Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: містобудування; архітектурної діяльності
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №1.380.2019.006341
Суддя: Іщук Лариса Петрівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 1.380.2019.006341 пров. № А/857/15735/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів – Обрізка І.М., Шавеля Р.М.,
за участі секретаря судового засідання – Гронської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року (головуючий суддя Кондратюк Ю.С., м. Львів, 10:55 год., повне судове рішення виготовлено 04 лютого 2026 року) у справі за позовом Представництва Американського об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського союзу до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт,
в с т а н о в и в:
Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Львівської міської ради, в якій просило скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові, зареєстровану у вересні 2015 року за №ЛВ 083152601398.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що завершення будівельних робіт за Договором щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальній у м. Львові відбулось ще у 2016 році, що не заперечується сторонами, тому скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові, ніяким чином не здійснить захист прав та інтересів Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що реєстрація декларації про початок будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальній у м. Львові у вересні 2015 року за № ЛВ 083152601398 порушує права і законні інтереси позивача. Зазначає, що проект "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові" входить в межі історичного ареалу міста Львова, Державного історико-архітектурного заповідника, а також в межі охоронної зони ЮНЕСКО. Вказує на неправильне визначення Замовником коду об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, а також на те, що проект виготовлено за відсутності науково-проектної документації. Наголошує, що будівництво на об`єктах всесвітньої спадщини ЮНЕСКО заборонено Оперативними ОСОБА_1 , тому дозволяється лише реставрація об`єктів на підставі ст.5, 6, 26 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»,п.5 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - тобто рівень безпеки для особливо важливих об`єктів національного значення - СС3, відтак застосування судом першої інстанції розподілу складності (відповідальності) за проведення робіт на пам`ятці всесвітнього та національного значення повинно було бути визначено судом в спірному рішенні виключно на вищому рівні - СС3 (V категорії складності на час виникнення спірних правовідносин). Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові не оцінив та не вказав мотивів відхилення доводів позивача, викладених у письмових заявах, зокрема, щодо прийнятих нормативно-правових актів, зареєстрованих органами Міністерства юстиції України, повноважень відповідача і третіх осіб, які наділяють їх повноваженнями у сфері охорони культурної спадщини, щодо правосуб`єктності відповідача - замовника декларації і наявності у нього повноважень на замовлення подібних робіт, відсутності права власності чи права користування на землю і споруди, щодо правосуб`єктності третіх осіб, реалізації проекту без виконання зауважень ІКОМОС.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Також позивачем подані додаткові пояснення, у яких він наголосив на наявності у позивача охоронюваного законом інтересу до спірного будівництва. Напротязі багатьох років Представництвом Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу замовлялись роботи з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам`ятки та їх державної реєстрації, замовлено та погоджено у встановленому законом порядку проект регенерації однієї з юдейських дільниць у м. Львові. Рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 програму регенерації схвалено та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об`єктах, які входять до складу колишньої міської юдейської дільниці Львова. З огляду на те, що зазначені культові споруди розташовані на спірних земельних ділянках згідно архівних документів, належали єврейській релігійній організації «Золота Роза», інтерес позивачів до згаданих об`єктів в повній мірі відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано у рішенні Конституційного суду № 18-рп/2004 від 01.12.2004.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Представники позивача у судовому засіданні під час апеляційного розгляду підтримали апеляційну скаргу, надали суду пояснення.
Представник відповідача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Представник Кабінету Міністрів України підтримала апеляційну скаргу.
Представник Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради проти апеляційної скарги заперечила.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 17.09.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові за №ЛВ083152601398; вид будівництва – капітальний ремонт; категорія складності – ІІІ, код об`єкта згідно з державним класифікатором будівель – 2112.5 (Т. 1, а.с. 47, 48).
Не погодившись із реєстрацією цієї декларації, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність рішення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові за №ЛВ083152601398.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України “Про охорону культурної спадщини”, у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини”:
- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;
- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу) ( далі- Список ), до якого внесено і місто Львів.
Абзацами першим-третім пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями постановлено забезпечити протягом 2001- 2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.
Львівською міською радою затверджено Генеральний план м. Львова, а також межі історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова, про що свідчать наступні рішення: ухвала 14 сесії 4-го скликання №2146 від 31.03.2005 “Про затвердження “Концепції розвитку міста” при корегуванні генерального плану м. Львова”; ухвала 18 сесії 5-го скликання №3924 від 30.09.2010 “Про затвердження містобудівної документації “Корегування генерального плану м. Львова” ІІ-стадія. Генеральний план”; рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 “Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова”.
Сторонами визнається, що територія між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальній входить в межі історичного ареалу міста, а також в межі охоронної зони ЮНЕСКО.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Дослідною робою з обстеження і обмірів площі Арсенальної у м. Львові (Замовник: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради), ділянка, намічена для реконструкції знаходиться в історичному центрі міста. Ділянка відноситься до земель міської ради. Адреса ділянки - площа Арсенальна. Ділянка оточена по периметру сформованою історичною забудовою. Більшість будинків навколо площі Арсенальної - пам`ятки архітектури. Цінні зелені насадження на ділянці проектування відсутні. Благоустрій на ділянці проектування наявний, проте перебуває в незадовільному стані. Наявною містобудівною документацією проектування є генеральний план м. Львова. Згідно генерального плану міста територія проектування відноситься до територій загальноміського центру, переважаюча функція даних територій - об`єкти громадського призначення, площ (як простори суспільного використання).
Територія обстеження: територія навколо синагоги "Золота Роза" (територія розташована у межах кварталу, обмеженого вул. Братів Рогатинців, вул. Староєврейською, вул. Арсенальною, забудовою вул. І. Федорова і площею Коліївщини, та включає незабудовану ділянку на вул. Староєврейській, 41 ділянку зі збереженими руїнами синагоги "Золота Роза").
На цій території до 1943 року стояли три важливі для релігійного та суспільного життя єврейської громади будівлі: Велика міська синагога, Синагога Турей Загав (знана також як "Золота Роза"), Дім навчання Бейт гаМідраш.
Ця територія є частиною ансамблю історичного центру Львова, внесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Територія була ядром та серцевиною середньовічної єврейської дільниці і залишалася одним з важливих центрів релігійного та культурного життя єврейської громади міста. Забудова навколишніх вулиць це переважно житлові будинки, більшість з яких є пам`ятками архітектури. Значна частина будинків змінила своє функціональне призначення, деякі з них знаходяться у поганому стані (Т. 2, а.с. 4-30).
Відповідно до Додатку до експертного звіту №14-1658-14 щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва та кошторисної вартості за робочим проектом “Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній” у м. Львові вказано, що територія, що підлягає капітальному ремонту, знаходиться в центральній частині м. Львова та обмежена вулицями Староєврейська, Шклярська і руїнами синагоги “Золота Роза”.
Територія оточена по периметру сформованою історичною забудовою, більшість навколишніх будинків - пам`ятки архітектури. На ділянці відсутні цінні зелені насадження.
Робочим проектом передбачено капітальний ремонт благоустрою частини площі Арсенальної, відзнакування блоками з білого бетону місця розташування Дому Навчання “Бет Мідраш”, влаштування зеленої зони у просторі між відновлюваною будівлею Дому Навчання “Бет Мідраш” та руїнами синагоги “Золота Роза”, влаштування оглядової збірно-розбірної дерев`яної тераси вздовж руїн синагоги “Золота Роза”, влаштування меморіальних композицій, які позначають місця втрачених об`єктів єврейської культури м. Львова та надають інформацію про історію цього місця (інформаційні стели та настінні інформаційні таблиці).
Також робочим проектом передбачено: - влаштування декоративних мурів з блоків білого бетону; - встановлення на поверхні землі горизонтальних плит з білого бетону; резервування місця для встановлення композиції “Увічнення” з вертикальних плит природного сірого каменю; - освітлення території (Т. 2, а.с. 63 зворот, 64).
Відповідно до Висновку Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації від 17.04.2015 №2/424 “Про розгляд проектної документації” Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації розглянув подану від 01.04.2015 (вих. №04-691) робочу документацію "Реставрація і консервація пам`ятки архітектури та містобудування руїн синагоги "Турей Загав" ("Золотої Рози") на вул. Староєврейській у Львові", виготовлену ДП "УРСНPI "Укрзахідпроектреставрація" (ГАП - О. Василина) і робочий проект "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові", виготовлений підприємцем Юрієм Столяровим, що є фактично проектом впорядкування території руїн згаданої синагоги, і погоджує обидва зазначені проекти (Т. 8, а.с. 158).
Таким чином, проект "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові" є частиною проекту впорядкування території руїн синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза"), входить в межі історичного ареалу міста Львова, а також в межі охоронної зони ЮНЕСКО.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.10.2022 у справі № 813/5933/15 за позовом Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної громади “Турей Загав” (“Золота Роза”) м. Львова до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, треті особи - Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування дозволу, зобов`язання вчинити дії, встановлено таке:
“Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.05.2017 у справі №914/340/17, залишеним постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018, задоволено позов об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (Вашингтон, США), Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (м. Львів), Єврейської релігійної громади “Турей Загав” (“Золота Роза”) м. Львова (м. Львів) до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерство культури України (м. Київ), Львівська обласна державна адміністрація (м. Львів), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки” (м. Львів), Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (м. Львів) та визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради № 522 від 26.05.2016 в частині визнання права власності територіальної громади м. Львова на Руїни синагоги “Турей Загав” (“Золота Роза”), розташовані на вул. І. Федорова, 27.
Крім того, у вказаній справі судами встановлено, що “…вся центральна частина м. Львова (місто в мурах, середмістя), є Державним історико-архітектурним заповідником, створеним Постановою Ради Міністрів УРСР від 12.06.1975 № 297.
На виконання згаданої Постанови виконавчим комітетом Львівської обласної ради трудящих 09.07.1975 прийнято рішення № 321, яким у Додатку № 1 визначено його межі.
Кабінетом Міністрів України 15.11.1997 прийнято Постанову № 1266 “Про комплексну програму збереження історичної забудови м. Львова” (далі - Програма). Відповідно до вступної частини Програми до ЮНЕСКО подано матеріали для внесення центру міста до Списку всесвітньої спадщини, у межах, визначених за постановою Уряду від 12.06.1975 № 297.
На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО (Кіото) у 1998 році історичний центр Львова внесено до Списку Світової спадщини.
Руїни синагоги “Турей Загав” (“Золота Роза”) входять в межі Державного історико- культурного заповідника у м. Львові, а всі землі в межах заповідника є землями державної власності історико-культурного призначення.
Таким чином, судовими рішеннями у справах №914/340/17 та № 813/5933/15 встановлено, що вся центральна частина м. Львова є Державним історико-архітектурним заповідником, створеним Постановою Ради Міністрів УРСР від 12.06.1975 № 297, відтак проект "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові" є частиною проекту впорядкування території руїн синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза"), входить в межі історичного ареалу міста Львова, Державного історико-архітектурного заповідника, а також в межі охоронної зони ЮНЕСКО.
Враховуючи наведене, колегія суддів приймає доводи апелянта про неправильне визначення Замовником коду об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000: 2112.5, що включає - міські та сільські вулиці, позаміські дороги та будь-які шляхи (включаючи відкриті транспортні розв`язки, стоянки, перехрестя, об`їзні та окружні дороги), наприклад, проспекти, алеї, провулки, обхідні дороги, під`їзні дороги, польові дороги, доріжки для верхової та велосипедної їзди, майдани, тротуари та пішохідні зони.
З такими висновками погодився суд першої інстанції та зазначив, що стосовно території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові, яка входить в межі історичного ареалу міста Львова та в межі охоронної зони ЮНЕСКО, у декларації повинен був застосовуватись “код об`єкта” 1273 - Пам`ятки історичні та такі, що охороняються державою, оскільки цей клас включає, зокрема, 1273.2 руїни та історичні місця, що охороняються державою.
Апелянт також звертає увагу, що проект "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові" виготовлено за відсутності науково- проектної документації.
Згідно з ДБН А.2.2-6-2008 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження науково-проектної документації для реставрації об`єктів нерухомої культурної спадщини дані норми встановлюють склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації на проведення консервації, реставрації, реабілітації, ремонту та пристосування (далі - реставрація) об`єктів культурної спадщини (крім пам`яток археології і монументальних пам`яток) відповідно до Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" та міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, - "Конвенції з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини", "Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини", "Конвенції з охорони архітектурної спадщини Європи".
Відповідно до п. 6.1 ДБН A.2.2.-6-2008 науково-проектна документація на реставрацію затверджується замовником і погоджується: на пам`ятки національного значення - центральним органом з охорони культурної спадщини та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури; на пам`ятки місцевого значення та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини - місцевим органом охорони культурної спадщини та місцевим спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури; інвестором (за необхідності, відповідно до інвестиційного договору).
Пунктом 6.2 ДБН A.2.2.-6-2008 встановлено, що науково-проектна документація на реставрацію погоджується та затверджується після розгляду та схвалення на: науково-методичних радах з питань охорони культурної спадщини щодо пам`яток національного значення; консультативних радах з питань охорони культурної спадщини щодо пам`яток місцевого значення та щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.
За змістом статті 26 Закону України “Про охорону культурної спадщини” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон України №1805-III) консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.
У складі організаційно-функціональної структури підприємства - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток мають передбачатися підрозділи та/або фахівці, які забезпечують виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій.
Головний архітектор проекту, керівники та виконавці робіт повинні мати освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні для проведення відповідних робіт.
Роботи із збереження об`єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об`єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об`єкта.
Судом першої інстанції встановлено, що Програму регенерації колишньої міської юдейської дільниці м. Львова (вулиця Федорова-Арсенальна-Староєврейська-Братів Рогатинців), затверджено Директором департаменту культурної спадщини і культурних цінностей Міністерства культури України 12.04.2013 та директором департаменту з питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації 12.03.2013 (Т. 1, а.с. 95-111).
Відповідно до витягу з протоколу засідання науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України від 12.04.2013 схвалено програму регенерації колишньої міської юдейської дільниці Львова та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об`єктах, які входять до складу колишньої міської юдейської дільниці Львова. У вказаному витязі з протоколу зазначено:
“Розміщення і характеристика “Площі синагог” та синагоги “Золота Роза” Зона, зазначена в проекті за назвою “Площа синагог”, знаходиться у старому єврейському кварталі Львова, в інтер`єрі розмежування майна, між будинками на вул. Федорова № 27, вул. Староєврейська № 35 і вул. Арсенальна № 3. В зоні є майно, що колись було духовним центром кварталу. Розташовані в середині кварталу руїни синагоги “Золота Роза”, зруйнованої в 1943 році, увійти до якої можна з вулиці Федорова № 27; Великий майданчик, де була розташована будівля Бет Хамідараш (“Будинок вчених”), зруйнована в 1943 році, вхід з північного боку вулиці Староєврейської; Зона між двома просторами, де знаходилася “Галерея для жінок”, в південній частині синагоги. Частиною цього ансамблю також є занедбаний майданчик на південній стороні вулиці Староєврейської, де колись стояла Велика синагога міста. Цей майданчик не фігурує серед складових частин проекту, що є предметом цієї Оцінки.
Опис проекту для “Площі синагог” та робочого проекту з облаштування території: У 2010 році, Львівська міська Рада оголосила міжнародний конкурс для території “Площа синагог”. Першу премію отримав проект Франца Решке, Німеччина. На підставі цього проекту, внаслідок зустрічей з громадськими асоціаціями та експертами, та після отримання результатів вищезгаданої археологічної експертизи, було розроблено Попередній проект для площі синагог. Проект затвердила Львівська міська Рада у 2014 році та підтримала Kresed Arie Lviv, Міський історичний центр Східної та Західної Європи і ТОВ Німецьке товариство міжнародної співпраці / Deutsche Gesellschaftfur Intenational Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, на підставі чого розроблено Генеральний робочий план території. Цю Оцінку занесено до Попереднього проекту та Генерального плану. Проект розроблено як систему меморіальних просторів, що складаються з чотирьох складових частин:
Простір Синагоги “Золота Роза”; Простір Галереї для жінок, яка зникла; Меморіальний простір Увічнення пам`яті; Простір зниклої будівлі Бет Хамідраш. До цього треба додати простір Великої синагоги міста, що на цей час не внесена до проекту, про який йде мова в цій Оцінці. Далі йде опис проекту за вищезазначеними складовими частинами. (1) Простір Синагоги “Золота Роза” занесено до проекту з реставрації та збереження руїн пам`ятника, його опис зроблено окремо. (2) Простір бувшої Галереї для жінок є зоною, яку видно в напрямку руїн синагоги зі спуском до входу в молитовний зал синагоги (через його південний вхід). (3) Меморіальний простір Увічнення пам`яті, вкритий гравієм, з інсталяцією у меморіальному дусі, з розміщенням на якій історичної інформації, цитат, зображень єврейської частини Львова і т. д. відвідувачі зможуть ознайомитися. На малюнках проекту вказано, що інсталяція буде уточнена у спеціальному проекті. Дерев`яна лавка, на якій можна посидіти, відокремлює простір Увічнення пам`яті від Галереї для жінок у північній частині. (4) Простір бувшої будівлі Бет Хамідраш, відгороджений низькою бетонною стінкою, має зону комунікацій та зелений простір, де посаджені дерева. Чотири бетонні плити на траві символізують зниклу будівлю. В західній частині простору знаходиться тераса кафе “Золота Роза”. В цей комплекс можна зайти з вулиці Староєврейської. В синагогу можна також зайти з вулиці Федорова, № 27 через браму на першому поверсі цього будинку. Дизайн меморіальних просторів є мінімалістським, дуже спрощеним. Мова йде про те, щоби визначити пустоти просторів, які нагадують про існування тут раніше цінних будівель, що зникли. Буде застосовано місцеві високоякісні матеріали. Підрядниками будуть запрошені місцеві експерти в галузі будівництва” (Т. 1, а.с. 112-118).
Відповідно до пунктів 13, 14, 17 частини другої статті 5 Закону України “Про охорону культурної спадщини” до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема,
здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках;
погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;
надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
Тобто, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить надання дозволів на проведення робіт в історичних ареалах населених місць.
Таким чином, оскільки території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові входять в межі історичного ареалу міста Львова, то для капітального ремонту цієї території такий дозвіл був необхідним.
До такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції. З таким висновком погодились під час апеляційного розгляду як представник відповідача, так і представник третіх осіб.
Щодо зазначення у декларації категорії складності колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у декларації про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальській у м. Львові №ЛВ083152601398, замовник вказав категорію складності – ІІІ.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” №3038-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон №3038-VI) усі об`єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 557 (далі – Порядок № 577) цей Порядок визначає механізм віднесення об`єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності.
Віднесення об`єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником (п. 2 Порядку № 577).
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 Порядку № 577 категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.
До IV категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:
1) розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб;
2) становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об`єктом;
3) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об`єктів транспорту, зв`язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня; можуть призвести до втрати об`єктів культурної спадщини місцевого значення.
До V категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:
1) згідно із Законом України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" є об`єктами підвищеної небезпеки;
2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб;
3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об`єктом;
4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:
можуть спричинити збитки в обсязі понад150000 мінімальних розмірів заробітних плат;
можуть призвести до припинення функціонування об`єктів транспорту, зв`язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення;
можуть призвести до втрати об`єктів культурної спадщини національного значення.
Отже, до V категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак, зокрема, можуть призвести до втрати об`єктів культурної спадщини національного значення.
Ухвалою Львівської міської ради № 522 від 26.05.2016 пам`ятку культурної спадщини - Руїни синагоги «Турей Загав» («Золота Роза»), розташовану на вул. І. Федорова, 27, вирішено вважати такою, що є у власності територіальної громади м. Львова.
Як вже було встановлено вище, руїни синагоги входять в межі Державного історико- культурного заповідника у м. Львові, а всі землі в межах заповідника є землями державної власності історико-культурного призначення, що було предметом дослідження у справі №914/340/17, у якій рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2017 було залишено постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 без змін.
Верховним Судом у постанові від 20.08.2024 у справі №1.380.2019.006341 встановлено, що територія між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові охоплює територію, на якій розташовані пам`ятки культурної спадщини (південна та східна сторони синагоги, сакральні споруди для ритуальних потреб: руїни фундаменту Будинку Вчення, боковий вхід до кагального будинку зі шпилем, через який йшлося до споруди Микви).
Відповідно до ст. п.5 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI усі об`єкти будівництва поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти: пам`ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";
До значних наслідків (СС3) відносяться такі об`єкти: пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Будівництво на об`єктах всесвітньої спадщини ЮНЕСКО заборонено Оперативними ОСОБА_1 – тому дозволяється лише реставрація об`єктів на підставі ст.5, 6, 26 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», п.5 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - тобто рівень безпеки для особливо важливих об`єктів національного значення - СС3.
Відповідно до Листа Міністерства Регіонального Розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 04.04.2011 N 24-10/2759/0/6-11:
схема урахування класу наслідків (відповідальності) СС-1; СС-2; СС-3:
класу наслідків СС-1 відповідають I та II категорія складності;
класу наслідків СС-2 відповідають III та IV категорія складності;
класу наслідків СС-3 відповідає V категорія складності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо неправильного зазначення замовником будівництва у декларації категорії складності – ІІІ, оскільки у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації об`єкти будівництва могли б призвести до втрати об`єктів культурної спадщини національного значення.
Стосовно перевірки достовірності даних декларації про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові, зареєстрованої у вересні 2015 року за №ЛВ 083152601398, заходи державного архітектурно-будівельного контролю не здійснювались, що визнається сторонами і встановлено у рішенні суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що проект "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові" входить в межі історичного ареалу міста Львова, Державного історико-архітектурного заповідника, а також в межі охоронної зони ЮНЕСКО, а у декларації повинен застосовуватись код об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000: 1273 - Пам`ятки історичні та такі, що охороняються державою, оскільки цей клас включає, зокрема, 1273.2 руїни та історичні місця, що охороняються державою.
Також суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що проект "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові" виготовлено за відсутності науково-проектної документації, а також з тим, що на виконання таких будівельних робіт необхідний дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Наведене свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, про що і було зазначено у мотивах та висновках суду першої інстанції, з якими погодились представники учасників справи.
Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що це не відновить порушені права позивача, так як будівництво є завершеним, не відповідає вимогам закону та встановленим обставинам.
Суд першої інстанції, вказуючи про неналежний спосіб захисту, допустив взаємовиключний висновок, зазначивши одночасно, що спірне рішення відповідає критеріям законності згідно ст.2 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2025 на виконання ухвали суду про витребування доказів Офіс охорони культурної спадщини надав копії документів про виконання та завершення будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальній у м. Львові.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.10.2015 між Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Підрядник) укладено договір № 1 ст/А (далі - Договір), відповідно до якого Підрядник зобов`язується виконати Замовнику визначені затвердженою проектно-кошторисною документацією роботи, а Замовник прийняти та оплатити такі роботи (п. 1.1. Договору). Найменування робіт за цим договором “Капітальний ремонт території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальній у м. Львові” (п. 1.2. Договору). Замовник зобов`язаний приймати якісно виконані роботи за цим Договором згідно з актом приймання виконаних робіт (п.п. 6.1.2. Договору). Сторонами Договору укладено та підписано Акти приймання виконаних робіт за Договором за грудень 2015 року (Акт № 1), за липень 2016 року (Акт № 2), за листопад 2016 року (Акт № 3).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та визнано представником відповідача під час апеляційного розгляду, вказаний об`єкт будівництва не прийнятий в експлуатацію, декларація про готовність вказаного об`єкта до експлуатації не зареєстрована.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність введення в експлуатацію об`єкту "Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у Львові" свідчить про те, що спірна декларація не вичерпала свою дію.
Зазначене узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформульованою у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, від 09 червня 2021 року у справі № 826/2123/18, від 18 червня 2021 року у справі № 420/3572/19, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, від 14 червня 2023 року у справі № 320/8929/21, яка зводиться до того, що саме з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, повідомлення (декларація ) про початок виконання будівельних робіт вичерпує свою дію.
Водночас реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт через електронний кабінет замовника будівництва здійснюється в результаті надання адміністративної послуги у сфері містобудування в електронній формі. Рішення про таку реєстрацію, прийняте в автоматичному порядку за допомогою програмних засобів, є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, яке може бути визнано протиправним та скасовано у порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 5 КАС України, за наявності підстав вважати, що такий акт прийнятий на підставі недостовірних даних або що підстави для його прийняття відпали.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а у силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини щодо допущення відповідачем порушення законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, прийняття такого на підставі недостовірних даних, а також за відсутності компетенції щодо його прийняття, враховуючи відсутність введення в експлуатацію спірного об`єкту, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 310, ст. 315, 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 1.380.2019.006341 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зареєстровану у вересні 2015 року за №ЛВ 083152601398.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяЛ. П. Іщук
суддіІ. М. Обрізко
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua