Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №460/6684/25
Суддя: Димарчук Тетяна Миколаївна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/6684/25 пров. № А/857/32413/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді – Димарчук Т.М.,
суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (суддя – Гресько О.Р., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у квітні 2025 року звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: визнати протиправними дії ГУПФ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-ХІІ) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №230/96-ВР); зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 10.10.2024 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2025, що набрало законної сили, позов задоволено.
ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій зазначила, що пенсійний орган формально виконав рішення суду, оскільки заявник продовжує отримувати пенсію в старому розмірі без урахування рішення суду в даній справі. Заявник вказує, що покликання як на підставу невиконання рішення суду на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 є неправомірним.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/6684/25 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №460/6684/25 щодо не виплати ОСОБА_1 основної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», щомісячно з 10.10.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Не погодившись з вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу та відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 10.10.2024, а виплата перерахованої пенсії здійснюється відповідно до Порядку №821, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025, у межах виділених бюджетних асигнувань, оскільки відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування відповідних витрат здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів. Вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що цей Порядок регулює лише виплати за період до набрання рішенням законної сили, тоді як пунктами 2, 4-9 Порядку врегульовано також виплату перерахованих пенсій за рішенням суду, а невиплачені протягом бюджетного періоду суми виплачуються в наступному періоді в межах асигнувань.
Позивачка не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість окремої ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану окрему ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/6684/25.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.
Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209,с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, №18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Колегія суддів зауважує, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №460/6684/25, що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 10.10.2024.
У листі від 12.05.2026 №1700-0202-8/38904 відповідач зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №460/6684/25 (набрало законної сили 11.08.2025) проведено перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 з 10.10.2024 передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».
Так, з 10.10.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 , визначений на виконання вищезазначеного судового рішення становить 23610,00 грн, з 01.01.2025 — 21476,76 грн, з - 21710,76 грн, в тому числі 18888,00 грн - пенсія по інвалідності, встановлена на виконання судового рішення.
Доплата пенсії по проведеному перерахунку на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/6684/25 становить 198980,18 грн.
У додаткові відомості на виплату пенсій у 2025 році включено частину доплати, нарахованої ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного судового рішення: жовтень в сумі 8806,23 грн, листопад - 13284,20 грн (8043,40 + 5240,80).
В основні відомості на виплату пенсій січень, лютий 2026 рок включено пенсію ОСОБА_1 в розмірі 11007,33 грн. відповідно.
У додаткові відомості на виплату пенсій у лютому 2026 року включено частину доплати, нарахованої ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного судового рішення, в сумі 1000,00 грн.
В основні відомості на виплату пенсій березень, квітень, травень 2026 року включено пенсію ОСОБА_1 в розмірі 11961,36 грн відповідно.
У додаткові відомості на виплату пенсій у 2026 році включено частину доплати, нарахованої ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного судового рішення, березень в сумі 982,00 грн., квітень - 877,00 грн.
На дату розгляду запиту позивача доплата пенсії по проведеному перерахунку на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/6684/25 становить 174030,75 грн.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.
У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, з боку органу Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у ст. 6 Конституції України.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Як наслідок, Постанова КМУ №821 від 14.07.2025 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Окрім цього, пунктом 1 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого вказаною вище Постановою КМУ, прямо передбачено, що цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Крім того, суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Отже, рішення суду відповідачем виконується не належним чином, що є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".
Суд наголошує, що виконання судових рішень, якими поновлено право особи на отримання належної суми пенсії, не може бути поставлене в залежність від певної «черги», створеної нечинним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України та Пенсійним фондом України, а чинним законодавством України не виокремлено категорії судових рішень, за результатом яких здійснюється перерахунок пенсії особи за минулий час, тому такі рішення мають виконуватись на однакових умовах з усіма іншими судовими рішеннями.
Отже, такий Порядок не може ставити у залежність виплату в повному обсязі перерахованої пенсії після набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у даному випадку наявні правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року в справі №460/6684/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддяТ. М. Димарчук
суддіР. М. Москаль
П. І. Сало
Оригінал: reyestr.court.gov.ua