Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №717/1880/26 — Чернівецький апеляційний суд

Суд: Чернівецький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи позовного провадження

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №717/1880/26

Суддя: Височанська Н. К.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року місто Чернівці справа №717/1880/26

провадження №22-ц/822/2315/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

Суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н.,

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

заявник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії,

боржник – ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, подану представником Мироновим Сергієм Івановичем, на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Кудиба З.І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України», заявник) звернулося до Кельменецького районного суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Заява мотивована тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26 грудня 2022 року № 1839 ТОВ «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, а постановою НКРЕКП від 22 лютого 2024 року № 371 територію провадження ліцензованої діяльності розширено на Чернівецьку область. З 01 березня 2024 року заявник є оператором газорозподільної системи та в особі Чернівецької філії надає боржнику послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Боржник є споживачем, приєднаним до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, однак свої зобов`язання з оплати послуг належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31 липня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 3 247,53 грн.

Заявник просив видати судовий наказ, яким стягнути з боржника на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 3 247,53 грн на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», а також судовий збір у сумі 332,80 грн на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк». До заяви, серед іншого, додано інформаційне повідомлення АТ «Ощадбанк» про відкриті рахунки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2026 року у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу – відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявником у справі є ТОВ «Газорозподільні мережі України», а Чернівецька філія є його відокремленим підрозділом, який згідно зі статтею 95 Цивільного кодексу України не є юридичною особою. Вимога частини шостої статті 163 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у випадку, коли заявником є юридична особа, передбачає зазначення реквізитів рахунку саме юридичної особи, яка є заявником у справі. Зазначення у заяві банківських реквізитів рахунків Чернівецької філії не може вважатися належним виконанням цієї вимоги, оскільки філія не є самостійною юридичною особою та окремим заявником, а наявність у відокремленого підрозділу банківських рахунків, які можуть використовуватися для розрахунків за відповідними послугами, не змінює його правового статусу. Крім того, до заяви мав бути доданий документ, який підтверджує наявність рахунку саме товариства, відповідно до частини сьомої статті 163 ЦПК України. Оскільки заява не відповідає вимогам частин шостої та сьомої статті 163 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу згідно з пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про видачу судового наказу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що частина шоста статті 163 ЦПК України встановлює обов`язок зазначити реквізити рахунку заявника, якщо заявником є юридична особа, проте ЦПК України не містить вимоги про те, що такий рахунок має бути відкритий виключно на юридичну особу без зазначення її відокремленого підрозділу, і не забороняє, щоб рахунок, через який юридична особа здійснює діяльність, був відкритий через її відокремлений підрозділ. Метою цієї норми є забезпечення можливості виконання судового наказу шляхом перерахування стягнутих коштів на рахунок заявника, а суд фактично ототожнив поняття «рахунок заявника» з рахунком, відкритим на головне підприємство.

Заявник зазначає, що заявником у справі є саме ТОВ «Газорозподільні мережі України», а Чернівецька філія діє від його імені на підставі затвердженого положення, тому дії філії є діями самої юридичної особи. Філія не має власної правосуб`єктності та майна, а банківський рахунок, відкритий філією, використовується для забезпечення діяльності юридичної особи та є рахунком юридичної особи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1080 оператори газорозподільних систем та їх структурні підрозділи відкривають в уповноважених банках поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги розподілу природного газу, а оплата цих послуг здійснюється споживачами виключно на такі рахунки, відкриті у тому числі структурними підрозділами оператора, на території ліцензованої діяльності яких проживає споживач. Заявник також зазначає, що найменування в профілі користувача Електронного кабінету формується автоматично з даних кваліфікованого електронного підпису та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, тому філія, яка виконує функції товариства на території Чернівецької області, діє через власний електронний кабінет з кодом 45304917.

На думку заявника, заява містила всі відомості, необхідні для ідентифікації заявника, боржника, розміру заборгованості та реквізитів для виконання судового рішення, а оскаржувана ухвала ґрунтується на надмірно формальному тлумаченні процесуальної норми, що призвело до необґрунтованого обмеження права на доступ до суду. Заявник посилається на рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997, від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012, практику Європейського суду з прав людини, а також на те, що такий підхід за умов воєнного стану створює ризик негативних наслідків для інших філій товариства як національного оператора газорозподільних систем.

Крім того, заявник просив здійснити розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу від боржника до суду апеляційної інстанції не надходило, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 1 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, у даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19) зазначила, що наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 163 ЦПК України, якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг. У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 червня 2021 року у справі № /32455/19 (провадження № 61-16459сво20) виснувала, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть бути стороною у цивільному процесі.

Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що з нею звернулося ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, тобто заявником є саме юридична особа, яка діє через свій відокремлений підрозділ. Цю обставину встановив і суд першої інстанції. Повноваження представника заявника адвоката Гонтар А. М. підтверджено довіреністю від 01 квітня 2026 року, виданою від імені ТОВ «Газорозподільні мережі України» виконуючим обов`язки директора Чернівецької філії Чайковським І.Р. в порядку передоручення на підставі довіреності товариства від 31 березня 2026 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. за реєстровим № 2899.

Отже, спірним є лише питання, чи можуть реквізити рахунку, відкритого банком Чернівецькій філії, вважатися реквізитами рахунку заявника - юридичної особи в розумінні частин шостої та сьомої статті 163 ЦПК України.

Частина шоста статті 163 ЦПК України вимагає зазначити реквізити рахунку заявника, але не встановлює, що такий рахунок має бути відкритий за ідентифікаційним кодом головної юридичної особи, і не виключає можливості зазначити рахунок, відкритий юридичною особою через її відокремлений підрозділ. Ця норма за своїм змістом спрямована на те, щоб на стадії звернення до суду був відомий рахунок, на який можуть бути зараховані стягнуті з боржника кошти, та на спрощення подальшого виконання судового рішення. Покладення на заявника додаткових вимог, прямо не передбачених цією нормою, та відмова з цих підстав у видачі судового наказу є розширювальним тлумаченням процесуального закону, яке не ґрунтується на його змісті.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 (зі змінами), відокремлений підрозділ - це філія, відділення, представництво або інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені юридичної особи-резидента. Згідно з підпунктом 1 пункту 4 розділу I цієї Інструкції банки мають право відкривати поточні рахунки юридичним особам-резидентам та їх відокремленим підрозділам. Відповідно до пункту 32 розділу II зазначеної Інструкції банк відкриває поточний рахунок відокремленому підрозділу юридичної особи-резидента на підставі клопотання юридичної особи із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, у якому він відкритий, та копії положення про відокремлений підрозділ.

Отже, рахунок відокремленого підрозділу відкривається за волевиявленням та в інтересах юридичної особи, а з урахуванням того, що філія не має власного майна і наділяється майном юридичної особи (частина третя статті 95 Цивільного кодексу України), кошти, які надходять на такий рахунок, є коштами юридичної особи, яка створила філію. Наявність у філії окремого коду в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не надає їй статусу самостійного суб`єкта права і не перетворює рахунок, відкритий філії, на рахунок іншої, ніж заявник, особи.

Також, частиною третьою статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що для проведення розрахунків за послуги розподілу природного газу оператори газорозподільних систем відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги розподілу природного газу, та заборонено зарахування коштів за послуги розподілу природного газу на інші рахунки. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1080 «Про забезпечення проведення розрахунків за послуги розподілу природного газу» (пункт 2) визначено уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання операторів газорозподільних систем та їх структурних підрозділів, а затверджені цією постановою порядки передбачають перерахування коштів за послуги розподілу природного газу з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами операторів газорозподільних систем, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті операторами.

Таким чином, спеціальне законодавство прямо допускає відкриття структурними підрозділами оператора газорозподільної системи поточних рахунків із спеціальним режимом використання та зарахування на них плати за послуги розподілу природного газу, а такі рахунки є частиною єдиного механізму розрахунків оператора як юридичної особи. Зазначення заявником у заяві саме такого рахунку для стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу відповідає вимогам цього законодавства.

До заяви про видачу судового наказу додано інформаційне повідомлення АТ «Ощадбанк» про відкриті рахунки, згідно з яким на підставі договору комплексного банківського обслуговування від 18 грудня 2023 року № 899299325231208102348 АТ «Ощадбанк» відкрив Чернівецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» поточний рахунок № НОМЕР_2 та поточні рахунки із спеціальним режимом використання у гривні для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги розподілу природного газу, № UA133563340000026031300992993 та № НОМЕР_3 . Саме реквізити рахунків, наведених у цьому повідомленні, зазначені у заяві.

Отже, заява містить реквізити рахунку заявника в банку, а до неї додано документ, що підтверджує наявність такого рахунку, тому вимоги частин шостої та сьомої статті 163 ЦПК України заявником виконано.

Колегія суддів також звертає увагу, що судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу в сумі 332,80 грн сплачено згідно з платіжною інструкцією від 08 вересня 2026 року № 82 саме з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого Чернівецькій філії, і суд першої інстанції не ставив під сумнів належність цієї сплати від імені заявника.

Відмова у видачі судового наказу з підстави, яка не ґрунтується на прямих вимогах процесуального закону, за наявності у заяві всіх відомостей, необхідних для ідентифікації заявника, боржника, розміру вимоги та реквізитів для виконання судового рішення, є проявом надмірного формалізму і необґрунтовано обмежує право заявника на доступ до правосуддя.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що заява подана з порушенням вимог частин шостої та сьомої статті 163 ЦПК України, є помилковим, а підстави для відмови у видачі судового наказу, передбачені пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України, з наведених судом мотивів відсутні.

Інші обставини, які мають значення для вирішення питання про видачу судового наказу, підлягають перевірці судом першої інстанції під час продовження розгляду заяви.

Щодо судових витрат

За подання апеляційної скарги заявник сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн згідно з платіжною інструкцією від 24 вересня 2026 року № 25, що відповідає ставці, визначеній підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2026 року, що становить 3 328,00 грн), із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 цього Закону для документів, поданих в електронній формі (3 328,00 грн помножити на 0,8 дорівнює 2 662,40 грн).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, а остаточне рішення за заявою не ухвалено, питання про розподіл судових витрат, у тому числі сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору, підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду заяви.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував частини шосту, сьому статті 163 та пункт 1 частини першої статті 165 ЦПК України, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії задовольнити.

Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2026 року про відмову у видачі судового наказу скасувати, справу направити до Кельменецького районного суду Чернівецької області для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена судом 03 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.Н. Лисак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua