Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №742/2474/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2020/26

Єдиний унікальний № 742/2474/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судових засідань Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

У травні 2026 року представник ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивує тим, що 19.05.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 55974026. Згідно з умовами вказаного договору, сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк користування кредитом — 365 днів (з 19.05.2025 по 18.05.2026 включно). Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) та поточного періоду нараховуються за ставкою 1,00% за один день від фактичного запіву кредиту. Кредитодавець виконав свої зобов`язання та перерахував грошові кошти на картковий рахунок позичальника.

06.04.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір № 06-04/26 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за Кредитним договором № 55974026.

Крім того, 17.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2104259, відповідно до умов якого загальний розмір наданого кредиту становить 5 000,00 грн, строк кредиту — 360 днів.

26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір № 26-11/25 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 2104259.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаними договорами станом на день формування позовної заяви утворилася заборгованість: — за Договором № 55974026 від 19.05.2025 у загальному розмірі 16 640,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги — 12 360,00 грн, заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку — 280,00 грн, пеня/штрафи — 0,00 грн, комісія — 0,00 грн, інфляційні збитки — 0,00 грн, 3% річних — 0,00 грн; — за Договором № 2104259 від 17.02.2025 у загальному розмірі 58 376,22 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 13 998,94 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги — 26 458,11 грн, заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку — 10 919,17 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами — 7 000,00 грн, комісія — 0,00 грн, інфляційні збитки — 0,00 грн, 3% річних — 0,00 грн.

Загальний розмір заборгованості за двома договорами, що підлягає стягненню, становить 75 016,22 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) — 17 998,94 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги — 38 818,11 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно з кредитними договорами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) — 11 199,17 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами — 7 000,00 грн, заборгованість за комісіями — 0,00 грн, інфляційні збитки — 0,00 грн, нараховані 3% річних — 0,00 грн.

Зазначені суми заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витратами по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витратами на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 30.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала.

Відповідачу за адресою її реєстрації рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом її в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені та висновки суду.

Судом встановлено, що 19.05.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 55974026, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. Загальний строк користування кредитними коштами визначено тривалістю 365 днів — з 19.05.2025 по 18.05.2026 включно, який охоплює дисконтний (пільговий) період терміном 14 днів (з 19.05.2025 по 01.06.2025) та наступний поточний період тривалістю 351 день (по 18.05.2026).

Згідно з п. 2.6 Договору нараховування процентів за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду здійснюється за фіксованою процентною ставкою в розмірі 1 % за кожен день користування від фактичного залишку кредиту, що відповідає 365 % річних.

На підтвердження обставин укладення правочину та узгодження його істотних умов позивачем надано Заяву-Анкету клієнта (заявника/позичальника), Заяву про надання згоди на передачу та обробку персональних даних із фіксацією фактів надсилання й успішного введення одноразового ідентифікатора NDA5Y2Zi, а також Паспорт споживчого кредиту ТОВ «ЕКО ФІН».

Спірний Договір № 55974026 підписано сторонами в електронній формі шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором(а.с.15-20, 25-36).

Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується і наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №44766-33381-95284 від 19.05.2025 (а.с. 108).

Крім того, 01.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 1/55974026 про пролонгацію до Договору про споживчий кредит № 55974026 від 19.05.2025, за умовами якого сторони продовжили дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 28 днів — з 19.05.2025 по 15.06.2025 включно, зменшивши поточний період до 337 днів (по 18.05.2026), а позичальник зобов`язалася сплатити нараховані станом на дату укладення цього додаткового договору проценти у розмірі 560,00 грн, при цьому вказаний правочин підписано в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора NDEyMzg1, що підтверджується також Заявою про пролонгацію від 01.06.2025 та оновленим Графіком розрахунків (платежів)(а.с.52-56).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ЕКО ФІН» за Договором № 55974026, загальний розмір заборгованості за користування кредитом становить 16 360,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги — 12 360,00 грн (а.с. 110-111).

06.04.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір № 06-04/26 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за Кредитним договором № 55974026(а.с.63-71).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 06-04/26 від 06.04.2026 загальний розмір заборгованості за користування кредитом за Договором № 55974026 становить 16 360,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги — 12 360,00 грн(а.с.72-75).

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Договором № 55974026, загальний розмір заборгованості за користування кредитом становить 16 640,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги — 12 640,00 грн.(а.с. 113 ).

Крім того, 17.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2104259, за умовами якого позичальнику надано кредит у початковому розмірі 5 000,00 грн із загальним строком кредитування 360 днів, нарахуванням стандартної процентної ставки у розмірі 1% на день (365% річних) та періодичністю сплати процентів кожні 15 днів, а надалі, 18.02.2025 сторони уклали Додаткову угоду до вказаного Договору, відповідно до умов якої збільшили загальну суму кредиту до 14 000,00 грн, встановивши розмір реальної річної процентної ставки 2847,86 % річних та визначивши загальні витрати за кредитом у сумі 50 220,00 грн, при цьому як основний Договір № 2104259, так і Додаткову угоду від 18.02.2025 підписано в електронній формі шляхом застосування електронного підпису одноразовими ідентифікаторами P239 та T421 відповідно, що підтверджується Паспортами споживчого кредиту, Заявою про надання згоди, а також доданими Графіками платежів у первинній та новій редакціях(а.с.21-24,42,81-82,91-93,136).

Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується і наявними у матеріалах справи інформацією ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27.11.2025 №20251127-1464 та від 27.11.2025 №20251127-1465 а також інформацією ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» №2104259 від 17.02.2026(а.с. 127-128).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за Договором № 2104259, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за користування кредитом становить 47457,05 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 13998.94 грн, заборгованість за нарахованими процентами— 26458,11 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами — 7 000,00 грн (а.с. 4-14).

26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір № 26-11/25 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 2104259(а.с.115-122).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025 загальний розмір заборгованості за користування кредитом за Договором № 2104259 становить 47457,05 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 13998.94 грн, заборгованість за нарахованими процентами— 26458,11 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами — 7 000,00 грн (а.с.59,126).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за Договором № 2104259, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за користування кредитом становить 47457,05 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 13998.94 грн, заборгованість за нарахованими процентами— 26458,11 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами — 7 000,00 грн (а.с. 4-14).

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Договором № 2104259, загальний розмір заборгованості за користування кредитом становить 58 376,22 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) — 13998.94 грн, заборгованість за нарахованими процентами— 37377,28 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами — 7 000,00 грн (а.с. 112 ).

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається. Ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

VI. Оцінка суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані вище Договір про споживчий кредит № 55974026 від 19.05.2025 та Договір про надання споживчого кредиту № 2104259 від 17.02.2025 підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, наявність яких підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, а також те, що позичальник ОСОБА_1 усі умови договорів цілком зрозуміла та своїм електронним підписом підтвердила, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 55974026 від 19.05.2025, а між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 2104259 від 17.02.2025.

До доказів укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитними договорами, укладеними первісними кредиторами з ОСОБА_1 , суд зазначає, що з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами, права вимоги за якими набув позивач від первісних кредиторів.

Перевіряючи розрахунки заборгованості за Договором про споживчий кредит № 55974026 від 19.05.2025, суд зазначає, що заборгованість за вказаним договором станом на дату відступлення права вимоги згідно з розрахунком первісного кредитора ТОВ «ЕКО ФІН» та витягом з реєстру боржників становить 16 360,00 грн, з яких: 4 000,00 грн — заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 12 360,00 грн — заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Водночас наявний у матеріалах справи розрахунок позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» містить завищений розмір процентів (12 640,00 грн), у зв`язку з чим загальна сума до стягнення за цим договором підлягає задоволенню в межах первинно підтвердженого та документально обґрунтованого розміру — 16 360,00 грн.

Аналогічно, перевіряючи розрахунки заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2104259 від 17.02.2025, судом встановлено, що згідно з розрахунками первісного кредитора ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та витягом з реєстру боржників до договору факторингу заборгованість відповідача становить 47 457,05 грн, з яких: 13 998,94 грн — заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 26 458,11 грн — заборгованість за нарахованими процентами та 7 000,00 грн — заборгованість за пенею та/або штрафами. Оскільки розрахунок позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на суму 58 376,22 грн містить необґрунтоване збільшення суми процентів до 37 377,28 грн без урахування меж переданих прав за договором факторингу, стягненню підлягає сума заборгованості, яка реально перейшла до нового кредитора та підтверджена матеріалами справи, а саме у розмірі 40 457,05 грн., з яких 13 998,94 грн — заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 26 458,11 грн — заборгованість за нарахованими процентами

Щодо нарахування заборгованості за неустойкою(пені) у розмірі 7000,00 грн. суд зазначає таке.

Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 7000,00 грн неустойки, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

Таким чином, уклавши договори та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач вчасно не повернула кошти, одержані за кредитними договорами, чим порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, і до стягнення підлягає заборгованість у загальному розмірі 56 817,05 грн, а саме:

?за Договором про споживчий кредит № 55974026 від 19.05.2025 р., розмір якої становить 16 360,00 грн, з яких: за основним зобов`язанням (тіло кредиту) – 4 000,00 грн, за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 12 360,00 грн. Вказаний розмір заборгованості є узгодженим сторонами при укладенні кредитного договору № 55974026 та відповідає вимогам цивільного законодавства;

?за Договором про надання споживчого кредиту № 2104259 від 17.02.2025 р., розмір якої становить 40 457,05 грн, з яких: за основним зобов`язанням (тіло кредиту) – 13 998,94 грн, за нарахованими процентами – 26 458,11 грн. Вказаний розмір заборгованості є узгодженим сторонами при укладенні кредитного договору № 2104259 та відповідає вимогам цивільного законодавства.

VІI. Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Представник Позивача просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та має бути підтверджений належними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, категорію справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа не потребувала значного обсягу юридичного аналізу, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 25 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково, у розмірі 4 000,00 грн, який відповідає обсягу наданих послуг та обставинам цієї справи.

VІII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, частка судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2014,90 грн (2 662,40 ? 75,68), тобто пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10–13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 274–279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 56 817,05 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) грн 90 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено – 30.10.2026.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК