Суд: Долинський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №343/1894/26
Суддя: Керніцький І. І.
Справа №: 343/1894/26
Провадження №: 2-а/343/39/26
РІШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого суддi – Керніцького І. І.,
секретаря – Луцик Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: інспектор відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анна Йосифівна, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 , 19.08.2026 звернулася до Долинського районного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: інспектор відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анна Йосифівна, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить:
визнати дії інспектора поліції відділення № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анни Йосифівни про притягнення її до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову: ЕГА №2057242 від 27.06.2026, яка винесена інспектором поліції Відділення №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анною Йосифівною, якою її, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення та накладено штраф в розмірі 3400 грн.; звільнити її від сплати ( інв ІІ гр.) судового збору на підставі ст.5 Закону України про судовий збір.
Свої вимоги мотивує тим, що 27.06.2026 інспектором відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківський області Куротчин А.Й. було виносено стосовно неї постанову № 2057242 за правопорушення, яке передбачане ст.183 КУпАП України. Із рішенням інспектора поліції вона не погоджується, та вважає постанову незаконною.
27.06.2026 між нею та її сином ОСОБА_2 виник конфлікт, під час якого він завдав її удару в ділянку голови, чим спричинив фізичний біль та викликав обґрунтований страх за власне життя і здоров`я.
Її син тривалий час страждає на психічне захворювання. У зв`язку з його психічним станом подібні прояви агресивної поведінки мали місце неодноразово, зокрема він також неодноразово застосовував щодо неї фізичне насильство.
Побоюючись за своє життя та здоров`я після чергового випадку насильства, вона була змушена звернутися за допомогою до Національної поліції України, викликавши наряд поліції за місцем проживання.
На момент прибуття працівників поліції її сина вдома не було, оскільки він залишив місце події та перебував на вулиці. Вона повідомила працівникам поліції про обставини конфлікту, факт застосування до неї фізичного насильства та пояснила, що звернулася до поліції саме через реальну загрозу її життю та здоров`ю.
Незважаючи на повідомлені нею обставини та викладені пояснення, інспектор поліції Куротчин А.Й. склала відносно неї постанову про адміністративне правопорушення, хоча саме вона була потерпілою від протиправних дій свого сина та потребувала захисту з боку правоохоронних органів.
Вважає дії працівника поліції щодо складання постанови необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам події, оскільки звернення до поліції було викликане необхідністю захистити себе від протиправних дій особи, яка проявляла агресію та застосовувала до неї фізичне насильство.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21.08.2026, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: інспектор відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анна Йосифівна, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, та поновлено строк на звернення до суду.
Відкрито провадження у справі № 343/1894/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: інспектор відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анна Йосифівна, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Справу призначено до розгляду.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Корнутій М.В (доіреність від 19.06.2026), подав 09.09.2026 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ознайомившись із змістом та вимогами адміністративного позову, ГУНП в Івано-Франківській області не погоджується з вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.
20.10.2026 позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні засідані позовні вимоги підтримала.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Керницький В.М. ( доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 017/03.4/8399 від 15.07.2026), 02.11.2026 в судове засідання не прибули та не повідомили суд про причину своєї неявки, хоч про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник відповідача ГУНП в Івано-Франківській області, в судове засідання не з`явився, причин своєї неявки не повідомив, хоч про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. У відзиві на позовну заяву, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Третя особа – інспектор відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин А.Й. в судове засідання не з`явилася, причин своєї неявки не повідомила, хоч про час, день та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку:
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.
Згідно з ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом..
За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 183 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Тобто, органи Національної поліції мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за завідомо неправдивий виклик поліції.
Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, ст. 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень ст. 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до копії постанови ЕГА № 2057242 по справі про адміністративне правопорушення від 27.06.2026, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, зокрема за те, що вона 11.07.2024 о 17:45 год. в с-ще.Вигода по Драгоманова, 9, ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції та повідомила про подію якої насправді не було, а саме, що син ОСОБА_2 поводився неадекватно, однак на місці події поводився спокійно, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Постановою накладено адміністративне стягнення на неї у вигляді штрафу розмірі 3400,00 грн.
Предметом розгляду даної справи є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення ЕГА № 2057242 від 27.06.2026
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 27.06.2024 о 17.45 год. звернулася на спецлінію «102» та викликала поліцію з приводу факту застосування до неї фізичного насильства та пояснила, що звернулася до поліції саме через реальну загрозу її життю та здоров`ю.
З матеріалів справи залишається незрозумілим, у чому полягає неправдивість виклику позивачкою працівників поліції та у чому повідомлена нею інформація не відповідала дійсності.
Поряд з цим необхідно відмітити, що не встановлення працівниками поліції, які приїхали
на виклик, ознак будь-якого правопорушення, саме по собі, не може свідчити про те, що їх виклик був завідомо неправдивим.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Водночас, ч. 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Таким чином, співробітник поліції має право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення, лише коли особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, в іншому випадку уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які у відповідності до ст. 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено в судовому засіданні, поліцейський ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області , інспектор Куротчин А.Й. не перевірила та не надала оцінки обставинам, які зумовили позивачку зателефонувати до лінії «102», не вивчила фактичні обставини справи, не відібрав пояснення у заявниці, не залучила свідків правопорушення і не відібрала у них пояснення, притягнув позивачку до адміністративної відповідальності, зазначивши в постанові лише, що ОСОБА_1 , здійснила завідомо неправдивий виклик поліції та повідомила про неадекватну поведінку свого сина, хоч такого факту не було.
Але, в порушення зазначених вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.
Так, єдиним доказом вчинення позивачкою адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Також не може залишитись поза увагою той факт, що у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не відображено посилань на відеозапис фіксації правопорушення, а дотримання такої вимоги є однією з обов`язкових згідно з положеннями закону.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Представник відповідача Корнутій М.В. у відзиві на позовну заяву зазначив, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджувався відеозаписом із місця події, що мала місце 27.06.2026 з нагрудної камери (відеореєстратора) працівника поліції, за результатами якої було винесено оскаржувану постанову ЕГА № 2057242 відносно позивачки, однак надати суду даний відеозапис не має можливості у зв`язку із закінченням строків його зберігання (станом на 09.09.2026).
Разом з тим, позивачка ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП заперечувала, а в порушення вимог ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення посадовою особою не складався, будь-які докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 не збиралися, постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності також не містить зазначення доказів, на яких ґрунтується висновок посадової особи про вчинення позивачкою ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення та обставин, які обтяжують та пом`якшують її відповідальність, що в цілому позбавляє суд можливості достовірно встановити дотримання
поліцейським як процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивачки, яка встановлена КУпАП, так і доведеність її винуватості у вчиненні даного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, після повідомлення ОСОБА_1 27.06.2026 на лінію "102", поліцейськими було здійснено виїзд на місце події та зазначили, що син ОСОБА_1 поводився спокійно та вважали із цих підстав, що нею здійснено завідомо неправдивий виклик поліції.
Таким чином, представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
З урахуванням фактичних обставин у даній адміністративній справі, дії позивачки щодо повідомлення (виклику) на спецлінію «102» Національної поліції з приводу ймовірного факту застосування до неї фізичного насильства та пояснила, що звернулася до поліції саме через реальну загрозу її життю та здоров`ю, не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно, не можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.183 КУпАП.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а)
За таких обставин факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП є недоведеним, а відсутність доказів вини позивачки свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Отже, працівником поліції при винесенні 27.06.2026 постанови серії ЕГА № 2057242 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності тощо).
Відповідачем не виконано свого обов`язку передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України та не подано доказів щодо правомірності винесення постанови, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не здобуті такі докази і в судовому засіданні.
Відповідачем не спростовані твердження позивачки про те, що остання не вчиняла правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поліцейським було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає висновку Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020.
Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в
вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позов підлягає до задоволення, позивач звільнений від сплати судового збору (копія посідчення серія ДДА № 114415), то судові витрати слід покласти на відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись, ст.ст. 7, 9, 178, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 77,139,241-246,250,286 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: інспектор відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анна Йосифівна, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Скасувати постанову серії ЕГА №2057242 по справі про адміністративне правопорушення від 27.06.2026 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 3400, 00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15 м. Івано-Франківськ, 76000.
Третя особа: інспектор відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Куротчин Анна Йосифівна, вул.Яворницького,8, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області, 77504.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua