Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №403/65/25
Суддя: Дьомич Л. М.
Окрема думка
30 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 403/65/25
провадження № 22-ц/4809/115/26
Судді апеляційного суду Кіровоградської області Дьомич Л.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі селищної ради, третя особа: приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Трутень Олександр Якович, про визнання права власності на житловий будинок.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено. Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2025 року скасоване, а позов ОСОБА_1 до Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі селищної ради, третя особа: приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Трутень Олександр Якович, про визнання права власності на житловий будинок, задоволений. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Я, як член колегії суддів, за наслідком перегляду апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, повністю не згодна з висновоком апеляційного суду, вважаю, що суд першої інстанціїї ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення, яке підлягало залишенню без змін.
Так, спір виник, у зв`язку з вимогою позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 . Обгрунтованість звернення мотивує тим, що спірний житловий будинок за заповітом, посвідченим 10 серпня 1978 року Докучаєвською сільською радою за реєстром №24 власник ОСОБА_2 заповідав позивачу, як племіннику. ОСОБА_3 помер у 1980 році, мав дружину, яка проживала з ним на час відкриття спадщини, яка юридично не здійснила оформлення спадщини.
Як вказує позивач, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , він прийняв спадщину за заповітом. Його право спадкування доводиться документально та рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2011 року, яким за його позовом встановлений факт родинних відносин між ним та матір`ю ОСОБА_5 . Мати позивача ОСОБА_6 та спадкодавець ОСОБА_4 є рідними сестрами, позивач вважає, що згідно до вимог ч.1 ст.1265 ЦК України він, як родич спадкодавця, належить до шостого ступеня споріднення включно.
Постановою приватного нотаріуса Трутня О.Я. за №332-02-31 від 09 грудня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок.
З мотивів позову та письмових доказів виходить наступне.
Позивач фактично описує і наполягає на прийнятті ним спадщини. При цьому жодної обставини, мотивації чи обґрунтування застосування вимог статті 344 ЦК, ним не наводиться. Навпаки, мовою оригіналу у позові вказано «після смерті ОСОБА_4 я прийняв спадшину за заповітом та розпорядився житловим будинком».
ОСОБА_4 була дружиною померлого у 1980 році ОСОБА_7 , який у 1978 році склав заповіт на позивача. Очевидно, що ОСОБА_1 спадшину не прийняв після смерті чоловіка тітки за заповітом, що виходить з особисто написаного, а саме про свої дії щодо прийняття спадщини саме після смерті у 1994 році тітки ОСОБА_8 .
Фактично з описової частини позову та дій позивача, пов`язаних з реалізацією спадкових прав виходить, що він звернувся про спадкування із заявою до нотаріуса після смерті тітки. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, вказавши про відсутність у заявника правовстановлюючого документа на вищезазначене майно. Саме така підстава визначена у відмові про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2011 року за заявою позивача був встановлений факт родинних відносин між ним та ОСОБА_5 , як його рідною матір`ю. У рішенні зазначено, що звернення має місце з метою прийняття спадщини саме після смерті матері.
З письмових доказів встановлено, що мати позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є рідними сестрами, позивач вважав, що згідно вимог ч.1 ст.1265 ЦК України він, як родич спадкодавця, належить до шостого ступеня споріднення включно.
Підстави застосування статті 344 ЦК наведені позивачем наступні: оскільки Устинівська територіальна громада Кропивницького району Кіровоградської області не зверталась до суду про визнання спадщини відумерлою, вважає, що для визнання його власником нерухомого майна за рішенням суду за набувальною давністю згідно зі ст.41 Конституції України та ч.ч.1, 4 ст.344 ЦПК України, на думку сторони наявні, так як він добросовісно заволодів чужим майном і продовжує володіти ним протягом десяти років. Додатково зазначив, що проживає без реєстрації місця проживання у спірному житловому будинку.
У зв`язку з тим, що підстава та предмет позову різняться з огляду на обґрунтування вимоги, місцевий суд навів дві підстави для відмови у позові. А саме про відсутність правових підстав для визнання права власності у порядку спадкування за мотивами позову та за предметом позову відмовив у визнанні права власності за набувальною давністю через недоведеність вимоги.
До судового рішення законодавчо визначені вимоги, відповідно до ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним нормам, законному висновку, так як жодної мотивації з наведеним обгрунтуванням, яке б давало право суду в порядку статей 76-81 ЦПК, застосувати положення статті 344 ЦК, стороною не надано.
За принципом правової (юридичної) визначеності, невід`ємного принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України), гарантується стабільність, передбачуваність та зрозумілість правових норм.
Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Умови застосування ст. 344 ЦК України особа, є добросовісність заволодіння чужим майном та продовження відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Які докази надані позивачем: виписка з погосподарської книги №02-13/70/6 від 14 серпня 2024 року, за якою на день смерті ОСОБА_9 проживала за адресою: с.Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області. Особовий рахунок № НОМЕР_1 в погосподарській книзі на 1991-1995 роки №13 був відкритий на ОСОБА_4 як голову домогосподарства.
На вищевказаних доказах та наведенного обгрунтування позову, колегія суддів у тому числі виснувала, що оскільки спадщина на будинок не відкривалася, а позивач на момент смерті ОСОБА_4 не входив до кола ї спадкоємців, суд правильно не знайшов підстав для визнання права власності на будинок у порядку спадкування. Що безумовно доводить, що позивач надав обгрунтування з метою прийняття спадщини, але за предметом просить про визнання права власності за набувальною давністю.
Таким чином, жодної передбаченої законодавством підстави для визнання права власності за набувальною давністю, суду не надано. Тому, місцевий суд законно відмовив у задоволенні позову. Судове рішення підлягало залишенню без змін.
Текст окремої думки складений 30 жовтня 2026 року
Л.М. Дьомич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua