Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №347/705/22 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№347/705/22

Провадження № 1-кп/938/18/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеорконференції з власних технічних засобів, .

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Річка Косівського району Івано-Франківської області, жителя присілка Рушор села Космач Косівського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, депутатом не обирався, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.389, ч.2 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 16.04.2022 року близько 01.00 годин перебував по вул. Колеси в с.Космач Косівського району Івано-Франківської області, зайшов на частково огороджену територію домогосподарства ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою : АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_6 , діючи умисно з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, в умовах воєнного стану пошкодив навісний замок вхідних дверей, проник до приміщення вищевказаного будинку, звідки таємно викрав пральну машинку марки «Мрія» вартістю 613 гривень, холодильник марки «EXQUISIT» вартістю 2376 гривень, господарське емальоване відро вартістю 190 гривень.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_6 місце вчинення злочину покинув та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму в розмірі 3179 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 таємно викрав чуже майно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Крім того, вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2021 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт строком 80 годин.

Надалі 18.01.2022 року судом направлено до Косівського сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківскій області розпорядження про виконання вказаного вироку.

У подальшому 29.04.2022 року працівниками Косівського сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківскій області зі засудженим ОСОБА_6 проведена індивідуально-профілактична бесіда, в ході якої його письмово ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також письмово попереджено про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.389 КК України за ухилення від відбування цього виду покарання.

Цього ж дня Косівським сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківскій області видано направлення КП «Карпати-КПБ» для відбування засудженим ОСОБА_6 покарання у виді 80 годин громадських робіт з 02.05.2022 року, з яким останній був письмово ознайомлений.

Згідно з відповіддю від 06.05.022 року з КП «Карпати-КПБ», ОСОБА_6 для відбування покарання у виді громадських робіт не з`являвся.

Надалі 11.05.2022 року Косівським сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківскій області видано повторне направлення КП «Карпати-КПБ» для відбування засудженим ОСОБА_6 покарання у виді 80 годин громадських робіт з 13.05.2022 року, з яким останній був письмово ознайомлений.

Згідно з відповіддю від 20.05.2022 року з КП «Карпати-КПБ» , ОСОБА_6 для відбування покарання у виді громадських робіт не з`являвся.

Оскільки засуджений ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з 02.05.2022 року не прибув до КП «Карпати-КПБ» та відпрацював 0 (нуль) годин із 80 годин громадських робіт, призначених йому вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2021 року, то відповідно до ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України ухилився від покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, ОСОБА_6 , будучи засудженим, ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України.

Також ОСОБА_6 26.11.2023 року о 20.00 годин, перебуваючи у господарстві ОСОБА_9 , розміщеного по АДРЕСА_2 , під час застілля на побутовому грунті вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_10 .

У ході даного конфлікту ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, наніс декілька ударів кулаками рук у ділянку обличчя ОСОБА_10 .

У результаті вищевказаних дій, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозгової травми зі струсом головного мозку, гематоми потиличної ділянки голови, лівого ока, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 07.12.2023 року відносяться до легких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_6 умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю та надав показання, що 16.04.2022 року вночі прийшо дло будинку, що в с.Космач Косівського району (вулиці не пам`ятає, знав, що в цьому будинку ніхто не живе). Відкрив засув та зайшов до житла, звідки взяв холодильник, пральну машинку, відро. Потім показав поліції місце схову вищевказаного майна. Крім того, Косівським районним судом йому було за ст.185 КК призначено покарання – 80 годин громадських робіт, яке мав відбувати у сільській раді в Космачі. Відпрацював 25-30 годин із 80 годин, але чому відбуті ним години йому не зарахували пояснити не може. Вказані години вже відпрацював після направлення обвинувального акта до суду. У листопаді 2023 року зайшов у гості до ОСОБА_9 , в якого ще була особа чоловічої статі, прізвища якої не пам`ятає. Почалася сварка і він вдарив гостя ОСОБА_9 в ніс та голову, а потім поїхав додому. Просив його суворо не карати, зазначивши, що розкаюється у вчиненому.

Від потерпілої ОСОБА_8 поступила заява про проведення судового розгляду в цій справі в її відсутності, карати обвинуваченого на розсуд суду (а.с.14 т.1).

Потерпілий ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Крім визнання вини обвинуваченим його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, доведена такими доказами:

-протоколом прийняття заяви про вичинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 16.04.2022 року (а.с.4 т.3), адресованої до Косівського РВП про притягнення до відповідальності невідомої особи, яка в період часу з 01.04.2022 року по 16.04.2022 року шляхом пошкодження навісного замка вхідних дверей проникла до будинку, що знаходиться в с.Космач Косівського району, звідки викрала холодильник та пральну машинку;

-протоколом огляду місця події від 16.04.2022 року з фототаблицями (а.с.6-13 т.3.), з якого вбачається, що оглядом місця події є господарство ОСОБА_8 , що розташоване в ур.Дощаний с.Космач Косівського району Івано-Франківської області; під час проведення огляду місця події встановлено, що житловий будинок знаходиться неподалік лісового масиву, вікна якого забиті дерев`яними дошками, на вхідних дверях виявлено металеву скобу, прибиту цвяхами до дощок, одна частина якої відірвана від стіни, та в зачиненому положенні металічну колодку, зайшовши до будинку виявлено відсутність у місцях, вказаних ОСОБА_8 , холодильника та пральної машинки; також на кришці від відра в коридорі виявлено 1 слід пальця руки, на дверній коробці кімнати виявлено 1 слід пальця руки, які перекопійовано та вилучено;

-протоколом огляду місця події від 16.04.2022 року з фототаблицями (а.с.14-19 т.3), з якого вбачається, що оглядом місця події є земельна ділянка, що знаходиться по праву сторону грунтової дороги в напрямку участку «Діл» с.Космач Косівського району Івано-Франківської області, що прилягає до лісового масиву, на вказаній ділянці виявлено холодильник білого кольору марки «EXQUISIT», пральну машину марки «Мрія» та емальоване відро з узорами квітів, потерпіла ОСОБА_8 вказала, що виявлене майно належить їй і воно було викрадено з її будинку;

-висновком експерта від 22.04.2022 року №СЕ-19/109-22/3229-ТВ (а.с.39-44 т.3), згідно з яким ринкова вартість бувшого у використанні холодильника марки «EXQUISIT» становить 2376 гривень;

-висновком експерта від 21.04.2022 року №СЕ-19/109-22/3228-ТВ (а.с.44-50 т.3), згідно з яким ринкова вартість бувшого у використанні пральної машинки марки «Мрія» становить 613 гривень;

-висновком експерта від 21.04.2022 року №СЕ-19/109-22/3230-ТВ (а.с.52-56 т.3), згідно з яким ринкова вартість бувшого у використанні господарського емальованого відра становить 190 гривень;

-висновком експерта від 22.04.2022 року №СЕ-19/109-22/3217-Д (а.с.58-65 т.3), згідно з яким слід пальця руки, виявленого та вилученого 16.04.2022 року при огляді місця події в с.Космач Косівського району придатний для ідентифікації особи та залишений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, доведена такими доказами:

-поданням Косівського сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 01.06.2022 року з додатками до нього (а.с.87-88 т.3), адресованого до Косівського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, яке поступило 01.06.2022 року, про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт на підставі ч.2 ст.389 КК України;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2022 року та описом до нього (а.с.109-111 т.3), з якого вбачається, що слідчим отримано дозвіл на вилучення належно завірених копій особової справи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зберігається в Косівському РС філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області;

-вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2021 року (а.с.89-91 т.3), яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин;

-підпискою ОСОБА_6 від 29.04..2022 року (а.с.92,112 т.3), з якої вбачається, що він ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт строком 120 годин, його попереджено про кримінальну відповідальність за ст389 КК України в разі ухилення від відбування вказаного покарання;

-направленням, яке ОСОБА_6 отримав 29.04.2022 року (а.с.93,113 т.3), згідно з яким вказану особу направлено Косівським РС філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області до комунального підприємства «Карпати – КПБ» для відбування 80 годин громадських робіт, який повинен приступити до відбуття покарання 02.05.2022 року;

-листом КП «Карпати – КПБ» від 06.05.2022 року №16/16-16 (а.с.94,114 т.3), яким повідомляється сектор пробації, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явився для відбування покарання у виді 80 годин громадських робіт ;

-попередженням ОСОБА_6 , підписаного ним власноручно від 11.05.2022 року, про кримінальну відповідальність за ст.389 КК України у разі порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт (а.с.96,116 т.3);

-направленням, яке ОСОБА_6 отримав 11.05.2022 року (а.с.97,117 т.3), згідно з яким вказану особу направлено Косівським РС філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області до комунального підприємства «Карпати – КПБ» для відбування 80 годин громадських робіт, який повинен приступити до відбуття покарання 13.05.2022 року;

-листом КП «Карпати – КПБ» від 20.05.2022 року №17/17-15 (а.с.98,118 т.3), яким повідомляється сектор пробації, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явився для відбування покарання у виді 80 годин громадських робіт ;

-викликом ОСОБА_6 на 27.05.2022 року о 10.00 годин до Косівського РС філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області (а.с.99 т.3);

-викликом ОСОБА_6 на 07.06.2022 року о 10.00 годин до Косівського РС філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області (а.с.100 т.3);

-листами КНП «Косівська центральна районна лікарня» від 06.06.2022 року, КНП «Кутська міська лікарня» від 03.06.2022 року, КНП «Яблунівська районна лікарня» від 06.06.2022 року (а.с.127,129,131 т.3), згідно з якими ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вказаних медичних закладів не звертався за медичною допомогою в період часу з 18.01.2022 року по час надання цих листів.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_6 не відбув покарання у виді громадських робіт за вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2021 року, яким його засуджено за ч.1 ст.185 КК України, однак у зв`язку з декриміналізацією він звільнений від відбування покарання (а.с.191-193 т.3). Факт звільнення ОСОБА_6 від призначеного вироком суду, що набрав законної сили, покарання у виді громадських робіт у зв`язку з усуненням караності діяння, за яке він був засуджений, не є підставою для декриміналізації діяння, пов`язаного з ухиленням від відбування цього покарання, проте є завадою для застосування положень ч.1 ст.71 КК України. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 26.05.2026 року в справі №946/1898/23, провадження №51-467 км25.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, доведена такими доказами:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.11.2023 року (а.с.146 т.3), якою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомляє, що 26.11.2023 року о 20.00 годин між ним та особою по імені ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, під час якого останній спричинив заявнику тілесні ушкодження;

-протоколом слідчого експерименту від 13.12.2023 року з фототаблицями (а.с.149-153 т.3), під час якого потерпілий ОСОБА_10 показав та розказав, як 26.11.2023 року він перебував у господарстві ОСОБА_9 в с.Вербовець Косівського району Івано-Франківської області, де був також ОСОБА_6 та ОСОБА_12 ; між ним та ОСОБА_6 виникнула словесна суперечка, під час якої останній наніс потерпілому один удар кулаком руки в ділянку лівого ока, потім стягнув його до підлоги та наносив йому удари в ділянку обличчя;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 05.12.2023 року та описом до нього (а.с.155-156 т.3), з якого вбачається, що слідчим отримано дозвіл на вилучення з КНП «Косівська ЦРЛ» медичної документації щодо хворого ОСОБА_10 , а саме копію до госпітального клінічного протоколу №7811, копію журналу про реєстрацію амбулаторних хворих;

-висновок експерта від 07.12.2023 року (а.с.158-159 т.3), відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозгової травми зі струсом головного мозку, гематоми потиличної ділянки голови, лівого ока; закрита черепно-мозгова травма зі струсом головного мозку відноситься легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, а інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

-протоколом слідчого експерименту від 13.12.2023 року з фототаблицями (а.с.161-165 т.3), під час якого свідок ОСОБА_12 показала та розказала, як 26.11.2023 року вона перебувлав у господарстві ОСОБА_9 в с.Вербовець Косівського району Івано-Франківської області, де був також ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ; між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 виникнула словесна суперечка, під час якої останній наніс потерпілому один удар кулаком руки в ділянку лівого ока, потім стягнув його до підлоги та наносив йому удари в ділянку обличчя.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.180 т.2), як вбачається з вимоги про судимість, станом на 31.08.2026 року не судимий (а.с.187-188 т.3), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті не знаходиться (а.с.168,169 т.3), військовослужбовець за мобілізацією з 13.03.2024 року, перебував на військовій службі до 07.09.2024 року, з 07.09.2024 року по 29.05.2025 року залишив військову частину НОМЕР_1 , надалі включений у списки військової частини НОМЕР_2 та станом на 13.06.2025 року його вислуга років у ЗСУ становить 6 місяців 7 днів за період з 14.03.2023 року по 07.09.202024 року та з 29.05.2025 року по 13.06.2025 року (а.с.82-83 т.2), прийнятий на службу 16.03.2026 року до військової частини НОМЕР_3 , яку самовільно залишив 17.03.2026 року, в подальшому 20.04.2026 року прийнятий на службу до військової частини НОМЕР_4 , куди фактично не повернувся (а.с.233 т.3), 24.04.2026 року прийнятий на службу до військової частини НОМЕР_1 , до особового складу якої фактично не зараховувався та вибув 25.04.2026 року до військової частини НОМЕР_5 (а.с.253 т.3). Надалі з 12.05.2026 року залишив військову частину (а.с.168 т.2), в зв`язку з чим перебував у розшуку, як дезертир (а.с.169 т.2.), однак на час ухвалення цього вироку в суду відсутні відомості про притягнення його до кримінально відповідальності за фактами СЗЧ (а.с.187-188 т.3). У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що після 13.06.2025 року фактично на військову службу не повертався, за винятком військової частини НОМЕР_5 , де прослужив деякий час (а.с.249 т.3).

Відповідно до досудової доповіді Косівського РС ДУ «Центр пробації» від 17.08.2026 року, ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення - високий, ризик небезпеки для суспільства – високий, його виправлення без ізоляції від суспільства (позбавлення волі) може становити високу небезпеку для суспільства (а.с.214-218 т.2).

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до обвинувального акта, обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.389, ч.2 ст.125 КК України, щире каяття (а.с.247 т.3).

Відповідно до роз`яснення Об`єднаної палати касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.02.2021 року в справі № 481/1754/18, провадження № 51-1579 кмо 20, безпідставно визнавати обставиною, яка пом`якшує покарання, - щире каяття, якщо вона полягає виключно у визнанні вини обвинуваченим, який жалю щодо своєї поведінки не висловив, жодних заходів для виправлення ситуації особисто не вжив. Також в цій постанові роз`яснено, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

Враховуючи позиції Верховного Суду, немає підстав для визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , оскільки його поведінка не свідчить про висловлювання ним жалю щодо вчинених ним кримінально караних діянь.

З приводу обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, зазначеної в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.389 КК України – рецидив кримінальних правопорушень, слід зазначити, що в п.1 ч.1 ст.67 КК України визначено обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, а не рецидив кримінальних правопорушень. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.389 КК України, є кримінальним проступком, а не злочином. Відповідно до ч.3 ст.67 КК України, при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, тому суд не визнає таку обставину, як рецидив кримінальних правопорушень, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.4 ст. 185 КК України, крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану ( в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тобто станом на 16.04.2022 року ) карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Згідно з ч.2 ст.389 КК України, ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт, карається пробаційним наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.

У ч.2 ст.125 КК України закріплено, що умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, карається штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання щодо можливості призначення покарання ОСОБА_6 за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень в межах санкції ч.4 ст. 185, ч.2 ст.389, ч.2 ст.125 КК України, обравши по кожному з них на підставі ч.2 ст.65 КК України найменш суворе покарання з альтернативних покарань, передбачених у санкції цих статтей КК України, та на підставі ч.1 ст.70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_6 від призначеного йому покарання за ч.2 ст.389 та ч.2 ст.125 КК України відповідно до ч.5 ст.74 та ст.49 КК України.

Зокрема, у ч.ч. 1,2,3 ст.49 КК України закріплено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі; перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років; перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Оскільки ОСОБА_6 після вчинення проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, вчинив надалі проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України, то з врахуванням положень ч.3 ст.49 КК України перебіг давності не переривався.

Для вирішення питання, чи перебіг давності щодо кримінальних проступків за ч.2 ст.389 та ч.2 ст.125 КК України зупинявся, необхідно визначити 1) час початку перебігу строку давності, 2) наявність або відсутність факту ухилення особи від досудового розслідування або суду.

Часом перебігу строку давності щодо проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, який є триваючим кримінальним правопорушенням, з врахуванням позиції Об`єднаної палата ККС ВС, сформульованій у постанові від 09.09.2024 (справа № 353/999/23), є переривання вчинення особою відповідного суспільно небезпечного діяння шляхом повідомлення про підозру, тобто 21.06.2022 року (а.с.69 т.1). Часом перебігу строку давності щодо проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, є час його вчинення, тобто 26.11.2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що щодо ОСОБА_6 обвинувальний акт за ч.2 ст.389 КК України надійшов до суду 23.06.2022 року (а.с.66 т.1) та призначений ухвалою від 24.06.2022 року (а.с.72 т.1) до судового розгляду на 18.08.2022 року, а обвинувальний акт за ч.2 ст.125 КК України надійшов до суду 18.12.2023 року (а.с.188 т.1) та ухвалою від 19.12.2023 року (а.с.186 т.1) призначений до судового розгляду на 26.12.2023 року. Під час розгляду цієї справи за ч.2 ст.389 та ч.2 ст.125 КК України обвинувачений ОСОБА_6 жодного разу не з`явився в судове засідання добровільно, в зв`язку з чим ухвалами Косівського та Верховинського районних судів Івано-Франківської області від 17.10.2022 року (а.с.82 т.1), 15.02.2023 року (а.с.98 т.1), 05.02.2024 року (а.с.173 т.1), 18.05.2026 року (а.с.134-135 т.2) щодо нього застосовувався примусовий привід у судові засідання на 27.10.2022 року, 06.03.2023 року, 12.03.2024 року, 23.06.2026 року, ухвалами Косівського та Верховинського районних судів Івано-Франківської області від 06.10.2023 року (а.с.136т.1), від 23.06.2026 року (а.с.154-155 т.2) оголошувався в розшук, у зв`язку з чим судове провадження зупинялося.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021 року у справі № 328/1109/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого в разі ухилення підозрюваного, обвинуваченого від досудового розслідування або суду встановлені частиною першою ст.49 КК України диференційовані строки нівелюються й особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності за давністю лише після спливу загальних строків, зокрема п`ятнадцять років з часу вчинення злочину, п`ять років з часу вчинення кримінального проступку.

Надалі Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.02.2023 року (справа № 735/1121/20) відступила від вищевказаного висновку Об`єднаної палати ККС ВС та сформувала новий висновок, згідно з яким у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення; закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Таким чином, враховуючи вищезазначений правовий висновок Великої Палати Веховного Суду, зважаючи, що ОСОБА_6 в періоди з 18.08.2022 року по 12.03.2023 року ухилявся від суду, з 13.03.2023 року по 07.09.2024 року – перебував на службі в ЗСУ, з 08.09.2024 року по 28.05.2025 року – ухилявся від суду, з 29.05.2025 року по 13.06.2025 року - перебував на службі в ЗСУ (його вислуга років у ЗСУ станом на 13.06.2025 року становить 6 місяців 7 днів (а.с.82-83 т.2), з 13.06.2025 року по 31.07.2026 року – ухилявся від суду, то строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлений у ст.49 КК України, за вчинення проступків, передбачених ч.2 ст.389 та ч.2 ст.125 КК України, не завершився.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, арешт на майно не накладався.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, взявши його під варту із залу суду. На час ухвалення цього вироку обвинувачений ОСОБА_6 утримується в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Витрати на проведення судових експертиз в данному кримінальному провадженні становлять 3003, 35 гривень (а.с. 4 т.1, 38, 45, 51,57 т.3).

Дану суму слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави, оскільки відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов`язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Постановою від 05.04.2022 року (а.с.20 т.3) визнано речовим доказом два сліди пальців рук, які зберігаються в матеріалах судової справи (а.с.66 т.3).

Постановою від 05.04.2022 року (а.с.21 т.3) визнано речовим доказом пральну машинку марки «Мрія», холодильник марки «EXQUISIT», господарське емальоване відро, які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 (а.с.33 т.3).

Постановою від 06.06.2022 року (а.с.119-120 т.3) визнано речовим доказом копії матеріалів особової справи ОСОБА_6 , вилучених у Косівському РС філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, які зберігаються в матеріалах судової справи (а.с.112-118 т.3).

У п.1 та п.7 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або використані як знаряддя вчинення злочину, конфіскується, крім того, яке повертається власнику, а документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.389, ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років;

-за ч.2 ст.389 КК України - у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік, поклавши відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України такі обов`язки: періодично з`являтися д ля реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-за ч.2 ст.125 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_6 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 3003 гривень (три тисячі три ) гривень 35 копійок.

До вступу вироку в законну силу залишити запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з моменту фактичного затримання з 31.07.2026 року.

Зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення - з 31.07.2026 року по час набрання чинності даним вироком з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

-пральну машинку марки «Мрія», холодильник марки «EXQUISIT», господарське емальоване відро вважати повернутими потерпілій ОСОБА_8

-два сліди пальців рук, копії матеріалів особової справи ОСОБА_6 , вилучених у Косівському РС філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику.

Суддя ОСОБА_13