Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №260/617/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/617/26 пров. № А/857/28256/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року (суддя – Маєцька Н.Д., м. Ужгород) у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2026 року звернувся в суд з позовом до Служби зовнішньої розвідки України, в якому просив:

визнати протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 р. № 704 (в редакції станом на 17.07.2021 р.) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026 року;

зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 р. № 704 (в редакції станом на 17.07.2021 р.) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року у сумі 3328 грн., на відповідний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до Служби зовнішньої розвідки України із заявою про видачу довідки станом на 01.01.2026 року. Однак, відповідач листом від 29.01.2026 року відмовив у видачі зазначеної довідки, мотивуючи тим, що в Служби зовнішньої розвідки України відсутні підстави для підготовки таких довідок, оскільки від пенсійного органу не надійшли списки, осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2026 року, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на момент розгляду цієї справи в суді, Кабінет Міністрів України не вносив жодних змін до пункту 4 Постанови КМУ №704 та розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб продовжують розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1.12,13 і 14. Також, апелянт зазначає, що оскільки станом на 01.01.2026 зміни в грошовому забезпеченні діючих військовослужбовців не відбулося, і обрахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям продовжує встановлюватися виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1.12,13 і 14, то відсутні підстави для видачі відповідачем нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 за посадою, яку він займав на день звільнення з військової служби чи аналогічною посадою прирівняною до неї.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років.

06 січня 2026 року позивач звернувся до Служби зовнішньої розвідки України із заявою, в якій просив виготовити та надіслати до ГУ ПФ України в Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 року, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу (з урахуванням коефіцієнта 1,8 його збільшення для військовослужбовців кадрового складу розвідувальних органів), окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 р., на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704, a також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026 року.

Відповідач листом від 29 січня 2026 року № 17/2/3/273 повідомив, що підстави для підготовки та надання до органів Пенсійного фонду України запитуваних довідок про розмір грошового забезпечення відсутні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2026 року через зростання прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року згідно із Законом № 4695-IX та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку їх пенсії, визначеного станом на 01.01.2026, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII та право на перерахунок пенсії на її підставі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом № 2262-ХІІ.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначений «Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Станом на час прийняття Постанови № 704 пунктами 2 та 4 було визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

З 24.02.2018 набула чинності Постанова № 103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 Уряд змінив розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» запровадив використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови № 704.

Усталений підхід касаційного суду до правозастосування (починаючи з постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19) полягав у тому, що у випадку визнання в судовому порядку протиправними та нечинними змін, внесених до нормативно-правового акту, з дня набрання законної сили рішенням суду відновлює дію редакція нормативно-правового акта, яка діяла до зазначених змін.

Так, виходячи з численних постанов Верховного Суду, з 29.01.2020 (з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18) пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 62 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX, що набрав чинності 20.09.2023:

- у разі скасування нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента дія нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента, що діяв до прийняття (видання) скасованого нормативно-правового акта, автоматично не відновлюється;

- суб`єкт правотворчої діяльності, нормативно-правовий акт якого скасовано повністю чи в окремій частині, зобов`язаний в межах своєї компетенції прийняти (видати) нормативно-правовий акт, яким врегулювати суспільні відносини, що виникли під час дії скасованого нормативно-правового акта.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481, яка набрала чинності 20.05.2023. Відповідно до пункту 1 Постанови № 481, Уряд України постановив скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Також, Постановою № 481 змінено пункт 4 Постанови № 704, у зв`язку з чим з дати набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) вказана норма права має таку редакцію: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, було частково задоволено позовні вимоги, а саме - визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Водночас постановою від 16.07.2026 Верховного Суду ці рішення у справі № 320/29450/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні описаних вище позовних вимог було відмовлено.

Доводи апелянта зводяться до того, що зміна з 01 січня відповідного календарного року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний рік, не є підставою для видачі особам, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-XII довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про посадовий оклад та оклад за військовим званням, оскільки Уряд після 01.03.2018 не приймав рішення про збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб, а також не відбулося фактичне збільшення розміру грошового забезпечення.

Для вирішення цього спору слід визначити, яка редакція пункту 4 Постанови №704 у її взаємозв`язку із статтями 43, 63 Закону №2262-XII та Порядком №45 підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України було задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 було скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та скасування пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо встановлення базового розміру (1762,00 грн) для розрахунку грошового забезпечення (посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями) військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу замість прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року - відмовлено.

Касаційний суд, серед іншого, виснував таке:

- зміст пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ (на який посилаються суди попередніх інстанцій у цій справі) не дозволяє виявити норму, на відповідність якій можна здійснити перевірку положень Постанови № 704 (зокрема, пункту 4). У жодних з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що, відповідно, не дозволяє суду констатувати, що вносячи зміни до Постанови № 704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноважень, установлених статтею 20 Закону №794-VII.

- питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень КМУ. Тобто, саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом № 2011-ХІІ. Під «складовими грошового забезпечення» слід розуміти посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення.

- за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою №704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Як наслідок, Верховний Суд:

- визнав помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону № 1774-VІІІ);

- не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки саме Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом № 2011-XII. Указане, у свою чергу, виключає й необхідність зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії (скасувати чинний нормативно-правовий акт органу держаної влади).

Відтак, апеляційний суд констатує, що пункт 4 Постанови №704 є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн. підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Враховуючи положення частини четвертої та п`ятої статті 62 Закону України «Про правотворчу діяльність» підстав вважати, що станом на 01.01.2026 автоматично відновилася дія попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, також немає.

З огляду на це посилання суду першої інстанції на те, що після визнання нечинним пункту 6 Постанови №103 підлягає застосуванню первісна редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала використання прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, не може бути покладено в основу висновку про наявність у позивача підстав для отримання спірної довідки.

Таке тлумачення суперечить подальшому нормативному регулюванню (внесення Постановою №481 змін до пункту 4 постанови №704, якими визначено конкретну розрахункову величину у розмірі 1762 грн.), а також висновку Верховного Суду у постанові по справі № 320/29450/24 від 16.07.2026, якою не встановлено правових підстав для скасування зазначених змін.

Отже, збільшення з 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб не призводить до зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб та не створює правових підстав для складання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2026 як розрахункової величини.

Апеляційний суд резюмує, що оскільки чинна редакція пункту 4 Постанови № 704 після внесення 20.05.2023 змін Постановою №481 передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704, то відсутні підстави для видачі позивачу нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За такого правового урегулювання та встановлених обставин справи, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, відтак апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №260/617/26– скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало