Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №260/9745/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/9745/25 пров. № А/857/25906/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року (суддя – Скраль Т.В., м. Ужгород) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у листопаді 2025 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: зупинити виконання пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21.10.2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування», в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн.; визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21.10.2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування», в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн.; зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ), ідентифікаційний код - НОМЕР_5 , безпідставно стягнуті грошові кошти під час виконання наказу від 21.10.2025 року №8873-АГ «Про результати службового розслідування» повернути ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 згідно із усним наказом першого заступника начальника прикордонного загону начальника штабу, опрацьовував рапорти на підставі бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовослужбовці: підполковника ОСОБА_2 та підполковника ОСОБА_3 , що перебували у відрядженнях РТЦК в місцевостях, які віднесені до території, проведення бойових дій. Виконання вказаних рапортів не входили до кола службових обов`язків начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу, на якій проходив службу на той час ОСОБА_1 .. Отже, слід прийти до висновку, що написання рапортів на підставі бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, на військовослужбовців, що перебувають у відрядженнях не входили до службових обов`язків ОСОБА_1 і підпадають під ознаки викладені у пункту 5 частини 1 до ст. 9 Закону № 160-ІХ, що виключають матеріальну відповідальність. Службове розслідування проведено за порушенням Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду, завдану державі" та Порядку проведення службового розслідування в державні прикордонній службі України, затвердженого Наказом МВС України № 815 від 08.11.2021 року.

08.12.2025 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити виконання пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21.10.2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

09.12.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Сідака Павла Петровича до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що військовослужбовці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , включені до сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Виходячи з цього, відряджені військовослужбовці виконували військовий обов`язок у військовій частині, яка діяла в межах ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також отримали відповідні повноваження та доступ до ресурсів для виконання завдань у зоні воєнних (бойових) дій та виконували обов`язки пов`язані з обороною, іншими військовими операціями (забезпечення підрозділу особовим складом), що проводилися підрозділом в якому проходили службу. Вказує, що відряджені військовослужбовці приймали участь у проведені стабілізаційних та оборонних заходів спільно з представниками ТЦК та СП та поліції, з вивчення мобілізаційних ресурсів в районах можливих бойових дій, в місцях дислокації ТЦК та СП, з метою підтримання бойової готовності прикордонного загону шляхом доукомплектування особовим складом. Вказує, що відповідно по пункту 4 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02. 2022 №168 доукомплектування особовим складом відноситься до усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Також покликається на недоліки проведення службового розслідування, зокрема вказує, що ОСОБА_1 не було запропоновано надати пояснення та відповідно пояснення не відбиралися, що є порушенням пункту 2 розділу V Наказу №815.

Вказує, що в суді першої інстанції звертав увагу на порушення термінів призначення службового розслідування, а саме спеціальної норми права про призначення службового розслідування в триденний термін після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди, але судом зазначеному факту не надано оцінки у рішенні.

Вважає, що службовим розслідуванням не встановлено, якою саме протиправною поведінкою ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним службових обов`язків спричинена матеріальна шкода і причинного зв`язку між його діями і завданою шкодою.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 відповідно до довідки від 30 грудня 2025 року №08/7722/25-Вн з 21 грудня 2017 року по 01 серпня 2019 року проходив службу у військовій частина НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 прикордонний загін з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України, з 12 березня 2022 року по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).

Підставою для проведення службового розслідування є результати внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_6

Помічником начальника регіонального управління - начальник внутрішнього аудиту сформовано рекомендації за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_6 за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року.

20 серпня 2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 6385-АГ «Про призначення службового розслідування» наказано призначити службове розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн.

Службове розслідування продовжувалося згідно наказу №7677-АГ від 19.09.2025 року та згідно наказу №7976-АГ від 25.09.2025 року. Отже, в період з 20.08.2025 року по 20.10.2025 року проведено службове розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445, 62 грн.

20 жовтня 2025 року затверджено висновок службового розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн., в якому комісія встановила, що протиправна поведінка начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу підполковника ОСОБА_4 виразилась у його недбалому ставленні до виконання своїх службових обов`язків та військової дисципліни, у порушенні ним вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, статей 9 та 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 3 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла станом на 02.02.2024), абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2, пунктів 4 та 8 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, пунктів 1 та 2 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, шляхом не здійснення ним належного контролю за перебуванням підпорядкованих військовослужбовців у постійному місці несення служби чи поза ним, у тому числі у службових відрядженнях, не здійснення належного обліку таких військовослужбовців, та включення їх до рапортів про безпосередню участь у заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не дивлячись на те, що вони насправді відповідні заходи та завдання з дотриманням усіх обов`язкових умов, визначених пунктами 2 та 4 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, під час знаходження у службових відрядженнях не здійснювали, у районах ведення воєнних (бойових) дій не перебували, шляхом подальшої подачі ним цих рапортів до штабу загону для врахування під час підготовки проектів наказів про виплату винагород, передбачених пунктом 2 вказаних Особливостей, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, що призвело у наступному до нарахування та неправомірної виплати підполковнику ОСОБА_5 та підполковнику ОСОБА_6 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, на загальну суму 166871, 06 грн, що з урахуванням компенсованого податку у розмірі 18% та нарахованого ЄСВ у розмірі 22% становить 233619, 64 гривень, що у свою чергу спричинило настання матеріальної шкоду у вказаному розмірі.

На підставі матеріалів службового розслідування комісія пропонувала притягнути до повної матеріальної відповідальності у відповідності до 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_4 в сумі 233619, 64 грн, шляхом стягнення сум завданої шкоди з його місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 12-74).

21 жовтня 2025 року пунктом 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_4 в сумі 233 619, 64 грн, шляхом стягнення 20% від суми місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 10-11).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на підставі рапортів начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу НОМЕР_3 прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 підполковнику ОСОБА_6 та підполковнику ОСОБА_5 нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, в розмірі 166871, 06 грн, що з врахуванням компенсованого податку в розмірі 18% та нарахованого ЄСВ в розмірі 22% становить 233619, 64 грн.

Враховуючи, що рапорти від 02 квітня 2024 року №04.3/17660/24-Вн, від 01 травня 2024 року №04.3/22681/24-Вн, від 01 червня 2024 року №04.3/27631/24-Вн, від 03 липня 2024 року №04.3/32694/24 Вн, від 02 серпня 2024 року №04.3/38378/24-Вн про виплату додаткової винагороди, передбаченою Постановою 168 відпрацьовував позивач щодо підполковника ОСОБА_2 та полковника ОСОБА_7 , відповідно обов`язок щодо достовірності поданих даних яка міститься в цих рапортах покладається на позивача, а відтак відсутні підстави для скасування пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21 жовтня 2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх підставними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Статтею 9 Статуту передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно з статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду завдану державі" ( далі Закон № 160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Згідно ст. 3 ч.2 цього Закону, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Строки притягнення до матеріальної відповідальності, що визначено ст. 4 цього Закону, де особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Крім того, ст. 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду завдану державі" передбачає повну та підвищену матеріальна відповідальність, де: 1) особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Стаття 9 Закону регулює обставини, що виключають матеріальну відповідальність. Зокрема ч.1 - завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Згідно ч.3 цієї норми, обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов`язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначено Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2021 № 815 (далі - Порядок № 815).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 815 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам (далі - шкода), проводиться з дотриманням Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та цього Порядку.

Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку № 815 підставою для призначення службового розслідування є: наявність інформації про невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків; наявність інформації про порушення військової дисципліни або громадського порядку, вимог законодавства, наказів начальників (командирів), розпорядчих документів або виявлення ознак таких порушень; виявлення фактів завдання шкоди; припис Національного агентства з питань запобігання корупції або подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань; неправомірне застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки.

Пунктом 7 розділу І Порядку № 815 обумовлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який учинив правопорушення; порушення вимог законодавства, організаційно-розпорядчих актів Адміністрації Держприкордонслужби, посадових інструкцій, які було допущено військовослужбовцем; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків; наявність шкоди та її розмір.

Службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 815).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 815 начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов`язаний призначити службове розслідування: не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення; протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.

Розділом VІ Порядку № 815 визначено порядок оформлення результатів службового розслідування.

Зокрема, відповідно до пунктів 1 та 2 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування.

У висновку службового розслідування зазначаються: посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування; установлені під час службового розслідування обставини, за яких військовослужбовцем (військовослужбовцями) учинено правопорушення, які стали підставою для призначення службового розслідування; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), персональні дані (дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді, наявність або відсутність у неї незнятих дисциплінарних стягнень), характеристика особи, яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; завдана шкода та її розмір; наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що її пом`якшують чи обтяжують, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого; відомості про залучення фахівців та дані про них (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), посада), надані ними висновки; відомості, що підтверджують чи спростовують інформацію, яка стала підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо застосування до військовослужбовця (військовослужбовців) дисциплінарного стягнення, притягнення до матеріальної відповідальності, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень (за наявності), обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, а також відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів та про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

До висновку службового розслідування додаються пояснення, акти, довідки, характеристики, копії службових карток та інші матеріали, що стосуються службового розслідування.

Згідно з пунктом 1 розділу VІІ Порядку № 815 за результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) органу Держприкордонслужби затверджує висновок службового розслідування та приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо кожної особи правопорушника у висновку за результатами службового розслідування, а в разі накладення дисциплінарного стягнення старшим начальником (командиром) - у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункт 2 розділу VІІ Порядку № 815).

Приписами абзацу 3 пункту 3 розділу VІІ Порядку №815 визначено, що у разі доведення вини військовослужбовця в завданні шкоди державі начальник (командир) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, а якщо шкода завдана кількома військовослужбовцями,- суми, що підлягає стягненню окремо з кожного військовослужбовця, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Згідно з матеріалами справи, 20 серпня 2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 6385-АГ «Про призначення службового розслідування» наказано призначити службове розслiдування за фактом можливих незаконних видаткiв в сумi 379 445,62 грн.

Службове розслідування продовжувалося згідно наказу №7677-АГ від 19.09.2025 року та згідно наказу №7976-АГ від 25.09.2025 року. Отже, в період з 20.08.2025 року по 20.10.2025 року проведено службове розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445, 62 грн.

20 жовтня 2025 року затверджено висновок №24/1639/25-Вн службового розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн., в якому комісія встановила, що протиправна поведінка начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу підполковника ОСОБА_4 виразилась у його недбалому ставленні до виконання своїх службових обов`язків та військової дисципліни, у порушенні ним вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, статей 9 та 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 3 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла станом на 02.02.2024), абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2, пунктів 4 та 8 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, пунктів 1 та 2 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, шляхом не здійснення ним належного контролю за перебуванням підпорядкованих військовослужбовців у постійному місці несення служби чи поза ним, у тому числі у службових відрядженнях, не здійснення належного обліку таких військовослужбовців, та включення їх до рапортів про безпосередню участь у заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не дивлячись на те, що вони насправді відповідні заходи та завдання з дотриманням усіх обов`язкових умов, визначених пунктами 2 та 4 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, під час знаходження у службових відрядженнях не здійснювали, у районах ведення воєнних (бойових) дій не перебували, шляхом подальшої подачі ним цих рапортів до штабу загону для врахування під час підготовки проектів наказів про виплату винагород, передбачених пунктом 2 вказаних Особливостей, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, що призвело у наступному до нарахування та неправомірної виплати підполковнику ОСОБА_5 та підполковнику ОСОБА_6 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, на загальну суму 166871, 06 грн, що з урахуванням компенсованого податку у розмірі 18% та нарахованого ЄСВ у розмірі 22% становить 233619, 64 гривень, що у свою чергу спричинило настання матеріальної шкоду у вказаному розмірі, ( а.с.39, т.1)

На підставі матеріалів службового розслідування комісія пропонувала притягнути до повної матеріальної відповідальності у відповідності до 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_4 в сумі 233619, 64 грн, шляхом стягнення сум завданої шкоди з його місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 12-74).

21 жовтня 2025 року пунктом 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_4 в сумі 233 619, 64 грн, шляхом стягнення 20% від суми місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 10-11).

Стосовно підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, суд зазначає наступне.

Починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався на підставі відповідних Указів Президента України до теперішнього часу.

Безпосередній порядок виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди на період дії воєнного стану (особливого періоду), умови виплати такої винагороди та її розміри встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168 у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Так, згідно з абзацом 3 пункту 1-1 Постанови № 168 на період воєнного стану військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 1-2 цієї постанови передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

При цьому, відповідно до пункту 4 вказаних Особливостей, до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:

1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

з організації та ведення військового спостереження за тимчасово окупованою територією України, територією держави-агресора, Республіки Білорусь, Придністровського регіону Республіки Молдова, акваторіями Чорного та Азовського морів прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (у районах виконання ними завдань);

з польотів, пов`язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;

з вогневого ураження противника або вирішення інших бойових (спеціальних) завдань (цілевказання, ведення повітряної розвідки, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби) зовнішніми екіпажами безпілотних авіаційних комплексів у складі підрозділу (засобу) експлуатації безпілотних авіаційних комплексів, управління якими здійснюється з пунктів дистанційного пілотування (станцій наземного керування) безпілотними літальними апаратами, що знаходяться поза межами областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;

з наземної охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об`єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу) у складі добового наряду, що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій на українсько-російській, українсько-білоруській ділянках державного кордону, українсько-молдовській ділянці державного кордону, яка межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, узбережжі Чорного моря в межах ділянки (зони) відповідальності органу Держприкордонслужби та областях, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі забезпечення їх проведення у складі оперативно-розшукових підрозділів, підрозділів забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки;

з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;

з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);

з лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та надання їм екстреної та (або) спеціалізованої медичної допомоги в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;

з управління угрупованнями військ (сил), які залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі розгорнутих пунктів управління діючих угруповань військ (сил);

2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

3) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з безпосереднього виявлення та спостереження або супроводження чи радіоелектронного придушення повітряних цілей, інших об`єктів противника під час прикриття об`єктів, визначених бойовими наказами (розпорядженнями);

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 8 цих Особливостей встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

У відповідності до пункту 9 цих особливостей облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та підготовка проєктів наказів про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, здійснюються штабами органів Держприкордонслужби.

Сторонами не заперечується, що підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 були включені до складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». При цьому, зазначені особи не виключалися зі складу відповідних угруповань і під час перебування у службових відрядженнях.

Відтак, пояснення в частині здійснення підполковником ОСОБА_2 та підполковником ОСОБА_3 заходів без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави: з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій є неприйнятними.

Тобто, якщо військовослужбовець не включений до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави він має право на додаткову винагороду, у разі усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, жоден інший абзац підпункту 1 пункту 4 Особливостей проходження служби під час перебування військовослужбовців у відрядженнях не відповідає меті, зазначеній у посвідченнях про відрядження, а саме - організації взаємодії та здійсненню рекрутингу.

Тобто, перебуваючи у відрядженні підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 не здійснювали заходи з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій.

В цілому, на підставі рапортів начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу НОМЕР_3 прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 підполковнику ОСОБА_6 та підполковнику ОСОБА_5 нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, в розмірі 166871, 06 грн, що з врахуванням компенсованого податку в розмірі 18% та нарахованого ЄСВ в розмірі 22% становить 233619, 64 грн.

Враховуючи, що рапорти від 02 квітня 2024 року №04.3/17660/24-Вн, від 01 травня 2024 року №04.3/22681/24-Вн, від 01 червня 2024 року №04.3/27631/24-Вн, від 03 липня 2024 року №04.3/32694/24 Вн, від 02 серпня 2024 року №04.3/38378/24-Вн про виплату додаткової винагороди, передбаченою Постановою 168 відпрацьовував позивач щодо підполковника ОСОБА_2 та полковника ОСОБА_7 , відповідно обов`язок щодо достовірності поданих даних яка міститься в цих рапортах покладається на позивача, а відтак відсутні підстави для скасування пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21 жовтня 2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн.

Доводи апелянта в частині того, що посадовою інструкцією не визначений обов`язок подавати такі рапорти не може бути прийнятий до уваги, оскільки в умовах воєнного стану, в умовах виконання певних завдань військовослужбовці не можуть бути позбавлені виплати додаткових видів грошового забезпечення. Іншими словами, підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 у зв`язку із перебуванням у відрядженнях не могли бути позбавлені тієї частини додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168, яку вони мали отримати не перебуваючи у відрядженнях, відповідно рапорти відпрацьовував позивач.

Також, в матеріалах позову містяться докази (довідка від 24.02.2026 №02.10/22888/26-Вн), які спростовують доводи представника позивача, в частині того, що бойові розпорядження, згідно з якими підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 обліковані в Журналі бойових дій. В матеріалах справи містяться бойові розпорядження, в яких зазначена мета таких відряджень, яка не має жодного відношення до пункту 4 Особливостей №726.

Стосовно покликання апелянта на порушення термінів призначення службового розслідування, а саме спеціальної норми права про призначення службового розслідування в триденний термін після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.

Згідно з матеріалами справи, отримання письмової доповіді посадових осіб про завдання шкоди відбулося 15 серпня 2020 року, а наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 6385 –АГ «Про призначення службового розслідування» прийнятий 20 серпня 2025 року.

Згідно з вимогами ч 2. ст. 8 Закону «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (№ 160-IX), у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 815 начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов`язаний призначити службове розслідування: не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення; протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.

Підставою для проведення службового розслідування були результати внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_6 .

20 серпня 2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 6385-АГ “Про призначення службового розслідування” наказано призначити службове розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн, отже призначення службового розслідування не пізніше 10 днів від коли стало відомо про правопорушення не суперечить пункту 4 розділу ІІ Порядку № 815.

Стосовно недоліків проведення службового розслідування на які вказує апелянт, зокрема на те, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 не було запропоновано надати пояснення та відповідно пояснення не відбиралися, що є порушенням пункту 2 розділу V Наказу №815.

Апеляційний суд зазначає, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самих актів, які оскаржуються позивачем, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект рішення робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважаємо, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18, Постанові Верховного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 826/9858/18, Постанові Верховного суду від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18.

Зауваження апелянта про не відібрання пояснень не може братися до уваги, оскільки розслідування проведено у відповідності до статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та пункту 7 Порядку 815.

Як правильно вказує суд першої інстанції, відсутність письмових пояснень або акта можуть свідчить про неповноту розслідування, однак виходячи із встановлених обставин справи, наданих доказів та мотивів позову, таке порушення не може бути беззаперечною підставою для скасування результатів службового розслідування та наказу про притягнення до повної матеріальної відповідальності щодо ОСОБА_1 у розмірі 233 619, 64 грн. При цьому, під час розгляду справи судом не встановлено обставин які б спростували висновки відповідача в ході проведеного службового розслідування, або в вказували на підстави, що визначені статтею 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі ” (№ 160-IX) чи спростували винність особи за ч. 1 п.1 статті 6 Закону № 160-IX.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 260/9745/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало