Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №460/7920/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7920/26 пров. № А/857/39259/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Ільчишин Н. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 460/7920/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішенням. Рівне

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїЩербаков В. В.

дата складання повного тексту рішення22.06.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 172050006451 від 28.10.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 починаючи з 16 вересня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років на умовах визначених абз. 4 п. 2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII та з врахуванням вимог до наявного страхового стажу відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, зарахувавши при цьому до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії період отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро» відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес» відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 460/7920/26 позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро», відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес», відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати із сплати судового збору у сумі 532,48 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що оскільки трудова книжка НОМЕР_1 заповнена з порушенням вимог законодавства, вона не може бути належним документом, що підтверджує трудовий стаж позивача. Чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637 Позивачем до Головного управління не було надано. Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Головного управління зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Окрім того, не зараховано період роботи згідно довідки № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023 — в документі вказане не повністю по батькові (Пет.), що не уможливлює ідентифікацію особи. Враховуючи вищезазначене, скаржник вважає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілій від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки.

Також, не погоджуючись з рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо розрахунку необхідного стажу для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В доводах апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2025 року по справі № 240/25327/24, де суд касаційної інстанції зазначив: «що позивачка як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яка станом на день звернення до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України досягла віку 54 років, мала страховий стаж понад 15 років та проживала в зоні гарантованого добровільного відселення більше 6 років має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, у зв`язку з чим відмова пенсійного органу в призначенні позивачці такої пенсії є протиправною».

Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційних скарг відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, суд вважав безпідставними висновки відповідача про неможливість зарахування періоду роботи позивача, згідно із трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , через наявні неточності в трудовій книжці та архівних довідках, оскільки певні недоліки щодо заповнення документів не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Що стосується не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю, то суд зазначив, що оскільки позивач 08.06.2004 по 05.03.2005 підлягала державному соціальному страхуванню і їй виплачувалася допомога по безробіттю до 01 січня 2010 року, то пенсійний орган допустив протиправну бездіяльність щодо не зарахування цього періоду до страхового стажу позивача.

Водночас, суд зауважив, що оскільки страховий стаж позивача на дату звернення, становив 18 років 05 місяців 17 днів, з них 12 років 0 місяців 20 днів днів зараховано пенсійним органом, відповідно до оскаржуваного рішення та 6 років 02 місяці 28 днів зараховано судом (із необхідних 25 років), правові підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та правомірно прийняв рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією паспорту громадянина України.

Копією посвідчення Серія НОМЕР_2 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджується, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

16.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.09.2024 № 172050006451 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, яке мотивоване тим, що її страховий стаж становить 12 років 00 місяців 31 день, а необхідний страховий стаж повинен становити не менше 31 рік.

За доданими документами до страхового стажу не враховано:

- трудову діяльність, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в документі відсутній запис дати заповнення книжки, що є порушення вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників;

- архівну довідку № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023 - в документів вказане не повністю по батькові (Пет.), що унеможливлює ідентифікувати особу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 30.01.2025 по справі № 460/13833/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.09.2024 № 172050006451 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро», відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес», відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 460/13833/24, яка є остаточною, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 460/13833/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 23.09.2024 № 172050006451 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перевірку заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком та поданих документів в порядку передбаченому пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

29 жовтня 2025 року до ГУПФУ в Рівненській області було подано адвокатський запит стосовно виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 460/13833/24.

У відповідь на адвокатський запит, пенсійний орган листом № 1700-0202- 8/82897 від 04.10.2025, який згідно копії конверта був ним направлений засобами поштового зв`язку 07.10.2025, повідомив про «виконання» постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та надав копію «Рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.10.2025 № 172050006451 на виконання рішення суду від 01.10.2025 по справі №460/13833/24».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.10.2025 № 172050006451 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, яке мотивоване тим, що її страховий стаж становить 12 років 02 місяців 20 днів, а необхідний страховий стаж повинен становити не менше 24 роки.

За доданими документами до страхового стажу не враховано:

- трудову діяльність, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в документі відсутній запис дати заповнення книжки, що є порушення вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників;

- архівну довідку № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023 - в документів вказане не повністю по батькові (Пет.), що унеможливлює ідентифікувати особу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями статті 26 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону, обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої перебачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.86 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

ГУ ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення № 172050006451 від 28.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку позивачу відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (12 років 02 місяці 20 днів при необхідних 24 роки).

Згідно оскаржуваного рішення, до страхового стажу не враховано:

- трудову діяльність, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в документі відсутній запис дати заповнення книжки, що є порушення вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників;

- архівну довідку № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023 - в документів вказане не повністю по батькові (Пет.), що унеможливлює ідентифікувати особу.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується, починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж обчислювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 580/4885/20.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Аналіз вказаної норми вказує, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 (надалі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отож, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві.

Так, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 слідує:

- з 01.02.1990 по 19.03.200 - позивач працювала в колгоспі "Біле озеро" різноробочою (запис № 1, № 2);

- з 20.03.2000 по 18.02.2004 - позивач працювала в СВК "Прогрес" різноробочою (запис № 3, № 4);

- з 08.06.2004 по 05.03.2005 - позивач отримувала виплати допомоги по безробіттю (а.с.37).

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 щодо періодів роботи позивача, відповідачем до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу позивача.

Наведені вище обґрунтування стосуються також архівної довідки № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023, так як у оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що у довідці не повністю зазначено по батькові позивача (Пет.), що унеможливлює ідентифікувати особу.

Колегія суддів звертає увагу, що архівна довідка № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023, видана Виконавчим комітетом Вараської міської ради, підписана відповідальною особою, на ній проставлена печатка відповідного органу. Також ця довідка містить адресу місцезнаходження установи, яка видала вказану довідку.

У вказаній довідці обумовлено, що позивач відпрацювала в КСП "Біле озеро" село Більська Воля Володимирецького району Рівненської області з 1990 по 2000 роки. Підстава: фонд № 48 колгоспу імені "Карла Маркса" с. Більська Воля Володимирецького району Рівненської області. Опис № 1-ОС, справа - 300, 818, 819,825, 833, 836, 853, 855, 858.

Водночас, колегія суддів зазначає, формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Так, у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1 відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов`язку доказування, надання відомостей, тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці та інших документах відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки чи іншої документації.

Неточність в записах в трудовій книжці чи іншій документації не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки/іншої документації.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро», відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес», відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

Таким чином, страховий стаж позивача на дату звернення, становив 18 років 05 місяців 17 днів, з них 12 років 0 місяців 20 днів зараховано пенсійним органом відповідно до оскаржуваного рішення та 6 років 02 місяці 28 днів зараховано судом.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача в частині призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зазначає наступне.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 55 Закону 796-XII та дійшов помилкових висновків стосовно відсутності в неї права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Позивач зауважила, що станом на час звернення до ГУ ПФУ в Рівненській області має понад 15 років страхового стажу, досягла віку 54 років, отже, має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, як це передбачено статтею 55 Закону № 796-XII. Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи та доводи позивача, наведені в апеляційний скарзі, зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.86 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону № 796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.93;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Як встановлено судом, рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.10.2025 № 172050006451 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу а саме 24 роки, оскільки наявний страховий стаж становить 12 років 02 місяців 20 днів.

З огляду на наведене колегія суддів звертає увагу на те, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 25.02.2020 у справі № 344/9747/17 сформувала правовий висновок згідно з яким, відповідно до статті 56 Закону № 796-XII, громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-IV.

Тобто ОСОБА_1 як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії має право на призначення пенсії за наявності стажу роботи не менше 15 років.

Вказаний висновок відповідає викладеному у постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23 та від 27.11.2025 у справі № 240/25327/24.

Тобто доводи пенсійного органу про відсутність необхідного страхованого стажу є безпідставними та необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, про що зазначено в оскаржуваному рішенні, період проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення є таким, що надає такій особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні (на 6 років), тобто у 54 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, а відтак вказане питання не є спірним у даній справі.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач має право на застосування початкової і додаткової величини зниження пенсійного віку (3 роки + 3 роки (1 рік за 2 повних роки проживання) ), оскільки станом на 1 січня 1993 року та після цього прожила у зоні гарантованого добровільного відселення необхідний проміжок часу, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ, на 6 років.

Враховуючи те, що призначення позивачу пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за умови дотримання трьох складових: вік (не менше 54 років), проживання на території гарантованого добровільного відселення (не менше 3 років станом на 01.01.1993) і страховий стаж (не менше 15 років), колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача в частині призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ з 16.09.2024 (з моменту звернення із заявою про призначення пенсії).

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення в частині відмовлених вимог допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Що стосується розподілу судового збору, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову сплатив 1064,96 грн (з яких половина задоволена судом першої інстанції) та за подання апеляційної скарги 1597,44 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2129,92 грн. (532,48+1597,44) сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 460/7920/26 в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 172050006451 від 28.10.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області призначити і виплачувати з 16.09.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 460/7920/26 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро», відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес», відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи, а також в частині стягнення судового збору у сумі 532,48 грн – залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 2129 гривень 92 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіН. В. Ільчишин

С. П. Нос