Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №300/6044/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації податкового контролю

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №300/6044/24

Суддя: Запотічний Ігор Ігорович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6044/24 пров. № А/857/15789/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (суддя Тимощук О.Л., ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі № 300/6044/24 за адміністративним позовом ТзОВ “УКРСЕРВІС” до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсервіс” звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 07.05.2024 №011440/0705.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) ТОВ “Укрсервіс” (код ЄДРПОУ 22193583) з 03.08.1995 зареєстроване як юридична особа, видами діяльності якого є: 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах (основний), 64.20 Діяльність холдингових компаній, 66.11 Управління фінансовими ринками, 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, 66.30 Управління фондами.

В період з 18.03.2024 по 05.04.2024 ГУ ДПС в Івано-Франківській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ “Укрсервіс” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, іншого законодавства за період 01.01.2017 по 31.12.2023. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 12.04.2024 №7480/09-19-07-05/22193583, відповідно до висновків якого встановлено, серед іншого, порушення підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України, пункту 5 Наказу Міністерства фінансів України від 12.08.2020 №496 “Про затвердження Порядку заповнення і подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)”, в результаті чого встановлено неподання фінансовим агентом звітів про підзвітні рахунки за 2021-2022 роки

Позивач подав заперечення на акт перевірки, однак висновки такого акту залишено без змін.

Відтак, на підставі акта перевірки від 12.04.2024 №7480/09-19-07-05/22193583 ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №011440/0705 (залишене без змін в адміністративному порядку), яким до ТОВ “Укрсервіс” застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1250000,00 грн за неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди (FATCA) за 2021-2022 роки.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також - ПК України), відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 якого податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки

Законом України від 29 жовтня 2019 року №229-IX “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)” ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), вчинену 7 лютого 2017 року в м. Києві. Дана угода набрала чинності для України 18 листопада 2019 року.

Як визначено частиною 1 Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), у контексті цієї Угоди та будь-яких додатків до неї ("Угода") зазначені нижче терміни мають такі значення:

g) термін "фінансова установа" означає установу закритого типу, депозитарну установу, інвестиційну компанію чи визначену страхову компанію;

j) термін "інвестиційна компанія" означає будь-який суб`єкт господарювання, який здійснює в якості бізнесу (або яким управляє суб`єкт господарювання, що здійснює в якості бізнесу) один чи більше зазначених нижче видів діяльності або операцій для чи від імені замовника:

(1) торгівля цінними паперами грошового ринку (чеки, векселі, депозитні сертифікати, вторинні цінні папери тощо); іноземною валютою; цінними паперами за курсом обміну, відсотковою ставкою та індексом; обіговими цінними паперами; або товарними ф`ючерсами;

(2) індивідуальне чи колективне управління портфелем цінних паперів; або

(3) будь-який інший вид інвестування, адміністрування чи управління коштами або грошима від імені інших осіб.

l) термін "фінансова установа України" означає (i) будь-яку фінансову установу, що організована відповідно до законодавства України, але за винятком будь-якого філіалу такої фінансової установи, що розташований за межами України, а також (ii) будь-який філіал фінансової установи, що не організована відповідно до законодавства України, якщо такий філіал розташований в Україні;

n) термін "звітна фінансова установа України" означає будь-яку фінансову установу України, яка не є непідзвітною фінансовою установою України;

o) термін "непідзвітна фінансова установа України" означає будь-яку фінансову установу України чи інший суб`єкт господарювання, який є резидентом України, що описаний в Додатку II як непідзвітна фінансова установа України чи в інший спосіб класифікується як іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги, або ж як фактичний власник, звільнений від виконання вимог згідно з відповідними постановами Міністерства фінансів США, що набирає чинності з дати підписання цієї Угоди;

p) термін "фінансова установа, яка не бере участь" означає іноземну фінансову установу, яка не бере участь, у тому розумінні, як це визначено таким терміном у відповідних постановах Міністерства фінансів США, але не включає фінансову установу України або фінансову установу іншої партнерської юрисдикції, крім фінансової установи, яка вважається фінансовою установою, що не бере участь, відповідно до підпункту 2(b) статті 5 цієї Угоди або згідно з відповідним положенням угоди, укладеної між Сполученими Штатами та партнерською юрисдикцією;

q) термін "фінансовий рахунок" означає рахунок, що знаходиться на обслуговуванні у фінансовій установі, а саме:

(1) у випадку суб`єкта господарювання, що є виключно фінансовою установою, оскільки такий суб`єкт господарювання є інвестиційною компанією, будь-яку участь в капіталі чи у борзі (крім таких інструментів, що перебувають у постійному обігу на сформованому ринку цінних паперів) фінансової установи;

(2) у випадку фінансової установи, не описаної в підпункті 1(q) (1) цієї статті, будь-яку участь у капіталі чи у борзі фінансової установи (крім інструментів, що перебувають у постійному обігу на сформованому ринку цінних паперів), якщо (i) розмір боргового відсотку чи участі в капіталі визначається опосередковано чи безпосередньо, переважно, виходячи з активів, які дають підставу для платежів, що підлягають утриманню з американського джерела; а також якщо (ii) група інструментів була сформована з метою уникнення звітування відповідно до цієї Угоди; а також

(3) Будь-який договір страхування з викупною сумою або договір ануїтету, що укладений з або обслуговується фінансовою установою, інший ніж договір страхування, що не пов`язаний з результатами інвестиційної діяльності, договір негайного довічного ануїтету, що не може бути переданий іншій особі, який укладено з фізичною особою та за яким здійснюються пенсійні виплати або виплати з непрацездатності/інвалідності, передбачені рахунком/договором, виключеним з визначення фінансового рахунку в Додатку II;

Разом з тим, термін "фінансовий рахунок" не включає будь-який рахунок, що виключено із визначення фінансового рахунку в Додатку II. Для цілей цієї Угоди, інструменти розглядаються як "такі, що перебувають у постійному обігу", якщо здійснюється значний обсяг торгівлі стосовно цих процентів на постійній основі, та "сформований ринок цінних паперів" означає біржу, яка є офіційно визнаною та перевіряється державним органом, та в якій розташовано ринок та здійснюється торгівля акцій значної річної вартості. Для цілей цього пункту 1(q), інструмент у фінансовій установі не розглядається як "такий, що перебуває у постійному обігу" та відноситься до фінансових рахунків, якщо власник проценту (за виключенням випадків, коли фінансова установа виступає як посередник) зареєстрований у такій фінансовій установі. Попереднє речення не застосовується до інструментів, вперше зареєстрованих у такій фінансовій установі 1 липня 2014 року чи пізніше, від фінансової установи не вимагається застосування попереднього речення до 1 січня 2016 року;

Приписами статті 4 Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки визначено, що для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), кожна звітна фінансова установа України вважається такою, що виконує положення розділу 1471 Податкового кодексу США і на яку не поширюється положення про утримання, відповідно до нього, якщо Україна виконує свої зобов`язання відповідно до статей 2 і 3 цієї Угоди стосовно такої звітної фінансової установи України, і звітна фінансова установа України: a) ідентифікує американські підзвітні рахунки та щорічно доповідає компетентному органу України інформацію, яку вимагається надавати згідно з пунктом 2 статті 2 цієї Угоди в часові межі та спосіб, описані в статті 3 цієї Угоди; b) окремо для 2015 року і 2016 року щорічно повідомляє компетентному органу України назву кожної фінансової установи, яка не бере участь, якій було виконано виплати, та сукупну суму таких виплат; c) виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті; d) за умови, що звітна фінансова установа України виступає в якості (i) кваліфікованого посередника (в контексті розділу 1441 Податкового кодексу США), що вирішила взяти на себе зобов`язання першочергового утримання відповідно до розділу 3 частини A Податкового кодексу США; (ii) іноземного товариства, що вирішило діяти в якості іноземного товариства, яке здійснює утримання, (в контексті як розділу 1441, так і розділу 1471 Податкового кодексу США); чи (iii) іноземного трасту, що вирішив діяти в якості іноземного трасту, який здійснює утримання (в контексті як розділу 1441, так і розділу 1471 Податкового кодексу США), утримує 30 відсотків з будь-якого платежу, який підлягає утриманню з американського джерела, будь-якій фінансовій установі, що не бере участь; та e) у випадку звітної фінансової установи України, що не описана в підпункті 1(d) цієї статті, і яка виконує платіж, який підлягає утриманню з американського джерела, чи виступає в якості посередника стосовно такого платежу, будь-якій фінансовій установі, що не бере участь, звітна фінансова установа України надає будь-якому безпосередньому виконавцю такого платежу, що підлягає утриманню з американського джерела, інформацію, яка необхідна для здійснення утримання та звітування, що виникає у зв`язку з таким платежем.

Незважаючи на зазначене вище, на звітну фінансову установу України, стосовно якої не виконуються умови пункту 1, не поширюється положення про утримання відповідно до розділу 1471 Податкового кодексу США, окрім випадків, коли така звітна фінансова установа України розглядається СВД в якості фінансової установи, яка не бере участь, відповідно до підпункту 2(b) статті 5 цієї Угоди.

Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 12.08.2020 №496 затверджено Порядок заповнення і подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) (надалі, також - Порядок №496), відповідно до пункту 5 якого фінансові агенти з метою подання звітів про підзвітні рахунки повинні підключитися до порталу IDES (International data exchange service - Міжнародна служба обміну даними) (далі - IDES). Інструкція користувача IDES розміщена на вебсайті Служби внутрішніх доходів США (https://www.irs.gov/businesses/corporations/fatca-ides-resources-and-support-information). Фінансові агенти подають до ДПС через IDES звіт про підзвітні рахунки з інформацією, зазначеною у пункті 2 статті 2 Угоди FATCA, з урахуванням положень статті 3 Угоди FATCA та інших відповідних положень Угоди FATCA та додатків до неї, а також укладених відповідно до неї міжвідомчих угод. Звіт про підзвітні рахунки заповнюється англійською мовою (латинськими буквами) та подається виключно в електронній формі одним XML-файлом, формат якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, з дотриманням вимог щодо заповнення та подання XML-файлу, розміщених на вебсайті Служби внутрішніх доходів США (https://www.irs.gov/businesses/corporations/fatca-xml-schemas-and-business-rules-for-form-8966). У разі відсутності у фінансового агента підзвітних рахунків у звітному періоді до ДПС через IDES надається звіт з нульовими даними відповідно до формату XML-файлу, визначеного у додатку 1 до цього Порядку, з дотриманням вимог щодо заповнення та подання XML-файлу звіту з нульовими даними, розміщених на вебсайті Служби внутрішніх доходів США (https://www.irs.gov/businesses/corporations/fatca-xml-schemas-and-business-rules-for-form-8966). У разі відсутності будь-якої інформації, зазначеної у пункті 2 статті 2 Угоди FATCA, та яка обов`язково вказується у звіті, фінансовий агент зобов`язаний під час складання звіту керуватися роз`ясненнями Служби внутрішніх доходів США, які публікуються на її офіційному сайті. Звіт підписується особою, уповноваженою на надання звіту про підзвітні рахунки від імені фінансового агента та відповідальною за визначення політики, запровадження процедур FATCA та їх виконання. ДПС повідомляє фінансового агента про прийняття звіту або про відмову у прийнятті звіту на електронну адресу, вказану фінансовим агентом. Адресу електронної пошти фінансовий агент повідомляє до 01 лютого кожного звітного року на електронну адресу ДПС: FATCA@tax.gov.ua із зазначенням коду за ЄДРПОУ та ідентифікатора GIIN. У разі зміни адреси електронної пошти після вказаного терміну фінансовий агент протягом трьох робочих днів повідомляє про це ДПС. В разі наявності розбіжностей у вимогах, які визначені цим Порядком та Інструкціями, опублікованими на офіційному сайті Служби внутрішніх доходів США з метою виконання вимог Угоди FATCA, застосовуються положення цих Інструкцій.

Відповідно до пункту 17 Порядку №496 цей Порядок застосовується настільки, наскільки він не суперечить Угоді FATCA. У випадку наявності розбіжностей між положеннями Угоди FATCA та цього Порядку перевагу мають положення Угоди FATCA.

В Розділі ІV "Раніше існуючі рахунки суб`єктів господарювання" Додатку 1 Угоди FATCA, пунктом D передбачена процедура перевірки для виявлення рахунків суб`єктів господарювання стосовно яких потрібно проводити звітування.

Зокрема, в пункті 3 наведені способи визначення чи є фінансова установа фінансовою установою, яка не бере участі, платежі якої повинні бути включені до агрегованої звітності відповідно до підпункту 1(b) статті 4 Угоди: a) Відповідно до підпункту D(3)(b) цього розділу звітна фінансова установа України може визначити, що власником рахунку є фінансова установа України або інша фінансова установа партнерської юрисдикції, якщо звітна фінансова установа України обґрунтовано встановить, що власник рахунку має такий статус на основі глобального посередницького ідентифікаційного номеру власника рахунку по опублікованому СВД списку іноземних фінансових установ або іншої інформації, яка є у широкому доступі або в розпорядженні звітної фінансової установи України. В залежності від ситуації. У такому випадку, ніякої подальшої перевірки, виявлення або звітування щодо рахунку робити непотрібно. b) Якщо власником рахунку є фінансова установа України або інша фінансова установа партнерської юрисдикції, яка розглядається IRS, як фінансова установа, яка бере участі, то такий рахунок не є підзвітним американським рахунком, але платежі цьому власнику рахунку повинні відображатись у звіті, як викладено у підпункті 1(b) статті 4 Угоди. c) Якщо власник рахунку не є фінансовою установою України або іншою фінансовою установою партнерської юрисдикції, то звітна фінансова установа України повинна розглядати цього власника рахунку фінансовою установою, яка не бере участь, платежі якій повинні відображатись у звіті, як здійснені, відповідно до підпункту 1(b) статті 4 Угоди, якщо звітна фінансова установа України: (1) Отримала самостійне свідоцтво (яке може бути у вигляді форми IRS W-8 або подібної узгодженої форми) від власника рахунку, який сертифіковано як іноземну фінансову установу, яка вважається такою, що виконує вимоги, або як фактичного власника, звільненого від виконання вимог, як вони визначені у відповідних правилах Міністерства фінансів США; або (2) Якщо іноземна фінансова установа, що бере участь, або зареєстрована іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги, підтвердила глобальний посередницький ідентифікаційний номер власника рахунку у оприлюдненому СВД переліку іноземних фінансових установ.

Законом України від 03 грудня 2019 року №323-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків (FATCA)" були внесені наступні зміни до підпунктів 14.1.146-1, 14.1.257-1 і 14.1.258-1 ПК України:

“ 14.1.257-1. фінансовий агент - банк або небанківська фінансова установа, які відповідно до вимог цього Кодексу та інших актів законодавства зобов`язані подавати звіт про підзвітні рахунки центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та нести відповідальність за порушення покладених на них обов`язків у порядку, встановленому законодавством. Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов`язані виконувати обов`язки фінансових агентів відповідно до вимог міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів. Не є фінансовими агентами особи, звільнені від надання інформації про підзвітні рахунки відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), а також іншого міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору";

"14.1.258-1. фінансовий рахунок - рахунок, відкритий фінансовим агентом, або договір, укладений фінансовим агентом. Для цілей цього Кодексу до фінансових рахунків включаються банківські рахунки, рахунки у цінних паперах, інші види рахунків, договори, які відповідають критеріям, визначеним міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеним на його підставі міжвідомчим договором".

Статтю 69 Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.8.3. наступного змісту: фінансові агенти зобов`язані щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки; звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеним на його підставі міжвідомчим договором не встановлені інші правила; форма звіту про підзвітні рахунки, порядок її заповнення і подання фінансовими агентами до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтю 69 Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.8.6. наступного змісту: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання такої інформації в електронній базі підзвітних рахунків та передачу відомостей компетентному органу іноземної держави чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана. Забороняється надання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформації щодо підзвітних рахунків іншим особам, у тому числі судам, правоохоронним чи іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам (у тому числі тим, про яких надана інформація у звіті про підзвітні рахунки)".

Статтю 118 Податкового кодексу України доповнено пунктом 118.4 такого змісту:

"118.4. Неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу -

тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов`язку подання звіту про підзвітні рахунки.

Передбачений цим пунктом штраф не застосовується у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв`язку з поданням власником фінансового рахунка недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент:

вживав обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для проведення перевірки статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків;

своєчасно, у строк, встановлений пунктом 69.8 статті 69 цього Кодексу, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про подання власником фінансового рахунка недостовірних даних".

Законом України №2970-IX від 20 березня 2023 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки” внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме підпункт 14.1.146-1 викладено в такій редакції:"14.1.146-1. підзвітний рахунок - фінансовий рахунок, який відповідає визначенню терміна "американський підзвітний рахунок" відповідно до Угоди FATCA та/або визначається як підзвітний рахунок відповідно до правил Загального стандарту звітності CRS для цілей Багатосторонньої угоди CRS";

доповнено підпунктом 14.1.172-2 такого змісту: "14.1.172-2. Угода FATCA - Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)";

підпункти 14.1.257-1 і 14.1.258-1 викладено в такій редакції:

"14.1.257-1. фінансовий агент - будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України, у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, та яка відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS, зобов`язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов`язки та нести відповідальність за порушення цих обов`язків у порядку, встановленому законом.

Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов`язані виконувати обов`язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA.

Для цілей виконання вимог Угоди FATCA не є фінансовими агентами особи, визначені в Додатку II до Угоди FATCA.

Для цілей Багатосторонньої угоди CRS особи, які зобов`язані виконувати обов`язки фінансових агентів (є підзвітними фінансовими установами), визначаються відповідно до правил зазначеної Угоди, Загального стандарту звітності CRS та нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для реалізації Багатосторонньої угоди CRS";

Розділ I Податкового кодексу України доповнено статтею 39-3 такого змісту: 39-3.4. Подання звіту про підзвітні рахунки. 39-3.4.1. Фінансові агенти зобов`язані щороку, до 1 липня, подавати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки. 39-3.4.2. Звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо Угодою FATCA або Багатосторонньою угодою CRS відповідно не встановлено інші правила. 39-3.4.3. У звіті про підзвітні рахунки, що подається для цілей виконання вимог Угоди FATCA або Багатосторонньої угоди CRS, фінансовий агент надає інформацію про всі підзвітні рахунки за звітний період в обсязі, визначеному Угодою FATCA або розділом I Загального стандарту звітності CRS. 39-3.4.4. Звіт про підзвітні рахунки подається виключно в електронній формі. Форма звіту про підзвітні рахунки, формат (стандарт) його заповнення та подання фінансовими агентами до контролюючого органу встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. 39-3.4.5. Контролюючий орган здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання, захист такої інформації та передачу відомостей до компетентного органу іноземної юрисдикції чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана (у разі необхідності виправлення або уточнення інформації щодо фінансового рахунку, який веде такий фінансовий агент). Забороняється надання контролюючим органом інформації щодо підзвітних рахунків (у тому числі отриманої від компетентних органів іноземних держав) іншим особам, у тому числі правоохоронним чи іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам (у тому числі тим, про яких надано інформацію у звіті про підзвітні рахунки), крім випадків надання такої інформації відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. 39-3.6.4. Контролюючий орган зобов`язаний надати інформацію про порушення фінансовим агентом вимог цієї статті, що також може свідчити про існування ризику невиконання таким фінансовим агентом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо фінансових агентів, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких вони здійснюють. 9-3.7.5. Якщо за результатами камеральної перевірки контролюючий орган виявляє неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки у встановлений строк або несвоєчасне подання звіту, або неподання чи несвоєчасне подання виправленого звіту або відповіді на запит (повідомлення), надісланий контролюючим органом за правилами цієї статті, контролюючий орган складає акт, у якому викладається опис обставин вчиненого правопорушення, встановленого під час камеральної перевірки. Результати камеральної перевірки оформлюються у порядку, встановленому статтею 86 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. 39-3.10. Звіт про підзвітні рахунки не є податковою декларацією фінансового агента або її частиною та не прирівнюється до податкової звітності фінансового агента чи власника рахунку та/або його контролюючої особи. Норми цієї статті є спеціальними щодо інших норм цього Кодексу в частині визначення правил підготовки, подання та перевірки звітів про підзвітні рахунки. Штрафні (фінансові) санкції, передбачені цим Кодексом за порушення вимог зберігання первинних документів, ведення та подання податкової звітності, не застосовуються за порушення вимог цієї статті. 39-3.11.5. Звіт про підзвітні рахунки подається щодо кожного інституту спільного інвестування окремо. Компанія з управління активами несе встановлену цим Кодексом відповідальність за подання звіту про підзвітні рахунки щодо кожного корпоративного та/або пайового інвестиційного фонду, активами якого вона управляє.

Підпункт 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: "Контролюючий орган має право проводити перевірку з питань дотримання вимог статті 39-3 цього Кодексу фінансовими агентами та власниками рахунків та визначати суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) у випадках та розмірах, визначених цим Кодексом, не пізніше 1825 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання звіту про підзвітні рахунки, а якщо відповідний звіт був поданий пізніше - за днем його фактичного подання. Строк давності, визначений цим абзацом, не застосовується щодо перевірки фінансового агента, який не подав звіт про підзвітні рахунки за звітний період у визначеному цим Кодексом порядку".

Пункт 118.4 статті 118 Податкового кодексу України виключено.

Відтак, пункт 118.4 статті 118 Податкового кодексу України є нечинним з 28 квітня 2023 року на підставі Закону України № 2970-IX від 20 березня 2023 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки”.

Разом з тим, Податковий кодекс України доповнено статтею 118-1 такого змісту: "Порушення вимог щодо виявлення підзвітних рахунків та подання звітності для автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки. 118-1.1. Неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу - тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов`язку подання звіту про підзвітні рахунки. 118-1.2. Ненадання у встановлений строк депозитарною установою повідомлення про депонентів - інвесторів інститутів спільного інвестування компанії з управління активами або надання у повідомленні неповних відомостей, або ненадання компанії з управління активами відповіді на її запит, надісланий відповідно до пункту 39-3.11 статті 39-3 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу у 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Сплата такого штрафу не звільняє депозитарну установу від обов`язку подання інформації та документів про депонентів - інвесторів інститутів спільного інвестування компанії з управління активами. 118-1.3. Несвоєчасне подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки або несвоєчасне подання фінансовим агентом виправленого звіту про підзвітні рахунки на вимогу контролюючого органу з порушенням встановлених строків, визначених статтею 39-3 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу у 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про підзвітні рахунки, але не більше 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов`язку подання звіту про підзвітні рахунки та виправлення помилок у раніше поданому звіті. 118-1.5. Розрахунок суми штрафу здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожен фінансовий рахунок, щодо якого було подано помилкову, неповну або недостовірну інформацію, та за кожен фінансовий рахунок, який не було включено до звіту про підзвітні рахунки.

У підрозділі 10 розділу XX "Перехідні положення": пункти 53 і 53-1 викладено в такій редакції: 53-1.3. Установити такі особливості застосування положень статті 39-3 цього Кодексу у частині, що стосується застосування Загального стандарту звітності CRS, протягом перехідного періоду:

1) фінансові агенти, які станом на 30 червня 2023 року відповідають критеріям підзвітних фінансових установ, зобов`язані стати на облік у контролюючому органі відповідно до пункту 39-3.3 статті 39-3 цього Кодексу до 31 грудня 2023 року;

2) за порушення, вчинені фінансовими агентами та власниками рахунків до 31 грудня 2024 року включно, штрафні (фінансові) санкції, передбачені пунктами 118-1.3-118-1.8 статті 118-1 цього Кодексу, не застосовуються, а за порушення, вчинені у період з 1 січня по 31 грудня 2025 року, - застосовуються у 0,5 розміру відповідного штрафу.

Так, як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган застосував до позивача штрафні санкції на підставі пункту 118.4 статті 118 Податкового кодексу України, який, як встановлено судом вище, є нечинним з 28 квітня 2023 року на підставі Закону України № 2970-IX від 20 березня 2023 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки”.

На підставі системного аналізу діючих норм законодавства, судом встановлено, що до Податкового кодексу України було додано статтю 118-1, яка визначає відповідальність за порушення вимог щодо виявлення підзвітних рахунків та подання звітності для автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки.

Разом з тим, як встановлено приписами статті 53-1.3. Перехідних положень Податкового кодексу України - за порушення, вчинені фінансовими агентами та власниками рахунків до 31 грудня 2024 року включно, штрафні (фінансові) санкції, передбачені пунктами 118-1.3-118-1.8 статті 118-1 цього Кодексу, не застосовуються.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в цілому відповідальність за пунктом 118.4 статті 118 Податкового кодексу України не могла бути застосована до позивача під час проведення спірної перевірки та прийняття спірного рішення, з огляду на її нечинність з 28 квітня 2023 року; відповідальність за статтею 118-1 не могла бути застосована з підстав дії перехідного періоду до 31 грудня 2024 року.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №011440/0705, відповідач зазначає про порушення позивачем підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України, який був виключений на підставі Закону України №2970-IX від 20 березня 2023 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки” та відповідно є нечинним з 28 квітня 2023 року.

За змістом пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що станом на час винесення акту перевірки від 12.04.2024 №7480/09-19-07-05/22193583 та спірного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №011440/0705, відповідальність за порушення недіючої статті Податкового кодексу України (п.118.4 статті 118, пп.68.9.3 п.68.9 статті 68, 69.8.3 пункту 69.8 статті 69) не могла бути застосована до позивача (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26 червня 2023 року у справі № 805/1315/16).

Позивач вважає, що ТОВ “Укрсервіс” відповідно до Додатку ІІ Угоди віднесене до переліку звільнених від обов`язку виконувати вимоги Угоди FATCA в частині подання звітності про підзвітні рахунки, не є фінансовим агентом в розумінні Податкового кодексу України, тому не подавало звіти за 2021-2022 роки. Також, вважає, що отримання GIIN-коду не є безумовною підставою віднесення товариства до підзвітної фінансової установи, а може містити також виключення або презумпції щодо суб`єктів господарювання. Також позивач звернув увагу, що 17.10.2023 ТОВ “Укрсервіс” здійснило заходи щодо вилучення запису про юридичну особу з переліку фінансових агентів опублікованого на сайті Служби внутрішніх доходів США шляхом заповнення відповідної форми у кабінеті фінансової установи України на офіційному сайті Служби внутрішніх доходів США (GIIN-код вилучений з бази даних).

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з Додатку ІІ Угоди FATCA нижченаведені суб`єкти господарювання вважаються фактичними власниками, звільненими від виконання вимог, або фінансовими установами, які вважаються такими, що виконують вимоги, залежно від обставин, та нижченаведені рахунки виключаються з визначення фінансових рахунків. До такого переліку суб`єктів господарювання належать, зокрема, суб`єкти, визначені у пункті ІІІ, зокрема, фінансові установи малої чи обмеженої сфери дії, які кваліфікуються як іноземні фінансові установи, які вважаються такими, що виконують вимоги. Нижченаведені фінансові інституції є непідзвітними фінансовими установами України, які розглядаються як іноземні фінансові установи, які вважаються такими, що виконують вимоги, для цілей розділу 1471 Податкового кодексу США.

До таких інституцій, серед іншого, належать: A. Фінансова установа з локальною клієнтською базою. Фінансова установа, яка відповідає наступним вимогам:

1. Фінансова установа повинна мати ліцензію та регулюватися як фінансова установа відповідно до законів України;

2. Фінансова установа мусить не мати постійного місця ведення бізнесу за межами України. Для цих цілей постійне місце ведення бізнесу не включає місце, яке не розголошується громадськості та з якого фінансова установа здійснює виключно функції адміністративної підтримки;

3. Фінансова установа повинна не залучати клієнтів або власників рахунків поза Україною. Для забезпечення цієї мети фінансова установа не вважатиметься такою, що залучає клієнтів або власників рахунків поза Україною тільки тому, що фінансова установа (a) здійснює діяльність на веб-сайті, за умови, що на ньому спеціально не зазначено, що фінансова установа надає фінансові рахунки або послуги нерезидентам, та іншим чином не націлена на залучення американських клієнтів або власників рахунків, або (b) рекламує у друкованих медіа або на радіо та телебаченні, які поширюються в основному в Україні, але інколи і в інших країнах, за умови, що у цих повідомленнях спеціально не зазначено, що фінансова установа надає фінансові рахунки або послуги нерезидентам, та іншим чином не націлена на залучення американських клієнтів або власників рахунків;

4. Фінансова установа зобов`язана відповідно до законів України виявляти власників рахунків - резидентів для цілей як надання звітної інформації, так і стягнення податку стосовно фінансових рахунків, що належать резидентам, або для цілей задоволення вимог AML щодо проведення комплексних перевірок в Україні;

5. Щонайменше 98 відсотків фінансових рахунків за вартістю, що ведуться фінансовою установою повинні належати резидентам (у тому числі резидентів, які є суб`єктами господарювання) в Україні;

6. В залежності від того, що наступить пізніше, з 1 липня 2014 року або з тієї дати, коли фінансова установа відповідно до пункту A цього розділу заявить про своє право розглядатися як іноземна фінансова установа, яка вважається такою, що виконує вимоги відповідно до цього пункту A, фінансова установа повинна здійснювати практики та процедури, які відповідають тим, що зазначені у Додатку I до цієї Угоди, для запобігання надання фінансовою установою фінансового рахунку будь-якій фінансовій установі, що не бере участь, та для контролю того, чи фінансова установа відкриває та забезпечує діяльність фінансового рахунку для будь-якої зазначеної американської особи, яка не є резидентом України (в тому числі американської особи, яка була резидентом України на момент відкриття фінансового рахунку, але пізніше перестав ним бути) або для будь-якого пасивного НФІС з контролюючими особами, які є резидентами США або громадянами США, які не є резидентами України;

7. Такі практики та процедури повинні передбачати, що при виявленні будь-якого фінансового рахунку, який належить визначеній американській особі, яка не є резидентом України, або пасивному НФІС з контролюючими особами, які є резидентами США або громадянами США, які не є резидентами України, фінансова установа повинна прозвітувати про такий фінансовий рахунок таким чином, якби вона була звітною фінансовою установою України (включаючи дотримання відповідних вимог реєстрації на реєстраційному сайті FATCA СВД США), або закрити такий фінансовий рахунок;

8. Стосовно раніше існуючого рахунку, що належить фізичній особі, яка не є резидентом України, або будь-якому суб`єкту господарювання, фінансова установа повинна переглянути ці раніше існуючі рахунки у відповідності з процедурами, передбаченими у Додатку I, що застосовуються до раніше існуючих рахунків, для виявлення будь-яких підзвітних американських рахунків або фінансових рахунків, що належать фінансовим установам, які не беруть участь, а також повідомити про такі фінансові рахунки таким чином, якби зазначена фінансова установа була звітною фінансовою установою України (включаючи дотримання правил реєстрації на реєстраційному сайті FATCA Служби внутрішніх доходів США), або закрити такий фінансовий рахунок;

9. Кожний пов`язаний суб`єкт господарювання фінансової установи, який є фінансовою установою, повинен бути зареєстрований або організований в Україні та, за виключенням будь-якого пов`язаного суб`єкта господарювання, який є пенсійним фондом відповідно до пунктів A-C розділу II цього Додатку II, відповідати вимогам, зазначеним у пункті A; та

10. Фінансова установа не повинна здійснювати політику та практику, яка дискримінує проти відкриття та ведення фінансових рахунків фізичних осіб, які є визначеними американськими особами та резидентами України.

Згідно рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1174 від 02.12.2021 “Про схвалення роз`яснення “Щодо застосування вимог рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2020 №578 “Про встановлення переліку небанківських фінансових установ, які зобов`язані виконувати обов`язки фінансових агентів”, встановлено, що небанківські фінансові установи, які провадять професійну діяльність на ринках капіталу та відповідають критеріям, визначеним у пункті “А” розділу ІІІ додатку ІІ Угоди, вважаються фінансовими установами, що виконують вимоги Угоди, залежно від обставин, і відповідно не входять до переліку, встановленого Рішенням Комісії. Такі небанківські фінансові установи мають повідомляти Державну податкову службу, яка є уповноваженим представником Міністерства фінансів України для цілей виконання положень Угоди, про їх відповідність критеріям, встановленим у додатку ІІ Угоди.

Згідно наказів ТОВ “Укрсервіс” №16 від 31.12.2021 та №20 від 31.12.2022 у зв`язку із застосуванням норм, передбачених пунктом А Розділу ІІІ Додатку 2 Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США “Про податкові вимоги до іноземних рахунків” (FATCA), визначено ТОВ “Укрсервіс” фінансовою установою з локальною клієнтською базою на період 2021 року та 2022 року, відповідно, а також визначено ТОВ “Укрсервіс” непідзвітною фінансовою установою України в розумінні Угоди на період 2021 року та 2022 року, відповідно (а.с. 59, 60).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, що положення Угоди FATCA мають перевагу над положеннями Порядку №496.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ “Укрсервіс” протягом 2021-2022 років відповідало критерієм, визначеним у пункті “А” розділу ІІІ Додатку ІІ Угоди FATCA та вважалося непідзвітною фінансовою установою України та, відповідно, не мало обов`язку подавати звіти про підзвітні рахунки за 2021-2022 роки.

Таким чином, самостійне отримання позивачем GIIN-коду не змінило його правового статусу та не може вважатися безумовною підставою для виникнення у фінансової установи обов`язку подавати звіти про підзвітні рахунки, оскільки такий обов`язок виникає в силу вимог відповідних нормативно-правових актів, а не фактичного здійснення суб`єктом самостійних дій щодо отримання GIIN-коду.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, що 17.10.2023 ТОВ “Укрсервіс” здійснило заходи щодо вилучення запису про юридичну особу з переліку фінансових агентів опублікованого на сайті Служби внутрішніх доходів США, в результаті чого GIIN-код вилучений з бази даних.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ “Укрсервіс” з урахуванням пункту “А” розділу ІІІ Додатку ІІ Угоди FATCA, не мало обов`язку подавати звіти про підзвітні рахунки за 2021-2022 роки, а жодних доводів на спростування обставини щодо належності ТОВ “Укрсервіс” до непідзвітних фінансових установ в розумінні Угоди FATCA та звільнення від обов`язку подавати звіти про підзвітні рахунки у 2021-2022 роках, окрім присвоєння останньому GIIN-коду, апелянтом не наведено.

Слід зазначити, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку. Належне застосування вищенаведеного принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обов`язок доведення обставини наявності у діях платника податків порушень чинного законодавства, покладається саме на контролюючий орган, та саме він, в силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен доводити правомірність прийнятого ним рішення.

Відтак, враховуючи недоведеність висновків акту перевірки щодо недотримання позивачем вимог законодавства, застосування відповідачем нечинних норм Податкового кодексу України, відсутність доказів, що підтверджують наявність факту порушення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №011440/0705 підлягає скасуванню.

Зважаючи на все викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі № 300/6044/24 без мін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддяІ. І. Запотічний

суддіО. І. Довга

Т. І. Шинкар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua