Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №545/4744/25
Суддя: Обідіна О. І.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 545/4744/25 Номер провадження 22-ц/814/2370/26Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Віценчік Оксани Василівни на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Вказувала, що її чоловіку ОСОБА_4 22 листопада 1982 року МО СРСР було видано ордер № 345 про право на зайняття житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю та перебуває на балансі виконавчого комітету Щербанівської сільської ради.
Квартиронаймач вселився в квартиру разом з нею та їх дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
На даний час в квартирі зареєстровано 3 особи – позивач, її син ОСОБА_3 та його син ОСОБА_1 , 2006 року народження.
Незважаючи на реєстрацію в спірній квартирі, онук не проживає в ній понад 5 років, не сплачує комунальні послуги, участі в утриманні квартири не приймає, його речі в квартирі відсутні, він має інше постійне житло та проживає разом з матір`ю, що в свою чергу свідчить про добровільне залишення житла.
Поряд з цим, вона позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки для цього необхідна згода усіх зареєстрованих осіб, а відповідач, який вже багато років без поважних причин не проживає за даною адресою, таку згоду не надає.
Зняти з реєстрації онука, який не проживає у спірній квартирі в позасудовому порядку не виявилося можливим, в зв`язку з чим вона звернулася до суду.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
Не погодившись з рішенням суду представник відповідача - адвокат Віценчик О.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Вказує, що відповідач проживав фактично за двома адресами, проте останнім часом менше за спірною у зв`язку з навчанням в м. Полтаві, зважаючи на зручність добирання до учбового закладу міським транспортом.
Зазначає, що він не втратив зв`язок із квартирою, відвідує свою бабусю, проте останнім часом їхні відносини погіршилися, оскільки позивач має намір виселити його з квартири.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 22.11.1982 Міністерством оборони СРСР видано ордер № 345, яким надано право ОСОБА_4 на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Членами сім`ї ОСОБА_4 зазначені: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_5 (донька), ОСОБА_6 (син) та ОСОБА_3 (син).
Згідно довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради № 1832 від 23.09.2025 на теперішній час у вищевказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 06.10.2025, затвердженого Щербаківською сільською радою, в комунальній квартирі зареєстрований та постійно проживає син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та зареєстрований, але не проживає більше п`яти років онук ОСОБА_1 .
Згідно довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради № 1953 від 13.10.2025 квартира АДРЕСА_1 , перебуває на балансі Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту відсутності (не проживання) онука в спірній квартирі протягом тривалого часу без поважної причини, який свідомо обрав собі інше місце проживання разом з матір`ю та повністю забезпечений житлом і не використовує спірну квартиру як основне та постійне місце свого проживання, тоді як позивач несе додатковий тягар по платі комунальних платежів та не може в повній мірі реалізувати свої соціальні права та гарантії, в тому числі і по здійсненню приватизації житлового приміщення.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. Згідно п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Частини 1, 2 наведеної статті визначають, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Системне тлумачення статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами родинність зав`язків учасників справи, які є бабою та онуком.
Стороною відповідача не заперечуються ті обставини, шо після розлучення батьків, ОСОБА_1 разом з матір`ю залишив спірну квартиру та переїхав до іншого житлового помешкання.
Таким чином, у віці 15 років відповідач свідомо як неповнолітній обрав своє місце проживання разом з матір`ю та проживає разом з нею по даний час в належній останній на праві приватної власності квартирі, тоді як в спірній квартирі залишилися проживати позивач та її син ОСОБА_3 , батько відповідача.
Місце проживання з матір`ю зазначено в рішенні Полтавського районного суду від 09.12.2016 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які є батьками відповідача.
Матеріали справи не містять доказів знаходження будь-яких особистих речей ОСОБА_1 у спірній квартирі (окрім дитячих роликів та велосипеда), а показами свідків, які є сусідами, родичами підтверджується як відсутність речей онука в квартирі так і його нечасте відвідування квартири без проживання чи навіть ночівлі.
З наведеного вбачається, що стороною відповідача не було надано доказів на підтвердження обставин щодо підтримання ним зв`язку з спірною квартирою та факту його проживання в ній, наявності в квартирі його побутових чи особистих речей, обладнаної для його проживання кімнати, предметів особистої гігієни та інше.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач без поважних причин не використовує спірну квартиру як основне та постійне місце свого проживання, він забезпечений іншим житлом, в якому проживає разом з мамою.
Згідно положень ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями статті 8 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зав`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
В своїй Постанові Велика Палата (у справі № 447/455/17 від 13.10.2020) виснувала, що при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
Тобто, вирішального значення при розгляді даної справи має дослідження питання дотримання балансу між захистом прав відповідача як особи яка лише формально зберігає за собою реєстрацію в спірній квартирі та позивача, яка є особою похилого віку, мешкає в даній квартирі, яка є єдиним місцем її проживання та несе тягар по оплаті комунальних послуг, розмір яких нараховуються постачальниками, в тому числі в залежності від кількості зареєстрованих в ній осіб.
Участі в оплаті таких послуг відповідач не несе. При цьому останній забезпечений житлом та проживає в окремій благоустроєній квартирі разом з матір`ю та не використовує спірну квартиру як своє житлове приміщення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірне втручання держави у вигляді судового рішення про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке в такому випадку має легітимну мету, здійснюється згідно до національного законодавства, при дотриманні балансу прав та інтересів сторін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилань на обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Заперечуючи висновки суду першої інстанції, апелянт наполягав на тому, шо відповідач в силу поважних причин залишив місце свого проживання в спірній квартирі, оскільки став студентом і йому до місця навчання зручніше добиратись міським транспортом саме з квартири його матері.
Зазначені посилання апелянта на наявність поважних причин зміни місця проживання в зв`язку з навчанням та зручність добирання до місця навчання саме з іншого житла відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Так, дійсно ОСОБА_1 є студентом IV курсу Полтавського фахового коледжу нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» з 01.09.2022.
Між тим, вказаний навчальний заклад знаходиться в м. Полтаві, тоді як і сама спірна квартира, розташована в с. Щербані, яке фактично є територією м. Полтави, але відносяться до іншого адміністративно - територіального устрою, а відтак зазначена апелянтом причина не може розглядатися як поважна, оскільки свідчить про відсутність потреби в переїзді до іншої місцевості.
Окрім того колегія суддів звертає увагу, що відповідач залишив спірну квартиру та обрав своїм місцем проживання разом із матір`ю ще до початку навчання в коледжі.
Посилання на тривалість проживання відповідача в минулому, а саме з народження жодним чином не впливає на встановлений факт його не проживання протягом тривалого часу без поважної причин, що є достатньою правовою підставою для застосування наслідків, визначених ст. 71 ЖК України.
Оскільки сторона відповідача не довела поважності причин відсутності останнього у спірному приміщенні понад встановлений законом строк, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Віценчік Оксани Василівни залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна Ю.В. Дряниця О.В. Чумак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua