Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №335/2955/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2955/26 2/335/2169/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 29 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця в електронній формі було укладено договір № 4079719 про надання споживчого кредиту. За умовами вказаного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 грн у безготівковій формі строком на 16 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день. Договір було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши кредитні кошти позичальнику. Натомість відповідач зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування ним не виконав.

04 лютого 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 4079719 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». У подальшому, 10 січня 2023 року, між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, унаслідок чого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на момент звернення з позовом утворилася заборгованість у загальному розмірі 45 444,34 грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 14 990,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в сумі 30 189,86 грн, інфляційних збитків у розмірі 239,84 грн та 3 % річних у розмірі 24,64 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» вказану заборгованість у розмірі 45 444,34 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та сторонам надано строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за його відсутності та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законодавством порядку, причини неявки в судові засідання не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності, а також відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з цим, на підставі ст. ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу, у порядку заочного розгляду.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступні обставини.

29 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4079719 (далі за текстом – Договір).

За умовами вказаного Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 грн у безготівковій формі строком на 16 днів, з кінцевим терміном повернення 15 травня 2021 року (згідно з Графіком платежів, який є Додатком № 1 до Договору). Відповідно до п. 1.5.1, 1.7, 3.1 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день (693,50 % річних) або за зниженою процентною ставкою 0,95 % в день (346,75 % річних) у разі виконання умов Програми лояльності.

Кредитний договір, а також додатки до нього — Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів — укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М740053 від 29.04.2021.

Первісний кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується супровідним листом кредитодавця щодо перерахування коштів.

Умовами Договору № 4079719 про надання споживчого кредиту від 29.04.2021 передбачено можливість продовження строку кредитування як за ініціативою позичальника (пролонгація), так і в автоматичному порядку (автопролонгація).

Згідно з п. 1.4 Договору початковий строк кредиту становить 16 днів, при цьому сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено:

- за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 (пп. 4.2.1–4.2.4) Договору; або

- в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1–4.3.2) Договору.

Порядок та умови автопролонгації строку кредиту врегульовано пунктами 4.3.1 та 4.3.2 Договору, згідно з якими сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2–4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору.

Згідно з п. 4.5 Договору вказаний порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін, передбачена в п. 4.2 Договору, виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, а в п. 4.3 Договору – письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину.

Підпунктом 1.5.1 п. 1.5 Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.3 Договору. Згідно з п. 3.1 Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації). Відповідно до п. 6.1 Договору, якщо відбулося продовження строку користування кредитом у порядку автопролонгації, повернення кредиту здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту.

У визначений Договором строк (до 15 травня 2021 року) відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, суму кредиту не повернув та проценти за користування ним не сплатив. Унаслідок цього відбулася автопролонгація строку дії кредитного договору в межах узгодженого сторонами 90-денного терміну з відповідним щоденним нарахуванням процентів за стандартною ставкою 1,90 % на добу.

04 лютого 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) було укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 4079719 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (підтверджується Актом приймання-передавання Реєстру Боржників від 04.02.2022, Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді від 04.02.2022, Витягом з Реєстру боржників та платіжним дорученням від 04.02.2022 № 327400005).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Новий кредитор) було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за Договором № 4079719 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, Актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 10.01.2023, Витягом з Реєстру боржників від 10.01.2023, а також Актом зарахування зустрічних вимог від 28.02.2023).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року розмір набутих ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» вимог до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 4079719 становить 45 444,34 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 14 990,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами — 30 189,86 грн, заборгованість зі сплати 3 % річних та інфляційних збитків відповідно до ст. 625 ЦК України — 264,48 грн (з яких 239,84 грн - інфляційні збитки, 24,64 грн - 3 % річних)

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права кредитора щодо відповідача ОСОБА_1 за Договором № 4079719 від 29.04.2021 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 викладено правовий висновок про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є укладеним у письмовому вигляді відповідно до статей 205, 207 ЦК України. Без здійснення входу в Особистий кабінет за допомогою логіна та пароля, без введення одноразового ідентифікатора, направленого в SMS-повідомленні, кредитний договір не був би укладений, що підтверджує волевиявлення відповідача на укладення правочину.

Відповідно до ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610, 612 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлює, що в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

Щодо належності та допустимості доказів на підтвердження надання кредиту та розміру заборгованості, у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 та від 16 квітня 2025 року у справі № 202/24279/13-ц зазначено, що факт отримання кредиту та невиконання зобов`язань підтверджується сукупністю доказів, зокрема змістом вчиненого правочину, виписками про рух коштів по рахунку, розрахунком заборгованості.

Суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити здійснений позивачем розрахунок заборгованості, оцінити його в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами у справі (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, постанова Верховного Суду від 22 серпня 2023 року у справі № 922/1280/22). Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідач не спростував, не надав власного розрахунку та доказів повернення коштів.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача або виходити за межі заявлених вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18(914/608/20), постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 726/1652/18).

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним суду не надав, складений позивачем розрахунок заборгованості не спростував.

Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних збитків на підставі частини другої статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою такі нарахування є особливою мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування знецінення грошових коштів та компенсацію втрат кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Судом установлено, що за період з 04 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року (20 днів) на суму простроченого основного боргу у розмірі 14 990,00 грн нараховано 3 % річних у розмірі 24,64 грн та інфляційні збитки за лютий 2022 року в сумі 239,84 грн. Суд констатує, що зазначені нарахування здійснені за період до 24 лютого 2022 року (тобто до введення воєнного стану в Україні), а відтак на них не розповсюджуються обмежувальні положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023) щодо звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України під час дії воєнного стану за прострочення, що виникли в період його дії. Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильним і підлягає стягненню у повному обсязі.

Перевіривши складений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично правильним та обґрунтованим.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення заборгованості у розмірі 45 444,34 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується приписами статей 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать і витрати на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Окрім судового збору, позивач заявив до розподілу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн (надано копії Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, Заявки № 661 від 02.02.2026 та Витягу з Акта № 19 від 27.02.2026: консультація 2 години — 4 000,00 грн, складання позову 4 години — 12 000,00 грн).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» від 23.01.2014) заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг, ціну позову, значення справи для сторін.

У додатковій постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19, постановах від 16 лютого 2026 року у справі № 369/7558/21, від 17 березня 2026 року у справі № 570/5054/24 Верховний Суд зазначив, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17). Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінюючи заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн, суд зважає на те, що ця справа є малозначною (типовий спір щодо стягнення кредитної заборгованості), надання консультацій та складання позовної заяви не потребує багато часу. За таких обставин заявлений розмір витрат у сумі 16 000,00 грн є явно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Ураховуючи засади розумності, співмірності та справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог у цій частині та зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 274, 280–283 ЦПК України, суд —

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4079719 від 29 квітня 2021 року в розмірі 45 444 (сорок п`ять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 34 копійки, яка складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 14 990,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 30 189,86 грн, інфляційних збитків у розмірі 239,84 грн та 3 % річних у розмірі 24,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко