Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №564/3580/26
Суддя: Глазько Сергій Михайлович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 564/3580/26 пров. № А/857/51858/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Курцеби Т.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2026 року (головуючий суддя Левчук В.В., м. Костопіль, час ухвалення не зазначено, дата складання повного тексту 17 вересня 2026 року) у справі № 564/3580/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 21.08.2026 у застосунку «Дія» позивач отримав повідомлення про відкриття щодо останнього виконавчого провадження ВП №81796778 щодо стягнення штрафу в сумі 102000 грн., яке відкрите на підставі постанови Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області від 10.07.2026 №0003725 та на підставі якого заблоковано усі рахунки.
Ознайомившись за ідентифікатором у реєстрі виконавчих проваджень з наявними матеріалами виконавчого провадження дізнався, що 10.07.2026 відносно позивача начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області винесено постанову №0003725, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП за фактом невиконання 18.06.2026, о 14 год 45 хв, на 83 км автодороги Р-15 Володимирського району, вимоги уповноваженої посадової особи центрального органу державної влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті про зупинку транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , що зареєстровано на камеру зовнішнього портативного відеореєстратора АХ 2744000.
Зазначає, що транспортний засіб Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_1 , дійсно 04.06.2026 був зареєстрований за ним, але перебуває у користуванні іншої особи і у вказаний день та час ним керував ОСОБА_2 , житель м.Рівне, а тому позивачу не відомо чому зазначена постанова винесена відносно нього, якщо за змістом ч.2 ст.122-2 КУпАП мова іде про водія, а не про власника.
Також вказує, що не отримував жодного повідомлення про виклик його на розгляд справи, що позбавило його можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, а також позивач не отримував копію спірної постанови.
На підставі наведеного просить: визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Сокола Павла Ігоровича про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725 щодо ОСОБА_1 , закрити провадження у справі та стягнути судові витрати.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Постанову начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Сокола Павла Ігоровича про накладення адміністративного стягнення №0003725, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУПАП та накладено штраф у розмірі 51000 грн. скасовано.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2026 року у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП№81796778 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725, винесеної начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Соколом Павлом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП зберігають свою дію до набрання цим судовим рішенням законної сили.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що ч. 1 ст. 14-3 КУпАП передбачає відповідальність власника ТЗ за правопорушення за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП, зафіксовані як в автоматичному режимі, так і за допомогою звичайних засобів фото- і відеозапису. Вважає, що факт з`ясування особи водія під час зупинки не виключає відповідальності особи, за якою зареєстровано автомобіль, оскільки відомості про належного користувача до ЄДРТЗ не вносилися, а фактичний водій не звернувся із заявою про визнання вини відповідно до положень ст. 279-7 КУпАП.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Позивач приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача, який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та його представника, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Соколом Павлом Ігоровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №0003725, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУПАП та накладено штраф у розмірі 51000 грн.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУПАП був факт невиконання 18.06.2026, о 14 год 45 хв, на 83 км автодороги Р-15 Володимирського району, під час рейдової перевірки, вимоги уповноваженої посадової особи центрального органу державної влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті про зупинку транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 .
При цьому судом встановлено, що із наданого відповідачем відеозапису з портативного відеореєстратора вбачається, що особу водія, який керував 18.06.2026, о 14 год 45 хв, на 83 км автодороги Р-15 Володимирського району транспортним засобом марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 встановлено і ним є ОСОБА_2 .
Більше того, відносно останнього на місці складалися інші матеріали, що також підтвердив безпосередньо ОСОБА_2 , який був допитаний в судовому засіданні у якості свідка
Судом також встановлено, що повідомлення про розгляд справи від 22.06.2026 №53451/25.2/24-26, яким ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122-2 КУПАП на 10.07.2026 з 08 до 10 год. за адресою: м.Луцьк, вул.Підгаєцька, 3 (4 поверх, 9 кабінет), повернулось без вручення за закінченням терміну зберігання.
Копія постанови начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Сокола П.І. про накладення адміністративного стягнення №0003725 направлена позивачу 10.07.2026 і також повернулась відповідачу без вручення за закінченням терміну зберігання.
Суд враховує, що оскаржувана постанова мотивована тим, що факт невиконання вимоги посадової особи Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області про зупинку транспортного засобу зафіксовано за допомогою технічних засобів, а відповідальність за вказане правопорушення, з покликанням на ст.14-3 КУпАП, несе фізична особа, за якою зареєстровано цей транспортний засіб.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 статті 122-2 КУпАП відповідальність настає за невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу.
Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у вчиненні конкретних активних дій або бездіяльності особою, яка безпосередньо керує транспортом і не виконує законний сигнал про зупинку.
Відповідно до статті 14-3 КУпАП за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності. Відповідати за вчинене правопорушення має саме та особа, яка його безпосередньо вчинила.
Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122-2 КУпАП, є водій, який керував транспортним засобом та проігнорував вимогу про зупинку.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що портативний відеореєстратор є належним засобом фіксації правопорушення. Проте застосування механізму відповідальності власника за статтею 14-3 КУпАП ставиться в залежність не лише від технічного засобу фіксації, а від формату взаємодії органу з порушником. Законодавець розмежовує дистанційне фіксування (яке допускає винесення постанови на власника) та безпосереднє контактне реагування (яке вимагає оформлення матеріалів на фактичного водія, особу якого встановлено на місці).
Натомість, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується дослідженим відеозаписом із нагрудного відеореєстратора інспектора, після ненадання відповіді на вимогу про зупинку службовий автомобіль наздогнав транспортний засіб Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_1 . Інспекторами на місці безпосередньо було встановлено особу водія ОСОБА_2 , взято в нього пояснення та складено щодо нього протокол щодо іншого супутнього правопорушення.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність виконання позивачем вимог статті 279-7 КУпАП. Враховуючи, що у цій конкретній справі уповноважені особи відповідача безпосередньо після події зупинили транспортний засіб та на місці достовірно встановили особу фактичного водія ( ОСОБА_2 ), застосування спеціальної процедури притягнення до відповідальності власника за ст. 14-3 КУпАП є безпідставним. За наявності встановленої на місці події особи керманича, відповідач мав об`єктивну можливість притягнути до відповідальності саме того суб`єкта, який безпосередньо керував автомобілем.
Посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2023 № 7-р(І)/2023 не спростовують висновків суду першої інстанції. Визнання Конституційним Судом положень частини першої статті 14-3 КУпАП такими, що відповідають Конституції України, підтверджує загальну легітимність механізму притягнення власників до відповідальності за правопорушення, зафіксовані засобами фото-/відеофіксації. Водночас зазначене Рішення не наділяє суб`єкта владних повноважень правом на власний розсуд притягати до відповідальності власника транспортного засобу у тих випадках, коли під час реагування на правопорушення уповноважені особи безпосередньо зупинили транспортний засіб та достовірно встановили особу фактичного керманича.
Щодо вказівки апелянта на посилання судом першої інстанції на неіснуючі частини 4 та 5 статті 279-7 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведена неточність мотивувальної частини не призвела до неправильного вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 350 КАС України правильне по суті і законне судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 транспортним засобом у момент інкримінованого діяння не керував, а особа водія була відома відповідачу безпосередньо після події, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122-2 КУпАП, та обґрунтовано закрив провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2026 року у справі № 564/3580/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяС. М. Глазько
суддіІ.В. Глушко
Р.М. Шавель
Оригінал: reyestr.court.gov.ua