Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №756/15699/26 — Оболонський районний суд міста Києва

02.11.2026 Справа № 756/15699/26

Справа № 756/15699/25

Провадження № 2/756/5937/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Тихої О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Лук`янової Л.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 87 745,42 грн, яка складається з:

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 13 150,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 248,70 грн та 3% річних у розмірі 591,22 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8 361,82 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 429,87 грн та 3% річних у розмірі 375,94 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 17 322,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 962,12 грн та 3% річних у розмірі 778,79 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 4 534,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 775,48 грн та 3% річних у розмірі 203,89 грн;

- заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 22 098,29 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 105,77 грн, 3% річних у розмірі 817,58 грн та пені у розмірі 994,72 грн;

- заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 4 323,81 грн, інфляційних втрат у розмірі 775,25 грн, 3% річних у розмірі 199,98 грн та пені у розмірі 243,31 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 557,02 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 815,70 грн;

- заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 78,61 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01.05.2018 він є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 цього будинку, є споживачем зазначених послуг, однак своєчасно їх не оплачував, унаслідок чого станом на 31.08.2025 утворилася заборгованість.

Крім того, на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», позивач набув право вимоги до відповідача щодо оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. На суми простроченої заборгованості позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_2 від 17.03.2026 скасовано заочне рішення суду від 29.01.2026 у цій справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 справу передано судді Тихій О.О.

Ухвалою від 22.06.2026 справу прийнято до провадження судді Тихої О.О. для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 18.08.2026 суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав у частині вимог, щодо яких не сплинув строк позовної давності, заявив про застосування позовної давності до решти вимог, у задоволенні іншої частини позовних вимог не заперечував та просив розстрочити виконання рішення суду на 16 місяців.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 29.08.2025 № 136287654 у квартирі АДРЕСА_3 з 11.05.2006 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 . Разом з ним у квартирі зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.05.2018 по 31.08.2025 заборгованість відповідача за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 становить 17 322,32 грн, за послуги з централізованого постачання гарячої води за той самий період - 4 534,96 грн. Оплат у зазначений період відповідач не здійснював.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованість відповідача за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 становить: за послуги з постачання теплової енергії - 22 098,29 грн, за послуги з постачання гарячої води - 4 323,81 грн, з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - 1 557,02 грн, з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води - 815,70 грн; заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення становить 78,61 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги, надані ПАТ «Київенерго» до 01.05.2018, право вимоги щодо яких відступлено позивачу за договором від 11.10.2018 № 602-18, станом на 01.05.2018 заборгованість відповідача становила: за централізоване опалення - 13 150,27 грн, за централізоване постачання гарячої води - 8 361,82 грн. Із цього ж розрахунку вбачається, що станом на кінець лютого 2017 року заборгованість відповідача за централізоване опалення становила 7 343,11 грн, за централізоване постачання гарячої води - 3 276,28 грн, а оплат протягом усього періоду розрахунку (з 01.07.2015) відповідач не здійснював.

Інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість, право вимоги щодо якої набуто за договором цесії, нараховано позивачем за період з 01.01.2024 по 31.07.2025 на всю суму основного боргу (13 150,27 грн і 8 361,82 грн): інфляційні втрати - у розмірі 17,1 % суми боргу (сукупний приріст застосованих позивачем індексів інфляції), 3% річних - за 547 днів прострочення.

Після пред`явлення позову відповідач сплатив на рахунки позивача за своїм особовим рахунком № НОМЕР_1 : 09.11.2025 - 100 грн плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії, 100 грн плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води, 500 грн за постачання теплової енергії та 100 грн за постачання гарячої води, що підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «ГЕРЦ» від 09.11.2025 № 2518/24869; 26.01.2026 - 3 000 грн за постачання теплової енергії, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 26.01.2026 (код документа 9404-3602-1002-8374). Загальна сума сплачених позивачу коштів становить 3 800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах, проте споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості послуги, чому кореспондує обов`язок оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Встановлені судом обставини підтверджують, що відповідач, будучи зареєстрованим у квартирі, є споживачем послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надавалися до цієї квартири, і свого обов`язку з їх оплати належним чином не виконував. Право вимоги щодо оплати послуг, спожитих до 01.05.2018, перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 602-18. Відповідач ні факту надання послуг, ні розміру нарахувань, ні переходу права вимоги до позивача не оспорював, визнав позов у межах позовної давності та в іншій частині вимог не заперечував. Визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідач заявив про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Отже, обов`язок з оплати послуг за кожен місяць є окремим періодичним платежем, і позовна давність обчислюється окремо щодо кожного щомісячного платежу.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Пункт 19 цього розділу, яким було передбачено продовження, а згодом зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, виключено Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З огляду на наведене щодо платежів за лютий 2017 року та попередні місяці трирічна позовна давність сплила до 02.04.2020 (щодо платежу за лютий 2017 року, строк внесення якого закінчився 20.03.2017, - 20.03.2020), тобто до набрання чинності Законом України № 540-IX, яким ЦК України доповнено п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», а тому продовженню вона не підлягала. Щодо платежів, починаючи з березня 2017 року, позовна давність станом на 02.04.2020 не сплила, була продовжена на строк дії карантину та воєнного стану, з 30.01.2024 її перебіг зупинився, а після відновлення перебігу 04.09.2025 на час звернення позивача до суду у вересні 2025 року вона не закінчилася.

Доказів переривання перебігу позовної давності щодо заборгованості, що виникла до березня 2017 року, матеріали справи не містять, оскільки з розрахунку вбачається, що оплат за особовим рахунком відповідач не здійснював.

Таким чином, позовна давність сплила щодо заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 7 343,11 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 276,28 грн, що виникла до 01.03.2017, і в цій частині у задоволенні позову слід відмовити. У межах позовної давності перебуває заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5 807,16 грн (13 150,27 - 7 343,11) та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 085,54 грн (8 361,82 - 3 276,28).

Щодо інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість, позовна давність щодо якої сплила, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц, відповідно до якого натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; конструкція ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; кредитор у натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.11.2019 у справі № 756/16386/15-ц.

Отже, інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість, що виникла до 01.03.2017, стягненню не підлягають. Застосувавши розрахунок позивача (сукупний приріст індексів інфляції 17,1 % та 547 днів прострочення) до заборгованості, що перебуває в межах позовної давності, суд визначає: за послуги з централізованого опалення, спожиті до 01.05.2018, - інфляційні втрати у розмірі 993,02 грн (5 807,16 х 17,1 %) та 3% річних у розмірі 261,08 грн (5 807,16 х 3% х 547 / 365); за послуги з централізованого постачання гарячої води, спожиті до 01.05.2018, - інфляційні втрати у розмірі 869,63 грн (5 085,54 х 17,1 %) та 3% річних у розмірі 228,64 грн (5 085,54 х 3% х 547 / 365).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Сплачені відповідачем після пред`явлення позову кошти у загальному розмірі 3 800 грн внесено на рахунки позивача, призначені для оплати відповідних послуг, за особовим рахунком відповідача. Доказів зарахування цих коштів в оплату інших зобов`язань, ніж ті, що є предметом спору, матеріали справи не містять. Оскільки на час ухвалення рішення обов`язок відповідача в цій частині виконано, суд зменшує суму основного боргу: за послуги з постачання теплової енергії - на 3 500 грн, до 18 598,29 грн; за послуги з постачання гарячої води - на 100 грн, до 4 223,81 грн; з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - на 100 грн, до 1 457,02 грн; з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води - на 100 грн, до 715,70 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 71 032,67 грн, яка складається з:

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5 807,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 993,02 грн та 3% річних у розмірі 261,08 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 085,54 грн, інфляційних втрат у розмірі 869,63 грн та 3% річних у розмірі 228,64 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 17 322,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 962,12 грн та 3% річних у розмірі 778,79 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 4 534,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 775,48 грн та 3% річних у розмірі 203,89 грн;

- заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 598,29 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 105,77 грн, 3% річних у розмірі 817,58 грн та пені у розмірі 994,72 грн;

- заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 4 223,81 грн, інфляційних втрат у розмірі 775,25 грн, 3% річних у розмірі 199,98 грн та пені у розмірі 243,31 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 457,02 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 715,70 грн;

- заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 78,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 16 712,75 грн слід відмовити: на суму 12 912,75 грн - у зв`язку зі спливом позовної давності та нарахуванням інфляційних втрат і 3% річних на заборгованість, позовна давність щодо якої сплила, а на суму 3 800 грн - у зв`язку з її сплатою відповідачем після пред`явлення позову.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 267 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладено в постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 295/5781/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 693/426/17 зазначив, що аналіз норм ст. 435 ЦПК України дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Звертаючись із клопотанням про розстрочення виконання рішення, відповідач не надав жодних доказів свого незадовільного матеріального стану чи інших обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Сам по собі розмір стягнутої суми, визнання відповідачем позову та часткова сплата ним заборгованості під час розгляду справи таких обставин не підтверджують.

За таких обставин суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення, а тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.09.2025 № 1916. Вимоги на суму 3 800 грн були обґрунтованими на час пред`явлення позову і задоволені відповідачем добровільно після цього, тому з урахуванням ч. 3 ст. 142 ЦПК України судові витрати в цій частині також покладаються на відповідача. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі 74 832,67 грн (71 032,67 + 3 800), що становить 2 582,39 грн (3 028 х 74 832,67 / 87 745,42).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 263-265, 279, 354, 355, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 71 032 (сімдесят одна тисяча тридцять дві) гривні 67 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 39 копійок.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ЄДРПОУ 40538421, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя О.О. Тиха