Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №500/1902/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1902/26 пров. № А/857/38961/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Боршовського Т.І.

Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 500/1902/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент розвитку інфраструктури Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішенням. Тернопіль

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїГрицюк Р.П.

дата складання повного тексту рішення22.06.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент розвитку інфраструктури Тернопільської обласної військової адміністрації, у якій позивач просила:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у врахуванні при розрахунку середньомісячного заробітку для призначення пенсії ОСОБА_1 виплачених їй сум матеріальної та грошової допомоги у листопаді, грудні 2016 року, листопаді 2017 року, премії у грудні 2016 року, січні 2017 року, надбавки за інтенсивність у лютому, березні, квітні, травні 2017 року, березні, грудні 2018 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 18.12.2025 із врахуванням при розрахунку середньомісячного заробітку для призначення пенсії виплачених ОСОБА_1 сум матеріальної та грошової допомоги у листопаді 2016 року в розмір 4860,03 грн, у грудні 2016 року в розмірі 5079,80 грн, у листопаді 2017 року в розмірі 6923,51 грн; премії у грудні 2016 року в розмірі 1500,00 грн, у січні 2017 року в розмірі 839,16 грн, надбавки за інтенсивність у лютому 2017 року у розмірі 1900,50 грн, у березні 2017 року у розмірі 932,97 грн, у квітні 2017 року у розмірі 300,09 грн, у травні 2017 року в розмірі 1140,30 грн, у березні 2018 року в розмірі 1714,29 грн, у грудні 2018 року у розмірі 1920,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 500/1902/26 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у врахуванні при розрахунку середньомісячного заробітку для призначення пенсії ОСОБА_1 виплачених їй сум матеріальної та грошової допомоги у листопаді і грудні 2016 року, премії у грудні 2016 року, січні 2017 року, надбавки за інтенсивність у лютому, березні, квітні, травні 2017 року, березні, грудні 2018 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 18.12.2025 із врахуванням при розрахунку середньомісячного заробітку для призначення пенсії виплачених ОСОБА_1 сум матеріальної та грошової допомоги у листопаді 2016 року у сумі 4860,03 грн, у грудні 2016 року у сумі 5079,80 грн, премії у грудні 2016 року в розмірі у сумі 1500,00 грн, у січні 2017 року у сумі 839,16 грн, надбавки за інтенсивність у лютому 2017 року у сумі 1900,50 грн, у березні 2017 року у сумі 932,97 грн, у квітні 2017 року у сумі 300,09 грн, у травні 2017 року у сумі 1140,30 грн, у березні 2018 року в розмірі у сумі 1714,29 грн, у грудні 2018 року у сумі 1920,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 532,48 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розрахунку середньомісячного заробітку для призначення пенсії відповідачем, після проведеної перевірки за останнім місцем роботи ОСОБА_1 не враховано суми виплаченої їй матеріальної та грошової допомоги у листопаді - грудні 2016 року, листопаді 2017 року, премії у грудні 2016 року, січні 2017 року, надбавки за інтенсивність у лютому, березні, квітні, травні 2017 року, березні, грудні 2018 року, оскільки при перевірці не надано наказів про їх нарахування. Скаржник вважає, що пенсія позивача перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлялася шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося неврученим.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приведених обставин, позивач вважається повідомленим по розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Відповідач у цій справі не заперечує розмір нарахованої позивачці заробітної плати, з якої сплачені відповідні страховані внески, і здійснив перерахунок пенсії виключено з підстав ненадання роботодавцем первинних бухгалтерських документів, що не може ставитися у провину працівнику.

Відтак, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з дати звернення - 18.12.2025 із врахуванням при розрахунку середньомісячного заробітку для призначення пенсії, виплачених ОСОБА_1 сум матеріальної та грошової допомоги у листопаді 2016 року в розмір 4860,03 грн, у грудні 2016 року в розмірі 5079,80 грн, премії у грудні 2016 року в розмірі 1500,00 грн, у січні 2017 року в розмірі 839,16 грн, надбавки за інтенсивність у лютому 2017 року у розмірі 1900,50 грн, у березні 2017 року у розмірі 932,97 грн, у квітні 2017 року у розмірі 300,09 грн, у травні 2017 року в розмірі 1140,30 грн, у березні 2018 року в розмірі 1714,29 грн, у грудні 2018 року у розмірі 1920,00 грн.

Водночас, оцінюючи довідку управління розвитку інфраструктури Тернопільської ОВА №3 від 29.01.2025 про інші складові заробітної плати, на підставі якої здійснювалося призначення пенсії ОСОБА_1 , суд зазначив, що вона не містить відомостей про нарахування позивачки будь-яких матеріальних чи грошових допомог у листопаді 2017 року, а відтак в цій частині вимог відмовив.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка з 29.01.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

18.12.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для перерахунку її пенсійної виплати.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.01.2026 №278-11011/Д-02/8-1900/26 позивачку повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку її пенсії.

Також зазначено, що за результатами розгляду пенсійної справи з`ясовано, що в середньомісячний заробіток для визначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» згідно представлених довідок та акту перевірки, враховано посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4 (довідка від 29.01.2025№ 2) у сумі 8784,00 грн, де:

- 5800,00 грн - посадовий оклад;

- 200,00 грн - надбавка за 9 ранг за останньою займаною посадою державної служби;

- 2784,00 грн - надбавка за вислугу років.

Згідно із наданою довідкою від 20.02.2025 №4 (розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 Порядку 622 за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5) та із урахуванням акта перевірки до розрахунку включені суми виплат, які підтверджені первинними документами - наказами про їх нарахування.

Оскільки, наказів про виплату матеріальної та грошової допомоги - у листопаді і грудні 2016 року, листопаді 2017 року, премії у грудні 2016 року, січні 2017 року, надбавки за інтенсивність у лютому, березні, квітні, травні 2017 року, березні, грудні 2018 року не надано, відповідно суми виплат за зазначені періоди до розрахунку середньомісячного заробітку не враховано.

З урахуванням зазначеного, сума середньомісячних сум виплат за період з 01.05.2016 по 30.04.2019 становить: 617,61 грн - надбавка за інтенсивність праці (22233,85 : 36, де 36 - кількість повних календарних місяців робот з 01.05.2016 по 30.04.2019), 453,47 грн - премія місячна (16324,83:36); 818,34 грн - інші виплати, нараховані за період, що перевищує календарний місяць: ((7346,12+9320,00+10056,13+2587,60)/36, де 2587,60 грн. - виплати за 2019 рік (7762,8/12*4, де 4 кількість місяців в розрахунковому періоді 2019 року). З урахуванням зазначеного розмір пенсійної виплати становить 6404,05 грн. (10673,42 грн. ((8784,00+617,61+453,47+818,34 )*60%). Тому відповідач зазначає, що пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.

Актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії №1900-1002-1/1943 від 06.05.2025 зазначається, що при перевірці роботодавцем не було надано: наказу про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 у листопаді 2016 року на суму 4860,03 грн, наказу про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 у грудні 2016 року на суму 5079,80 грн, наказу про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 у листопаді 2017 року на суму 6923,51 грн, наказу про надання премії місячної ОСОБА_1 у грудні 2016 року на суму 1500 грн, наказу про надання премії місячної ОСОБА_1 у січні 2017 року на суму 839,16 грн, наказу про надання надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 у лютому 2017 року на суму 1900,50 грн, наказу про надання надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 у березні 2017 року на суму 932,97 грн, наказу про надання надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 у квітні 2017 року на суму 300,09 грн, наказу про надання надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 у травні 2017 року на суму 1140,30 грн, наказу про надання надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 у грудні 2018 року на суму 1920,00 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо не перерахунку пенсії протиправними, позивач звернулася із цим позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон №3723-XII (чинний до 01.05.2016).

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10.12.2015 прийнято новий Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII). Отже положення Закону України «Про державну службу» № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Статтею 1 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частиною першою статті 5 Закону №889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною першою статті 90 Закону №889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:

- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;

- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17 та від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.

Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі Порядок №622).

Відповідно до пункту 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, згідно довідки від 29.01.2025 № 2 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), встановлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 (із змінами), схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів, який відноситься до категорії державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, мм. Києва та Севастополя, розмір посадового окладу головного спеціаліста становить - 5800,00 грн, надбавка за 9 (дев`ятий) ранг становить - 200,00 грн.

Згідно довідки від 29.01.2025 № 2 про складові заробітної плати для державного службовця, який, до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який, працював у державних органах, що, не провели класифікацію, посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) стаж державної служби ОСОБА_1 становить - 16 років. Надбавка за вислугу років (48 відсотків посадового окладу) складає - 2784,00 грн.

Довідка №3 від 29.01.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) видана ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ “Про державну службу” про надбавки, премії та інші виплати за період з 01 травня 2016 року по 14 травня 2019 року. На всі види оплати праці, включені до довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Інші виплати: грошова допомога при наданні відпустки, матеріальна допомога, індексація заробітної плати. Нараховано матеріальну допомогу - 9939,83 гривень за період з листопада 2016 року по грудень 2016 року; нараховано грошову допомогу при наданні відпустки - 17082,80 гривень за період з травня 2018 року по квітень 2019 року; нараховано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 10056,13 гривень за вересень 2018 року; нараховано індексацію заробітної плати - 150,48 гривень за грудень 2018 року. Довідка видана на підставі платіжних відомостей про нараховану та сплачену заробітну плату за 2016-2019 роки.

Так, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не враховано суми виплаченої їй матеріальної та грошової допомоги у листопаді - грудні 2016 року, листопаді 2017 року, премії у грудні 2016 року, січні 2017 року, надбавки за інтенсивність у лютому, березні, квітні, травні 2017 року, березні, грудні 2018 року, оскільки при перевірці не надано наказів про їх нарахування.

Колегія суддів зазначає, що такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки підтвердження достовірності даних довідки здійснюється, шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком пенсії, обов`язку щодо надання цих первинних документів.

Відтак, неможливість пенсійним органом провести перевірку відповідності відомостей щодо заробітної плати позивача наданим документам, не є підставою для відмови у врахуванні заробітної плати, зазначеної в довідках про заробітну плату.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач не несе відповідальності за видачу та збереження роботодавцем наказів по заробітній платі, а всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, що також підтверджується наданими Департаментом розвитку інфраструктури Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації копіями розрахунково-платіжних відомостей за 2016, 2017, 2018 роки, з яких слідує інформація про розмір нарахованої і виплаченої заробітної плати, з якої сплачено внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а відтак такі є належними доказами при розрахунку розміру пенсії позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з дати звернення - 18.12.2025 із врахуванням при розрахунку середньомісячного заробітку для призначення пенсії, виплачених ОСОБА_1 сум матеріальної та грошової допомоги у листопаді 2016 року в розмір 4860,03 грн, у грудні 2016 року в розмірі 5079,80 грн, премії у грудні 2016 року в розмірі 1500,00 грн, у січні 2017 року в розмірі 839,16 грн, надбавки за інтенсивність у лютому 2017 року у розмірі 1900,50 грн, у березні 2017 року у розмірі 932,97 грн, у квітні 2017 року у розмірі 300,09 грн, у травні 2017 року в розмірі 1140,30 грн, у березні 2018 року в розмірі 1714,29 грн, у грудні 2018 року у розмірі 1920,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 500/1902/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос