Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №338/1884/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1884/26

Провадження №2/338/1480/26

02 листопада 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №575810003 від 05 березня 2026 року в сумі 16950 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 березня 2026 року між сторонами укладено кредитний договір №575810003 в електронній формі. На виконання його умов позивач надав відповідачу кредит у сумі 5000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за кожен день користування та строком повернення до 20 серпня 2026 року. Відповідач зобов`язань за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 08 вересня 2026 року утворилася заборгованість у сумі 16950 грн, з яких 5000 грн - основна сума кредиту, 8450 грн - проценти за користування кредитом, 2500 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, та 1000 грн - комісія за надання кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

За таких обставин суд, враховуючи положення статей 280-281 ЦПК України та відсутність заперечень позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 05 березня 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №575810003 про надання кредиту. За умовами договору кредитодавець надав позичальнику 5000 грн строком на 24 тижні, до 20 серпня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 1% за кожен день користування. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-3447.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується документами про переказ 5000 грн на платіжну картку, зазначену під час оформлення кредиту, а також відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 23 жовтня 2026 року №БТ/Е-47106 і випискою за рахунком. З цих документів убачається, що платіжна картка та рахунок належать відповідачу, а 05 березня 2026 року на рахунок зараховано 5000 грн від позивача.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити кошти, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо строк виконання зобов`язання встановлений, воно підлягає виконанню у цей строк (статті 525, 526, 530 ЦК України). Невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням (стаття 610 ЦК України).

За договором позики позикодавець передає позичальникові у власність грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку саму суму коштів у строк і в порядку, визначені договором. Договір позики вважається укладеним з моменту передання коштів позичальникові. Якщо інше не встановлено договором або законом, позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, а їх розмір і порядок одержання визначаються договором (статті 1046, 1048, 1049 ЦК України).

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору кредиту. За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До таких правовідносин застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредитний договір або не випливає із його суті (стаття 1054 ЦК України). Розмір процентів та порядок їх сплати визначаються договором; за фіксованою процентною ставкою кредитодавець не вправі збільшити її в односторонньому порядку (стаття 1056-1 ЦК України).

Законодавство допускає укладення договору в електронній формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони, та він підписаний сторонами у встановленому законом порядку (статті 205, 207, 639 ЦК України).

Положеннями ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом направлення оферти та її акцепту, а підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Договір, укладений у такий спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 визнав використання одноразового пароля-ідентифікатора належним способом підписання електронного кредитного договору, якщо надані докази підтверджують проходження позичальником процедури його укладення та прийняття умов оферти.

У постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 КЦС ВС зазначив, що кредитний договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, прирівнюється до договору в письмовій формі за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

У цій справі умови кредитування викладені в договорі №575810003 від 05.03.2026, оферті та паспорті споживчого кредиту. Матеріали справи підтверджують направлення відповідачу оферти, її прийняття ним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-3447 та подальше перерахування кредитних коштів на належний йому рахунок. Належність відповідачу номера платіжної картки та фактичне зарахування на неї кредитних коштів підтверджені не лише документами кредитодавця і платіжного посередника, а й відповіддю АТ «Універсал Банк» від 23.10.2026 №БТ/Е-47106 та доданою банківською випискою. За таких обставин докази в сукупності підтверджують погодження сторонами істотних умов кредитного договору та його виконання кредитодавцем у частині надання відповідачу 5000 грн. Доказів того, що договір укладено без волевиявлення відповідача або що його умови ним не приймалися, суду не подано. Тому суд доходить висновку, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а договір укладено в належній електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежується строком кредитування або моментом пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після закінчення такого строку права та інтереси кредитодавця захищаються відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача 8450 грн процентів, нарахованих за час користування кредитом у межах установленого договором строку. Розрахунок виконаний за ставкою 1% від суми кредиту за кожен день користування: 5000 грн ? 1% ? 169 днів = 8450 грн. Відповідач розрахунок не спростував, доказів повернення кредиту чи сплати процентів не надав. Тому вимоги про стягнення 5000 грн основної суми кредиту та 8450 грн договірних процентів є обґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд виходить із такого.

Статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено,що загальні витрати за споживчим кредитом можуть включати проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця. Однак наявність у договорі назви платежу та зазначення його розміру самі по собі не доводять, що позичальнику було надано окрему послугу, за яку він має сплатити.

З умов договору вбачається, що комісія в сумі 1000 грн передбачена за надання кредиту. Позивач не довів, що за цією платою відповідачу надавалася окрема, самостійна та замовлена ним послуга, відмінна від виконання кредитодавцем власного обов`язку з надання кредитних коштів. Перерахування кредиту є способом виконання кредитодавцем договору, а не окремою послугою позичальнику. Тому вимога про стягнення 1000 грн комісії задоволенню не підлягає.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23, суд ураховує. Водночас сама наявність у договорі та паспорті споживчого кредиту платежу, названого комісією за видачу кредиту, не звільняє позивача від обов`язку довести зміст і фактичне надання окремої послуги, за яку встановлено плату. Таких доказів у цій справі не подано.

Позивач також просить стягнути 2500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, внесеним Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX, передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики. У цей період неустойка та інші платежі, передбачені договором за прострочення, не підлягають нарахуванню, а нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Заявлені 2500 грн нараховано як платіж за прострочення виконання грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України в період дії воєнного стану. З огляду на наведені положення закону ця вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню, становить 13450 грн, з яких 5000 грн - основна сума кредиту та 8450 грн - проценти за користування кредитом. У задоволенні вимог про стягнення 1000 грн комісії та 2500 грн за статтею 625 ЦК України належить відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 133, 137 і 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. У разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на правничу допомогу визначаються на підставі договору та доказів обсягу наданих послуг і їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Оскільки задоволено вимоги на суму 13450 грн із заявлених 16950 грн, частка задоволення позову становить 79,351%. Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2112,64 грн судового збору.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги від 15 травня 2026 року та рахунок-фактуру №05-575810003 від 15 травня 2026 року на суму 10000 грн за підготовку позовної заяви. Умовами договору передбачено сплату гонорару після компенсації відповідних витрат клієнту. Такий порядок оплати не виключає розподілу витрат, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України враховуються витрати, які сторона вже сплатила або має сплатити.

Визначаючи суму витрат, що підлягає компенсації, суд ураховує характер спору, його незначну складність, обсяг підготовленого процесуального документа та те, що розгляд справи не вимагав значної кількості процесуальних дій. За цих обставин співмірними та обґрунтованими витратами на правничу допомогу суд вважає 4000 грн. З урахуванням пропорції задоволених позовних вимог із відповідача належить стягнути 3174,04 грн цих витрат.

На підставі викладеного, статей 205, 207, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 627, 638, 1048, 1049, 1054, 1077-1082 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №575810003 від 05 березня 2026 року в сумі 13450 грн, з яких 5000 грн - основна сума кредиту та 8450 грн - проценти за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2112,64 грн судового збору та 3174,04 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку після залишення без задоволення заяви про його перегляд; строк апеляційного оскарження в такому разі обчислюється з дня постановлення відповідної ухвали.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко