію провела через ПРРО, чек розрахувала та видала на руки. Даний чек долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в протоколі не вказано та не надано підтверджень існування всіх необхідних елементів складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Так,частина 1 ст.155-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно ст. 38 КУпАП, за загальним правилом, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 155-1 КУпАП, не є триваючим, а є разовим порушенням встановлено порядку проведення операцій з РРО.
У п. 137 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (рішення від 09 січня 2013 року, заява №21722/11) наголошено, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. The United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2026 року, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає у видачі розрахункового документа невстановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Разом із тим у зазначеному протоколі не конкретизовано, під час проведення якої саме розрахункової операції було допущено порушення та який саме розрахунковий документ не відповідає встановленим законодавством вимогам.
При цьому дата проведення фактичної перевірки та складення протоколу — 13.10.2026 року — сама по собі не свідчить про вчинення адміністративного правопорушення саме в цей день.
Крім того, серед матеріалів справи наявний розрахунковий документ, датований 08.06.2024 року, на який, з огляду на пояснення представника контролюючого органу, останній посилається як на підтвердження допущеного порушення.
Однак дата видачі зазначеного розрахункового документа в протоколі як дата вчинення адміністративного правопорушення не зазначена, а також не конкретизовано, у чому саме полягає невідповідність цього документа встановленим вимогам законодавства.
Водночас інший розрахунковий документ, а саме чек від 13.10.2026 року, долучений до пояснень ОСОБА_1 за своїм змістом відповідає встановленим вимогам.
Європейський суду з прав людини у рішенні від 20.09.2016 року у справі «Karelin v.Russia» заява №926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому у ст.62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вищевикладені обставини свідчать про відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження об`єктивної сторони правопорушення, а згідно чинного законодавства відсутність хоча б однієї ознаки, яка характеризує суб`єкт, об`єкт, суб`єктивну або об`єктивну сторону адміністративного правопорушення вказує на відсутність складу інкримінованого правопорушення.
Тобто, в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП відсутність складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження у справі за ч. 1 ст.155-1 КУпАП.
Керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 155-1, 247 п.1, 251, 279, 283, 284КУпАП суддя, -
П О С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.155-1КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя:Сольський В. В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua