Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №463/6838/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 463/6838/26 пров. № А/857/51949/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Пащука А.І.

представника відповідача Зими С.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 вересня 2026 року (головуючий суддя Жовнір Г.Б., м. Львів, час ухвалення 12:53, дата складання повного тексту не зазначено) у справі № 463/6838/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову полковника ОСОБА_2 №228 від 08.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова № 228 від 08.04.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною, оскільки відповідачем не встановлено належних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що має III групу інвалідності, встановлену до 01.12.2026 року, відомості про яку, як і про наявність пенсійного посвідчення, відображені в застосунку «Резерв+». Крім того, відповідно до військового квитка, він виключений з військового обліку, у зв`язку з чим вважає, що не підлягав мобілізації та не мав необхідності уточнювати облікові дані.

Вказує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття за повісткою для уточнення облікових даних 05.01.2026 року, однак у постанові не зазначено, які саме облікові дані ним не було уточнено. Також звертає увагу на примітку до ст. 210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання облікових даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних.

Крім того, позивач вважає, що обов`язок уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів, передбачений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виник після набрання чинності Законом України № 3633-IX від 11.04.2024 року, однак після цієї дати Президентом України не приймалося нового указу про оголошення мобілізації, а тому, на його думку, такий обов`язок у нього не виник. Вважає, що в його діях відсутня подія адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Також зазначає, що постанова була винесена без його участі, її копію він не отримував, а про притягнення до адміністративної відповідальності дізнався 20.07.2026 року із застосунку «Дія» у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження щодо примусового стягнення штрафу. З огляду на це просить поновити строк на оскарження постанови. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить поновити строк на звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову № 228 від 08.04.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 22 вересня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач не надав належних доказів направлення та вручення повістки. Надані копії опису вкладення та конверта не містять відтиску календарного штемпеля оператора поштового зв`язку, підпису поштового працівника, а також обов`язкової позначки «Повістка ТЦК», що суперечить п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку та п. 41 Порядку № 560. Протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова складені з порушенням ст. 256 КУпАП, оскільки в них не розкрито об`єктивну сторону правопорушення не визначено конкретних даних, які позивач повинен був уточнити. Вказує, що відомості щодо стану здоров`я та пенсійного забезпечення позивача наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП заходи відповідальності не застосовуються у разі наявності можливості отримання даних через взаємодію з державними реєстрами.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній. Додатково наголосили на порушеннях з боку відповідача порядку надіслання та вручення повістки, а також на відсутності обґрунтування необхідності уточнення військово-облікових даних, оскільки усі необхідні відомості щодо позивача вже були наявні у ТЦК та СП, а також оновлені позивачем через застосунок «Резерв+». Просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Водночас, на запитання суду представник відповідача не зміг пояснити мету виклику позивача та конкретизувати, які саме військово-облікові дані позивача потрібно було уточнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2025 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача було направлено повістку № 6004769 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 05 січня 2026 року о 09 год 00 хв для уточнення облікових даних. Поштове відправлення повернулося до Центру з відміткою «адресат відсутній».

Як вбачається з мотивів відзиву, у зв`язку з неявкою позивача 28 січня 2026 року Центр звернувся до органів Національної поліції щодо його доставлення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Дана обставина сторонами не оспорюється.

03 квітня 2026 року ОСОБА_1 було доставлено до Центру, де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення № 228 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено дату, час і місце розгляду справи 08 квітня 2026 року о 11 год 00 хв. На пропозицію надати пояснення чи зауваження позивач власноруч зазначив, що повістки не отримував.

Також судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26 травня 2007 року. Відомості про встановлення йому III групи інвалідності відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Водночас, за даними реєстру «Оберіг», строк дії відстрочки позивача завершився 02 листопада 2024 року.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на наявність III групи інвалідності, уточнення військово-облікових даних через застосунок «Резерв+» та відсутність належного підтвердження отримання повістки. Натомість відповідач вважає, що позивача було належним чином оповіщено про виклик, а зібрані матеріали підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі - Закон № 3543-XII).

Обов`язок громадян з`являтися за викликом закріплено пунктом 1 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Правила надання послуг поштового зв`язку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що до них додано копію бланка опису вкладення форми 107-П до рекомендованого листа № R067059969002 від 18.12.2025 на ім`я ОСОБА_1 . Цей документ містить підпис відправника начальника ТЦК полковника ОСОБА_2 , проте на ньому повністю відсутній підпис працівника поштового зв`язку та відсутній відбиток календарного штемпеля оператора поштового зв`язку про прийняття відправлення.

За відсутності обов`язкових реквізитів поштового відділення наданий бланк є одностороннім внутрішнім документом відповідача і не підтверджує ні факту дійсного передання кореспонденції оператору зв`язку у визначену дату, ні відповідності фактичного вкладення опису.

На копії поштового конверта та бланка рекомендованого повідомлення форми 119 міститься типографський текст причини повернення - «адресат відсутній».

Разом із тим, всупереч імперативному припису абзацу третього пункту 82 Правил № 270, зазначена позначка не засвідчена підписом працівника об`єкта поштового зв`язку (листоноші чи оператора) та не містить відбитка спеціального поштового пристрою / календарного штемпеля поштового відділення.

Колегія суддів зазначає, що наявні на поштових документах типографські графи щодо причин повернення не містять належних відміток, засвідчених підписом службової особи та відбитком штемпеля органу поштового зв`язку. При цьому колегія суддів відхиляє твердження апелянта про відсутність на відправленні позначки «Повістка ТЦК», оскільки згідно з копіями поштового конверта та рекомендованого повідомлення форми 119 вказана позначка на них наявна.

Проте сама лише наявність цієї позначки не усуває порушення оператором поштового зв`язку процедури оформлення та, найголовніше, строків повернення відправлення.

Більше того, колегія суддів звертає особливу увагу на беззаперечне порушення строків зберігання та повернення поштового відправлення. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданої копії трекінгу відправлення № R067059969002, вказаний рекомендований лист надійшов до відділення поштового зв`язку (індекс 79038) 22 грудня 2025 року, однак був повернутий відправнику з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою» вже 24 грудня 2025 року. Відповідно до абзацу третього пункту 82 Правил № 270, працівник пошти робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою» та повертає лист відправнику лише у випадку, якщо адресат не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» протягом трьох робочих днів після його інформування. Повернення листа 24 грудня 2025 року (фактично на другий день після надходження до відділення) беззаперечно свідчить про недотримання оператором поштового зв`язку імперативно встановленого триденного строку очікування адресата.

За таких умов позивач був об`єктивно позбавлений можливості з`явитися до поштового відділення та отримати повістку у відведений законодавством строк, навіть якщо б повідомлення про надходження листа було належним чином залишене в його абонентській скриньці.

Таким чином, застосований відповідачем доказ оповіщення складений із прямим порушенням положень пунктів 61, 82 Правил надання послуг поштового зв`язку (постанова Кабінету Міністрів України № 270), а тому в силу вимог статей 73-76 КАС України є недопустимим та неналежним доказом факту оповіщення позивача.

Відповідно до статті 62 Конституції України, що застосовується й у провадженнях про адміністративні правопорушення з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки суб`єктом владних повноважень на виконання статті 77 КАС України не доведено факту дотримання правил поштового оповіщення та належного вручення/оповіщення особи про виклик, вина ОСОБА_1 у формі прямого умислу чи необережності у неприбутті за повісткою 05.01.2026 року є недоведеною, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апелянта щодо безпідставності його виклику для уточнення даних з огляду на виконання ним цього обов`язку в електронній формі. Матеріалами справи підтверджується, що позивач своєчасно оновив свої військово-облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+», а відомості щодо наявності у нього ІІІ групи інвалідності містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП (дія якої поширюється і на ст. 210-1 КУпАП), положення цих статей не застосовуються у разі можливості отримання держателем Реєстру персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних. Більше того, ані оскаржувана постанова, ані протокол про адміністративне правопорушення не містять відомостей про те, які саме військово-облікові дані позивача були відсутні у ТЦК та СП і потребували уточнення. Показовим є те, що під час апеляційного розгляду справи представник відповідача в судовому засіданні також не зміг пояснити об`єктивну мету виклику позивача та вказати, яких саме даних не вистачало органу. Оскільки ТЦК та СП мав об`єктивну можливість отримати дані про позивача (зокрема, щодо інвалідності) з державних реєстрів, а позивач додатково оновив їх через застосунок «Резерв+», правові підстави для притягнення його до відповідальності були відсутні, що свідчить про недоведеність об`єктивної сторони правопорушення.

Щодо доводів апелянта про відсутність у нього обов`язку оновлювати дані через те, що після 18.05.2024 року Президентом України нібито не видавався новий Указ про оголошення мобілізації, колегія суддів їх відхиляє. Загальна мобілізація, оголошена Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, не припинялася, а строк її дії безперервно продовжувався, відтак відповідний обов`язок поширювався на позивача у повній мірі, однак був виконаний ним в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови ТЦК та СП № 228 від 08.04.2026 року є помилковим і таким, що ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, скасуванням постанови відповідача № 228 від 08.04.2026 року та закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,6 грн. при поданні позовної заяви у суд першої інстанції відповідно до квитанції про сплату № UM37-US94-8S5E від 21.07.2026 наявного у матеріалах справи.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовується рішення суду першої інстанції, сума судового збору, яка підлягає стягненню, становить 665,60 грн.

Керуючись статтями 242, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 вересня 2026 року у справі № 463/6838/26 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови задовольнити.

Постанову №228 від 08 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель