Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №404/6230/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/6230/24

провадження № 22-ц/4809/595/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Савченко Людмили Василівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року у складі судді Іванової Н. Ю. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило:

- стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 724582966 в розмірі 31387 грн;

- стягнути на свою користь заборгованість за Договором позики № 3872252 в розмірі 4 401 грн 07 коп;

- стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 3338137 розмірі 4 920 грн;

- стягнути на свою користь понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та первісними кредиторами були укладені три договори про надання кредитних коштів: кредитний договір № 724582966 від 30 листопада 2020 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», договір позики № 3872252 від 26 листопада 2020 року з ТОВ «Лінеура Україна» та кредитний договір № 3338137 від 14 грудня 2020 року з ТОВ «Мілоан».

За умовами зазначених договорів відповідач отримав грошові кошти та зобов`язався у встановлені договорами строки повернути основну суму заборгованості й сплатити передбачені договорами проценти.

Надалі первісні кредитори відступили право вимоги за вказаними договорами ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договорів факторингу, що підтверджує набуття позивачем статусу нового кредитора та права вимагати від відповідача погашення заборгованості.

ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконав, отримані кредитні кошти та нараховані проценти у повному обсязі не повернув, а після переходу права вимоги до позивача жодних платежів на погашення заборгованості не здійснив.

У зв`язку з цим за кредитним договором № 724582966 утворилася заборгованість у розмірі 31 387,00 грн, з яких 9 499,95 грн становить основний борг та 21 887,05 грн — проценти; за договором позики № 3872252 — 4 401,07 грн, з яких 1 506,68 грн основного боргу та 2 894,39 грн процентів; за кредитним договором № 3338137 — 4 920,00 грн, з яких 1 500,00 грн основного боргу та 3 420,00 грн процентів.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитними договорами не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості: за кредитним договором № 724582966 в розмірі 31 387 грн, з яких: 9 499,95 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 887,05 грн - сума заборгованості за відсотками; за договором позики № 3872252 в розмірі 4 401,07 грн, з яких: 1506,68 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 894,39 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 3338137 в розмірі 4 920 грн, з яких: 1 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 420 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що факт укладення трьох кредитних договорів та отримання за ними коштів підтверджений матеріалами справи, а право вимоги за ними належним чином перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договорами факторингу.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, а доказів належного погашення заборгованості суду не надав, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Савченко Л. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив надані позивачем докази та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо доказування умов кредитного договору, переходу права вимоги та захисту прав споживача.

Правила надання коштів у позику, на які посилається позивач, не можуть вважатися належним і допустимим доказом умов кредитування, оскільки позивач не довів, з якою саме редакцією Правил відповідач був ознайомлений та погодився на момент укладення кредитних договорів.

Документи, розміщені на сайті кредитодавця та такі, що могли неодноразово змінюватися, самі по собі не підтверджують погодження споживачем конкретних умов щодо процентів, відповідальності та інших платежів.

Відповідач заперечує факт належного переходу права вимоги до позивача за всіма кредитними договорами, адже договір факторингу між первісним кредитором та наступним кредитором укладено у 2018 році, тоді як сам кредитний договір виник пізніше.

Крім того, до позову не додано останньої сторінки договору факторингу, відсутні належні докази його підписання сторонами, акти приймання-передачі прав вимоги та докази оплати за відступлення права вимоги.

Також ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано належних доказів подальшого відступлення права вимоги позивачу.

Крім того, надані позивачем інші договори факторингу й акти не підтверджують належного переходу права вимоги.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано первинних документів щодо фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів, а з розрахунків заборгованості неможливо встановити порядок її формування, розмір погашеного тіла кредиту та процентів за кожний платіжний період.

Крім того, відповідач вважає нараховані проценти надмірними та такими, що порушують права споживача, створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін і суперечать принципам справедливості та добросовісності.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу адвоката Савченко Л. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , без задоволення, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 40 708 грн 07 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 30 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 724582966, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно п.1.1 кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 9500 грн.

Відповідно до Реєстру боржників № 124 від 09 березня 2021 до договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 724582966.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно до реєстру боржників до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 724582966.

26 листопада 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 3872252, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, згідно якого відповідач отримав грошову позику в розмірі 5 000 грн.

14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 3872252.

14 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір позики № 3338137, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, згідно якого відповідач отримав грошову позику в розмірі 1 500 грн.

28 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28072021, згідно якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 3338137.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Матеріалами справи, підтверджується, що 30.11.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 724582966 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (далі Договір) (том 1 а. с. 21-22).

За умовами пункту 1.1 Договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 9 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 15 цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кредит надається (Договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Відповідно до п. 1.3. Договору на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,22 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений 11.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються, і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення) (п. 1.4. Договору).

За змістом п. 1.5. Договору базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Перерахування кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2020 (том 1 а. с. 13).

Вказане також додатково підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н за період з 30.11.2020 по 10.01.2021 (том 1 а. с. 210-212).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з п. 2.1. якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, зазначених указаним договором (том 1 а. с. 4-9).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої текст договору факторингу № 28/1118-01 викладено у новій редакції та продовжено строк дії договору (том 1 а. с. 24-29).

Згідно з витягу з реєстру прав вимоги № 124 від 09.03.2021 на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 724582966 від 30.11.2020 на загальну суму 24 442 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 9 499 грн 95 коп, заборгованість по відсотках 14 942 грн 95 коп (том 1 а. с. 30).

В подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 20 жовтня 2022 року укладено договір факторингу № 20102022, за умовами пункту 2.1 якого, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта, за плату на умовах визначених цим договором (том 1 а. с. 31-32).

Згідно з витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 724582966 від 30.11.2020 на загальну суму 31 387 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 9 499 грн 95 коп, заборгованість по відсотках 21 887 грн 05 коп (том 1 а. с. 33).

26 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 3872252 за умовами якого (п. 2.1 договору) товариство надало відповідачу фінансовий кредит на суму 5 000 грн, на умовах строковості, строком 64 дні (п. 2.2 договору), зі сплатою відсотків за користування кредитів 1,6 % на добу (п. 2.3 договору). При цьому зазначено, що знижена процентна ставка на день становить 0,88 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою на день становить 2,7 % (том 1 а. с. 40).

14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало позивачу право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників (том 1 а. с. 42-44).

Згідно із Реєстром боржників № 2 до вказаного договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3872252 від 26 листопада 2020 року в сумі 4 401 грн 07 коп, з яких: 1 506 грн 68 коп - сума основного боргу; 2 894 грн 39 коп - сума заборгованості за відсотками (том 1 а. с. 47-48).

Відповідно до інформації наданої на запит суду АТ «Універсал Банк» від 06.02.2025 - станом на 30 листопада 2020 року на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а 26 листопада 2020 року на вказаний картковий рахунок надходили грошові кошти в сумі 5 000 грн (том 1 а. с. 183).

Крім того, 14 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений Договір № 3338137 про надання фінансового кредиту. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (том 1 а. с. 55-57).

Згідно п. п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 1 500 грн, строк кредиту 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 договору знижена процента ставка становить 0,95 % в день від суми кредиту та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 06.02.2025 № БТ/1258, на емітовану картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , 14.12.2020 здійснено переказ коштів на суму 1 500 грн (том 1 а. с. 183).

28 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28072021, за яким позивач отримав (набув) право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача (том 1 а. с. 65-67).

Згідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 3338137 (том 1 а. с. 68-69).

З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Авентус Україна» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладених між ними договорів в електронній формі.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Авентус Україна» виконали свої зобов`язання за договором та здійснили перекази грошових коштів відповідачу в розмірах 9 500 грн, 5 000 грн та 1 500 грн відповідно.

Даних про те, що позичальником у повному обсязі були повернуті кошти за вказаними договорами та сплачені відсотки у розмірі, передбаченому умовами договорів, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договорами, ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаних договорів не виконав своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Авентус Україна», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погоджених сторонами строків кредитування. Після закінчення строку їх дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором від 30.11.2020 № 724582966 слідує, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 30 днів (том 1 а. с. 10-12), а тому заборгованість за договором від 30.11.2020 № 724582966 станом на кінець строку дії договору з урахуванням сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 045 грн 95 коп становить 9 081 грн (9 499,95+9 500*0,22%*30-1 045,95), яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3872252 від 26 листопада 2020 року слідує, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 64 дні (том 1 а. с. 106-108), а тому заборгованість за договором станом на кінець строку дії договору з урахуванням сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 493 грн 32 коп та в рахунок погашення заборгованості за процентами в сумі 1 291 грн 31 коп, становить 1 918 грн 10 коп (1 506,68 (5 000-1 064,84-2 428,48) грн – тіло кредиту, 411,42 ( 1 702,73-660-631,31) грн – проценти), яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 14.12.2020 № 3338137 слідує, що кредитором також нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 30 днів (том 1 а. с. 59-64), а тому заборгованість за договором від 14.12.2020 № 3338137 станом на кінець строку дії договору становить 1 927 грн 50 коп, з яких 1 500 грн – тіло кредиту, 427 грн 50 коп (1 500*0,95 %*30) - відсотки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем Правила надання коштів у позику не підтверджують погодження відповідачем конкретних умов кредитування, зокрема розміру процентів, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи слідує, що розмір кредиту, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів безпосередньо визначені в укладених між відповідачем та первісними кредиторами електронних договорах.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не погоджувався з умовами договорів, оскільки останні були укладені в електронній формі, з огляду на те, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а матеріалами справи підтверджено, що спірні договори укладені шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних систем та підписані відповідачем одноразовими ідентифікаторами і доказів того, що зазначені договори не були укладені відповідачем або що електронний підпис було використано іншою особою, останнім не надано.

Доводи апеляційної скарги про неналежність переходу права вимоги за кредитним договором № 724582966 з огляду на те, що договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений 28 листопада 2018 року, тобто до виникнення спірного кредитного зобов`язання, також є безпідставними, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову й посилання апеляційної скарги на те, що до позовної заяви не було додано останньої сторінки договору факторингу, доказів його підписання, актів приймання-передачі прав вимоги та доказів оплати за відступлення права вимоги, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, факт укладення договорів факторингу та переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджується наявними у матеріалах справи договорами факторингу, реєстрами прав вимоги та іншими документами, які у своїй сукупності дають можливість достовірно встановити як сторони відповідних правочинів, так і конкретні права вимоги, що були передані.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про несправедливість та неспівмірність нарахованих процентів, а також порушення положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки умовами укладених сторонами кредитних договорів чітко визначено розмір процентної ставки, порядок та строк її нарахування, з якими відповідач погодився під час укладення договорів та фактично отримав кредитні кошти.

При цьому відповідно до висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору суд не може без заявленої споживачем вимоги про визнання такої умови недійсною самостійно визнавати її недійсною, змінювати умови договору та на цій підставі зменшувати розмір процентів. Водночас суд може тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача.

У цій справі умови кредитних договорів щодо розміру процентів та порядку їх нарахування є чіткими, зрозумілими та погодженими сторонами, а доказів їх нікчемності чи недійсності відповідачем не надано. Разом із тим апеляційний суд, перевіряючи правильність нарахування заборгованості, врахував установлені законом та умовами договорів строки кредитування і дійшов висновку про необхідність виключення процентів, нарахованих після закінчення відповідних строків кредитування.

Відтак підстав для подальшого зменшення розміру процентів лише з мотивів їх несправедливості чи неспівмірності апеляційний суд не вбачає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» не врахував, що проценти за користування кредитними коштами можуть нараховуватися лише в межах погоджених сторонами строків кредитування, унаслідок чого безпідставно стягнув заборгованість за процентами, нарахованими після закінчення строку дії кредитних договорів.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Савченко Л. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року зміні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 31,75 % від ціни позову (12 926 грн 60 коп *100/ 40 708 грн 07 коп) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню 961 грн 39 коп (3 028*31,75%) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Крім того, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, пропорційно до задоволених вимог скарги, що становить 68,25 % від ціни позову, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 479 грн 93 коп (3 633,6*68,25 %) судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 518 грн 54 коп (2 479,93-961,39) судового збору.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Савченко Людмили Василівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 27 листопада 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Кредитним договором № 724582966 від 30.11.2020 у розмірі 9 081 (дев`ять тисяч вісімдесят одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором позики № 3872252 від 26.11.2020 у розмірі 1 918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн 10 коп, з яких: 1 506 грн 68 коп – тіло кредиту, 411 грн 42 коп – проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Кредитним договором № 3338137 від 14.12.2020 у розмірі 1 927 (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн 50 коп, з яких 1 500 грн – тіло кредиту, 427 грн 50 коп – проценти.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 518 (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять) грн 54 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко