Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №726/1722/26 — Чернівецький апеляційний суд

Суд: Чернівецький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №726/1722/26

Суддя: Перепелюк І. Б.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2026 року м. Чернівці справа № 726/1722/26

провадження №22-ц/822/1888/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І.М., Кулянди М.І.

секретар Ярема А.-Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду м.Чернівців від 20 липня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано наступним. 01.11.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір №1466-5291, відповідно до укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 14 300 грн. 00 коп., на наступних умовах: строк кредитування 365 днів, базовий період 28 днів, знижена ставка 1,00% в день, стандартна ставка 1,00 % протягом перших 180 днів, та 0.75% з 181 календарного дня, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту.

У подальшому додатковою угодою № 1 від 05.11.2024 року до договору кредитної лінії № 1466-5291 від 01.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових кошів у кредит у сумі 5 700 грн.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2024 року до договору кредитної лінії № 1466-5291 від 01.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових кошів у кредит у сумі 2 000 грн.

Додатковою угодою № 3 від 26.01.2025 року до договору кредитної лінії № 1466-5291 від 01.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових кошів у кредит у сумі 2 000 грн.

Відповідач отримала кредитні кошти на картковий рахунок вказаний нею в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОП «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPlay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту відповідача.

Відповідач не виконувала умов кредитного договору належним чином, тільки здійснено часткову оплату в рахунок погашення даної заборгованості, внаслідок чого станом на 27.03.2026 року утворилась заборгованість перед кредитором в розмірі 51 168 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 100 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 35 788 грн., заборгованість по комісії 300 грн., заборгованість по штрафам – 980 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 51 168 грн. за кредитним договором № 1466-5291 від 01.11.2024 року, та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду м.Чернівців від 20 липня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1466-5291 від 01.11.2024 року в загальній сумі 50 868 грн. та судовий збір в розмірі 2646 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Чернівецького районного суду м.Чернівців від 20 липня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що додаткові угоди № 1 від 05.11.2024 року, № 2 від 29.12.2024 року та № 3 від 26.01.2025 року не укладала, їх умови не акцептувала та одноразовий ідентифікатор для їх підписання не вводила.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо кожної із зазначених додаткових угод було вчинено передбачену пунктами 4.4 та 4.5 Договору процедуру їх укладення. Зокрема, відсутні докази вчинення дій щодо отримання додаткових кредитних коштів, отримання відповідного одноразового ідентифікатора та підписання ним акцепту про прийняття умов конкретної додаткової угоди.

Сам факт перерахування позивачем 05.11.2024 року 5700,00грн., 29.12.2024 року — 2 000,00грн. та 26.01.2025 року — 2 000,00 грн. на її банківську картку не підтверджує того, що відповідач зверталася за отриманням цих коштів та погоджувалася на укладення відповідних додаткових угод.

Так само направлення позивачем повідомлень про нібито укладення додаткових угод не є підтвердженням того, що відповідач їх уклала та погодилася з їх умовами, оскільки такі повідомлення направлялися самим позивачем і не підтверджують вчинення нею акцепту.

Крім того, позивачем не надано доказів направлення відповідачу одноразових ідентифікаторів для підписання кожної із додаткових угод, їх отримання та введення нею, а також не підтверджено, що відповідний одноразовий ідентифікатор був пов`язаний саме з конкретною додатковою угодою та її умовами.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення додаткових угод № 1 від 05.11.2024 року, № 2 від 29.12.2024 року та № 3 від 26.01.2025 року, а сам факт перерахування коштів та направлення позивачем повідомлень не підтверджує волевиявлення відповідачки на укладення таких угод та прийняття передбачених ними умов.

За період з 28.11.2024 року по 24.04.2026 року апелянтом здійснено 41 платіж на загальну суму 58 424,00 грн., а факт отримання позивачем зазначених коштів підтверджується інформацією, відображеною самим позивачем в Особистому кабінеті.

Апелянт не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості. Зазначає, що оскільки з урахуванням фактично сплачених нею 58 424,00 грн. наданий ним розрахунок не дає можливості встановити порядок зарахування кожного здійсненого мною платежу, а саме: яка частина сплачених коштів була спрямована на погашення основної суми кредиту, яка — на погашення процентів та інших платежів, яким був залишок основної суми кредиту після кожного здійсненого платежу та з якої суми надалі нараховувалися проценти.

Також із розрахунку неможливо встановити послідовність формування заявленої заборгованості та перевірити обґрунтованість визначених до стягнення сум тіла кредиту, процентів та інших платежів з урахуванням встановленої законом черговості зарахування сплачених мною коштів. Таким чином, наданий позивачем розрахунок не дає можливості перевірити правильність визначення заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 51 168,00 грн. з урахуванням усіх фактично здійснених відповідачем платежів.

Вважає неправомірним нарахування штрафу в розмірі 980,00 грн., оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 01.11.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір №1466-5291 відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 14 300 грн. 00 коп., на наступних умовах: строк кредитування 365 днів, базовий період 28 днів, знижена ставка 1,00% в день, стандартна ставка 1,00 % протягом перших 180 днів, та 0.75% з 181 календарного дня, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, підписаний електронним підписом відповідача.

Із правилами відкриття кредитної лінії відповідач також ознайомлена, що підтверджується її електронним підписом.

Додатковою угодою № 1 від 05.11.2024 року до договору кредитної лінії № 1466-5291 від 01.11.2024 року сторони домовились про надання додаткових кошів у кредит у сумі 5 700 грн.

Позивачем направлялись повідомлення відповідачу про укладення додаткових угод № 1 від 05.11.2024 р., № 2 від 29.12.2024 р. та № 3 від 26.01.2025 року.

Згідно довідки про перерахування суми кредиту за кредитним договором №1466-5291 від 01.11.2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 14 300 грн. 00 коп., у подальшому перераховано 05.11.2024 року суму у розмірі 5 700 грн. на ту ж саму картку, аналогічно позивачем перераховано 29.12.2024 року суму у розмірі 2000 грн. на картку вказану відповідачем, також 26.01.2025 року позивачем перераховано на карту відповідача грошові кошти у розмірі 2 000 грн., що підтверджується квитанціями LiqPay долученими до матеріалів справи.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1466-5291 від 01.11.2024 року, станом на 27.03.2026 р. відповідач частково здійснювала сплату кредиту.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами склалися договірні відносини.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач умови договору позики належним чином не виконала, у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» є обґрунтованими і в частині стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статті 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.11.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір №1466-5291, підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7560, для підписання кредитного договору та A4824, для підписання Паспорту споживчого кредиту, A3776 для підписання Додаткової угоди від 05.11.2024 року, A3803 для підписання Додаткової угоди від 29.12.2024 року, A2535 для підписання Додаткової угоди від 26.01.2025 року, шляхом надсилання його на мобільний номер телефону. У договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Як вбачається з умов кредитного договору № 1466-5291 від 01.11.2025 року, зокрема пунктів 4.6, договору кредит у сумі надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем зазначено при оформленні заявки на отримання кредиту.

Як встановлено судом, згідно довідки про перерахування суми кредиту за кредитним договором №1466-5291 від 01.11.2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 14 300 грн. 00 коп., у подальшому перераховано 05.11.2024 року суму у розмірі 5 700 грн. на ту ж саму картку, аналогічно позивачем перераховано 29.12.2024 року суму у розмірі 2000 грн. на картку вказану відповідачем, також 26.01.2025 року позивачем перераховано на карту відповідача грошові кошти у розмірі 2 000 грн., що підтверджується квитанціями LiqPay.

Щодо розміру заборгованості

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови); вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови); якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови); у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

З матеріалів справи встановлено, що 05.11.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1466-5291 ( Додаткова угода №1), відповідно до умов якої відповідачу було надано додаткові кредитні кошти у кредит за договором у сумі 5700,00 грн.

29.12.2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1466-5291 (Додаткова угода №2), відповідно до умов якої відповідачу було надано додаткові кредитні кошти у кредит за Договором у сумі 2000,00 грн.

26.01.2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1466-5291 ( Додаткова угода №3), відповідно до умов якої відповідачу було надано додаткові кредитні кошти у кредит за Договором у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору та додаткових угод кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту з урахуванням укладених додаткових угод – 15900,00 грн.; загальний строк кредитування з урахуванням укладених додаткових угод – 451 днів; базовий період – 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; стандартна % ставка – 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; стандартна % ставка – 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Базовий період сплати відсотків – проміжки часу впродовж строку дії Договору, не пізніше останнього дня яких у Позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через вебсайт Кредитодавця або Мобільний додаток.

Відповідно до п. 4.8. кредитного договору №1466-5291 від 01.11.2024 р.- Базовий період складає 28 (двадцять вісім цілих, нуль сотих ) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/ видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду крім наступного випадку: якщо у поточному Базовому періоді Позичальник не має заборгованості зі сплати процентів, комісії та суми Кредиту (тобто Позичальником здійснено дострокове повернення Кредиту) перебіг Базового періоду припиняється в дату повного виконання грошових зобов`язань Позичальника за Договором. Якщо у Позичальника відсутня будь-яка заборгованість за Договором, то в дату отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит у порядку, передбаченому п. 4.5. цього Договору, починається перебіг нового Базового періоду, за виключенням випадку якщо у Позичальника наявна заборгованість зі сплати процентів, комісії або суми Кредиту, у такому разі перебіг Базового періоду продовжується відповідно до умов Договору. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 4.13. Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 31.10.2025 року. Продовження Строку кредитування або строку виплати Кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. У такому випадку актуальний Строк кредитування зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування.

Відповідно до пункту 2.11. Додаткової угоди від 05.11.2024 р. Сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (триста шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 369 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором.

Відповідно до пункту 2.11. Додаткової угоди від 29.12.2024 р. Сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (триста шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 423 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором. Відповідно до пункту 2.11. Додаткової угоди від 26.01.2025 р. Сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (триста шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 451 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором.

Таким чином, строк кредитування було продовжено за взаємною згодою сторін, шляхом укладення Додаткових угод до Договору, з 365 днів до 451 дня. Відповідач в свою чергу підтвердила ознайомлення з такими умовами, шляхом підписання Додаткових угод за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Процентні ставки за користуванням Кредитом, зазначені у пункті 4.10 Договору, застосовуються у відповідні періоди дії Договору і не можуть бути збільшені Кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди Позичальника. Однак, Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).

Пунктом 4.11. передбачено, що Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).

Пунктом 2.6. Додаткових угод передбачено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15.00 % від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит. Тобто, комісія за видачу кредиту є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до Відповідача за невиконання зобов`язань.

Згідно п. 4.10. Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою - 0.75% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що сплачені відповідачем платежі на погашення заборгованості були зараховані позивачем, враховуючи черговість платежів, відповідно до умов договору.

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача на 27.03.2026 року складає 49 888грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 100 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 35 788 грн.

Відповідачкою належними та допустимими доказами цього не спростовано.

Щодо правомірності нарахування штрафів

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, щодо неправомірного стягнення судом штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи зазначене, підстав для стягнення з відповідача штрафу немає. Зазначеного суд першої інстанції не врахував, що є підставою для зміни рішення в частині розміру заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3969,60 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на 97, 49 % (49888 / 51168 х 100).

З урахуванням викладеного, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути, пропорційно до задоволених позовних вимог, судовий збір в сумі 2 595,57грн. (97,49 % х 2 662,40).

В свою чергу, з позивача на користь ОСОБА_1 за наслідками апеляційного перегляду справи, пропорційно до задоволення апеляційної скарги, слід стягнути 99,63грн.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За правилами частини десятої статті 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 2 495,94грн. (2 595,57 – 99,63) в рахунок відшкодування судового збору.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 367ЦПК України, є підставою для зміни рішення в частині стягнення розміру заборгованості та визначення до стягнення з позивача на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором №1466-5291 від 01.11.2024 року заборгованості в сумі 49 888 грн., з яких тіло кредиту – 14 100 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 35 788 грн.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького районного суду м.Чернівців від 20 липня 2026 року в частині стягнення розміру заборгованості змінити, та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1466-5291 від 1 листопада 2024 року в розмірі 49 888грн., з яких : тіло кредиту – 14 100 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 35 788 грн.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в загальній сумі 2 495,94грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Судді І.Б. Перепелюк

М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua