Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №175/2873/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/2873/26

Провадження № 2/175/767/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 175/2873/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області до Чумаківської сільської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області до Чумаківської сільської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, у якій позивач просив суд:

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

- зобов`язати Дніпровську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вулиця Теплична, будинок 31кп) вчинити нотаріальну дію щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтуванні позовної заяви зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки позивача – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постійно проживали однією сім`єю й були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.01.1996 року Держплемзаводом «Чумаки», згідно розпорядження № 87 від 10.08.1995 року та зареєстрованого в БТІ 04.01.1996 року за реєстр. № 326-2 власниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , форма власності – спільна сумісна. Позивач є дочкою померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . 28.06.2024 року позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкова справа №319/2014, зареєстровано в реєстрі за № 1-2297, відповідно до якого, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 04.01.1995 року Держплемзаводом «Чумаки» та зареєстровано Новомосковським БТІ 04.01.1995 року за № 326-2. Відповідно до вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом: «спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка мешкає в АДРЕСА_1 , у тому числі з урахуванням частки, від якої відмовилася дружина спадкодавця, ОСОБА_2 ». Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 384849332 від 28.06.2024 року власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2 вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8 вбиральня, І-лоджія є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Також позивач є дочкою та спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті матері відкрилася спадщина на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій на праві спільної часткової власності. Реалізуючи спадкові права позивач звернувся до нотаріуса, але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Таким чином, вищеперераховані обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

08.04.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття загального позовного провадження у справі та цією ж ухвалою було визначено дату підготовчого судового засідання, витребувано матеріали спадкової справи.

30.06.2026 року працівниками канцелярії було зареєстровано заяву про зміну предмету позову. В заяві про зміну предмету позову позивач просив суд:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

- встановити факт прийняття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном, його утримання, здійснення витрат на його збереження та відсутності заяви про відмову від прийняття спадщини.

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтуванні заяви про зміну предмету позову було зазначено про те, що позивач постійно проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 як до дня її смерті, так і після відкриття спадщини продовжувала користуватися спірною квартирою, утримувати її у належному стані, здійснювати необхідні витрати на її утримання, оплачувати житлово-комунальні послуги та фактично володіти всім спадковим майном. Протягом шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, позивач не подавала жодної заяви про відмову від прийняття спадщини, що свідчить про наявність передбачених законом підстав для визнання її такою, що прийняла спадщину. Факт постійного проживання разом зі спадкодавцем, а також подальшого безперервного володіння та користування спадковим майном підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, які свідчать про те, що до і після смерті матері саме позивач здійснювала утримання спірної квартири, несла витрати, пов`язані з її експлуатацією, та фактично реалізовувала повноваження власника спадкового майна. Зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем, фактичного прийняття спадщини та безперервного володіння спадковим майном після відкриття спадщини. Тому вищезазначені аргументі було покладено в основу заяви про зміну предмету позову.

14.08.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою було прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову у цивільній справі № 175/2873/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області до Чумаківської сільської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування та в подальшому розглядати справу з урахуванням позовних вимог, які викладені наступним чином:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

- встановити факт прийняття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном, його утримання, здійснення витрат на його збереження та відсутності заяви про відмову від прийняття спадщини.

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14.09.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та цією ж ухвалою було визначено дату судового засідання.

Позивач та його представник на розгляд справи не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, від них надійшла заява про слухання справи за їх відсутності.

Відповідач на розгляд справи не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, подав заяву про слухання справи за його відсутності, просив суд вирішити питання по суті позовних вимог на власний розсуд.

Третя особа на розгляд справи не з`явилась, була повідомлена належним чином про дату, час та місце слухання справи, подала заява про розгляд справи за її відсутності та надала суду матеріали спадкової справи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд, дослідивши докази, які наявні у матеріалах цивільної справи на предмет належності, допустимості, достатності, достовірності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.10.1971 року, батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно з свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 від 26.01.1985 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 26.01.1985 року, актовий запис про реєстрацію шлюбу № 6, прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 15.11.2016 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 78 років, актовий запис про смерть № 46, що також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 39 від 15.11.2016 року та довідкою про причину смерті № 39 від 15.11.2016 року.

Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 04.01.1995 року, яке було видано Держплемзаводом «Чумаки», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 384849332 від 28.06.2024 року, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія.

Згідно з листом від 10.05.2024 року, вих. № 708, який було надано КП «БТІ» Слобожанської селищної ради», станом на 31.12.2012 року, архівна справа № 221 власниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , форма власності – спільна сумісна, підстава виникнення права власності – свідоцтво про право власності на житло, видане 04.01.1996 року Держплемзаводом «Чумаки» згідно розпорядження № 87 від 10.08.1995 року та зареєстроване в БТІ 04.01.1996 року за реєстр. № 326-2. Опис майна: квартира у житловому будинку А загальна площа 45,0кв.м, житлова площа 23,5кв.м, матеріал стін - цегла; 1 - передпокій 7,3кв.м; 2 - ст. шафа 0,5кв.м; 3 - кімната 15,5кв.м; 4 - кімната 8,0кв.м; 5 - ст. шафа 0,4кв.м; 6 - кухня 7,7кв.м; 7 - ванна 2,6кв.м; 8 – туалет 1,2кв.м; І- лоджія 1,8кв.м.

Відповідно до довідки № 700 від 11.08.2025 року, яку було видано відділом Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 з 1991 року по день смерті.

Згідно з довідкою № 701 від 11.08.2025 року, яку було видано відділом ЦНАП виконавчим комітетом Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3

Відповідно до довідки про фактичне місце проживання та склад сім`ї № 645/26 від 08.09.2026 року, ОСОБА_1 станом на 15.11.2016 року постійно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_2 , що також підтверджується актом обстеження фактичного проживання від 08.09.2026 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 319/2014, зареєстровано в реєстрі за № 1-2297), ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа складає 23,5 кв.м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4-кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія, що належало спадкодавцю на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 04.01.1995 року Держплемзаводом «Чумаки» та зареєстровано Новомосковським БТІ 04.01.1995 року за № 326-2.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82558931 від 16.09.2025 року, було заведено спадкову справу за № 74600089, номер у нотаріуса 165/2025.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.11.2025 року яку було видано завідувачем Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвою Л.В., позивачу було зазначено про те, що видати свідоцтво про право на спадщину їй вважається неможливим, оскільки відповідно до пунктів відповідно до пунктів 3.13, 3.15, 3.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№ 296/5 від 22.02.2012 року), відсутній факт прийняття спадщини спадкоємцем, ОСОБА_1 , після смерті спадкодавця, ОСОБА_2 . Спадкоємець не подала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця, а також фактично не прийняла спадщину, так як не проживала та не була зареєстрована разом з померлою за однією адресою на день її смерті, що також підтверджується матеріалами спадкової справи № 165/2025.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог суд виходить з наступних приписів права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права.

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Частиною першою статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України вбачається, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини відповідно до ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За вимогами ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Тобто, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.

Частинами 1, 3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вищевказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 523/3522/16-ц.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як вбачається з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення» справи про встановлення фактів розглядаються, якщо відповідно закону такі факти тягнуть юридичні наслідки, а саме від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц.

Отже, під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суд повинен досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців.

Таким чином, законодавець пов`язує факт прийняття спадщини за ЦК України не з реєстрацією осіб за однією адресою, а саме з вступом в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2024 у справі 642/4502/17 для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем) у разі пред`явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем встановлюється під час розгляду такого позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у частині вимог, щодо:

- встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

- визнання за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо вимоги зобов`язати Дніпровську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вулиця Теплична, будинок 31кп) вчинити нотаріальну дію щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 24.01.2024 року у справі № 757/31237/18 (61-12520св23), суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі. Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову.

Таким чином, суд не може зобов`язати третю особу без самостійних позовних вимог щодо предмету спору вчинити дії зобов`язального характеру, оскільки вона не є учасником спірних правовідносин, тому суд доходить висновку про відмову у задоволенні даної вимоги.

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за можливе позов задовольнити частково.

Задовольняючи позов, враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, Закон України «Про судовий збір», характер правовідносин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на позивача, оскільки його права не порушуються відповідачами та правовідносини виникли у зв`язку з не оформленням у передбаченому законом порядку спадкових прав спадкодавцями позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 43, 76-78, 80-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області до Чумаківської сільської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності – задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею цілої квартири 45,0 кв.м., з яких житлова площа скаладає 23,5 кв. м., яка в цілому складається з: 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-кімната, 4 кімната, 5-вбудована шафа, 6-кухня, 7-ванна кімната, 8-вбиральня, І-лоджія, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня прийняття рішення.

Суддя Н.С. Краснокутська