Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №460/7828/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7828/24 пров. № А/857/48340/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 460/7828/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції – Поліщук О.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення – 16 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУ ПФУ в Рівненській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області), у якому просила:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 24.05.2024 № 172750006823;

зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області нарахувати та виплатити грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій позивача станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 460/7828/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на момент призначення позивачці пенсії за віком (21.01.2024) вона досягла пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону №1058-IV, набула понад 40 років загального страхового стажу та понад 30 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а також не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачами, які у своїх скаргах просили скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг, відповідачі зазначили, що до спеціального стажу роботи позивачці не зарахований період роботи з 19.03.1996 по 22.04.2002 у дитячому садку № 5 «Веселка», оскільки цей заклад зареєстрований, як дошкільний навчальний заклад лише 23.04.2002. Також позивачці до спеціального стажу не зарахований період з 15.07.1987 по 08.09.1995 на посаді вихователя в радгоспі «Корсіковський», оскільки немає доказів про те, що в цей час позивачка працювала в дошкільному навчальному закладі.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги відповідачів в якому вона просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржників, виходячи із такого.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 21.01.2024 отримує пенсію за віком, призначену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

17.05.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (вх. № 800 від 17.05.2024).

Заява позивачки за принципом екстериторіальності була направлена для розгляду до ГУ ПФУ в Харківській області.

24.05.2024 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення № 172750006823, яким позивачці відмовив в призначенні грошової допомоги на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", через відсутність спеціального стажу для призначення цієї допомоги.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 7-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1191 (далі - Порядок №1191).

Пунктом 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).

Пунктом 5 Порядку № 1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, для отримання права на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення особа має відповідати таким критеріям:

1) на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа має працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

2) наявність для жінок страхового стажу не менше 30 років на таких посадах;

3) будь-який з видів пенсії раніше ним не призначався.

Згідно із пунктом 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

За обставинами цієї справи позивачці відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги у зв`язку із тим, що:

дитячий садок № 5 "Веселка" у якому позивачка працювала з 19.03.1996 по 22.04.2002 перереєстрований в дошкільний навчальний заклад 23.04.2002;

немає доказів про те, що радгосп "Корсіковський" у якому позивачка працювала на посаді вихователя з 15.07.1987 по 08.09.1995 є дошкільним навчальним закладом.

Надаючи правову оцінку правомірності відмови у виплаті грошової допомоги, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, що також підтверджується положеннями статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» відповідно до якої педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

За Переліком № 909 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у дошкільних навчальних закладах: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений «Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», яким передбачено, що посади викладачі всіх спеціальностей належать до категорії педагогічних працівників (далі Перелік №963).

Відповідно до Переліку № 963 посада вихователя дошкільного навчального закладу, включена до переліку посад педагогічних працівників.

Переліком №909 передбачено, що до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, належать дошкільні навчальні заклади, а до посад у вказаних закладах і установах освіти "вихователь".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Апеляційний суд на підставі довідки ЗДО № 2 (ясла-садок) «Веселка» м.Острог Острозької міської ради Рівненської області від 22.01.2024 № 6 встановив, що дитячий садок № 5 "Веселка" м. Острог перереєстрований в Острозький дитячий садок-ясла № 5 «Веселка» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 31.12.1996, а у 2002 році перереєстрований на Острозький дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 2 «Веселка» відповідно до свідоцтва про реєстрацію закладу освіти від 23 квітня 2002 року № 89. Відповідно до рішення Острозької міської ради від 30.07.2021 року № 346 назву закладу змінено на заклад дошкільної освіти № 2 (ясла-садок) «Веселка» міста Острог Острозької міської ради Рівненської області.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту», заклад дошкільної освіти може організувати і провадити свою освітню діяльність за одним або декількома типами організації освітньої діяльності:

ясла - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми віком від трьох місяців до трьох років;

дитячий садок - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми віком від двох до шести або семи років, а дітьми з особливими освітніми потребами - до семи або восьми років;

спеціальний дитячий садок - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, зумовленими фізичними, психічними, інтелектуальними та/або сенсорними порушеннями, розладами поведінки, віком від двох до семи або восьми років;

мобільний дитячий садок - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти за місцем проживання дітей, зокрема із застосуванням або на базі спеціально облаштованого для надання таких послуг транспортного засобу;

сімейний (родинний) садок - тип організації освітньої діяльності за місцем проживання сім`ї (родини) в індивідуальному житловому будинку з наданням освітніх послуг дітям від народження, які перебувають у родинних стосунках, та/або дітям, які не є членами сім`ї (родини);

міні-садок - тип організації освітньої діяльності з одночасним перебуванням не більше п`яти дітей;

центр педагогічного партнерства - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує розвиток дітей від народження за обов`язкової участі їхніх батьків або одного з них;

центр розвитку дитини - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми (у тому числі дітьми, які здобувають дошкільну освіту в інших суб`єктів освітньої діяльності або у сім`ї), зокрема за окремими парціальними програмами, та/або отримання ними окремих психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг.

Зважаючи на наведені вище норми права та фактичні обставини дитячий садок № 5 "Веселка" м. Острог є закладом дошкільної освіти комунальної форми власності та у своїй діяльності керується Законами України «Про освіту» та «Про дошкільну освіту».

Отже, період роботи позивачки з 19.03.1996 по 22.04.2002 відповідач помилково не зарахував до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Що стосується періоду роботи позивачки на посаді вихователя у радгоспі "Корсіковський" з 15.07.1987 по 08.09.1995, то апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

Отже, Закон не має вичерпного переліку закладів дошкільної освіти, важливим є те, щоб ця освіту була саме дошкільною та посада відповідала посаді педагогічних працівників.

Апеляційний суд встановив, що позивачка працювала на посаді вихователя в радгоспі "Корсіковський" з 15.07.1987 по 30.11.1991, на посаді вихователя в КП "Зоря Примор`я" з 01.12.1991 по 30.06.1993, на посаді вихователя в дитячому садку Крауновки з 01.07.1993 по 08.09.1995.

При цьому пунктом 2 Приміток до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників", до переліку посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист.

Таким чином, робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи та, як наслідок, отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, обчислення стажу роботи позивачки здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась її трудова діяльність.

29.11.2022 Уряд України прийняв Постанову № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи настання конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи та зарахуванню заробітної плати позивача за такий період, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відтак, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.

Окрім того, суд зазначає, що надані позивачкою документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з російською федерацією.

Таким чином, на день досягнення позивачкою пенсійного віку вона працювала у відповідному закладі освіти та має достатній трудовий стаж роботи в такому закладі, раніше не отримувала пенсію, тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачка має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 460/7828/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяТ. В. Онишкевич

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар