Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №341/1368/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1368/26

Номер провадження 2/341/1014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано - Франківської області у складі головуючого - судді Гаполяка Т. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача

Представниця Жак Н.Т. в інтересах довірителя – позивача ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 та просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1413 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2621282901:01:001:0748, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-вирішити питання розподілу судових витратю

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачка з 2005 року перебувала у шлюбі з відповідачем. 08 листопада 2019 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. Під час перебування у шлюбі, а саме 05 жовтня 2016 року, відповідач ОСОБА_2 набув у приватну власність земельну ділянку площею 0,1413 га (кадастровий номер 2621282901:01:001:0748) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 жовтня 2016 року. За час шлюбу та спільного проживання на зазначеній земельній ділянці сторонами було здійснено будівництво житлового будинку. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково: визнано спільною сумісною власністю об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та виділено сторонам по 1/2 ідеальній частці у зазначеному об`єкті незавершеного будівництва.

На момент вирішення спору про поділ будинку питання правового режиму земельної ділянки, на якій він розташований, залишилось не вирішеним. Вказаний об`єкт нерухомості розташований на спірній земельній ділянці. Оскільки позивачка є власником 1/2 ідеальної частки об`єкта незавершеного будівництва, що розміщений на вказаній земельній ділянці, виникли правові підстави для визнання за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки.

В судове засідання належно повідомлені про час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 , її представниця – адвокатка Жак Н.Т. не з`явились. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

Представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Ващуком Я.С. подано відзив на позовну заяву, за змістом якого представник позов заперечив. Заперечуючи позов представник покликається на недовеленість порушенного права, яке підлягає судовому захисту. Доводи наведені у позовній заяві про наміри ОСОБА_2 відчужити земельну ділянку є надуманими. Просить у позові відмовити.

В судове засідання належно повідомлені про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 , його представник – адвокат Ващук Р.І. не з`явились. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

2.Вчинені процесуальні дії у справі, рішення щодо подальшого руху справи

Ухвалою від 23 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 30 липня 2026 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Ухвалою від 22 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

За відповідачем ОСОБА_2 здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0.1413 га.; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава набуття- спадкування (а.с. 6, 8);

Спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 2621282901:01:001:0748 (а.с. 7);

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва – житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність ідеальну частку об`єкта незавершеного будівництва – житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність ідеальну частку об`єкта незавершеного будівництва – житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Об`єкт незавершеного будівництва – житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1

-залишено у спільній частковій власності (а.с. 9-18).

4. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

В силу частини 1 статті 223 ЦПК України, за змістом якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, судом постановлено здійснити розгляд такої за відсутності позивача та його представниці.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 викладено висновок, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Подібні за змістом правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №693/568/13-ц, від 30 січня 2019 року у справі №382/2454/15-ц., від 20 вересня 2021 року у справі №307/2235/20.

Враховуючи:

- те, що за позивачем визнано право власності на частку об`єкту нерухомого майна, що розташований на спірні земельній ділянці;

- принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди,

за позивачкою слід визнати право власності на аналогічну частину спірної земельної ділянки.

Відтак, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на ухвалення рішення про задоволення позову, судовий збір слід стягнути з відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 141, 205, 259, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя

-задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки площею 0,1413 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2621282901:01:001:0748, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 констатувавши припинення права власності на таку частку за ОСОБА_2 .

Земельну ділянку площею 0,1413 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2621282901:01:001:0748, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

-залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач- ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання якого за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складене 03 листопада 2026 року.

СуддяТарас ГАПОЛЯК