Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №360/1650/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 360/1650/25 пров. № А/857/25895/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області

до ОСОБА_1

про стягнення матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року (головуючий суддя Морська Г.М., дата складення повного рішення - 13 квітня 2026 року),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2025 року 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - 3 ДПРЗ Головного управління або позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану державі, у розмірі 166 709,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами службового розслідування та проведеної інвентаризації встановлено нестачу матеріальних цінностей 3 ДПРЗ Головного управління на загальну суму 166 709,51 грн при здачі відповідачем посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління.

Листом 3 ДПРЗ Головного управління від 27.06.2025 № 57 26/01-504/57 26/08 "Про відшкодування матеріальної шкоди" ОСОБА_1 запропоновано добровільно відшкодувати заподіяну державі шкоду. Однак відповідач відмовився врегулювати спір у досудовому порядку, а тому позивач звертається до суду на підставі положень Закону України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців, та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон № 160-IX).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 справу № 360/1650/25 за позовом 3 ДПРЗ Головного управління передано за територіальною підсудністю на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

Рух справи в суді першої інстанції

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків заяви.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 задоволено клопотання 3 ДПРЗ Головного управління про поновлення строку звернення до суду, поновлено позивачу строку звернення до суду та вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

02.04.2026 судом проголошено скорочене рішення, повний текст якого складено 13.04.2026.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 відмовлено повністю у задоволенні позову 3 ДПРЗ Головного управління.

Суд врахував, що ОСОБА_1 10.03.2025 звільнений з посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління 10.03.2025, тоді як наказ про проведення інвентаризації прийнятий 07.04.2025. У висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУ ДСНС України у Луганській області від 22.04.2025 № НС-102/57, відсутні відомості, що саме ОСОБА_1 винен у нестачі матеріальних цінностей суму 166 709,51 грн, а самим службовим розслідуванням встановлено порушення, допущенні членами інвентаризаційної комісії під час проведення інвентаризації. Тобто позивач просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду, яка підтверджена висновком службового розслідування за результатами інвентаризації, проведеної майже через місяць після звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, та при наявності факту допущених порушень членами інвентаризаційної комісії.

Відтак суд дійшов висновку, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не довів факту завдання матеріальної шкоди державі на суму 166 709,51 грн саме відповідачем.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 скасувати та ухвалити нове про задоволення позову ДПРЗ Головного управління в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а зроблені ним висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що сам по собі факт проведення інвентаризації після звільнення відповідача з посади не може свідчити про те, що шкода виникла саме після його звільнення. Закон № 160-IX не ставить можливість притягнення особи до матеріальної відповідальності у залежність від того, чи була шкода виявлена до моменту звільнення особи із займаної посади. Навпаки, частина перша статті 4 цього Закону передбачає, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Тому проведення інвентаризації після звільнення відповідача не спростовує можливість його матеріальної відповідальності.

Наголошує, що службові обов`язки відповідача як начальника 3 ДПРЗ мали не формальний, а реальний управлінський характер і охоплювали саме ті напрями діяльності, у яких у подальшому були виявлені порушення. Відповідальність керівника полягає у створенні, організації та підтриманні належної системи обліку, контролю, перевірки, розподілу відповідальності між підлеглими, документального оформлення руху майна, своєчасного реагування на виявлені недоліки та забезпечення збереження державного майна. Саме така управлінська відповідальність і становить зміст службових обов`язків начальника загону. Водночас вина у справах цієї категорії може виражатися не лише у прямому умислі на заподіяння шкоди, а й у необережності, службовій недбалості, неналежному контролі, невжитті заходів, які особа за своїм посадовим становищем була зобов`язана і мала можливість вжити.

Також скаржник не погоджується із твердженням суду першої інстанції, що у висновку службового розслідування є лише одна згадка про суму 166 709,51 грн, а саме у формулюванні про те, що в діях посадових осіб 3 ДПРЗ вбачаються ймовірні ознаки складу злочину, які призвели до втрати державного майна на зазначену суму. Суд не дав належної оцінки тому, що висновок службового розслідування необхідно оцінювати не ізольовано за однією фразою, а у сукупності з усіма матеріалами, які стали підставою для його складення.

Скаржник вважає, що і розмір завданої державі шкоди, і вина відповідача у її заподіянні повністю доводяться наявними у справі доказами, які були проігноровані судом першої інстанції.

Позиція іншої сторони

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити в силі оскаржуване судове рішення.

Підтримує висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

Просить врахувати, що інвентаризація товарно-матеріальних цінностей проводилася не на дату його звільнення з посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління. Крім того, первинна інвентаризація, яка проводилася в період з 07.04.2025 до 16.04.2025, була неповною, а під час надання матеріальних цінностей матеріально-відповідальними особами комісія не фіксувала їх наявність, внаслідок чого у звіряльних відомостях матеріальні цінності, які не перевірялися та не відмічалися як наявні, зазначені як нестача. Також до складу інвентаризаційної комісії включено матеріально-відповідальну особу, з якою укладено договір про матеріальну відповідальність, що не допускається.

Відповідач звертає увагу, що із матеріалів справи нестача товарно-матеріальних цінностей в сумі 166 709,51 грн була встановлена за результатом вибіркової інвентаризації, проведеної у період з 05.06.2025 до 06.06.2025. У звіряльних відомостях цієї інвентаризації зафіксовано стан майна станом на 06.06.2025, тобто інвентаризація була проведена через три місяці після звільнення відповідача, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за виявлену нестачу.

Відтак, на думку відповідача, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, а також розрахунків нестачі матеріальних цінностей у сумі 166 709,51 грн, які б підтверджували виникнення матеріальної шкоди саме з вини відповідача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та витребував справу № 360/1650/25 з Львівського окружного адміністративного суду.

Після отримання матеріалів справи та вчинення необхідних підготовчих дій, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 справу призначено до апеляційного розгляду з повідомленням сторін.

Справа розглядалася у судовому засіданні 10.09.2026 та 08.10.2026.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 227 КАС України у судовому засіданні від 08.10.2026 визначено дату та час проголошення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду - 22.10.2026.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Належно повідомлений позивач (скаржник) на неодноразові виклики суду не з`явився, заяв (клопотань) про відкладення апеляційного розгляду справи не подав. Відтак на підставі положень ч. 2 ст. 313 КАС України апеляційний розгляд справи відбувся за його відсутності.

Стислий виклад установлених судом першої інстанції обставини справи

Наказом ДСНС від 10.03.2025 № 197 "Про кадрові питання" полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено з посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління та зараховано у розпорядження начальника Головного управління.

Відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного управління ДСНС у Луганській області від 11.03.2025 № 60-НВ/57 01 полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 3 ДПРЗ Головного управління звільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою з 10.03.2025.

Відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного управління ДСНС у Луганській області від 07.04.2025 № 121-НВ/57 полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 , який відповідно до наказу ДСНС України від 10.03.2025 № 197 "Про кадрові питання" перебуває у розпорядженні начальника ГУ ДСНС України у Луганській області визначено місце несення служби - управління організації заходів цивільного захисту головного управління; наказано у термін до 16.04.2025 здійснити передачу справ і посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_2 .

Наказом начальника 3 ДПРЗ Головного управління підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_2 від 07.04.2025 № НГ-7/57 26 вирішено:

"…1. Провести в період з 07.04.2025 по 16.04.2025 інвентаризацію: основних засобів, необоротних активів, запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов`язань та інших статей балансу; грошових коштів, коштів цільового фінансування, зобов`язань у частині невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом; активів і зобов`язань, що обліковуються на позабалансових рахунках (майно, що тимчасово перебуває у користуванні або на зберіганні, об`єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні тощо.

2. З метою забезпечення своєчасного і якісного проведення інвентаризації, створити інвентаризаційну комісію у складі: Голова комісії: заступник начальника загону з реагування на надзвичайні ситуації 3 ДПРЗ ОСОБА_3 ; Заступник голови комісії: бухгалтері категорії ІЗЕФ 3 ДПРЗ Ольга Пасьмурських; члени комісії: заступник начальника загону з матеріально-технічного забезпечення 3 ДПРЗ Сергій Пристінський, фахівець відділення з організації реагування на надзвичайні ситуації 3 ДПРЗ Артем Ковальов, заступник начальника 38 ДПРЧ 3 ДПРЗ Максим Мельниченко.

3. Інвентаризаційній комісії: 3.1. Провести інвентаризацію повним складом інвентаризаційної комісії у присутності матеріально-відповідальних осіб у терміни з 07.04.2025 по 16.04.2025. 3.2. Забезпечити: 3.2.1. додержання правил проведення інвентаризацій, визначених Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань в З ДПРЗ, та норм чинного законодавства; 3.2.2. повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов`язань; 3.2.3. правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації: 3.2.4. повну схоронність матеріальних цінностей, переглянути наявність інвентаризаційних номерів та присвоїти їх у разі відсутності. 3.3. Забезпечити підписання матеріалів інвентаризації Головою та всіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальними особами. 3.4. У разі відсутності члена комісії з поважних причин (лікарняний, відпустка, відрядження), голові комісії надати пропозиції щодо внесення змін до складу комісії. 4. Інвентаризаційній комісії за результатами проведеної інвентаризації: 4.1. По кожній матеріально-відповідальній особі визначити результати проведення інвентаризації…".

Наказом ДСНС від 10.04.2025 № 293 "Про призначення ОСОБА_4 " на посаду начальника 3 ДПРЗ Головного управління призначено полковника служби цивільного захисту Русавського В.О.

Відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного управління ДСНС у Луганській області від 11.04.2025 № 130-НК/57 підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_2 наказано припинити прийом справ і посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління з 11.04.2025. Полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 у термін до 18.04.2025 здійснити передачу справ і посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_4 та оформити документи прийому-передачі у встановленому порядку.

Начальник 3 ДПРЗ Головного управління Русавський В.О. листом від 21.04.2025 № 57 26 01-320/57 26 повідомив т.в.о. начальника Головного управління ДСНС у Луганській області, що:

"…1. В програмному забезпеченні "МІА" згідно з вимогами листів Головного управління від 18.06.2024 № 57 01-2204/57 05 та від 22.08.2024 № 03-3058/57 05 бухгалтерський облік не ведеться, що призвело до викривлення і невідповідності даних, поданих до ДСНС бюджетної та фінансової звітності на 01.01.2025, 01.04.2025, також додано аналіз показників. 2. В бухгалтерському обліку не ведеться розмежування товарно-матеріальних цінностей (склад, фактичне місце знаходження, окупована територія), у зв`язку з цим немає можливості перевірити з первинними документами, які є підставою для списання та оприбуткування ТМЦ. 3. Всі основні засоби та інші необоротні матеріальні активи в бухгалтерському обліку не розподілені між матеріально-відповідальними особами. 4. Картка (книга) складського обліку не була надана. 5. Інвентарні номери не співпадають, деякі відсутні, з наданими оборотними відомостями, актами інвентаризаційними, складським обліком. 6. Відсутня інвентарна картотека на основні засоби та картотека групового обліку на необоротні активи. 7. Встановлена нестача основних засобів та нематеріальних активів, яка відображена в звіряльній відомості результатів інвентаризації необоротних активів. 8. Встановлена нестача запасів, яка відображена в звіряльній відомості результатів інвентаризації запасів…".

Відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного управління ДСНС у Луганській області від 22.04.2025 № НС 102/52, з метою підтвердження чи скасування недоліків, вказаних в листі начальника З ДПРЗ Головного управління від 21.04.2025 № 57 26 01-320/57 26, керуючись пунктом 2 розділу І та пунктом 2 розділу II Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 05 травня 2015 року № 515 призначено в 3 ДПРЗ Головного управління службове розслідування. Для його проведення створено відповідну комісію.

Наказом т.в.о. начальника Головного управління ДСНС у Луганській області від 21.05.2025 № НС 134/57 строк проведення службового розслідування продовжено до 20.06.2025.

Наказом начальника 3 ДПРЗ Головного управління полковника служби цивільного захисту Русавського О.В. від 05.06.2025 № НГ-11/57 26 наказано:

"…1. Провести в період з 05.06.2025 по 06.06.2025 вибіркову інвентаризацію: основних засобів, необоротних активів, запасів, які були виявлені як нестача.

2. З метою забезпечення своєчасного і якісного проведення вибіркової інвентаризації, створити інвентаризаційну комісію у складі: Голова комісії: заступник начальника загону з реагування на надзвичайні ситуації 3 ДПРЗ ОСОБА_3 ; Заступник голови комісії: бухгалтері категорії ІЗЕФ 3 ДПРЗ Ольга Пасьмурських; члени комісії: заступник начальника загону з матеріально-технічного забезпечення 3 ДПРЗ Сергій Пристінський, фахівець відділення з організації реагування на надзвичайні ситуації 3 ДПРЗ Артем Ковальов, заступник начальника 38 ДПРЧ 3 ДПРЗ Максим Мельниченко.

3. Інвентаризаційній комісії: 3.1. Провести вибіркову інвентаризацію повним складом інвентаризаційної комісії у присутності матеріально-відповідальних осіб у терміни з 05.06.2025 по 06.06.2025. 3.2. Забезпечити: 3.2.1. додержання правил проведення інвентаризацій, визначених Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань в З ДПРЗ, та норм чинного законодавства; 3.2.2. повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов`язань; 3.2.3. правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації: 3.2.4. повну схоронність матеріальних цінностей, переглянути наявність інвентаризаційних номерів та присвоїти їх у разі відсутності. 3.3. Забезпечити підписання матеріалів інвентаризації Головою та всіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальними особами. 4. Інвентаризаційній комісії за результатами проведеної інвентаризації: 4.1. Скласти протокол, у якому викласти результати проведеної інвентаризації…".

16.06.2026 т.в.о. начальника Головного управління ДСНС у Луганській області затверджено "Висновок службового розслідування щодо підтвердження чи скасування недоліків, вказаних в листі начальника З ДПРЗ Головного управління".

У висновку зазначено, що вивченням матеріалів службового розслідування комісія встановила:

"1. Порушення вимог законодавства з питань діяльності органів і підрозділів цивільного захисту та інших нормативно-правових актів посадовими особами З ДПРЗ Головного управління, а саме: Закону України від 16 липня 1999 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05 березня 2009 року № 1068-IV; Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (зі змінами); Посібника з обліку речового, продовольчого майна та пально-мастильних матеріалів в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженого наказом ДСНС від 31.12.2013 № 814; Положення про 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (нова редакція), затвердженого наказом ДСНС від 23.05.2013 № 293 (у редакції наказу ДСНС від 17.05.2021 № 325).

2. В 3 ДПРЗ Головного управління організація і ведення бухгалтерського та складських обліків здійснюється з порушеннями вимог законодавства, наказів, доручень ДСНС, територіального органу та інших нормативно-правових актів.

3. При виконанні обов`язків за посадою, у тому числі покладених наказами, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 допустили зокрема деякі порушення неодноразово, а саме:

- несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірність відображення у них даних;

- недотримання вимог законодавства, які зазначені, встановлені та викладені у висновку, складеному за результатами проведення службового розслідування.

4. Полковник служби цивільного захисту Олександр Панін, перебуваючи на посаді начальника З ДПРЗ Головного управління:

- не забезпечив контроль за здійсненням ведення бухгалтерського та складського обліків;

- видав наказ (наказ № НС-49/57 26), яким порушив вимоги окремого доручення ДСНС від 14.06.2017 № В-102 щодо порядку зберігання посадових інструкцій.

5. В діях посадових осіб З ДПРЗ Головного управління вбачаються ймовірні ознаки складу злочину, які передбачені Адміністративним та/або Кримінальним кодексами України, що призвело до втрати державного майна на загальну суму 166 709,51 грн. (пункт 5.2 Положення про 3 ДПРЗ Головного управління (нова редакція), затвердженого наказом ДСНС від 23.05.2013 № 293 (у редакції наказу ДСНС від 17.05.2021 № 325).

6. Голова комісії з проведення інвентаризації підполковник служби цивільного ОСОБА_7 порушив вимоги Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (зі змінами), а саме:- допустив проведення інвентаризації активів та зобов`язань не всім складом комісії;- у протоколі інвентаризаційної комісії від 18.04.2025 не зазначено матеріальні цінності, які залишилися на тимчасово окупованій території, в місці постійної дислокації (Луганська область), номер кримінального провадження: 1202213120001128.".

За результатами службового розслідування комісія вирішила:

"1. Службове розслідування щодо підтвердження чи скасування недоліків, вказаних в листі начальника З ДПРЗ Головного управління, вважати закінченим.

2. Вважати факти неналежного виконання службових обов`язків, порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, а саме: - полковником служби цивільного захисту ОСОБА_1 - порушенням службової дисципліни; - заступником начальника загону з реагування на надзвичайні ситуації 3 ДПРЗ Головного управління підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_8 - порушенням службової дисципліни; - бухгалтером відділення економіки і фінансів 3 ДПРЗ Головного управління головним майстер-сержантом служби цивільного захисту ОСОБА_5 - порушенням службової дисципліни; - відповідальним виконавцем відділення ресурсного забезпечення 3 ДПРЗ Головного управління головним майстер-сержантом служби цивільного захисту ОСОБА_6 - порушенням службової дисципліни.

3. За порушення службової дисципліни полковник служби цивільного захисту до дисциплінарної ОСОБА_1 заслуговує притягнення відповідальності, але враховуючи той факт, що за результатами проведення службового розслідування комісією Головного управління в 3 ДПРЗ Головного управління наказом Головного управління від 09.01.2025 № 8-НК/57 на полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 за ці порушення накладене дисциплінарне стягнення у виді "судова догана", обмежитись раніше накладеним дисциплінарним стягненням.

4. За порушення службової дисципліни бухгалтер відділення економіки і фінансів 3 ДПРЗ Головного управління головний майстер-сержант служби цивільного захисту ОСОБА_5 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи той факт, що за результатами проведення службового розслідування комісією Головного управління в З ДПРЗ Головного управління наказом Головного управління від 09.01.2025 № 8-НК/57 на головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_5 за ці порушення накладене дисциплінарне стягнення у виді "сувора догана", обмежитись раніше накладеним дисциплінарним стягненням.

5. За порушення службової дисципліни заступник начальника загону з реагування на надзвичайні ситуації З ДПРЗ Головного управління підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_8 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності.

6. За порушення службової дисципліни відповідальний виконавець відділення ресурсного забезпечення З ДПРЗ Головного управління головний майстер-сержант служби цивільного захисту ОСОБА_6 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності.

7. Рекомендувати начальнику З ДПРЗ Головного управління полковнику служби цивільного захисту Володимиру Русавському за порушення службової дисципліни вжити заходів дисциплінарного впливу до винних осіб, а саме: підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_8 ; головного майстер-сержанта ОСОБА_6 .

8. Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління надіслати завірену належним чипом копію висновку службового розслідування до правоохоронних органів для прийняття відповідного рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

9. Копію висновку службового розслідування залучити до особової справи співробітників, зазначених у пунктах 3-6 цього висновку.".

Відповідно до наказу начальника 3 ДПРЗ Головного управління полковника служби цивільного захисту Русавського В.О. від 20.06.2025 № 100-НК/57 26 "Про накладення дисциплінарного стягнення", враховуючи висновок службового розслідування, за порушення вимог чинного законодавства з питань діяльності органів і підрозділів цивільного захисту та інших нормативно-правових актів, за порушення службової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні службових обов`язків, на підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_8 та головного майстер-сержанта ОСОБА_6 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Наказом ГУ ДСНС у Луганській області від 24.06.2025 № 204-НК "Про виключення з кадрів ДСНС України ОСОБА_1 " полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього начальника 3 ДПРЗ Головного управління, який перебуває у розпорядженні начальника Головного управління, звільненого зі служби цивільного захисту згідно з наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 23.06.2025 № 554 у зв`язку із скороченням штату, виключено з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління, знято з усіх видів забезпечення з 24.06.2025 та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом 3 ДПРЗ Головного управління від 27.06.2025 № 57 26/01-504/57 26/08 "Про відшкодування матеріальної шкоди" ОСОБА_1 повідомлено про необхідність добровільного відшкодування шкоди, завданої державі, в розмірі 166 709,51 грн.

У заяві від 08.07.2025, адресованій начальнику 3 ДПРЗ Головного управління, ОСОБА_1 вимогу про відшкодування шкоди заперечив.

Відтак, посилаючись на відмову відповідача відшкодувати втрати державного майна на загальну суму 166 709,51 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінка апеляційним судом висновків суду першої інстанції, рішення якого переглядається, та доводів учасників справи

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом № 160-IX.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 цього Закону матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.

За змістом частини першої, другої статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

За приписами частини четвертої статті 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

За правилами частини першої статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Абзацом 1 частини другої статті 8 Закону № 160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Частинами шостою-восьмою статті 8 Закону № 160-IX визначено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Статтею 9 Закону № 160-IX передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що правовою підставою для притягнення особи до матеріальної відповідальності за Законом № 160-IX є шкода, завдана державі неправомірним рішенням, невиконанням або неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Настання такої відповідальності закон пов`язує з обов`язковою наявністю повного складу правопорушення, що включає чотири необхідні умови: факт завдання реальної шкоди, протиправну поведінку особи, причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою і збитками, а також вину особи у формі умислу або необережності.

Водночас обов`язок доведення наявності зазначених умов покладається на суб`єкта владних повноважень (військове командування) шляхом проведення службового розслідування. У разі ж відсутності чи недоведеності хоча б одного з елементів складу правопорушення, або за наявності обставин, передбачених статтею 9 Закону № 160-IX (зокрема, дії непереборної сили, виправданого службового чи бойового ризику), притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності є протиправним.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що:

- Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" не ставить можливість притягнення особи до матеріальної відповідальності у залежність від того, чи була шкода виявлена до моменту звільнення особи із займаної посади;

- звільнення з посади не припиняє матеріально-правові наслідки неналежного виконання службових обов`язків у період перебування на посаді;

- закон прямо передбачає, що шкода може бути завдана не лише активними діями, а й бездіяльністю, неналежною організацією службової діяльності, неналежним контролем, невжиттям необхідних заходів для збереження майна та належного ведення обліку;

- вина у справах цієї категорії може виражатися не лише у прямому умислі на заподіяння шкоди, а й у необережності, службовій недбалості, неналежному контролі, невжитті заходів, які особа за своїм посадовим становищем була зобов`язана і мала можливість вжити;

- створення нестачі не обов`язково означає безпосереднє особисте вилучення майна посадовою особою, це може бути наслідком неналежної організації обліку, відсутності контролю, невжиття заходів щодо розмежування майна, передачі його під відповідальність конкретних осіб, проведення перевірок, документального оформлення руху матеріальних цінностей;

- матеріальна відповідальність за Законом № 160-ІХ має самостійний характер і може наставати за наявності прямої дійсної шкоди, протиправної поведінки у вигляді невиконання або неналежного виконання службових обов`язків, вини та причинного зв`язку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими твердженнями скаржника, але разом з тим враховує, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з мотивів недоведення належними й допустимими доказами факту заподіяння відповідачем шкоди у розмірі 166 709,51 грн.

Апеляційний суд зазначає, що матеріальна відповідальність за шкоду, завдану державі, настає виключно за умови, якщо в передбачений законом спосіб юридично підтверджено неправомірність дій конкретної особи, які перебувають у прямому причинному зв`язку із завданими збитками, за відсутності обставин, що виключають таку відповідальність.

Водночас саме на уповноважений орган (військове командування) покладається тягар обов`язкового доведення не лише самого факту збитків, а й їхнього дійсного, документально підтвердженого розміру, розрахованого у встановленому законом порядку. Крім того, суб`єкт владних повноважень має беззаперечно довести наявність вини та протиправність дій чи бездіяльності конкретної особи, оскільки притягнення до матеріальної відповідальності за відсутності належного обґрунтування кожного з цих елементів є недопустимим.

Зокрема, відповідно до частини шостої статті 8 Закону № 160-ІХ до акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Отже, законодавець передбачив альтернативний спосіб документального підтвердження розміру шкоди, завданої державі, яка в подальшому може бути стягнута з військовослужбовця, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Підтвердженням розміру шкоди може бути як довідка про вартісну оцінку завданої шкоди, так і акт оцінки збитків, складений суб`єктом оціночної діяльності, або ж обидва документи одночасно. Використання у нормі законодавчої конструкції "та/або" свідчить про відсутність обов`язку щодо одночасного подання і довідки про вартісну оцінку шкоди, і акта оцінки збитків.

Проте колегія суддів наголошує, що за приписами частини шостої статті 8 Закону № 160-IX належними доказами на підтвердження розміру шкоди є виключно довідка про вартісну оцінку шкоди за обов`язковими підписами начальника служби забезпечення і керівника фінансового органу та/або акт оцінки збитків від суб`єктів оціночної діяльності.

Відсутність у матеріалах службового розслідування належним чином оформлених зазначених документів є грубим порушенням процедури, встановленої законом, та свідчить про те, що дійсний розмір шкоди є юридично недоведеним.

Натомість позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 166 709,51 грн, жодного із фінансово-економічних документів, передбачених частиною шостою статті 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", не надав.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що вказана сума є нестачею товарно-матеріальних цінностей 3 ДПРЗ Головного управління, яка зафіксована в протоколі інвентаризаційної комісії від 06.06.2025 за результатами проведення вибіркової інвентаризації, та включає нестачу необоротних активів в сумі 60 253,16 грн (згідно із звіряльною відомістю результатів інвентаризації необоротних активів від 06.06.2025) та нестачу запасів в сумі 106 456,35 грн (згідно із звіряльною відомістю результатів інвентаризації запасів від 06.06.2025).

Колегія суддів зазначає, що протокол інвентаризації та довідка про вартісну оцінку завданої шкоди (чи акт оцінки збитків) є різними за своєю правовою природою та цільовим призначенням документами. Вони не є взаємозамінними.

Аналіз положень частини шостої статті 8 Закону № 160-ІХ однозначно вказує на імперативний та вичерпний перелік документів, які обов`язково додаються до акта (висновку) службового розслідування для документального підтвердження розміру шкоди.

Протокол інвентаризації вважається документом внутрішньогосподарського обліку, який фіксує кількісний та якісний факт наявності або відсутності (нестачі, псування) майна на певну дату. Він підтверджує виключно факт події, але не є належним фінансово-економічним розрахунком розміру збитків у розумінні Закону № 160-ІХ, оскільки:

по-перше, визначення розміру матеріальних збитків, що підлягають стягненню з особи, вимагає застосування спеціальних методик, врахування ступеня зносу (амортизації) майна, його фактичного стану на момент заподіяння шкоди та діючих ринкових цін, що виходить за рамки стандартного процесу інвентаризації;

по-друге, протокол інвентаризації не містить встановленого законом реквізиту - спільного завірення суми збитків підписами начальника профільної служби забезпечення та керівника фінансового органу (головного бухгалтера), які несуть персональну відповідальність за точність проведення саме вартісної оцінки шкоди.

Таким чином, посилання позивача на протокол інвентаризації як на достатню підставу для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої державі, колегія суддів відхиляє, оскільки визначення суми збитків лише на підставі даних інвентаризаційного опису чи протоколу позбавляє такий розрахунок ознак належності, допустимості та достовірності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на сукупність інших обставин, які ставлять під сумнів розмір спірної шкоди, її реальний характер та об`єктивність визначення.

Як вже зазначалося вище, така шкода у розмірі 166 709,51 грн встановлена за результатами проведеної інвентаризації.

У свою чергу, інвентаризація була призначена у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади начальника 3 ДПРЗ Головного управління та здійсненням приймання-передачі справ і посади.

Водночас колегія суддів зауважує, що відповідач звільнений з посади 10.03.2025, а первинна інвентаризація проведена станом на 01.04.2025, тобто не на дату звільнення.

В акті приймання-передачі справ і посади зазначено про відсутність руху матеріальних цінностей у період з 10.03.2025 до 18.04.2025, однак цей акт не містить підписів матеріально- відповідальних осіб загону, які могли б підтвердити факт відсутності руху матеріальних цінностей у цей період. Більше того, фактичне припинення руху матеріальних цінностей, зокрема запасів, унеможливило б нормальне функціонування підрозділу. За таких обставин твердження, внесене членами інвентаризаційної комісії до акта, щодо відсутності руху матеріальних цінностей після звільнення позивача з посади викликає обґрунтовані сумніви.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно з висновком щодо результатів інвентаризації, яка проводилася на підставі наказу від 07.04.2025 № НГ-7/57 26, встановлена нестача основних засобів та нематеріальних активів на суму 3 351 585,93 грн, яка відображена у звіряльній відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 18.04.2025, а також нестача запасів в сумі 182 519,45 грн, яка відображена в звіряльній відомості результатів інвентаризації запасів від 18.04.2025. Тобто всього нестача в загальній сумі 3 534 105,38 грн.

Однак під час наступної (вибіркової) інвентаризації, проведеної у червні 2025 року, станом на 05.06.2025 встановлено нестачу лише на загальну суму 166 709,51 грн, з яких 60 253,16 грн - нестача необоротних активів та 106 456,35 грн - нестача запасів.

Тобто за результатами інвентаризацій, проведених тією самою інвентаризаційною комісією, були визначені істотно різні розміри нестачі.

При цьому встановлена вибірковою інвентаризацією нестача в сумі 166 709,51 грн, виникнення якої поставлено у провину відповідачу, зафіксована станом на 05.06.2025 - після трьох місяців з дня звільнення відповідача з посади. Відтак, оскільки накази про призупинення руху матеріальних цінностей у період з 10.03.2025 до 05.06.2025 не видавалися, а майно не перебувало під контролем відповідача, це виключає можливість достовірного встановлення моменту виникнення нестачі та причетності до неї позивача.

Крім того, згідно з наказом від 05.06.2025 № НГ-11/57 26 про проведення вибіркової інвентаризації в період з 05.06.2025 по 06.06.2025, така інвентаризація повинна була проводитися повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально-відповідальних осіб.

Поряд з цим, як видно з матеріалів справи, вказана інвентаризація проводилась без участі відповідача.

Також, відповідно до пункту 2.4 розділу II Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02 вересня 2014 року, забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться на відповідальному зберіганні у тих самих матеріально відповідальних осіб, одного й того самого працівника два роки підряд.

Матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні.

Водночас, як встановлено судом, для проведення первинної інвентаризації у квітні 2025 року та вибіркової - у червні 2025 року, до складу інвентаризаційної комісії було включено матеріально-відповідальну особу, з якою укладено договір про матеріальну відповідальність, а саме заступника начальника 38 ДПРЧ 3 ДПРЗ Головного управління Максима Мельниченка.

Обґрунтованих пояснень на спростування зазначеної обставини позивач під час розгляду справи не надав, хоча ця обставина є істотною, оскільки свідчить про порушення порядку проведення інвентаризації. До того ж вона охоплюється важливими аргументами відповідача при запереченні позовних вимог.

Додатково колегія суддів враховує, що за результатами службового розслідування голову інвентаризаційної комісії - підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_9 , визнано винним у недотриманні вимог Положення № 879 та у зв`язку з цим притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Враховуючи наведене, результати інвентаризації, на які посилається позивач як на доказ заподіяння матеріальної шкоди відповідачем, не можуть розглядатися як належний, допустимий та достатній доказ факту, розміру та обставин виникнення такої шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції також зауважив, що у висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу від 22.04.2025 № НС-102/57, відсутні відомості про те, що саме ОСОБА_1 винен у нестачі матеріальних цінностей на суму 166 709,51 грн.

Колегія суддів погоджується з цим висновком та зазначає, що відповідно до приписів статті 8 Закону № 160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди обов`язково призначається службове розслідування, метою якого є встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Якщо вину особи у завданні шкоди державі доведено, після закінчення розслідування командир (начальник) видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. Якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Отже, закон вимагає, щоб проведеним службовим розслідуванням було чітко встановлено факт шкоди, її дійсний розмір, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та вина конкретної особи в завданні шкоди.

Якщо шкоду державі заподіяно кількома особами, загальним правилом є встановлення пайової (дольової) матеріальної відповідальності.

Законодавець чітко розмежовує межі та обсяг фінансових зобов`язань кожного співзаподіювача шкоди, виключаючи можливість автоматичного покладення на них колективної або солідарної відповідальності без спеціальних на те підстав. Зі змісту норм Закону № 160-ІХ вбачається, що при встановленні вини декількох осіб у заподіянні матеріальних збитків, правовий підхід базується на таких імперативних засадах:

1) принципі індивідуалізації відповідальності: у висновку службового розслідування та подальшому наказі про притягнення до матеріальної відповідальності суми, що підлягають стягненню, мають бути чітко визначені окремо щодо кожної особи; закон забороняє стягнення загальної суми збитків "нероздільно" з усієї групи військовослужбовців.

2) диференціація за ступенем вини: визначення грошової частки (паю) кожного учасника не може здійснюватися шляхом механічного чи рівного розподілу загальної суми збитків на кількість винуватців; обсяг матеріальної відповідальності кожної особи повинен прямо корелювати з її індивідуальним ступенем вини (умисел, необережність, невиконання конкретних посадових обов`язків).

3) врахування конкретних обставин: командування зобов`язане дослідити та відобразити в рішенні причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) кожного конкретного військовослужбовця та настанням шкідливих наслідків, оцінивши реальні обставини, за яких було завдано шкоду.

Таким чином, правова природа матеріальної відповідальності військовослужбовців за Законом № 160-ІХ у випадку множинності суб`єктів правопорушення є виключно пайовою. Кожен із винуватців несе самостійний обов`язок відшкодувати державі збитки лише в межах тієї конкретної суми, яка визначена індивідуально для нього на підставі оцінки його вини та обставин справи, і не може бути притягнутий до відповідальності за дії чи бездіяльність інших осіб.

Незважаючи на викладене, під час службового розслідування залишено без оцінки та спростування доводи ОСОБА_1 про наявність інших матеріально-відповідальних осіб, які теж несуть відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей 3 ДПРЗ Головного управління згідно з укладеними договорами, які містяться у матеріалах справи.

У матеріалах службового розслідування також відсутні пояснення всіх таких матеріально-відповідальних осіб загону, які б, своєю чергою, могли надати інформацію щодо фактичного стану обліку, наявності та руху матеріальних цінностей, а також обставин проведення інвентаризації.

Відтак службове розслідування не забезпечило всебічної перевірки обставин, які мали істотне значення для встановлення причин виникнення нестачі та можливості покладення відповідальності саме на відповідача.

Крім того, згідно з висновком службового розслідування від 16.06.2025, вивченням матеріалів службового розслідування комісія встановила (пункт 5), що "в діях посадових осіб З ДПРЗ Головного управління вбачаються ймовірні ознаки складу злочину, які передбачені Адміністративним та/або Кримінальним кодексами України, що призвело до втрати державного майна на загальну суму 166 709,51 грн (пункт 5.2 Положення про 3 ДПРЗ Головного управління (нова редакція), затвердженого наказом ДСНС від 23.05.2013 № 293 (у редакції наказу ДСНС від 17.05.2021 № 325)".

Разом з тим, на чому слушно наголосив суд першої інстанції, висновок не містить чіткого покликання на те, що шкода у вказаному розмірі заподіяна саме винними діями ОСОБА_1 внаслідок невиконання чи неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків і що саме ОСОБА_1 повністю несе матеріальну відповідальність за її заподіяння.

Навіть більше, у висновку зазначено, що при виконанні обов`язків за посадою порушення допустили й інші посадові особи 3 ДПРЗ Головного управління, окрім відповідача, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що виразилось у несвоєчасному складанні первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірності відображення у них даних, недотриманні вимог законодавства, які зазначені, встановлені та викладені у висновку.

Отже, за результатами проведення службового розслідування встановлено вину у виявленій нестачі також інших посадових осіб загону, але разом з тим не обґрунтовано, який ступінь вини у завданні державі шкоди кожної з цих посадових осіб та чому відповідальність за її відшкодування слід покласти виключно на відповідача.

Відповідний недолік службового розслідування набуває особливої ваги з огляду й на те, що наказом від 20.06.2025 № 100-НК/57 26 за порушення службової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні службових обов`язків, ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Крім того, у звіряльних відомостях результатів інвентаризації необоротних активів та запасів станом від 06.06.2025, у графі матеріально-відповідальна особа за збереження ТМЦ, нестачу яких виявлено, зазначено прізвища конкретних посадових осіб 3 ДПРЗ Головного управління, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Підсумовуючи викладене, апеляційна колегія суддів вважає, що кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених порушень та недоліків під час проведення службового розслідування та інвентаризації і оформлення їх результатів, за встановлених судом фактичних обставин справи дозволяє стверджувати про недоведення факту заподіяння відповідачем матеріальної шкоди державі у розмірі 166 709,51 грн та відсутність у зв`язку з цим підстав для задоволення вимог позивача-суб`єкта владних повноважень про стягнення цієї шкоди.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (рішення у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11, пункт 170) законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагаються, певною мірою залежить від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі "Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства" (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, пункт 46).

ЄСПЛ неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування" (серед інших справа "Рисовський проти України", заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, п.п. 70, 71).

Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до положень ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року (пункт 29) статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) серед іншого звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, перевіривши обґрунтованість ключових доводів апеляційної скарги та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 про відмову у задоволенні позову 3 ДПРЗ Головного управління.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи вищенаведені мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати не розподіляються, оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється/не скасовується.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 360/1650/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяП. І. Сало

суддіТ. М. Димарчук

Р. М. Москаль

Повне судове рішення складено 02.11.26