Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №159/4779/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 159/4779/26 пров. № А/857/51763/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.

представника відповідача Мельника С.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради та ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2026 року (головуючий суддя Чалий А.В., м. Ковель, час ухвалення не зазначено, дата складання повного тексту не зазначено) у справі № 159/4779/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради в якому просить скасувати постанову інспектора паркування Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Явтушинської Дар`ї Сергіївни серії ІВ №00212637 від 29.04.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 29.04.2026 інспектором з паркування Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Явтушинською Д.С. винесено постанову серії ІВ №00212637 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП якою позивача визнано винним в порушенні правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів зафіксованому в режимі фотозйомки (відеозапису), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень. ОСОБА_1 вважає оспорювану постанову необґрунтованою, винесеною із грубим порушенням вимог Конституції України, КУпАП та КАС України.

ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами його причетності до транспортного засобу, стосовно якого було зафіксовано адміністративне правопорушення, а також не підтверджено жодної із передбачених законом підстав, які б дозволяли покласти на позивача відповідальність як на відповідальну особу з вчинення такого правопорушення. Зі змісту постанови вбачається лише загальний висновок інспектора про вчинення адміністративного правопорушення транспортним засобом, однак сама постанова не містить жодних належних та допустимих доказів того, що саме він є особою, яка відповідно до вимог КУпАП повинна нести адміністративну відповідальність, оскільки транспортний засіб, зазначений постанові, ніколи не перебував у власності, володінні чи користуванні позивача. Крім того, у день, коли, вчинення адміністративного правопорушення позивач виконував роботу водія іншого транспортного засобу та перебував у рейсі. Позивач вважає, що оскаржувана постанова ґрунтується виключно на припущеннях посадової особи, що є неприпустимим, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Постанову головного інспектора з паркування департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Явтушинської Д.С. серії ІВ №00212637 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, - скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена з процедурними порушеннями: в матеріалах справи відсутні докази розміщення повідомлення на лобовому склі автомобіля ,що позбавило особу завчасного права подати заперечення, а надана відповідь Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.04.2026 № 02.1/35632-26-Вих містить закриті поля і неповну таблицю, через що не дозволяє однозначно стверджувати про ввезення спірного транспортного засобу саме Мецем В.М. З посиланням на висновок Верховного Суду у справі № 185/8460/16-а, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повторного розгляду справи відповідачем

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що фіксація факту порушення вимог дорожнього знаку 3.34 здійснена відповідно до вимог закону в режимі фотозйомки. Відповідно до ч. 2 ст. 14-2, ч. 2 ст. 279-2 КУпАП відповідальність за правопорушення на іноземній реєстрації несе особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. За запитом інспектора Адміністрація Держприкордонслужби листом № 02.1/35632-26-Вих повідомила, що особою, яка перетнула державний кордон на цьому авто, є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що інспектор діяв у межах повноважень, не наділений правом перевіряти або ставити під сумнів відомості органів прикордонної служби. Позивач у порядку ст. 279-3 КУпАП не подавав до органу заяви про вибуття автомобіля з його володіння чи визнання вини іншою особою.

Позивач також не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмовлених позовних вимог та вважає, що направлення справи на новий розгляд є необґрунтованим, оскільки відповідач взагалі не довів наявності суб`єкта правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 14-2 КУпАП. Зазначає, що наданий відповідачем лист Держприкордонслужби має дефекти оформлення (закриті поля, неповні дані) та не є беззаперечним доказом. Позивач надав докази керування в той самий час іншим автомобілем «Volvo», підтверджені роздруківкою тахографа.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача, який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та наполягав на задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином .

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 313 КАС України суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення скарги позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг та обговоривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2026 об 11 год. 25 хв. у м. Вінниця по вул. Захисників Неба, 60, було зафіксовано стоянку транспортного засобу «Volkswagen» (номерний знак INM610 – іноземний реєстраційний номер) у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Правопорушення було зафіксовано інспектором з паркування в режимі фотозйомки.

За наслідками вказаної фіксації, 29.04.2026 головним інспектором з паркування Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради Явтушинською Д.С. винесено постанову серії ІВ №00212637, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Суб`єкта відповідальності було встановлено інспектором на підставі відповіді Адміністрації Держприкордонслужби України як особу, яка ввезла вказаний транспортний засіб на територію України.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив її скасувати як таку, що винесена необґрунтовано та з грубим порушенням вимог Конституції України, КУпАП та КАС України. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він не є власником чи користувачем спірного автомобіля, а в момент фіксації правопорушення перебував у рейсі за кермом іншого транспортного засобу вантажівки «Volvo», що підтверджується роздруківкою цифрового тахографа. Крім того, наголошував на відсутності доказів залишення повідомлення про притягнення до відповідальності на лобовому склі авто, що позбавило його можливості своєчасно надати докази своєї непричетності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову (скасування постанови з направленням справи на новий розгляд), суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем процедури повідомлення порушника шляхом залишення документа під склоочисником. Також місцевий суд констатував, що інформація Держприкордонслужби містить неповні дані (закриті поля), а тому не є беззаперечним доказом ввезення автомобіля саме позивачем, враховуючи наявність у нього доказів керування іншим транспортним засобом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (ч. 1 ст. 5 КАС України,).

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-2 КУпАП у разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже було зазначено, відповідно до вимог ч. 2 ст. 14-2 КУпАП обов`язковою передумовою притягнення особи до відповідальності за правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки щодо авто на іноземній реєстрації, є доведеність факту ввезення цього транспортного засобу конкретною особою.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.04.2026 № 02.1/35632-26-Вих не є достатнім доказом того, що саме позивач ввіз вказаний автомобіль. Вказаний лист є офіційною відповіддю компетентного органу, в якому чітко зазначено, що особою, яка перетнула кордон на в`їзд в Україну на транспортному засобі «Volkswagen» (д.н.з. НОМЕР_1 ), є ОСОБА_2 . Наявність у таблиці окремих закритих полів (з огляду на захист персональних даних) не спростовує факту надання офіційної інформації щодо позивача. Відтак, матеріалами справи належно підтверджується, що саме позивач ввіз зазначений автомобіль в Україну.

Доводи позивача про те, що в момент вчинення правопорушення він перебував у рейсі та керував іншим транспортним засобом (марки «Volvo»), що підтверджується роздруківкою цифрового тахографа, колегія суддів відхиляє. Конструкція ч. 2 ст. 14-2 КУпАП передбачає об`єктивну відповідальність особи, яка ввезла транспортний засіб на іноземній реєстрації, незалежно від того, хто фактично ним керував у момент порушення. Звільнення такої особи від відповідальності можливе виключно за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 279-3 КУпАП (надання доказів вибуття авто з володіння або звернення фактичного водія із заявою). Позивач цим правом не скористався. Факт його перебування за кермом іншого авто за кордоном не виключає його статусу відповідальної особи.

Щодо висновків суду першої інстанції про порушення процедури притягнення у зв`язку з відсутністю доказів розміщення повідомлення на лобовому склі. З наданих відповідачем фотоматеріалів фіксації правопорушення вбачається наявність розміщеного під склоочисником автомобіля паперового документа. Хоча з оглядового фотознімка неможливо достеменно прочитати його текст, сама лише відсутність деталізованого фото повідомлення зблизька не може вважатися безумовною та самостійною підставою для скасування постанови. Позивачу було направлено оскаржувану постанову засобами поштового зв`язку, і він у повній мірі реалізував своє право на її судове оскарження.

За таких обставин постанова інспектора з паркування є правомірною, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для її скасування.

Оскільки вимоги позивача є безпідставними, його апеляційна скарга щодо необхідності закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Відтак, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового є невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2026 року у справі № 159/4779/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель