Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №300/3108/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №300/3108/26

Суддя: Шевчук Світлана Михайлівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3108/26 пров. № А/857/42295/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 300/3108/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішенням. Івано-Франківськ

розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїМатуляк Я.П.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 300/3108/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за № 092350008495 від 26.11.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 19.11.2025, зарахувавши до спеціального страхового стажу період роботи позивача з 18.03.1995 по 10.10.2017.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу цим рішенням не вирішено.

12.06.2026 представник позивача подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 300/3108/26 заяву позивача задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що додаткове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги вказує, що стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу (6000,00 грн) є завищеною та не відповідає критеріям адекватності, оскільки дійсна ціна позову, яка становить різницю в митних платежах, дорівнює 55,1 тис. грн, справа є нескладною, практика у ній є сталою, а фактичні обставини – типовими.

На переконання скаржника, суд першої інстанції не врахував вимог статті 134 КАС України щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову, а також висновків викладених у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а, та практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Двойних проти України», «Меріт проти України», «East/West Alliance Limited» проти України») щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності розміру судових витрат.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач заявив у позовній заяві, а заявлені витрати підтверджено договором про надання правової допомоги від 07.05.2026, описом наданих юридичних послуг від 07.06.2026, довідкою адвоката від 07.06.2026 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 .

Водночас, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання та, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, що відповідає вимогам розумності та співмірності.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі №300/3108/26 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за № 092350008495 від 26.11.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 19.11.2025, зарахувавши до спеціального страхового стажу період роботи позивача з 18.03.1995 по 10.10.2017.

Судом питання розподілу судових витрат в частині стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Судом встановлено, що згідно договору про надання правової допомоги від 07.05.2026, опису наданих юридичних послуг від 07.06.2026, довідки адвоката від 07.06.2026 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 , адвокат Зубченко І.І. надала позивачу послуги відповідно до вказаного договору про надання правничих послуг вартістю 10 000,00 грн, зокрема: зустріч і консультація, опрацювання матеріалів, підготовка, оформлення та подання позовної заяви до суду, підготовка та подання до суду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин другої - шостої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами; розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони; у разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник, зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 виснував, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат.

Як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, про намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач заявив у позовній заяві, де зазначив, що орієнтовна вартість послуг адвоката за надання правової допомоги у даній справі складає 15000 грн.

Факт надання адвокатом правничої допомоги у цій справі (підготовка позовної заяви) підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь позивача, залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 02.11.2026 у справі №300/3108/26 (провадження №А/857/40361/26).

Отже, у суду першої інстанції були підстави для вирішення питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються неспівмірності стягнутих витрат, колегія суддів зазначає, що відповідач у суді першої інстанції не реалізував своє право на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому суд першої інстанції врахував саме ті критерії, на які посилається апелянт: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Натомість в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на нескладність справи, не наводить жодних обставин чи доказів, які б свідчили про неспівмірність саме стягнутої суми 4000,00 грн з обсягом наданих адвокатом послуг, не наводить власного обґрунтованого розрахунку розміру витрат і не зазначає, які саме з наданих адвокатом послуг, на його думку, не були необхідними чи не надавались.

За таких обставин колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу (4000,00 грн) відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим на їх надання, а доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду, а також рішення Європейського суду з прав людини містять загальні критерії оцінки співмірності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, які суд першої інстанції застосував, а тому не свідчать про незаконність оскаржуваного додаткового рішення.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в додатковому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 300/3108/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос

Оригінал: reyestr.court.gov.ua