Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №807/592/17 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 807/592/17 пров. № СК-А/857/4112/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

представника відповідача Волочай О.А.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вастон» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Луцович М.М.,

час ухвалення рішення – 16:12:08,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – 18 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

01 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України в м. Києві № 0007401402 від 15.12.2016, № 00007391402 від 15.12.2016, № 0007381402 від 15.12.2016, № 0001401402 від 17.03.2017.

На обґрунтування позовних вимог зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 25.11.2016 №484/26-15-14-02-01-17/31202724 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016. Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0007401402 від 15.12.2016 та висновків відповідача про наявність підстав для застосування штрафу в розмірі 50 % (у сумі 280 673 грн 72 коп.), у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 561 347 грн. 44 коп. по взаємовідносинам з контрагентом Автобаза УСАВР України вказує, що в розділі 13 Договору поставки продукції за державні кошти № 073 від 30.11.2015 міститься застереження, що Автобаза УСАВР України не є платником ПДВ з розрахункового рахунку № 35214001003994, але відповідач не вказує на цю суттєву умову Договору, допустивши податкове правопорушення (виходячи з положень ст.109.1 ПК України). Зауважує, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0007401402 від 15.12.2016, яким накладено штраф в розмірі 50 %, у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 561347 грн. 44 коп., фактично є вимогою контролюючого органу щодо здійснення подвійного оподаткування одних і тих самих фінансово-господарських операцій. Щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.12.2016 № 0007381402, № 00007391402 та № 0001401402 від 17.03.2017 року вказує, що висновки відповідача про те, що всі первинні документи (включно з додатками до договору) з ТОВ «Вастон» складені від імені осіб, що не мають на це повноважень, ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодним доказом, щоб за своїм правовим значенням встановлювати наявність або відсутність певних подій, обставин, юридичних фактів. Наголошує, що на стадії досудового розслідування свідок, будучи особою з певним процесуальним статусом, вправі змінити свої свідчення повністю та/або частково, взагалі відмовитись від наданих раніше свідчень/показів, і визнати, що саме він керував господарською діяльністю підприємства та підписував фінансово-господарські документи. Вказує, що показання свідка ОСОБА_1 можуть також бути визнані судом недопустимими внаслідок істотного порушення прав та свобод людини та з інших передбачених законом підстав, у тому числі пов`язаних зі специфічним станом її здоров`я. Також звертає увагу суду, що актом ГУ ДФС у м. Києві незаконно не прийняті до уваги документи по більшості господарських операцій, TOB «Київагронафтотрейд» з TOB «Вастон». Зазначає, що ним правомірно сформовано дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Вастон», господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують поставку товару.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року призначено у справі № 807/592/17 судову економічну експертизу та зупинено провадження у даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року поновлено провадження в адміністративній справі № 807/592/17.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника – Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Вастон» не мали реального характеру, а первинні документи, складені на їх підтвердження, не відображали фактичного здійснення господарської діяльності та були підписані неуповноваженими особами. На підтвердження зазначених висновків суд першої інстанції врахував обставини, встановлені ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі № 760/17411/17, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України з нереабілітуючих підстав, а також її показання щодо формального набуття статусу засновника підприємства без наміру здійснювати господарську діяльність. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт укладення договорів, оформлення первинних документів та здійснення розрахунків не є достатнім підтвердженням реальності господарських операцій за відсутності доказів фактичного постачання товарів і надання послуг. При цьому, суд послався на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які передбачають необхідність документального підтвердження показників податкового обліку та відображення господарських операцій відповідно до їх фактичного економічного змісту. Крім того, суд першої інстанції визнав обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат, безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, невключення до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості, а також порушення вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Враховуючи сукупність досліджених доказів та дійшовши висновку про доведеність правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом, суд першої інстанції визнав відсутніми підстави для їх скасування та відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що аргументи відповідача зазначені в Акті від 25.11.2016, зводяться лише до показань директора ТОВ «Вастон» Присяжнюк В.М. по кримінальній справі №32016020000000042 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. Однак, Законом України від 18.09.2019 № 101-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» 205 КК України взагалі виключено. Таким чином, висновки Акту перевірки від 15.09.2017 на підставі якого було прийнято спірні ППР нівелюються внесенням вказаних вище змін до КК України, та в силу дії в часі цих змін до закону, тому Оскаржувані ППР підлягають скасуванню При цьому в рамках кримінального провадження № 32016020000000000042 господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Вастон» не досліджувались. Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не досліджував письмових доказів, зокрема, договорів, видаткових накладних, інших залучених у справу первинних документів, що доводять реальність господарських операцій описаних у позові, податкові накладні тощо. Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0007401402 від 15.12.2016 та висновків відповідача про наявність підстав для застосування штрафу в розмірі 50 % (у сумі 280 673 грн 72 коп.), у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 561 347 грн. 44 коп. по взаємовідносинам з контрагентом Автобаза УСАВР України вказує, що в розділі 13 Договору поставки продукції за державні кошти № 073 від 30.11.2015 міститься застереження, що Автобаза УСАВР України не є платником ПДВ з розрахункового рахунку № 35214001003994, але відповідач не вказує на цю суттєву умову Договору, допустивши податкове правопорушення (виходячи з положень ст.109.1 ПК України).

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що податковим повідомленнямрішенням № 0007401402 від 15.12.2016 контролюючим органом не здійснено донарахування податкових зобов`язань, а лише застосовано штрафні санкції за порушення норм податкового законодавства, у частині обов`язку реєстрації податкових накладних. Зауважує, що контролюючим органом встановлено заниження доходів позивача, що впливають на фінансовий результат до оподаткування, за 2014 рік у розмірі 9 050 000 грн, натомість даний епізод податкового правопорушення позивачем не описаний ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі. Звертає увагу на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/1228/18 в якій Верховний Суд досліджуючи протокол допиту громадянки ОСОБА_1 , вказав, що суди безпідставно відхилили його як доказ нереальності господарських операцій з ТОВ «Вастон».

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 807/592/17 повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду від 05 червня 2025 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» задоволено. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2025 року про повернення апеляційної скарги скасовано. Справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликалась на доводи в ній викладені.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 31.10.2016 №1401/26-15-14-02-01, №1402/26-15-14-02-01, №1403/26-15-14-02-01, №2872/26-15-14-03-03, №5301/26-15-14-04-06, від 09.11.2016 №5772/26-15-40-01 виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві та згідно з ст. 20, 77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, відповідно до затвердженого плану перевірки.

TOB «Київагронафтотрейд» проінформоване про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 18.10.2016 № 22411/10/26-15-14-02-01- 19 із копією наказу №6559 від 18.10.2016, яке було направлено засобами поштового зв`язку.

У період з 31.10.2016 по 18.11.2016 (терміни проведення перевірки продовжувалися з 14.11.2016 по 18.11.2016 на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 10.11.2016 №7164) Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Київагронафтотрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

Результати перевірки оформлені актом від 25.11.2016 №484/26-15-14-02-01-17/31202724.

В акті перевірки зафіксовані наступні порушення ТОВ «Київагронафтотрейд»:

1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.5.4. п.135.5 ст.135, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), п.10 П(с)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 зі змінами та доповненнями, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 із змінами та доповненнями та ст. 1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 3360634 грн; завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 941930 грн;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 п.200.2 п.200.4 ст.200, п.201.1, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено: заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті на суму - заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті на суму 2112701 грн; завищення суми від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 25394 грн;

3) п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами) в частині відсутності реєстрації податкових накладних за грудень 2015 на загальну суму 561347,44 гривень;

4) ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2.«б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), п. 1.2, п. 3.3. Наказу ДПА України від 13.01.2015 за №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», не відображено видані поворотні фінансові допомоги фізичним особам в звіті за 4 кв. 2015 та 1 кв. 2016;

5) п.п.269.1.2 п.269.1 ст.269, п.286.2 ст.286, п.287.1, п.287.3, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами. Нарахована сума земельного податку встановить 7823,18.

На підставі висновків акта перевірки від 25.11.2016 №484/26-15-14-02-01-17/31202724, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення №0007141402 від 09.12.2016; податкове повідомлення-рішення №1525140303 від 15.12.2016; податкове повідомлення-рішення №0007361402 від 15.12.2016; податкове повідомлення-рішення №0007371402 від 15.12.2016; податкове повідомлення-рішення №0007381402 від 15.12.2016; податкове повідомлення-рішення №00007391402 від 15.12.2016; податкове повідомлення-рішення №0007401402 від15.12.2016.

Позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, 06.01.2017 звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на акт документальної планової виїзної перевірки від 25.11.2016 №484/26-15-14-02-01-17/31202724 та податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0007401402, №00007391402, №0007381402, №0007361402, №0007371402.

Рішенням Державної фіскальної служби України №485116/99-99-11-01-01-25 від 10.03.2017 «Про результати розгляду скарги» скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2016 №0007371402, №0007361402 у частині донарахувань по операціях за період 2015 рік, півріччя 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь TOB «ВАСТОН», і не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, півріччя 2016 року та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2016 №0007401402, №00007391402, №0007381402 залишено без змін, а скаргу задоволено частково.

З урахуванням рішення Державної фіскальної служби України №485116/99-99-11-01-01-25 від 10.03.2017 «Про результати розгляду скарги» Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401402 від 17.03.2017.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Податковий кодекс України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, - відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції, які діяла до 01.01.2015, встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у редакції, які діяла до 01.01.2015, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в - такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь- якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138 - 140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Отже, для визначення правильності нарахування податку на прибуток, платнику податків необхідно починаючи з 01.01.2015 встановити, чи правильно було розраховано фінансовий результат до оподаткування за відповідний період та яким чином спірні операції повинні відображатись в бухгалтерському обліку платника податків. Відповідно до розд. І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, із змінами і доповненнями, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До складу активів входять зокрема і грошові кошти (грошові кошти (гроші) - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання).

Статтею 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Виходячи з вищевикладеного, якщо операції платника податків з придбання товарів, робіт(послуг) визнані контролюючим органом як такі, що містять ознаки нереальності, то, відповідно, платник податків не має права відображати такі операції як операції з придбання товарів, робіт (послуг).

В той же час, такі операції повинні відображатись згідно бухгалтерського обліку відповідно до їх сутності, фактичного змісту.

Таким чином, платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, оскільки операції з придбання та використання товарів, робіт (послуг) в діяльності платника податків фактично не здійснювались.

Водночас, якщо встановлено факт перерахування платником податків коштів за операцією з поставки товарів, робіт (послуг), яка визнана нереальною, то така оплата повинна кваліфікуватись не як оплата за товари, роботи (послуги), а як безповоротна фінансова допомога, надана іншому платнику податків. Операція з надання безповоротної фінансової допомоги - відповідає визначенню витрат, оскільки призводить до зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, а саме грошових коштів. Відтак, така операція повинна відображатись платником податків у складі витрат поточного періоду та враховуватись при розрахунку фінансового результату до оподаткування.

При цьому, статтями 138 - 140 Податкового кодексу України не передбачено окремого виду різниць, який би зобов`язував платників податку коригувати фінансовий результат до оподаткування на суму наданої безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до п.10 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент складання декларації з податку на прибуток за 2013 рік) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога – це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2016, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 01.01.2015, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.07.2015, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2016, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та - складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2016, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, проведеною перевіркою встановлено наявність взаємовідносин TOB «КАНТ» з TOB «Вастон». Сторони уклали договір від 23.07.2009 №27/09-К, відповідно до умов якого TOB «Нафто-Комерц» (попередня назва TOB «Вастон»), в особі генерального директора Одинокової Г.І., яка діє на підставі статуту (Комітент), та TOB «КАНТ», в особі директора Немом`ящого Ю.Ю., який діє на підставі статуту (Комісіонер), дійшли згоди про наступне: п.1.1. Комісіонер зобов`язується за дорученням та за рахунок Комітента укласти з третіми особами від свого імені договори поставок нафтопродуктів. Також, сторони уклали додаткові угоди: від 04.01.2010 №1, від 05.06.2012 №2, від 05.03.2014 №3.

В акті перевірки вчинено запис, що проведеною перевіркою картки рахунку 6857 «Розрахунки за договорами комісії» по контрагенту TOB «Вастон», встановлено наявність кредиторської заборгованості TOB «КАНТ» на початок періоду, в якому була здійснена перевірка, в сумі 9296143,76 гривень. Вказана заборгованість виникла внаслідок проведення TOB «Вастон» передплат, що не узгоджується з умовами договору від 23.07.2009 №27/09-К. Так, перевіркою встановлено, що останнє перерахування коштів TOB «Вастон» в адресу TOB «КАНТ» відбулось 13.04.2011. Станом на 30.04.2014 по вказаних взаємовідносинах обліковувалася кредиторська заборгованість у сумі 9 050 000 гривень.

Враховуючи, що станом на 30.04.2014 кредиторська заборгованість ТОВ «КАНТ»

перед ТОВ «Вастон» у розмірі 9 050 000 гривень є безнадійною, у зв`язку з закінченням строків позовної давності, то позивач мав включти таку заборгованість у власний дохід, однак цього позивачем зроблено не було.

Таким чином, контролюючим органом встановлено заниження доходів позивача, що впливають на фінансовий результат до оподаткування, за 2014 рік у розмірі 9 050 000 гривень

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний епізод податкового правопорушення позивачем не описаний ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі.

Таким чином, перевіркою встановлено, що у порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 cт. 135 Податкового кодексу України TOB «КАНТ» занижено показники рядку 03 ІД «Інші доходи» за 2014 рік на загальну суму 9 050 000 грн. Зазначене порушення не вплинуло на визначення податкового кредиту з ПДВ.

Перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, встановлено їх завищення на загальну суму 1 750 635 грн., у т.ч.: за 2013 рік у сумі 5942 грн., за 2014 рік у сумі 1 744 693 гривень.

Проведеною перевіркою встановлено, що TOB «Нафто-Комерц» (попередня назва TOB «Вастон»), в особі генерального директора Одинокової Г.І., яка діє на підставі статуту (Продавець), та TOB «КАНТ», в особі директора Немом`ящого Ю.Ю., який діє на підставі статуту (Покупець), укладено договір від 01.07.2010 №01/07-11, відповідно до якого сторони дійшли згоди про наступне:

п.1.1. Продавець зобов`язується передати у встановлений строк нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити їх;

п.1.2. Найменування нафтопродуктів, їх асортимент, кількість та вартість визначається у рахунках-фактурах або додаткових угодах;

п.4. Продавець зобов`язується передати Покупцю супровідні документи та сертифікат відповідності нафтопродуктів;

п.2. Передача нафтопродуктів здійснюється на умовах 100 % попередньої передоплати;

п.6.1. Покупець набуває право власності на нафтопродукти з моменту їх відвантаження зі складу за умови наявності ТТН, видаткової накладної (акту приймання-передачі нафтопродуктів);

п.6.3 Поставка товарів здійснюється на умовах EXW;

п.7.1 Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2011. Якщо жодна із сторін не виявить бажання припинити дію договору - він вважається продовженим безстроково;

п.7.4 Зміни у цей договір набирають чинності з моменту оформлення сторонами відповідної додаткової угоди.

Сторонами укладено наступні додаткові угоди до даного договору: №1 від 05.07.2011 (зміна реквізитів т.в.о. генерального директора TOB «Нафто-Комерц» - Караванова Клавдія Іванівна, Директор TOB «КАНТ» - Друзь Ю.В.); №2 від 05.06.2012 (зміна реквізитів т.в.о. генерального директора TOB «Нафто-Комерц» - Присяжнюк В.М.); №3 від 05.03.2014 (зміна реквізитів TOB «Нафто-Комерц» - TOB «Вастон»); №4 від 16.09.2014 (зміна реквізитів - адреси сторін); №5 від 13.02.2015 (зміна реквізитів - адреси сторін); №6 від 11.03.2015 (зміна реквізитів - адреси сторін); №7 від 27.07.2015 (зміна реквізитів - адреси сторін); №8 від 19.11.2015 (зміна реквізитів адреси сторін); №9 від 19.12.2015 (зміна реквізитів - скорочення TOB «КАНТ»); №10 від 02.03.2016 (зміна реквізитів - генеральний директор TOB «КАНТ» - Погребний Д.І.); №11 від 11.04.2016 (зміна реквізитів - адреси сторін).

На підставі вищевказаного договору TOB «Нафто-Комерц» (попередня назва TOB «Вастон») виписано видаткові та податкові накладні, детальний перелік яких наведено в акті перевірки.

В акті перевірки вчинено запис, що вказані первинні документи, підписували наступні особи: в.о. головного бухгалтера JI.M. Молибог; бухгалтер Боріковська О.В.; менеджер зі збуту І.І. Коваленко; фінансовий директор ОСОБА_2 ; бухгалтер ОСОБА_3 ; в.о. головного бухгалтера Левчук Н.І.; в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4 .

Перевіркою встановлено, що розрахунок за отриманий товар TOB «КАНТ» здійснено на поточні рахунки TOB «Вастон».

Крім того, в акті перевірки вчинено запис, що відповідно до договору від 19.05.2014 №19/05- 10/1, TOB «Вастон» надано послуги відповідального зберігання нафтопродуктів та оформлено наступні акти виконаних робіт: від 31.08.2014 №ОУ-0000024 на суму 117,40 грн., крім того ПДВ 19,57 грн., від 31.07.2014 №ОУ-0000020 на суму 277,72 грн., крім того ПДВ - 55,54 гривень.

Також, сторони уклали договір від 15.02.2016 №15/02-1, відповідно до умов якого TOB «Вастон», в особі в.о. генерального директора Погребного Д.І., який діє на підставі наказу №27 від 29.12.2015 (Продавець), та TOB «КАНТ», в особі директора Друзя Ю.В., який діє на підставі статуту (Покупець) дійшли згоди про наступне: Продавець зобов`язується передати у встановлений строк нафтопродукти (талони та смарт-карти на відпуск пального) у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити їх. Товар вважається поставленим відповідно до видаткової накладної або акту прийому-передачі товару. Оплата здійснюється на умовах передоплати та відтермінування платежу.

На підставі зазначеного договору, TOB «Вастон» виписано видаткові та податкові накладні, детальний перелік яких наведено в акті перевірки. Розрахунок за отриманий товар TOB «КАНТ» здійснено на поточні рахунки TOB «Вастон».

У період з січня 2015 року по червень 2016 року між TOB «Вастон» та TOB «КАНТ» підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг по відповідальному зберіганню нафтопродуктів), детальний перелік яких наведено в акті перевірки. Розрахунок за отримані послуги TOB «КАНТ» здійснено на поточні рахунки TOB «Вастон».

В акті перевірки вчинено запис, що від ОУ ГУ ДФС у м. Києві отримано інформацію, щодо відпрацювання TOB «Вастон» у рамках кримінального провадження №32016020000000042 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу допиту громадянки ОСОБА_1 , остання повідомила, що у 2012 році, на прохання своєї знайомої ОСОБА_5 , за грошову винагороду зареєструвала підприємство TOB «Нафто-Комерц» (TOB «Вастон») без мети ведення господарської діяльності. Фактично, на посаді директора TOB «Нафто-Комерц» (TOB «Вастон») не працювала, рахунки у банку не відкривала, статутний капітал не формувала та нікого на це не уповноважувала. Будь-яких документів, що мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, не підписувала. Податкові, видаткові накладні, ТТН, інші документи по взаємовідносинам із контрагентами не складала та нікого на це не уповноважувала. Працівників не наймала, довіреностей на ведення господарської діяльності TOB «Вастон» не виписувала.

Згідно з даними підсистеми «Реєстрація підприємств» АІС «Податковий блок», перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді директора TOB «Нафто-Комерц» (TOB «Вастон») у період з 04.01.2013 по 28.03.2016.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що всі вищевикладені первинні документи (включно з додатками до договору) складені від імені осіб, що не мають на це повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі № 760/17411/17 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016020000000042 від 12.04.2016 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України - закрито.

Зі змісту вказаної ухвали слідує, що в 2012 році ОСОБА_1 здійснювала ремонтні роботи у офісному приміщені м. Києва, де познайомилась з іншою особою (далі Особа 1). Дана особа у березні 2014 року запропонувала ОСОБА_1 за грошову винагороду (800 грн.) передати їх частку у статутному капіталі ТОВ «Вастон». Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства пов`язану з оптовою та роздрібною торгівлею паливом, технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів за замовленням населення, діяльністю автомобільного вантажного транспорту, роздрібною торгівлею авто товарами, зазначену у статутних документах ТОВ «Вастон», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як власника вказаного підприємства, ОСОБА_1 погодилась на таку пропозицію. Крім того, ОСОБА_1 домовилась про те, що у подальшому ОСОБА_1 відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») не буде мати та буде використовуватися іншими особами.

З метою реалізації умислу на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_1 у березні 2014 року підписала Протокол № 6 Загальних зборів учасників ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») на перехід частки учасника у статутному капіталі ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц»).

05.03.2014, перебуваючи на території Солом`янського району у місті Києві, в денний час доби, Особа 1, попередньо домовившись з ОСОБА_1 , прибули до офісу ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц»), який знаходився на 3-му поверсі 10-ти поверхового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Івана Лепсе, 4, де ОСОБА_1 підписала Протокол № 6 Загальних зборів учасників ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц»), в якому зазначалось про вихід Особи 1 зі складу учасників ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») та передачу частки у розмірі 22 781 грн 25 копійок, що становить 81% статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_1 .

Достовірно усвідомлюючи, що придбання підприємства буде використовуватись для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 засвідчила своїм підписом Протокол № 6 Загальних зборів учасників ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») незаконно набувши статус його власника та засновника.

04.03.2014 генеральний директор ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») ОСОБА_1 виписала довіреність № 100/1 на іншу особу (далі Особа 2), яку уповноважила представляти інтереси Товариства в органах Державної реєстраційної служби, районних в м. Києві державних адміністраціях, органах статистики, органах Міністерства доходів і зборів України та інших державних органах і установах з питань внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі та державної реєстрації змін до установчих документів Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, при цьому усвідомлюючи, що фактично не буде здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Вастон», як власник та керівник підприємства, та надасть змогу іншим невстановленим особам використовуючи реквізити підприємства документально оформлювати неіснуючі операції пов`язані з наданням послуг, робіт, поставкою товарів, які фактично не мали місце, а будуть відображатись лише документально з метою незаконного формування валових витрат та завищення податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам та сприянню їм в подальшому ухиленні від сплати податків.

В подальшому, 05.03.2014, Особа 2, на підставі довіреності Присяжнюк В.М. від 04.03.2014 перебуваючи в м. Києві за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 41, в денний час доби, здійснила державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») у Солом`янській районній в місті Києві Державній адміністрації за № 10731050014000989, шляхом подання необхідних реєстраційних документів на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи скріплених підписом ОСОБА_1 , як співзасновника ТОВ «Вастон» (колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц»).

Придбання ОСОБА_1 частки суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ «Вастон» (код ЄДРПОУ 25392930, колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») надало можливість здійснювати невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактором перереєстрації «Вастон» (код ЄДРПОУ 25392930, колишня назва ТОВ «Нафто-Комерц») здійснювати та відображати в податковій звітності від імені ОСОБА_1 та подавали протягом 2014 - 2016 років до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку № 5 до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами: ТОВ «Ю.С.А.» (код 25392923), ТОВ «Київагронафтотрейд» (код 31202724), ДП «Чайка» (код 31245250), та інші, що підтверджує факт використання ТОВ «Вастон» для прикриття їх незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків.

ОСОБА_1 в суді свою вину в правопорушенні, в якому її підозрюють, визнала.

За висновком суду, органами досудового розслідування правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Обставина щодо набрання законної сили ухвалою суду, якою директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 14.12.2020 у праві №826/10879/18.

Відповідач послався на фіктивність контрагента позивача як суб`єкта господарювання і свої доводи підтверджував тим, що ОСОБА_1 як директор TOB «Вастон» зареєструвала товариство за грошову винагороду, проте заперечує свою участь у створенні та фінансово-господарській діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних податкових та бухгалтерських документів.

У постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 № 826/11081/14 міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає, що відповідачем у акті перевірки правомірно встановлено, що первинні документи між позивачем та ТОВ «Вастон» складені від імені осіб, які не мають на це повноважень.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності підставою для висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Вастон» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарським договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 205 КК України встановлювала відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям.

За встановлених в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі № 760/17411/17 обставин слідує, що підприємство-контрагент позивача - ТОВ «Вастон» з 05.03.2014 було зареєстровано на підставну особу – ОСОБА_1 , яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства.

У даному випадку вказана особа була формальним (номінальним) засновником та директором ТОВ «Вастон», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а від імені контрагента позивача - ТОВ «Вастон» невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.09.2015 у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов`язки директорів, здійснювати господарську діяльність, утворює підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування даних бухгалтерського та податкового обліку платника податку.

Згідно з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі 2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі 816/2134/16.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, зважаючи на сумнівність ведення господарської діяльності ТОВ «Вастон» як такої, враховуючи правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод.

Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00007391402 від 15.12.2016 року, №0007381402 від 15.12.2016 року, № 0001401402 від 17.03.2017 року є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2016 №0007401402, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних за грудень 2015 на загальну суму 561347,44 гривень.

Як свідчать обставини справи, відповідно до укладеного договору між TOB «КАНТ» та АВТОБАЗА УС A BP УКРАЇНИ №0226 від 17.12.2015 ТОВ «КАНТ» передає у власність АВТОБАЗА УС A BP УКРАЇНИ талони на заправку паливом, а останній зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах визначених у договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно додатку 5 до декларації з ПДВ за грудень 2015 від 20.01.2016 №9273911643 TOB «КАНТ» задекларовано податкових зобов`язань по контрагенту АВТОБАЗА УС A BP УКРАЇНИ (і.п.н. контрагента - 59071226558) на суму 561430,77 гривень (рядок 7 додатка).

Проте, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі — ЄРПН) TOB «КАНТ» зареєстровано в грудні 2015 лише одну податкову накладну по контрагенту АВТОБАЗА УС А BP УКРАЇНИ, а саме ПН № 288 від 25.12.2015 на суму ПДВ - 83,33 грн.

Слід зазначити, що АВТОБАЗА УС A BP УКРАЇНИ (код ЄДРПУ 05907124), в період взаємовідносин з ТОВ «КАНТ», було зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва №37713220 від 08.02.2006, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 59071226558.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПКУ ГУ ДФС у м. Києві винесено ППР від 15.12.2016 №0007401402, щодо застосування штрафу у розмірі 280 673 грн. (561 347,44 грн. х 50%) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Кодексу, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п. 120-1.2 ст.120-1 відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які . звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що « в розділі 13 Договору міститься застереження, що АВТОБАЗА УС А ВР УКРАЇНИ не є платником ПДВ з розрахункового рахунку №35214001003994, але чомусь Контролюючий орган не вказує на цю суттєву умову Договору; при цьому факт належного та повного відображення ТОВ «КАНТ» усіх податкових зобов`язань, що виникають з операцій реалізації товару контрагенту АВТОБАЗА УС А ВР УКРАЇНИ у податковій звітності підприємства за відповідний період, не оспорюється / визнається навіть Відповідачем, про що вказано безпосередньо у Акті…».

Разом з тим такі твердження позивача не відповідають суті встановленого епізоду податкового правопорушення. Так, контролюючим органом застосовано виключно штрафні санкції за відсутність реєстрації позивачем податкових накладених, на суму податкових зобов`язань, яка самостійно визначена позивачем.

Таким чином, контролюючим органом не здійснено донарахування податкових зобов`язань щодо даного епізоду податкових правопорушень, а лише застосовано штрафні санкції за порушення норм податкового законодавства, у частині обов`язку реєстрації податкових накладних.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки викладені в акті перевірки від 25.11.2016 №484/26-15-14-02-01-17/31202724 та податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0007381402, №00007391402, №0007401402 та від 17.03.2017 №0001401402 відповідають чинному законодавству та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 807/592/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.