Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №460/23395/25
Суддя: Сало Павло Ігорович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/23395/25 пров. № А/857/30262/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,
представника позивача Макеєва В.Ф.,
представника відповідача Пурдика Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про часткове визнання протиправним та скасування наказу,
за апеляційною скаргою представника позивача, адвоката Макеєва Валерія Федоровича, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року (головуючий суддя Недашківська К.М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) через свого представника звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі також відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.11.2025 № 716-ОД "Про результати службового розслідування" в частині пунктів 6, 14 та 15.6.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 22.07.2022 позивач проходить дійсну військову службу, зокрема, в період з 08.02.2023 до 24.06.2024 перебував на посаді командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 , з 25.06.2024 по 29.07.2025 - на посаді заступника командира з артилерії військової частини НОМЕР_3 , а починаючи з 30.07.2025 - на посаді заступника командира з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 . Командуванням військової частини було ініційовано службове розслідування, у тому числі щодо позивача, з приводу неправомірної та безпідставної виплати в період з січня по грудень 2024 року військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_5 додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн, внаслідок чого державі було завдано шкоду в загальному розмірі 11 449 468,94 грн. За результатами службового розслідування прийнято оскаржуваний наказ від 16.11.2025 № 716-ОД, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (пункт 6). Крім того, вирішено притягнути винних осіб до матеріальної відповідальності шляхом стягнення завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винних осіб в розмірі до 20 відсотків їх місячного грошового забезпечення (пункт 14). Водночас пряма дійсна шкода, завдана діями позивача, визначена у розмірі 296 111,70 грн (пункт 15.6).
Позивач стверджує, що комісією було порушено порядок проведення службового розслідування, а висновки акту службового розслідування є формальними, необ`єктивними та засновані на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, якими регулюються питання виплати спірної додаткової винагороди.
Відтак наказ, прийнятий за результатами такого службового розслідування, є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2026, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Суд погодився з висновками службового розслідування про те, що позивач допустив порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 7 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548- XIV; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 1 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, що виразилось у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_3 рапортів від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 000 грн), відповідно до яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50 000 грн) всього на загальну суму 11 400 218,95 грн.
Крім того, враховуючи встановлений службовим розслідуванням факт неналежного виконання службових обов`язків військової служби та заподіяння винними діями військовослужбовця шкоди державі, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно та з дотриманням вимог пункту "б" статті 48, статей 55, 86, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень Закону України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців, та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон № 160-IX) притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, а також до матеріальної відповідальності шляхом щомісячного утримання 20 відсотків від суми грошового забезпечення позивача до повного відшкодування прямої дійсної шкоди, завданої державі, у сумі 296 111,70 грн.
Водночас суд відхилив твердження позивача щодо неповноти проведеного службового розслідування та порушення встановленої законодавством процедури його проведення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а зроблені ним висновки не відповідають фактичним обставинам справи та не враховують наявних у ній доказів.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що саме відповідач був відповідальний за нарахування та виплату військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 грошового забезпечення, а також додаткової винагороди протягом 2024 року. Нарахування розформованою військовою частиною НОМЕР_3 військовослужбовцям здійснювалося за погодженням із військовою частиною НОМЕР_1 , як установи, на фінансовому забезпеченні якої перебуває військова частина, та не було можливим без такого погодження. Таким чином, притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_3 є безпідставним та суперечить принципам персональної матеріальної відповідальності військовослужбовця, які передбачені у Законі № 160-ІХ.
Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки пропущенню строків позовної давності щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та, у цьому контексті, щодо строків притягнення до матеріальної відповідальності. Водночас посилається на те, що цей строк відповідач пропустив, оскільки керівництво військової частини повинно б було виявити подію, за яку позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, ще в момент виплати військовослужбовцям додаткової винагороди за січень-грудень 2024 року. Натомість наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності видано 16.11.2025, що з вирахуванням двох місяців, протягом яких проводилось службове розслідування, перевищує шестимісячний строк, встановлений законом.
Крім того, на думку скаржника, відповідач допустив порушення строків призначення службового розслідування, оскільки призначив його після отримання листа начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 17.09.2025 вхідний № 1488/26/4838-в, тоді як матеріали службового розслідування свідчать про те, що ще 21.08.2025 до командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт начальника служби-головного бухгалтера фінансово-економічної діяльності військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в якому повідомлялося, що при прийманні-передачі ним посади було встановлено факт невмотивованого включення у накази командира розформованої військової частини від 05.02.2024 № 98-АГД, від 05.03.2024 № 65, від 05.06.2024 № 157, від 05.07.2025 № 188, від 05.08.2024 № 220, від 05.09.2025 № 221, від 05.10.2024 № 282, від 05.11.2024 № 314, від 01.12.2024 № 340 та від 05.01.2025 № 6 пункту про виплату додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн 139 військовослужбовцям.
Скаржник вказує на те, що ані оскаржуваний наказ, ані акт службового розслідування не містять сукупності визначених законом умов для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а саме: відповідачем не доведено наявність шкоди у конкретно визначеному та обґрунтованому розмірі, не доведено протиправної поведінки особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також не досліджено причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та безпосередня вина особи в завданні шкоди, не встановлено форми вини, як обов`язкової умови для притягнення до вказаного виду юридичної відповідальності.
Крім того, за твердженнями скаржника, відповідач протиправно застосував інститут солідарної відповідальності до спірних правовідносин та переклав відповідальність юридичної особи, якою є військова частина, на окремих військовослужбовців, без надання оцінки діям та притягнення до відповідальності інших посадовим особам, без участі яких нарахування та виплата додаткової винагороди було б неможливим.
Окремо скаржник звертає увагу на відсутність належного розрахунку шкоди, яка нібито була заподіяна позивачем.
Позиція іншої сторони
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити в силі оскаржуване судове рішення.
Підтримує висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позову.
Зазначає, що військова частина НОМЕР_3 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , однак військова частина НОМЕР_3 була окремою юридичною особою і приймала самостійні рішення, зокрема, командир військової частини НОМЕР_3 був наділений правом видавати накази та приймати розпорядчі рішення, керувати господарською діяльністю самостійно і нести за це юридичну відповідальність.
Рішення про виплату додаткової винагороди приймалося у військовій частині НОМЕР_3 на підставі включення військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 до наказу, визначення підстав і днів виконання таких завдань, згідно з поданими рапортами. Водночас завданням фінансового органу військової частини НОМЕР_3 є виплата зазначених у наказі командира військової частини НОМЕР_3 коштів вказаним військовослужбовцям у відповідному розмірі.
Наголошує на відсутності підстав для виплати спірної додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн, зважаючи на те, що розформована військова частини НОМЕР_3 не здійснювала управління військовими частинами, а тому не мала статусу органу військового управління.
Внаслідок винних дій 13 військовослужбовців розформованої військової частини НОМЕР_3 , в тому числі ОСОБА_1 , державі було завдано прямої дійсної шкоди у загальному розмірі 11 400 218,95 грн, що підтверджено проведеним службовим розслідуванням. Водночас з позивача підлягає стягненню 296 111,70 грн.
Також відповідач заперечує доводи скаржника щодо порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважає, що спірні відносини виникли з моменту завершення службового розслідування та встановлення винних осіб, зокрема і ОСОБА_1 , який через прийняття неправомірних рішень, будучи військовою посадовою особою допустив недбале ставлення до військової служби, що призвело до збитків державі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача та витребував справу № 460/23395/25 з Рівненського окружного адміністративного суду.
Після отримання матеріалів справи та вчинення необхідних підготовчих дій, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 справу призначено до апеляційного розгляду з повідомленням сторін.
Справа розглядалася у судовому засіданні 17.09.2026, 08.10.2026 та 22.10.2026.
Крім того, протокольною ухвалою суду від 17.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про витребування додаткових доказів.
Під час апеляційного розгляду сторони подали додаткові письмові пояснення на підтримку своїх вимог та заперечень, які долучені до матеріалів справи.
Згідно з поданими клопотаннями, які задоволено судом, представники сторін взяли участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів.
Представник позивача (скаржника) повністю підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав пояснення відповідно до її змісту, а також змісту додаткових письмових пояснень. Просить апеляційну скаргу задовольнити повністю.
Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Стислий виклад установлених судом першої інстанції обставини справи
ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України з 22.07.2022.
У період з 08.02.2023 до 24.06.2024 ОСОБА_1 перебував на посаді командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 (наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 08.02.2023 № 39).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 29.05.2024 № 98 та наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.06.2024 № 178 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира з артилерії військової частини НОМЕР_5 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 29.07.2025 № 216, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2025 році" та директиви Командувача Сил територіальної оборони від 22.05.2025 № Д-22/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України у 2025 році" військова частина НОМЕР_3 вважається розформованою. Особовий склад, відповідно до наказів (по особовому складу), вибув до нових місць служби. Озброєння, військова техніка, матеріальні засоби та споруди передані відповідно актів приймання-передачі. Службові документи довгострокового, короткострокового зберігання та ліквідаційний акт передано правонаступнику - військовій частині НОМЕР_1 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 29.07.2025 № 166 та наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 29.07.2025 № 215 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.07.2025 № 217 ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 30.07.2025.
Отже, з 30.07.2025 (і донині) позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 (відповідач у справі).
Водночас у спірний період (2024 рік) позивач проходив службу у розформованій військовій частині НОМЕР_3 , а саме з 08.02.2023 до 24.06.2024 - на посаді командира мінометної батареї та з 25.06.2024 до 31.12.2024 - на посаді заступника командира з артилерії.
21.08.2025 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт начальника служби-головного бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 , в якому повідомлялося, що при прийманні-передачі займаної посади встановлено факт невмотивованого включення в накази командира розформованої військової частини НОМЕР_3 від 05.02.2024 № 98-АГД, від 05.03.2024 № 65, від 05.06.2024 № 157, від 05.07.2025 № 188, від 05.08.2024 № 220, від 05.09.2025 № 221, від 05.10.2024 № 282, від 05.11.2024 № 314, від 01.12.2024 № 340 та від 05.01.2025 № 6 пункту про виплату додаткової винагороди в розмірі 50 тис. грн військовослужбовцям, які не входять у склад командування і штабу військової частини та не виконують оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони. Внаслідок видання вказаних наказів військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 безпідставно виплачено зазначену додаткову винагороду на загальну суму близько 11 млн грн, чим державі завдано матеріальну шкоду. На даний час військові посадові особи розформованої військової частини НОМЕР_3 , якими вчинено правопорушення, невідомі. У зв`язку з викладеним, з метою встановлення військовослужбовців, які вчинили дисциплінарне правопорушення, а також суми прямої дійсної шкоди висловлено прохання призначити за цим фактом службову перевірку.
17.09.2025 начальником відділення з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 подано доповідну записку, вхідний № 1488/26/4838-в, якою повідомлено, що за результатами службової перевірки встановлено факт неправомірної та безпідставної виплати 139 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 , яку розформовано, додаткової винагороди в розмірі 50 тисяч грн на загальну суму 11 449 468,94 грн. Також повідомлено діями яких саме посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_3 (в тому числі позивача) державі заподіяну матеріальну шкоду у зв`язку з безпідставною виплатою вказаної додаткової винагороди.
На підставі зазначеної доповідної записки, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) ОСОБА_5 від 17.09.2025 № 733-АГД "Про призначення службового розслідування", відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, з метою уточнення причин та умов, що сприяли порушенню військової дисципліни, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцями службових обов`язків, а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , яку розформовано, призначено службове розслідування, зокрема, щодо заступника командира з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення - командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 ) капітана ОСОБА_6 . Для призначення службового розслідування створено комісію у складі голови та членів комісії. Акт про результати службового розслідування наказано подати командиру військової частини для прийняття рішення не пізніше 16.10.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.10.2025 № 855-АГД "Про продовження терміну службового розслідування" на підставі рапорту начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_7 від 16.10.2025 № 1488/7105-в та у зв`язку з великим обсягом матеріалів, які потрібно опрацювати, необхідністю отримання додаткових пояснень від особового складу, з метою проведення всебічного, повного та об`єктивного службового розслідування, термін службового розслідування продовжено до 16.11.2025.
За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 15.11.2025 (далі - Акт службового розслідування) комісією офіцерів військової частини НОМЕР_1 у складі: начальник групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 , члени комісії: офіцер групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_8 , офіцер групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_9 , офіцер групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_10 , начальник групи контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_11 , заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_12 , старший офіцер відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_13 , заступник начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_14 .
Опитаний в ході службового розслідування заступник командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , колишній командир мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майор ОСОБА_1 пояснив, що вимоги постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" йому відомі. Також йому відомі вимоги наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" при дотриманні яких військовослужбовцям здійснюється нарахування та виплата не одноразової, а додаткової винагороди, у період дії воєнного стану в сумі 50 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, що відповідає вищому нормативно-правовому документу постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, де зазначається, що військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони. Військовослужбовці військової частини НОМЕР_3 , що входили в командування та штаб, виконували свої службові обов`язки у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_3 у відповідності до вимог Доктрини "Пункти управління (командні пункти) та організація управління на них", що підтверджується бойовими наказами та бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_3 , журналом бойових дій військової частини НОМЕР_3 . У відповідності до вимог Доктрини "Пункти управління (командні пункти) та організація управління на них" був тимчасово створений колектив у складі секцій, який наділений правами та обов`язками щодо керівництва підрозділами, забезпечення їх готовності до виконання завдань за призначенням, а підрозділи військової частини НОМЕР_3 виконували бойові (спеціальні) завдання та вели воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною НОМЕР_3 (в батальйонному районі оборони) першого ешелону оборони. Підставою написання ним рапортів від 04.02.2024 № 710/1489 та від 03.02.2024 № 1711/1489 було виконання, зазначеним у вказаних рапортах особовим складом бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини НОМЕР_3 (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснював оперативне (бойове) управління підрозділами, у відповідності до вимог Доктрини "Пункти управління (командні пункти) та організація управління на них", що вели воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах), згідно бойових наказів та бойових розпоряджень, а саме: бойовий наказ військової частини НОМЕР_3 від 09.01.2024 № 4дск, попереднє бойове розпорядження військової частини НОМЕР_3 від 25.02.2024 № 322дск. На його думку, командування розформованої військової частини НОМЕР_3 дотримувалось вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 при виплаті додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень за січень, лютий 2024 року, оскільки помічник командира батальйону з правової роботи здійснював перевірку наказів та інших документів військової частини НОМЕР_3 щодо відповідності до діючих на той момент нормативно-правових актів та законів (постанов, наказів), в яких порушень ним виявлено не було. Виплату в розмірі 50 000 гривень за січень, лютий 2024 року він вважає правомірною. Про звернення до вищого штабу, зокрема командування військової частини НОМЕР_1 за роз`ясненнями щодо виплат додаткової винагороди 50 000 гривень за січень, лютий 2024 року йому не відомо, оскільки у штаті військової частини НОМЕР_3 була передбачена посада помічника командира батальйону з правової роботи, в службових обов`язках якого покладено доведення та трактування законів, інших нормативно-правових актів, своєчасне донесення до керівництва (командування) відповідних змін у законодавстві, з метою надання командуванню пропозицій та консультацій щодо вирішення питань правового забезпечення діяльності батальйону.
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що на підставі наказів командира розформованої військової частини НОМЕР_3 , які, у свою чергу, видавалися на підставі наказів та за погодженням інших посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , протягом 2024 року здійснювалася виплати додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн військовослужбовцям, які за штатом та призначенням відповідно до бойових порядків не належать до командування або штабу оперативного рівня.
За сукупністю досліджених під час службового розслідування бойових наказів та розпоряджень командира розформованої військової частини НОМЕР_5 комісія встановила, що особовий склад підрозділів військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовцям яких здійснено виплату додаткової винагороди, фактично не виконував бойових завдань з оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами (крім штатних підрозділів цієї ж військової частини), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних завдань) військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно.
Таким чином, військовими посадовими особами розформованої військової частини НОМЕР_3 вчинено дії, внаслідок яких 139 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 неправомірно та безпідставно виплачено додаткову винагороду, передбачену абзацом 3 пункту I постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2025 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану" та абзацом 14 пункту 2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, всього на загальну суму 11 400 218,95 грн.
Зокрема, колишнім командиром мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_1 , в порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 7 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту I постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, подано командиру розформованої військової частини НОМЕР_3 рапорти від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 тисяч грн), згідно з якими командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди всього на загальну суму 11 400 218,95 грн.
Факт безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 у 2024 році додаткової винагороди (50 тисяч гривень) внаслідок безпідставного включення до наказів командира військової частини військовослужбовців, які не виконували завдання, за які передбачено зазначену винагороду (не відносились та не входили до складу командування та штабу військової частини (підрозділу) оперативного рівня), відображено також у аудиторському звіті від 07.11.2025 № 526/25/АЗ, складеному представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України за результатами аудиту використання військовою частиною НОМЕР_1 коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вчинення правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені у розділі 3 акту службового розслідування.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина колишнього командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_1 виражається у формі недбалості щодо неналежного виконання своїх службових обов`язків.
Своїми діями колишній командир мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майор ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:
- абзаців 2, 3, 5, 8, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виковувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;
- статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;
- статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовці повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
- статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів;
- абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких командир (начальник) зобов`язаний зокрема: знати стан справ у дорученій йому військовій частині (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);
- абзацу 5 статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого командир взводу зобов`язаний зокрема постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку;
- статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої військова дисципліна - бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України;
- абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; виявляти повагу до командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
- статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності;
- абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, відповідно до якого на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідно до якого на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується, зокрема, у розмірі 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста безвідповідальність та недисциплінованість колишнього командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_1 , а також порушенням військовослужбовцем вимог Статутів та керівних документів Збройних Сил України, наказів та розпоряджень командирів всіх рівнів.
Сума прямої дійсної шкоди, завданої державі внаслідок протиправної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди, передбаченої абзацом 14 пункту 2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, становить 11 400 218,95 грн.
Вказана сума прямої дійсної шкоди підлягає стягненню з 13-ти колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_3 , в тому числі з колишнього командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_1 .
Під час службового розслідування проведено розрахунок суми прямої дійсної шкоди, завданої державі, яка підлягає стягненню із вказаних колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_3 .
Такий розрахунок проведено на підставі фінансових рапортів та наказів, які складались, підписувались, подавались та погоджувались (у межах компетенції) вказаними військовослужбовцями та стали підставою для неправомірної та безпідставної виплати 139 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди на загальну суму 11 400 218,95 грн.
Зокрема, відповідно до проведеного розрахунку, сума прямої дійсної шкоди, завданої державі діями колишнього командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майора ОСОБА_1 становить 296 111,70 грн.
У зв`язку з викладеним, за результатами службового розслідування комісія запропонувала наступне, зокрема, щодо ОСОБА_1 :
за неналежне виконанням своїх службових обов`язків військової служби, порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 7 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548- XIV; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, що виразилось у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_3 рапортів від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 тисяч гривень), згідно з якими командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 №98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50 тисяч гривень) всього на загальну суму 11 400 218,95 гривень, прийняти рішення про притягнення заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - догану;
за результатами службового розслідування та виявленими у службовому розслідуванні в діях військових посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , яку розформовано 30.07.2025, протиправної поведінки у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків військової служби та своїх службових обов`язків, наявністю нанесеної шкоди державі у розмірі 11 400 218,95 гривень та наявністю причинного зв`язку між протиправною поведінкою військових посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , яку розформовано 30.07.2025, і завданою шкодою, виявленою за результатами проведеного службового розслідування, а також встановленням у їх діяннях вини, у відповідності до вимог статей 2, 3, 4, 6, 8, 10 та 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", прийняти рішення про притягнення заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винних осіб в розмірі до 20 відсотків їх місячного грошового забезпечення;
доручити начальнику служби-головному бухгалтеру фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 стягнути з заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 пряму дійсну шкоду, завдану державі, у сумі 296 111,70 грн шляхом щомісячного утримання 20% від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди.
На підставі Акта службового розслідування винесено оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_15 ) (з основної діяльності) від 16.11.2025 № 716-ОД "Про результати службового розслідування" (далі - Наказ № 716-ОД від 16.11.2025).
Зміст цього Наказу загалом відповідає змісту Акту службового розслідування та встановленим за результатами його проведення обставинам (фактам).
Відповідно до розпорядчої частини Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 вирішено (в частині позивача):
пункт 6: за неналежне виконанням своїх службових обов`язків військової служби, порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 7 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548- XIV; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, що виразилось у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_3 рапортів від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 000), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50 000 гривень) всього на загальну суму 11 400 218,95 гривень, на заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , у відповідності до пункту "б" статті 48, статей 55, 86, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накласти дисциплінарне стягнення - догану;
пункт 14: за результатами службового розслідування та виявленими у службовому розслідуванні в діях військових посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , яку розформовано 30.07.2025, протиправної поведінки у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків військової служби та своїх службових обов`язків, наявністю нанесеної шкоди державі у розмірі 11 400 218,95 гривень та наявністю причинного зв`язку між протиправною поведінкою військових посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , яку розформовано 30.07.2025, і завданою шкодою, виявленою за результатами проведеного службового розслідування, а також встановленням у їх діяннях вини, у відповідності до вимог статей 2, 3, 4, 6, 8, 10 та 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", притягнути колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , зокрема заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , до матеріальної відповідальності шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винних осіб в розмірі до 20 відсотків їх місячного грошового забезпечення;
пункт 15.6: начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 стягнути з заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 пряму дійсну шкоду, завдану державі, у сумі 296 111,70 грн, шляхом щомісячного утримання 20% від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди.
Супровідним листом від 18.11.2025 № 1488/1/9798-в за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 витяг з Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 направлено командиру НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 для доведення під підпис усіх осіб, вказаних в аркуші доведення, в тому числі майору ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи, що його протиправно притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, у грудні 2025 року через свого представника (адвоката Бондара А.В.) звернувся до суду з позовом про оскарження пунктів 6, 14, 15.6 Наказу № 716-ОД від 16.11.2025.
Оцінка апеляційним судом висновків суду першої інстанції, рішення якого переглядається, та доводів учасників справи
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 199 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548 (далі - Статут).
Статтею 11 Статуту визначаються загальні обов`язки військовослужбовців. Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За змістом статей 28-30 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За приписами статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
В силу вимог частини третьої статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За правилами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статей 83-87 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.
Відповідно до положень пунктів 13-14 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За змістом пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з вимогами п. 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.
До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до розділу VІІІ Порядку № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Зазначене вище свідчить про те, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (Закон № 160-IX).
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 цього Закону матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.
За змістом частини першої, другої статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;
3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
За приписами частини четвертої статті 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
За правилами частини першої статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Абзацом 1 частини другої статті 8 Закону № 160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частинами шостою-восьмою статті 8 Закону № 160-IX визначено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Статтею 9 Закону № 160-IX передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що правовою підставою для притягнення особи до матеріальної відповідальності за Законом № 160-IX є шкода, завдана державі неправомірним рішенням, невиконанням або неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків.
Настання такої відповідальності закон пов`язує з обов`язковою наявністю повного складу правопорушення, що включає чотири необхідні умови: факт завдання реальної шкоди, протиправну поведінку особи, причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою і збитками, а також вину особи у формі умислу або необережності.
Водночас обов`язок доведення наявності зазначених умов покладається на суб`єкта владних повноважень (військове командування) шляхом проведення службового розслідування. У разі ж відсутності чи недоведеності хоча б одного з елементів складу правопорушення, або за наявності обставин, передбачених статтею 9 Закону № 160-IX (зокрема, дії непереборної сили, виправданого службового чи бойового ризику), притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності є протиправним.
При цьому колегія суддів зауважує, що:
- Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" не ставить можливість притягнення особи до матеріальної відповідальності у залежність від того, чи була шкода виявлена до моменту звільнення особи із займаної посади;
- звільнення із посади (переведення на іншу посаду) не припиняє матеріально-правові наслідки невиконання або неналежного виконання службових обов`язків у період перебування на посаді;
- закон встановлює спеціальний порядок притягнення до відповідальності та спеціальні строки, зокрема, частина перша статті 4 цього Закону передбачає, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, тобто законодавець розрізняє момент завдання шкоди та момент її виявлення;
- закон прямо передбачає, що шкода може бути завдана як активними діями, так і бездіяльністю, неналежною організацією службової діяльності, неналежним контролем, здійснення надлишкових виплат грошових коштів, вчиненням інших умисних протиправних дій тощо;
- вина у справах цієї категорії може виражатися не лише у прямому умислі на заподіяння шкоди, а й у необережності;
- матеріальна відповідальність за Законом № 160-ІХ має самостійний характер і може наставати за наявності прямої дійсної шкоди, протиправної поведінки у вигляді невиконання або неналежного виконання службових обов`язків, вини та причинного зв`язку.
Так, проведеним службовим розслідуванням, на підставі дослідження зібраних документів (матеріалів) та бойових наказів (розпоряджень) командира розформованої військової частини НОМЕР_3 , які стали підставою для виплати окремим військовослужбовцям цієї частини у 2024 році додаткової винагороди у розмірі 50 000 гривень, встановлено, що така винагорода нараховувалася особам, які за штатом та призначенням відповідно до бойових порядків не належать до командування або штабу оперативного рівня. Зокрема, зазначена винагорода у розмірі 50 000 гривень нараховувалась та виплачувалась військовослужбовцям, що входили до складу командування, штабу, групи персоналу штабу, групи розвідки штабу, групи планування штабу, групи логістики штабу, логістики, групи зв`язку та інформаційних систем штабу, групи цивільно-військового співробітництва штабу, групи сил підтримки, командного пункту штабу, служби охорони державної таємниці, 1 стрілецької роти, 2 стрілецької роти, 3 стрілецької роти, роти вогневої підтримки, гранатометного відділення, механізованої роти, протитанкового відділення та зенітно артилерійського відділення, мінометної батареї, розвідувальному взводу, взводу зв`язку, взводу матеріально-технічного забезпечення, контрольно-технічного пункту, військовослужбовцям служб стрілецького батальйону, відділення снайперів, відділення управління командира батальйону, відділення управління штабу батальйону, відділення зв`язку та лінійно-кабельної групи.
Відповідно до бойових розпоряджень командира розформованої військової частини НОМЕР_3 , з формулюванням завдань щодо оперативного бойового управління підрозділами (частинами), щомісяця протягом січня-грудня 2024 року тимчасово визначався особовий склад та включався до складу командування або штабу (основного, тилового, передового командних пунктів) батальйону. В подальшому, відповідно до рапортів командирів вищезазначених підрозділів, особовий склад включався до наказів на виплату винагороди в сумі 50 000 гривень.
За сукупністю досліджених в ході службового розслідування бойових наказів та розпоряджень командира розформованої військової частини НОМЕР_3 комісією з проведення службового розслідування встановлено, що особовий склад вищевказаних підрозділів військової частини НОМЕР_3 фактично не виконував бойових завдань з оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами (крім штатних підрозділів цієї ж військової частини), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно.
Як наслідок, 139 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 безпідставно нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену абзацом 14 пункту 2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на загальну суму 11 400 218,95 гривень.
Перевіряючи наведені висновки службового розслідування, колегія суддів враховує, що за правилами частини першої статті 9 Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон № 2011-XІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої-третьої статті 9 Закону № 2011-XІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
За приписами пункту 16 розділу І Порядку № 260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
З метою виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час виплати спірної винагороди) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
За змістом пункту 12 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 21 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Згідно з пунктами 2-4, 9, 10 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 виплачується в таких розмірах:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, зазначеними нормами визначено декілька категорій військовослужбовців, які мають право на виплату додаткової винагороди, а саме:
які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно;
які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Водночас у роз`ясненнях Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643 деталізовано, що така винагорода може бути призначена лише за дотримання трьох умов:
залучення військовослужбовця до складу органу військового управління, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини;
наявність факту здійснення цим органом оперативного бойового управління підрозділами на передовій;
виконання безпосередньо бойових або спеціальних завдань у складі органу військового управління.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з положеннями Бойового статуту Механізованих і Танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (частина ІІ, батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605 (https://sprotyvg7.com.ua/wp-content/uploads/2022/11/2_СБП-3-010204.5657-БОЙСТАТУТ-МТВ-Ч-ІІ.pdf), організаційно-технічну основу управління складає система управління – сукупність функціонально і структурно пов`язаних між собою органів управління (командирів), ПУ і засобів управління.
Система управління повинна мати високу бойову готовність, забезпечувати ефективне управління штатними і доданими підрозділами, можливість централізоване і децентралізоване управління, бути надійно захищеною від вогневого та інформаційного впливу противника.
Орган управління - це організаційно-штатний колектив, який складається із посадових осіб, що наділені певними правами і обов`язками з управління підпорядкованими підрозділами. У батальйоні орган управління включає заступників командира та штаб, у роті - заступників командира.
Командир батальйону (роти) очолює орган управління і керує підрозділами особисто та через своїх заступників і штаб. Він зобов`язаний завжди знати положення, характер дій і стан підпорядкованих підрозділів. У вирішальні моменти бою (дій) командир батальйону (роти) повинен перебувати на найважливішому напрямку і вчасно впливати на хід виконання завдання силами та засобами, які є в його розпорядженні.
Основою органу управління батальйону є штаб. Організатором роботи штабу є начальник штабу, він особисто відповідає за виконання всіх покладених на штаб завдань.
Пункт управління - це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого здійснюється управління підрозділами під час підготовки бою (дій) та у ході його ведення.
В батальйоні (роті) створюється КСП (Командноспостережний пункт). Командно-спостережний пункт повинен бути мобільним, мати надійний зв`язок і забезпечувати безперервне управління підрозділами в будь-якій обстановці на місці та під час руху. Він розгортається в місцях, які забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, при цьому повинні враховуватися захисні і маскувальні властивості місцевості, положення і характер імовірних дій противника, особливості застосування своїх підрозділів і сусідів. Як правило, КСП розташовується на напрямку зосередження основних зусиль, але осторонь від об`єктів, по яких противник може нанести вогневе ураження. В батальйоні (роті) передбачається декілька місць розгортання КСП.
Таким чином, розформована військова частини НОМЕР_3 у період спірних правовідносин не здійснювала управління військовими частинами, а отже, не мала статусу органу військового управління.
При цьому для окремого батальйону у статусі військової частини передбачено Командноспостережний пункт, а не Основний командний пункт управління.
Окрім цього, в батальйоні передбачено орган управління, а не орган військового управління, суть термінів яких за своєю правовою природою містить різні функціональні та службові обов`язки із управління. Зокрема, ОВУ - це штаби та управління (як ІНФОРМАЦІЯ_2 , Генеральний штаб Збройних Сил України, штаби бригад), що здійснюють оперативне управління військами, тоді як батальйон - це об`єкт управління.
Також проведеним службовим розслідуванням не здобуто доказів (бойові накази, рапорти на виконання бойових (спеціальних) завдань, а також журнали бойових дій), які б підтверджували участь військовослужбовців у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), як того вимагає пункт 1-1 Постанови № 168.
Також відсутні будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що військовослужбовці, які зазначені у рапортах, виконували бойові (спеціальні) завдання у складі штабу військової частини НОМЕР_3 у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_7 у складі тактичної групи, який здійснював оперативне (бойове) управління підрозділами військової частини НОМЕР_3 , що ведуть, воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно, як про це зазначається в рапортах позивача.
Більше того, згідно з Аудиторським звітом Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони щодо використання коштів та майна у військовій частині НОМЕР_1 від 07.11.2025 № 526/25/А3, перевіркою правомірності виплати додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн, яка здійснювалася військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 протягом січня-грудня 2024 року, за сукупністю наданих аудиту документальних підтверджень встановлено, що військова частина НОМЕР_3 не виконувала завдання на лінії безпосереднього зіткнення в повному складі, батальйонний рубіж оборони першого ешелону не обладнувався, на плані розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 в системі "Кропива" за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 підрозділи для виконання завдань дислоковано у другому ешелоні оборони.
Окрім зазначеного, за своїми функціональними обов`язками, допусками до роботи з документами, що становлять державну таємницю, відомостями щодо ведення бойових дій та призначенням згідно із обов`язками за штатом, особовий склад військової частини НОМЕР_3 не відносився до складу командування або штабу оперативного рівня, та фактично не здійснював оперативне (бойове) управління підрозділами першого ешелону оборони або наступу (стор. 30-32 Аудиторського звіту).
Таким чином, відсутність у окремому батальйоні (військовій частині НОМЕР_3 ) Основного командного пункту, який не передбачено керівними документами Збройних Сил України, а також той факт, що окремий батальйон не є органом військового управління, прямо передбачає правову заборону для здійснення нарахувань та виплат військовослужбовцям такого окремого батальйону додаткової винагороди на період воєнного стану у розмірі 50 000 гривень на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_3 .
З огляду на викладене та беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодних переконливих даних на спростування вищенаведених висновків службового розслідування, колегія суддів погоджується із твердженням відповідача, що у позивача були відсутні правові підстави подавати командиру розформованої військової частини НОМЕР_3 рапорти від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду у розмірі 50 тисяч гривень.
Внаслідок таких неправомірних дій (у сукупності з діями інших посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , які надали необхідні погодження), командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до безпідставної виплати такої винагороди окремим військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 .
При цьому колегія суддів також погоджується із висновком службового розслідування в тому, що вказані протиправні дії позивача становлять склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена Законом № 160-IX у виді стягнення завданої державі матеріальної шкоди.
Причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача і заподіяними збитками полягає у тому, що без подання рапортів виплата додаткової винагороди була б неможливою.
Відтак суд вважає обґрунтованим висновок службового розслідування щодо безпосередньої причетності позивача до неправомірної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини грошових коштів на загальну суму 11 400 218,95 грн. Поряд з цим висновки щодо розміру прямої дійсної шкоди, завданої діями позивача, будуть наведені судом нижче.
Щодо наявності матеріальної шкода у зв`язку з діями позивача, то суд зазначає таке.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова КАС ВС від 22.06.2023 у справі № 380/152/20).
Вичерпний перелік підстав, які дають роботодавцю право проводити утримання із заробітної плати для погашення заборгованості працівника перед підприємством наведено у частині другій статті 127 КЗпП України.
Так, цієї нормою передбачено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП).
Тобто утримання військовою частиною із грошового забезпечення військовослужбовців надміру виплачених сум було б можливим лише у разі допущення помилки (арифметичної, через збій у бухгалтерській програмі тощо), яка призвела до виплати зайвих коштів. Відповідні утримання в цьому разі проводяться на підставі наказу роботодавця (командира військової частини) за умови, що не минув місячний строк з дня виплати неправильно обчисленої суми. Згода військовослужбовця для утримання таких сум не потрібна. Якщо ж помилка нелічильна (неправильне застосування законів), то суму переплати працівник може повернути лише добровільно на підставі письмової заяви (рапорту на ім`я командира військової частини).
Водночас в силу приписів пункту частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, у спірному випадку виплачені військовослужбовцям кошти у вигляді додаткової винагороди не належить до таких, які підлягають поверненню без згоди на це самих військовослужбовців.
Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до норм Закону № 160-IX прямою дійсною шкодою (шкодою в розумінні цього Закону) є збитки, завдані військовій частині шляхом, зокрема, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. Іншим майном вважається нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про завдання діями позивача шкоди державі, відшкодування якої здійснюється в порядку, встановленому Законом № 160-IX.
При вирішенні справи колегія суддів відхиляє посилання скаржника на недоведення вини безпосередньо позивача у заподіянні державі матеріальної шкоди у зв`язку з неправомірною виплатою військовослужбовцям мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн за січень та лютий 2024 року.
Суд дослідив накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 та встановив, що такі були прийняті, зокрема, на підставі рапортів № 712/1489 від 04.02.2024 та від 05.03.2024 № 1755/1489.
Вказані рапорти подані на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 саме ОСОБА_1 , як командиром підрозділу - мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 .
Водночас підставою для виплати військовослужбовцям мінометної батареї додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн зазначено про те, що вони "виконували бойові (спеціальні) завдання у складі штабу військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_8 оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " оперативного стратегічного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " Сил оборони держави, який здійснював оперативне (бойове) управління підрозділами військової частини НОМЕР_3 , що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно. Однак, як зазначено вище, це не відповідає дійсності та спростовується проведеним службовим розслідуванням.
Крім того, колегія суддів зауважує, що до своїх рапортів позивач долучив виключно список військовослужбовців для виплати додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн (з посиланням на загальні бойові накази/розпорядження військової частини НОМЕР_3 ), але разом тим жодних належних документів, які б підтверджували, що вказані у цих списках військовослужбовці виконували вищезазначені бойові (спеціальні) завдання у складі штабу військової частини НОМЕР_3 та/або у складі тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " оперативно-стратегічного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з управління підрозділами на лінії першого ешелону оборони" до рапортів не додано.
Також, в контексті тверджень скаржника про порушення принципу персональної відповідальності військовослужбовця, передбаченого Законом № 160-IX, суд апеляційної інстанції враховує, що накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 готувалися та погоджувалися наступними посадовими особами військової частини НОМЕР_3 : начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_3 старшим лейтенантом ОСОБА_16 , начальником штабу-першим заступником командира військової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_17 , ТВО начальника фінансово-економічної служби-головним бухгалтером військової частини НОМЕР_3 молодшим сержантом ОСОБА_18 та помічником командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_19 .
Як видно з матеріалів службового розслідування, таке розслідування стосувалося в тому числі зазначених осіб, яких Наказом № 716-ОД від 16.11.2025 теж притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, з урахуванням вчиненого правопорушення, ступеня вини та принципу пропорційності.
Вказаним спростовуються доводи скаржника про необ`єктивний та дискримінаційний характер службового розслідування. Водночас колегія суддів наголошує, що в межах розгляду цієї справи, виходячи з підстав та предмету позову, судова оцінка надається виключно тим правовідносинам, які виникли між відповідачем та позивачем ОСОБА_1 .
Крім того, суд зауважує, що відповідно до пунктів 9, 10 розділу XXXІV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з пунктом 1.4 розділу 1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40, персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.
Матеріали справи свідчать, що нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 здійснювалося саме на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_3 , як окремого батальйону, а не на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , як окремої бригади. Посадові особи військової частини НОМЕР_1 не підписували та не погоджували такі накази.
Та обставина, що військова частина НОМЕР_1 як розпорядник коштів вищого рівня несла відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 , яка перебувала на її фінансовому забезпечення, не спростовує обставини, встановлені під час службового розслідування, та не пояснює вчинених позивачем дій щодо подання рапортів про нарахування і виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн.
Відповідно до Положення про об`єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_6 , що зараховані на фінансове забезпечення, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 № 199-АГД, командиру військової частини НОМЕР_3 , що зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , зокрема, визначено керувати фінансово-господарською діяльністю своєї частини, забезпечити законне, цільове та ефективне використання коштів та матеріальних цінностей в суворій відповідності з чинним законодавством.
Аудиторським звітом Міністерства оборони України від 07.11.2025 № 526/25/А3 (стор. 31) також підтверджується, що виплата додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн здійснювалась військовою частиною НОМЕР_1 на підставі, зокрема, наказів військової частини НОМЕР_3 від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65, які разом з роздавальними відомостями подавались до військової частини НОМЕР_1 .
Відтак посилання скаржника на безпідставність притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб військової частини НОМЕР_3 (замість посадових осіб військової частини НОМЕР_1 ) суд до уваги не бере.
Крім того, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про відсутність у відповідача повноважень на проведення службового розслідування щодо військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 .
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання вимог спільної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році", директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК, наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_5 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 27.05.2025 № 157агд/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_5 " в 2025 році" військова частина НОМЕР_3 розформована як окрема юридична особа 29.07.2025 та з 30.07.2025 введена до штату військової частини НОМЕР_1 як НОМЕР_4 батальйон територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 без статусу юридичної особи. При цьому службові документи військової частини НОМЕР_3 довгострокового, короткострокового зберігання та ліквідаційний акт передано правонаступнику - військовій частині НОМЕР_1 , а окремі військовослужбовці, в тому числі позивач, зараховані до особового складу цієї частини.
Отже, доводи апелянта про неповноважність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування є необґрунтованими, тоді як можливість притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності незалежно від подальшого місця служби (зокрема і після звільнення з неї) прямо передбачена Законом № 160-IX.
Щодо строку призначення службового розслідування, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до визначень, наведених у пункті 2 розділу І Порядку № 608:
службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення;
службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Питання призначення службової перевірки регулюються Розділом VII Порядку № 608, відповідно до якого службова перевірка проводиться з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення.
У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
Службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення.
Строк проведення службової перевірки не може перевищувати одного місяця. У разі невстановлення винних осіб службова перевірка може бути продовжена відповідним командиром (начальником), який призначив перевірку, але не більше ніж на один місяць.
Результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім`я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку, та підписуються посадовою (службовою) особою, яка провела її одноособово, або головою комісії.
У доповідній записці зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття посадовою (службовою) особою, яка призначила перевірку, законного рішення.
Одночасне проведення службової перевірки та службового розслідування не допускається.
Водночас, згідно з частиною другою статті 8 Закону № 160-IX, у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Судом встановлено, що призначенню службового розслідування за фактом неправомірної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн передувала службова перевірка, яка проводилася з метою встановлення конкретних осіб, які ймовірно вчинили дисциплінарне правопорушення, а також суми прямої дійсної шкоди висловлено прохання призначити за цим фактом службову перевірку, на підставі рапорта начальника служби-головного бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 21.08.2025.
За результатами службової перевірки начальник відділення з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_20 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із доповідною запискою від 17.09.2025, вхідний № 1488/26/4838-в, на підставі якої і було призначено службове розслідування відповідно до Наказу від 17.09.2025 № 733-АГД.
Відтак доводи позивача щодо порушення строку призначення службового розслідування є помилковими та спростовуються фактичними обставинами справи і наявними у ній доказами.
Крім того, відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Враховуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника щодо порушення строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також, що у спірному випадку такий строк необхідно обчислювати з дня видання наказів від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65.
Скаржник також зазначає, що позивач не був повідомлений про проведення службового розслідування, що позбавило його можливості скористатися усіма правами, передбаченими пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608.
Однак колегія суддів такі доводи відхиляє з огляду на таке.
24.09.2025 у позивача було отримано письмові пояснення з питання, які стосувалися службового розслідування.
При цьому позивач підтвердив, що йому доведено положення статті 63 Конституції України, права та обов`язки осіб, визначені Порядком № 608, а також підстави проведення службового розслідування (службової перевірки).
Крім того, на бланку пояснень позивач поставив підпис під твердженням "клопотань, заяв та пропозицій щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування не маю".
Відповідно до положень Розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Водночас військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, члені своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).
Судом не встановлено фактів створення перешкод у реалізації позивачем своїх прав як особи, щодо якої проводиться службове розслідування. Доказів звернення позивача до командування військової частини НОМЕР_1 із заявами (клопотаннями) про долучення додаткових пояснень, документів та/або надання пропозицій (зауважень, скарг) матеріали справи також не містять.
Інші доводи позивача щодо неправомірності службового розслідування та відсутності підстав для притягнення його дисциплінарної та матеріальної відповідальності колегія суддів відхиляє як такі, що не свідчать про порушенням вимог чинного законодавства та не впливають на об`єктивність та повноту результатів розслідування.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що під час розгляду справи відповідач наданням належних та допустимих доказів підтвердив факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зафіксований в Акті службового розслідування (подання рапортів про нарахування і виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди у розмірі 50000 грн за відсутності правових підстав), а також дотримання встановленої процедури проведення службового розслідування, врахування характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідків, тривалості військової служби, професійних та особистих якостей, попередню поведінку позивача та можливість подальшого проходження військової служби, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок службового розслідування, з яким також погодився суд першої інстанції, що:
за неналежне виконанням своїх службових обов`язків військової служби, порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 7 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту, абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, що виразилось у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_3 рапортів від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 тисяч гривень), згідно з якими командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50 тисяч гривень) всього на загальну суму 11 400 218,95 гривень, заступник командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 підлягає дисциплінарній відповідальності із накладенням дисциплінарного стягнення у виді догани;
у зв`язку з вказаними протиправними діями та наявністю завданої державі шкоди є підстави для притягнення заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в порядку Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" шляхом стягнення сум завданої шкоди в розмірі до 20 відсотків місячного грошового забезпечення.
Отже, підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 в частині пунктів 6, 14 судом не встановлено, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині належить відмовити.
Разом з тим, перевіряючи правомірність пункту 15.6 цього Наказу, колегія суддів виходить з таких мотивів.
Зазначеним пунктом начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 доручено стягнути з заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 пряму дійсну шкоду, завдану державі, у сумі 296 111,70 грн, шляхом щомісячного утримання 20% від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди.
Розмір саме такої шкоди, завданої діями позивача, підтверджується низкою документів, які є невід`ємною частиною матеріалів службового розслідування.
Так, відповідно до розрахунку під назвою "Виплачено ДВ 50 000 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за 2024 рік" (загальний список), у розділі "Виплачено на картки 50 000" зазначено, що у 2024 році ОСОБА_1 загалом виплачено 272 892,85 грн додаткової винагороди, а саме: у січні - 30 185,49 грн, у лютому - 27 172,42 грн, у серпні - 44 483,87 грн, у вересні - 49 250,00 грн, у жовтні - 42 895,16 грн, у листопаді - 32 833,33 грн та у грудні - 46 072,58 грн (том 3, а.с. 2-7).
Аналогічна інформація відображена у розрахунку під назвою "Виплачено ДВ 50 000 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за 2024 рік" (продовжують військову службу у НОМЕР_4 батальйоні ТрО в/ч НОМЕР_1 ) (том 3, а.с. 13-15), а також у додатку 26/6 до довідки № 5 Аудиторського звіту від 07.11.2025 № 526/25/А3, який витребуваний судом апеляційної інстанції.
Крім того, згідно з "Розрахунком матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок неправомірної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50000 гривень) у 2024 році (всього до відшкодування винними особами)" від 15.11.2025 № 1488/9505-в за підписом ТВО головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_21 та начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , загальний розмір шкоди, яка була завдана ОСОБА_1 , становить 296 111,70 грн, з яких: січень - 42 365,60 грн; лютий - 38 211,16 грн; серпень - 44 483,87 грн; вересень - 49 250,00 грн; жовтень - 42 895,16 грн; листопад - 32 833,33 грн; грудень - 46 072,58 грн (том 7, а.с. 60).
Далі, відповідно до "Розрахунку матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок неправомірної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50000 гривень) у 2024 році (без виплат винним особам)" від 15.11.2025 № 1488/9504-в за підписами тих же посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , загальний розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 , становить 23 218,85 грн, з яких січень - 12 180,11 грн та лютий - 11 038,74 грн (том 7, а.с. 61).
Також, згідно з "Розрахунком матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок неправомірної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50000 гривень) у 2024 році (виплачено безпосередньо винним особам)" від 15.11.2025 № 1488/9503-в, сума шкоди, завданої ОСОБА_1 , становить 272 892,85 грн, з розбивкою по місяцях: січень - 30 185,49 грн; лютий - 27 172,42 грн; серпень - 44 483,87 грн; вересень - 49 250,00 грн; жовтень - 42 895,16 грн; листопад - 32 833,33 грн; грудень - 46 072,58 грн (том 7, а.с. 62).
З наведеного висновується, що загальний розмір прямої дійсної шкоди, яка за висновками службового розслідування була заподіяна державі протиправними діями ОСОБА_1 , а відтак підлягає відшкодуванню становить 296 111,70 грн. Водночас така сума включає в себе дві різні суми: 272 892,85 грн та 23 218,85 грн.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази, колегія суддів встановила, що перша сума, а саме 272 892,85 грн - це кошти виплачені безпосередньо ОСОБА_1 як додаткова винагорода за весь 2024 рік (січень, лютий, серпень-грудень).
Виплата цих коштів здійснювалася позивачу на підставі наказів командира розформованої військової частини від 05.02.2024 № 98-АГД, від 05.03.2024 № 65, від 05.06.2024 № 157, від 05.07.2025 № 188, від 05.08.2024 № 220, від 05.09.2025 № 221, від 05.10.2024 № 282, від 05.11.2024 № 314, від 01.12.2024 № 340 та від 05.01.2025 № 6.
Водночас підставою для виплати позивачу додаткової винагороди були рапорти інших посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , а саме майора ОСОБА_22 та капітана Пасічника.
Наприклад, наказ № 251 від 05.09.2025 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень 2024 року прийнятий на підставі рапорту майора Матвієнка від 05.09.2024 № 5674/1489 (том 2, а.с. 94-96). Наказ № 344 від 05.12.2024 - на підставі рапорту майора Матвієнка від 05.12.2024 № 7823/1489, а наказ № 6 від 05.01.2025 - рапорту капітана Пасічника від 05.01.2025 № 79/1489 (том 2, а.с. 205-220, 232-244).
Щодо іншої суми в розмірі 23 218,85 грн, то це кошти виплачені військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 у січні та лютому 2024 року - якраз на підставі рапортів ОСОБА_1 від 04.02.2024 № 1489/712 та від 05.03.2024 № 1489/1755 (том 5, а.с. 20-21, 56-60, 93-103, 119-124).
При цьому зазначена сума шкоди, завданої діями ОСОБА_1 , визначалася пропорційно до кількості посадових осіб, винних у здійсненні виплат додаткової винагороди на підставі поданих позивачем рапортів, тобто тих осіб, які підписали та погоджували накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65.
У пропорційному визначенні шкоди, завданої позивачем, можна також переконатися, ознайомившись з "Розрахунком матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок неправомірної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди (50000 гривень) у 2024 році на підставі рапортів, поданих командиром мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_1 " від 28.09.2026, який наданий в межах службового розслідування, призначеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2026 № 1300-АГД, тобто вже під час апеляційного розгляду цієї справи.
Згідно з вказаним розрахунком шкода, завдана позивачем за січень та лютий 2024 року становить 12 180,11 грн та 11 038,74 відповідно, а всього 23 218,85 грн.
При цьому така шкода визначена у спосіб розподілення суми загальної шкоди у зв`язку з виплатою додаткової винагороди у січні та лютому 2024 року за рапортами позивача між усіма причетними до її заподіяння посадовими особами, а саме між особою, яка подала рапорт (позивач), особою, яка підписала рапорт, та чотирма особами, які погодили рапорт. Загалом - 6 винних осіб.
Відтак, враховуючи суму, що була виплачена військовослужбовцям на підставі рапорту ОСОБА_1 у січні 2024 року - 73 080,64 грн, та кількість осіб, винних у здійсненні виплат - 6 осіб, розмір завданої безпосередньо діями ОСОБА_1 шкоди за січень 2024 року становить 12 180,11 грн (73 080,64 / 6).
Аналогічно за лютий 2024 року: загальна сума безпідставно виплачених коштів становить 66 232,76 грн, кількість винних осіб - 6, отже сума заподіяної шкоди ОСОБА_1 - 11 038,74 грн за лютий 2024 року.
Наведений вище розрахунок не є належним доказом у цій справі, оскільки він не був підставою для прийняття оскаржуваного Наказу № 716-ОД від 16.11.2025, тобто не стосується предмету доказування. Також не є належними доказами у цій справі усі інші надані відповідачем під час апеляційного розгляду матеріали за результатами службового розслідування, проведеного на підставі Наказу від 09.09.2026 № 1300-АГД. Проте суд апеляційної інстанції вважає за потрібне послатися на такий розрахунок у цій постанові, як на документ, який дає можливість краще зрозуміти, у який саме спосіб позивачу ОСОБА_1 було розраховано шкоду, заподіяну державі внаслідок подання рапортів від 04.02.2024 № 1489/712 та від 05.03.2024 № 1489/1755, в сумі 23 218,85 грн.
Таким чином, з огляду на викладене можливо констатувати, що пунктом 15.6 оскаржуваного Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 з позивача вирішено стягнути пряму дійсну шкоду в сумі 296 111,70 грн, яка складається в тому числі з коштів, виплачених самому ОСОБА_1 протягом січня-лютого, серпня-грудня 2024 року на загальну суму 272 892,85 грн. У свою чергу, це не відповідає висновкам службового розслідування та об`єктивній стороні складу правопорушення, за яке ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до Акту службового розслідування та Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 у провину ОСОБА_1 постановлено подання на ім`я командира розформованої військової частини НОМЕР_3 рапортів від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 тисяч гривень), згідно з якими командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди.
Тобто винні дії позивача, якими відповідно до проведеного службового розслідування державі було завдано матеріальну шкоду, полягають саме у поданні вказаних рапортів про виплату додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн.
На це безсумнівно вказує зміст Акту службового розслідування та Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 в частині, що стосується ОСОБА_1 , згідно із якими:
- "в ході службового розслідування встановлено, що <…> відповідно до наказу командира розформованої військової частини НОМЕР_5 від 05.02.2024 № 98-АГД та розрахунково-платіжної відомості від 21.02.2024 № 80, 83 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 виплачено додаткову винагороду передбачену абзацом 14 пунктом 2 Порядку розділом XXXIV № 260 (50 000 гривень), за січень 2024 року у загальній сумі 1 901 685,54 гривень. Підставою для видання вказаного наказу стали рапорти <…> колишнього командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 <…>" (том 3, а.с. 145-146);
- "відповідно до наказу командира розформованої військової частини НОМЕР_5 від 05.03.2024 № 65, розрахунково-платіжної відомості від 18.03.2024 № 143 і від 22.03.2024 № 175, <…> рапорту колишнього командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 05.03.2024 вхідний № 1755/1489 <…> 125 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 виплачено додаткову винагороду передбачену абзацом 14 пунктом 2 Порядку розділом XXXIV № 260 (50 000 гривень), за лютий 2024 року у загальній сумі 2 479 500,89 гривень. Підставою для видання вказаного наказу стали рапорти <…> колишнього командира мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 <…>" (том 3, а.с. 146-147);
- "неправомірні дії військовослужбовця ( ОСОБА_1 ) та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подіями, що трапились полягає у тому, що колишній командир мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 майор ОСОБА_1 <…> подав командиру розформованої військової частини НОМЕР_5 рапорти від 04.02.2024 № 710/1489 та від 03.02.2024 № 1711/1489 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 тисяч гривень), згідно з якими командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди <…> що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди всього на суму 11 400 218,95 гривень<…>" (том 3, а.с. 214).
Той факт, що проведене службове розслідування в частині ОСОБА_1 стосувалося виключно подання ним рапортів від 04.02.2024 № 710/1489 та від 03.02.2024 № 1711/1489 підтверджується також питаннями, з приводу яких у позивача відбиралися письмові пояснення, та наданими позивачем поясненнями у відповідь на такі питання (том 3, а с. 58-61). Відповідні пояснення відображені також в тексті Акту службового розслідування та Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 (том 3, а.с. 162-164).
Зрештою, колегія суддів враховує, що за результатами проведеного службового розслідування, Наказом № 716-ОД від 16.11.2025 заступника командира батальйону з артилерії НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконанням своїх службових обов`язків військової служби, порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, Порядку № 260, що виразилось саме у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_3 рапортів від 04.02.2024 вхідний № 1489/712 та від 05.03.2024 вхідний № 1489/1755 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям мінометної батареї розформованої військової частини НОМЕР_3 додаткову винагороду (50 000), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_3 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди.
Підсумовуючи, колегія суддів доходить висновку, що пунктом 15.6 Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 з позивача ОСОБА_1 вирішено стягнути пряму дійсну шкоду в сумі 272 892,85 грн, заподіяння якої не було предметом дослідження в межах проведеного службового розслідування щодо позивача та не охоплюється встановленими під час розслідування обставинами правопорушення, вчиненого позивачем, і тими неправомірними діями (та їх причинно-наслідковим зв`язком), за вчинення яких позивача було притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
З наведених вище мотивів колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 , знаючи про незаконність нарахування та виплату йому додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 50 000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах), не доповів командиру військової частини НОМЕР_3 та не вжив заходів реагування для попередження незаконних виплат, чим завдав шкоду державі в сумі 272 892,85 грн.
Колегія суддів констатує, що такі доводи не відповідають висновкам проведеного службового розслідування та не зафіксовані в Акті за результатами його проведення.
Додатково колегія суддів враховує, що з приводу вказаного звинувачення позивач не надавав пояснень та, відповідно, не мав можливості реалізувати свої права, передбачені Порядокм № 260, як військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 15.6 Наказу № 716-ОД від 16.11.2025 в частині стягнення із ОСОБА_1 шкоди в сумі 272 892,85 грн є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року (пункт 29) статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) серед іншого звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та апеляційної скарги, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За правилами ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, апеляційну скаргу представника позивача слід задовольнити частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору в судах усіх інстанцій на підставі положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Інших документально підтверджених судових витрат не встановлено.
Відтак розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Макеєв Валерій Федорович, задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 460/23395/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про часткове визнання протиправним та скасування наказу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 15.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16 листопада 2025 року № 716-ОД "Про результати службового розслідування" в частині стягнення із ОСОБА_1 прямої дійсної шкоди, завданої державі, у сумі 272 892,85 грн (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні 85 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяП. І. Сало
суддіТ. М. Димарчук
Р. М. Москаль
Повне судове рішення складено 02.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua