Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/1824/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: за участю органів доходів і зборів

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №380/1824/25

Суддя: Гуляк Василь Васильович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1824/25 пров. № А/857/36354/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року (суддя – Качур Р.П., час ухвалення – 10:39 год., місце ухвалення – м. Львів, дата складення повного тексту рішення – не зазначено),

в адміністративній справі №380/1824/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У січні 2025 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила: 1) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 07 листопада 2024 року №48035/13-01-07-09 форми С, що прийняте на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 07.10.2024 №17969/09/15/РРО/ НОМЕР_1 ; 2) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 07.11.2024 №48037/13-01-07-09 форми ПС, що прийняте на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 07.10.2024 №17969/09/15/РРО/ НОМЕР_2 ; 3) стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, вважаючи такі необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позов. Просив у задоволенні позовну відмовити повністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які підтвердили б, що підставою для видачі наказу слугувала інформація про можливі порушення саме позивачем вимог законодавства. Фактично контролюючим органом відбулася підміна понять, визначених Податковим кодексом, оскільки до ГУ ДПС у Івано- Франківській області звернулося ДПС України, що фактично є однією структурою в системі податкових органів. Суд першої інстанції не з`ясував правомірність підстав видання наказу щодо фактичної перевірки. Крім того, представниками контролюючого органу не проведено доперевірочний аналіз інформації стосовно суб`єктів господарювання, які вказують свою діяльність в ТЦ «ВЕЛЕС» та не зазначено найменування суб`єкта господарювання, відносно якого мала проводитися фактична перевірка. Вважає, що перевіряючим органом видано наказ з недостовірною інформацією. Також матеріали перевірки не містять доказів того, що наказ на перевірку, а також направлення вручалися під розписку ФОП ОСОБА_1 або ж її уповноваженому представнику, а також Акт фактичної перевірки не містить інформації щодо особи, яка проводила розрахункову операцію. Отже, суд не досліджував обставини, які передували початку проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у Івано-Франківській області, що в свою чергу вплинуло на порушення судом норм процесуального права. Також суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо правомірності витребування документів у позивача, оскільки сам запит було отримано фізичною особою, який є представником ТОВ «ФАН РІТЕЙЛ», та жодного відношення до апелянта як фізичної особи-підприємця не має. Вказаний запит було підписано державними інспекторами, які проводили перевірку, та він не містить печатки ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Також під час фактичної перевірки не була встановлена будь-яка приналежність присутніх осіб в магазині до ФОП ОСОБА_1 .. Вважає апелянт, що при проведенні фактичної перевірки ГУ ДПС у Івано-Франківській області, дослідивши питання ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), вийшло за межі, визначені п. 80.2.5. статті 80 та п.75.1.3. статті 75 ПК України, оскільки не мало права досліджувати це питання під час фактичної перевірки. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що оскаржене рішення суду є законним, обґрунтованим, правових підстав для його скасування немає. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Позивач в суді апеляційної інстанції підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, а також надав апеляційному суду письмові додаткові пояснення із обгрунтуванням своїх позовних вимог.

Відповідач також подав апеляційному суду письмові додаткові пояснення із обгрунтуванням своїх заперечень відносно наданих позивачем додаткових пояснень. Вважає, що доводи апелянта (позивача) викладені в апеляційній скарзі і у додаткових поясненнях є безпідставними, а тому рішення суду необхідно залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 04.09.2019, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2004020010002004153 (а.с.6 т.1).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку та зображення; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпечення у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято наказ № 2903-п від 27.09.2024 “Про проведення фактичної перевірки” (а.с.84 т.1).

Вказаним наказом визначено з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до пп. 80.2.2, пп. 80.27 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, провести фактичну перевірку магазину електроніки “Yаbluka” за адресою: вул. Вовчинецька, 225/А ТЦ “Велес” м. Івано-Франківськ з 28.09.2024.

Відповідно до вказаного наказу від 27.09.2024 №2903-п та направлень на перевірку від 27.09.2024 №5416, №5415 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині “Yаbluka”, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька 225/А ТЦ “Велес” (а.с. 8, 9 т.2).

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки №17969/09/15/РРО/3240505368 від 07.10.2024 (далі також – Акт перевірки) (а.с. 37 т.1).

Цим актом зафіксовано, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі - Закон №265/95-ВР) (ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації), а також порушення п.85.2 ст.85 ПК України (ненадання контролюючому органу документів, які є предметом перевірки).

На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №48035/13-01-07-09 від 07.11.2024, яким за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР (порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2831774 грн (а.с. 43 т.1),

- податкове повідомлення-рішення №48037/13-01-07-09 від 07.11.2024, яким за порушення п.85.2 ст.85 ПК України (ненадання контролюючому органу документів, які є предметом перевірки) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн (а.с. 44 т.1).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам. Порядок (процедуру) призначення і проведення перевірки було дотримано. Висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та п.85.2 ст.85 ПК України не спростовано жодними доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У розглядуваній справі суд зауважує, що контролюючий орган був допущений до проведення перевірки за наслідками якої ним було складено акт, а в подальшому на підставі його висновків винесено оскаржувані ППР.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У розглядуваній справі апеляційний суд враховує, що підставою для проведення перевірки згідно наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області № 2903-п від 27.09.2024 “Про проведення фактичної перевірки” є підпункти 80.2.2, 80.2.7 п.80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У постанові 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок, щодо застосування вказаної норми ПК України.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до таких висновків:

“Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.”.

У розглядуваній справі судом встановлено, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ від 27.09.2024 №2903-п, стала доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.08.2024 за № 231/09-19-07-06-26 та лист Державної податкової служби України за № 12571/7/99-00-07-04-02-07 від 29.04.2024 року (а.с. 161, 165 т.1).

Зміст вказаної доповідної записки та лист ДПС України вказують на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою, зокрема, у магазині “Yаbluka” за адресою: вул. Вовчинецька, 225/А ТЦ “Велес” м. Івано-Франківськ.

Отже, вказана доповідна записка в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024).

Також зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №280/6830/23 від 27.03.2025 у справі №560/15692/23 від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.

Жодною нормою ПК України не передбачено обов`язку розкриття у наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що наявність посилання у наказі на проведення перевірки на підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Державної податкової служби України № 12571/7/99-00-07-04-02-07 від 29.04.2024 року та доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.08.2024 за № 231/09-19-07-06-26, не може вказувати на протиправність такого наказу, та на наслідок такої перевірки.

Крім того, наказ ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 27.09.2024 № 2903-П “Про проведення фактичної перевірки” містить відомості, зокрема, про: мету перевірки дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору; вид перевірки - фактична перевірка; підстави для проведення перевірки - підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України; об`єкт, перевірка якого проводитиметься, магазин “YABLUKA” за адресою: вул. Вовчинецька 225/А, ТЦ “Велес” м. Івано-Франківськ.

Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені ПК України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична).

Згідно наказу, направлень та акту перевірки, фактична перевірка проведена двома посадовими особами контролюючого органу у присутності продавців (представника ФОП ОСОБА_1 ).

Тобто, перед початком перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області пред`явлені документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України та, відповідно, посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки.

Враховуючи зазначене колегією суддів не встановлено обставин про порушення податковим органом положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що вищенаведений наказ складений з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому посилання позивача у позовній заяві на протиправність наказу і як наслідок незаконність проведення такої перевірки є безпідставними.

Отже, являються необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача у відповідній частині.

Суд також критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було відомо про проведення фактичної перевірки і за предметом така перевірка повинна бути документальною, а не фактичною.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області перед початком проведення перевірки 28.09.2024 проведено контрольну закупку, а саме було придбано Чехол Wave Matte Insane cas with Magsafe Iphone 12/12 deep purple 1 штука. Проведення вищезазначеної контрольної розрахункової операції відбулось із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (програмного реєстратора розрахункових операцій, розрахункової книжки) при продажу товарів (наданні послуг), про що свідчить фіскальний касовий чек від 28.09.2024 виданий о 10:47:39 ІД 3240505368 на суму 699,0 грн.

Суд встановив, фактична перевірка була здійснена в присутності продавця ОСОБА_2 , який в ході перевірки надав свої пояснення, в яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1 є його роботодавцем і він займає посаду продавця магазину електроніки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка стверджує, що наказ і направлення на перевірку вручалися особам, які не мають відношення до її господарської діяльності. При цьому покликається на те, що з особами щодо яких складено Акти про відмову від підпису у направленнях про ознайомлення та отримання копії наказу на право проведення перевірки, жодної інформації про осіб, які були продавцями, здійснювали продаж товару і видавали чек РРО суду не надано.

Правильно звернув суд першої інстанції увагу на те, що сторонні особи не можуть здійснювати продаж товару та видавати чек РРО з реєстратора розрахункових операцій позивачки. При цьому працівниками контролюючого органу складено Акти відмови від підпису у направленнях про ознайомлення та отримання копії наказу на право проведення фактичної перевірки від осіб, які були в приміщенні магазину.

Крім того, під час перевірки встановлено, що ОСОБА_2 допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про що зазначено в Акті перевірки.

Таким чином, ОСОБА_2 є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 і був присутній під час проведення фактичної перевірки за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд з цим закон пов`язує із виконанням контролюючим органом обов`язку із вручення/пред`явлення визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (1) платнику податків, (2) уповноваженій особі, (3) особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію.

Питання визначення уповноважених осіб платника податків унормовано положеннями статті 19 ПК України. У розумінні приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України під особою, яка фактично здійснює розрахункову операцію, слід вважати уповноважену суб`єктом господарювання особу на вчинення дій з приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (відповідно до поняття «розрахункова операція», наведеного у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Таким чином, як матеріалами перевірки так і фактичними обставинами справи чітко простежується дотримання ГУ ДПС у Івано-Франківській області вимог як статті 80 так і статті 81 ПК України та того, що продавець ОСОБА_2 відноситься до кола осіб, яким згідно податкового законодавства може бути вручено наказ та направлення на проведення фактичної перевірки, а також в присутності якого така перевірка може проводитись, та вручатись вимоги і запити, оскільки: - працівник позивача є уповноваженою особою суб`єкта господарювання, тобто особою, яка фактично здійснює розрахункову операцію.

Як свідчить акт відмови від підпису у направленнях про ознайомлення та отримання копії наказу на право проведення фактичної перевірки від 28.09.2024 року №1994 (а.с. 10 т.2), продавець ОСОБА_2 відмовився від підпису у направленнях та від отримання наказу про проведення фактичної перевірки.

У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення фактичної перевірки.

У свою чергу, продавець ОСОБА_2 у наданих йому документах на право проведення перевірки не заперечував про неправильність вказаної у наказі та направленнях на перевірку адреси об`єкта перевірки та про його непричетність до неї, як і щодо її проведення (акт не допуску до перевірки не складався).

Щодо тверджень апелянта, що контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, а саме, на думку позивача дотримання вимог порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів є предметом документальних перевірок, а не фактичних, колегія суддів зазначає про таке.

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень. Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо видів перевірок та підстав їх проведення, порядку допуску до перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовано Законом від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зі змінами та доповненнями (далі – Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції готівковій та/або безготівковій формі.

За правилами п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасі (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Виходячи з вище зазначеного, контролюючий орган наділений повноваженнями та має право на проведення саме фактичної перевірки господарюючого суб`єкта, який здійснює розрахункові операції з питань дотримання ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів, які обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів.

Щодо питання надання документів на перевірку, слід зазначити, що платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 було направлено запит від 28.09.2024 року про надання документів що становлять предмет перевірки за період діяльності, який перевіряється, зокрема контролюючий орган просив наступні документи: довідки про опломбування РРО; книги обліку розрахункових операцій; форму ведення обліку товарних запасів; накладні на товар; трудові угоди з працівниками; документи що засвідчують особи (копії); ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/ або тютюновими виробами (у разі реалізації); документи щодо наявних основних засобів (власних або орендованих, договори оренди); договір з установою банку про встановлення банківського терміналу для розрахунку електронних платіжних засобів.

Однак, як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 на запит про надання документів, який було надіслано контролюючим органом, не було надано жодних документів про що складено акт від 29.09.2024 року №1993/09/15/РРО/ НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1, 2, 12 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій ОК-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Правова конструкція п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР прямо вказує на обов`язок суб`єкта господарювання (позивача) вчинити відповідні дії, а саме, надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі) та зобов`язує зберігати їх за місцем здійснення господарської діяльності. оскільки у нормі прямо сказано. що надаються документи. які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Водночас, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 296.1 статті 296 ПК України, фізичні особи - підприємці на загальній системі та фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість, зобов`язані вести облік доходів і витрат за типовими формами та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок №496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на ФОП, які відповідно до Закону № 265 зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів. що відображені в такому обліку. та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку № 496).

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Разом з тим, підпунктом 5 пункту 3 розділу II Порядку №496 передбачено, що у графі 8 Форми обліку зазначається загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через РРО/програмний РРО).

Вибуттям товарів для цілей Порядку № 496 вважається, зокрема, продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування РРО/програмного РРО.

Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 по справі №420/12275/23 дійшов, зокрема, висновку про відсутність підстав для притягнення платника податків до відповідальності за ст. 20 Закону №265 у випадку, коли на початок проведення фактичної перевірки він не мав можливості надати такі документи посадовим особам контролюючого органу, проте до закінчення фактичної перевірки усі документи були надані.

Відносно розбіжностей в адресі об`єкта перевірки, вказаного в Наказі про проведення фактичної перевірки, суд звертає увагу на те, що у Наказі вказано адресу об`єкта перевірки ТЦ “Велес” по вул. Вовчинецькій 225/А м. Івано-Франківськ.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи фіскального чека від 28.09.2024, виданого о 10:47:39 ІД 3240505368 на суму 699,00 грн, вказано, що контрольно розрахункову операцію здійснено ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що саме лише не зазначення назви села Вовчинець у спірному Наказі від 27.09.2025 не являється настільки суттєвим, що могло б зумовити незаконність вцілому вказаного Наказу про проведення фактичної перевірки та протиправність висновків контролюючого органу за результатами перевірки.

Суд апеляційної інстанції враховує, що перевіркою було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , зокрема, вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації), а також порушення п.85.2 ст.85 ПК України (ненадання контролюючому органу документів, які є предметом перевірки).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 296.1 статті 296 ПК України, фізичні особи - підприємці на загальній системі та фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість, зобов`язані вести облік доходів і витрат за типовими формами та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок №496).

Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон), Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375.

Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Відповідно до п.2 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару.

Місце продажу (господарський об`єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг).

Місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП.

Товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 496, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Згідно із пунктом 2 Порядку №496, форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

ФОП вносить до Форми обліку відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається порядковий номер рядка, в якому здійснено відповідний запис; 2) у графі 2 - дата здійснення запису; 3) у графах 3-6 - реквізити первинного документа (вид первинного документа, дата його складання, номер первинного документа (за наявності), найменування суб`єкта господарювання - постачальника або отримувача, його РНОКПП або код згідно з ЄДРПОУ / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті); 4) у графі 7 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про надходження товару; 5) у графі 8 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через реєстратор розрахункових операцій / програмний реєстратор розрахункових операцій). Вибуттям товарів для цілей цього Порядку вважається: продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування реєстраторів розрахункових операцій / програмних реєстраторів розрахункових операцій; внутрішнє переміщення товару між належними одній ФОП місцями продажу (господарськими об`єктами) та/або місцями зберігання; знищення або втрата товару; повернення товару постачальнику; використання товарів на власні потреби; 6) у графі 9 зазначаються примітки, передбачені цим Порядком.

Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (пункт 4 Порядку № 496).

За змістом абзацу 1 пункту 85.2. статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Взаємна дія правових положення абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95- ВР і пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Апеляційний суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою, що не заперечується сторонами, а відтак, зобов`язаний надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області у зв`язку з проведенням фактичної перевірки було надано представнику позивача вимогу про надання документів.

Разом з тим, позивачем ні під час проведення перевірки, ні до закінчення перевірки і суду під час розгляду справи не надано відповідних відомостей про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Суд враховує, що документами, що є підставою для внесення записів до Форми обліку, є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень та зважаючи на вищевикладене, в його сукупності згідно вимог частини 2 статті 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідач на підставі Акта перевірки від 07.10.2024 року №17969/09/15/РРО/ НОМЕР_2 правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №48035/13-01-07-09 від 07.11.2024 та податкове повідомлення-рішення №48037/13-01-07-09 від 07.11.2024.

Такі рішення контролюючого органу прийнято в межах повноважень, на допустимій підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач у заявленому позові щодо оскарження ППР від 07.11.2024 року №48035/13-01-07-09 та №48037/13-01-07-09 в підставах позову покликався виключно на порушення контролюючим органом (відповідачем) порядку призначення і проведення перевірки, за наслідками якої було складено Акт фактичної перевірки від 07.10.2024. Вказував позивач, що незаконність призначення і проведення перевірки має наслідком протиправність висновків такої перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В обгрунтуваннях адміністративного позову та в додаткових поясненнях, які було надано позивачем в період розгляду справи в суді першої інстанції, позивач не покликався на протиправність (необгрунтованість) висновків контролюючого органу щодо суті виявлених порушень, а саме, порушення вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР (ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації), та вимог п.85.2 ст.85 ПК України (ненадання контролюючому органу документів, які є предметом перевірки).

Крім цього, позивач в суді першої інстанції не покликався на те, що Наказ №2903-п від 27.09.2024 “Про проведення фактичної перевірки” являється протиправним з тієї підстави, що не містить ідентифікації (індивідуалізації) платника податків як суб`єкта щодо якого має проводитись перевірка.

Отже, апеляційним судом, згідно приписів частини 5 статті 308 КАС України, не приймаються до уваги надані апелянтом (позивачем) додаткові пояснення в суді апеляційної інстанції (із покликанням на судову практику Верховного Суду), про те, що зазначення в Наказі №2903-п від 27.09.2024 “Про проведення фактичної перевірки” лише об`єкта перевірки (магазину електроніки “Yаbluka” за адресою АДРЕСА_1 ) без ідентифікації суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в цьому магазині, має наслідком протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 07.11.2024.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи, які не стосуються суті спірних правовідносин, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об`єктивно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та сформовано висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в адміністративній справі №380/1824/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

З. М. Матковська

Повний текст постанови суду складено 02.11.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua