Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №380/2007/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2007/26 пров. № А/857/38124/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 380/2007/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішенням. Львів

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїЛанкевич А.З.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 380/2007/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні за Списком №1 періоду роботи з 07.06.1999 по 15.02.2000 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 25.12.2025 перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 07.06.1999 по 15.02.2000.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що позивач не звертався із заявою встановленого зразка відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у зв`язку із чим рішення про відмову у перерахунку пенсії пенсійним органом не приймалося. По суті позовних вимог зазначає, що період роботи з 07.06.1999 по 15.02.2000 не зараховано до пільгового стажу за Списком №1, оскільки право на пільгове обчислення стажу за цей період не підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці. Зазначений період зараховано до страхового стажу.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки проведення атестації робочих місць за умовами праці та її своєчасність не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що на ПРАТ «МК «Азовсталь» атестації робочих місць за умовами праці фактично проводилися, що підтверджується наказами №118 від 07.06.1994 та №46 від 16.02.2000. Між цими двома атестаціями розміщується спірний період роботи позивача (з 07.06.1999 по 15.02.2000), при цьому докорінні умови і характер виробничого процесу на посаді прибиральника гарячого металу конвертерного цеху не змінювалися. Сама посада прибиральника гарячого металу прямо передбачена Списком №1 як така, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи позивача з 07.06.1999 по 15.02.2000 та для відмови у проведенні перерахунку пенсії.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач, ОСОБА_1 , з 25.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначеної відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. Пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 за даними пенсійного органу становить 19 років 05 місяців 20 днів.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 у період з 07.06.1999 по 15.02.2000 позивач працював у ПРАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» у конвертерному цеху на посаді прибиральника гарячого металу. Вказана робота відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, віднесена до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Зайнятість позивача у спірний період на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, підтверджується пільговою довідкою ПРАТ «МК «Азовсталь» від 04.01.2023 №03.03.01-2731/к, яка видана відповідно до додатку №5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637). Достовірність вказаної довідки перевірено відповідачем, що зафіксовано в акті від 19.05.2023 №0800-1102-1/2887 про результати перевірки достовірності довідок №03.03.01-2730/к і №03.03.01-2731/к від 04.01.2023, уточнюючих особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.

За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 07.06.1999 по 15.02.2000 за позивача страхувальником ПРАТ «МК «Азовсталь» (код ЄДРПОУ 00191158) сплачувалися страхові внески, а сам період обліковано за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1, що відповідно до Довідників кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідає роботам з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.

У матеріалах справи наявні витяги з наказів роботодавця про результати атестації робочих місць за умовами праці: №118 від 07.06.1994, №46 від 16.02.2000, №315 від 28.09.2001, №300 від 18.09.2006, №351 від 21.12.2010, №271 від 25.06.2014 і №593 від 21.12.2015.

25.12.2025 позивач через представника – адвоката Дзіся А.Р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із письмовою заявою про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 07.06.1999 по 15.02.2000 у ПРАТ «МК «Азовсталь» та проведення відповідного перерахунку пенсії.

Листом від 12.01.2026 №1441-38773/А-02/8-1300/26 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на те, що право на пільгове обчислення стажу за Списком №1 за період з 07.06.1999 по 15.02.2000 не підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці; період зараховано до страхового стажу.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно вимог статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Матеріалами справи стверджується, що позивач, ОСОБА_1 , з 25.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначеної відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Предметом спору у цій справі є не зарахування відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 07.06.1999 по 15.02.2000 за Списком №1. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Пунктом 1 Порядку №383 передбачено, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.

Цей Порядок регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» ст. 13 та ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пунктів 3, 10 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 ( далі-Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 у період з 07.06.1999 по 15.02.2000 позивач працював у ПРАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» у конвертерному цеху на посаді прибиральника гарячого металу.

Колегія суддів зазначає, що трудова книжка ОСОБА_2 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить всі відомості, необхідні для зарахування вищезазначених періодів до пільгового стажу за Списком № 2, виправлень чи закреслень трудова книжка не містить, а тому підстави для додаткового підтвердження стажу позивача відповідно до Порядку № 637 відсутні.

Також, вищезазначений період роботи позивача підтверджується пільговою довідкою ПРАТ «МК «Азовсталь» від 04.01.2023 №03.03.01-2731/к, яка видана відповідно до додатку №5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Достовірність вказаної довідки перевірено відповідачем, що зафіксовано в акті від 19.05.2023 №0800-1102-1/2887 про результати перевірки достовірності довідок №03.03.01-2730/к і №03.03.01-2731/к від 04.01.2023, уточнюючих особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.

При цьому, доводи скаржника про те, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 22.02.2001 по 04.01.2021 згідно довідки від 23.07.2024 №9/75, так як у ній відсутні підписи голови, бухгалтера та начальника відділу кадрів, не зазначено цех, в якому працював заявник, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки стаж роботи позивача, як вже вище встановлено судом, підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_3 від 05.09.1990 року, яка є основними документами у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ.

За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 07.06.1999 по 15.02.2000 за позивача страхувальником ПРАТ «МК «Азовсталь» (код ЄДРПОУ 00191158) сплачувалися страхові внески, а сам період обліковано за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1, що відповідно до Довідників кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідає роботам з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.

Щодо доводу апелянта про порушення проведення атестації робочих місць колегія суддів зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, який підлягає врахуванню колегією суддів відповідно до ст.242 КАС України.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що на ПРАТ «МК «Азовсталь» атестації робочих місць за умовами праці фактично проводилися, що підтверджується наказами №118 від 07.06.1994 та №46 від 16.02.2000. Між цими двома атестаціями розміщується спірний період роботи позивача (з 07.06.1999 по 15.02.2000), при цьому докорінні умови і характер виробничого процесу на посаді прибиральника гарячого металу конвертерного цеху не змінювалися. Сама посада прибиральника гарячого металу прямо передбачена Списком №1 як така, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи позивача з 07.06.1999 по 15.02.2000 та для відмови у проведенні перерахунку пенсії.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за формою відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), а відсутність звернення не породжує правових наслідків для перерахунку пенсії, з огляду на таке.

Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27.11.2019 у справі № 748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії. На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 27.11.2019 у справі № 748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20, від 09.08.2023 у справі № 520/5045/2020.

З усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

З матеріалів справи видно, що 25.12.2025 відповідач зареєстрував звернення (заяву) позивача про перерахунок пенсії, яке було розглянуто по суті та у відповідь на яке відповідач листом від 12.01.2026 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії та зарахування спірного стажу. Отже, позивач насправді звертався за перерахунком пенсії та суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що зазначене звернення позивача є належним зверненням (за змістом) про перерахунок пенсії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 380/2007/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос