Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №405/3556/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/3556/25

провадження № 22-ц/4809/1937/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 14 липня 2026 року у складі судді Шевченко І. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі – ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь інфляційні витрати та три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.05.2017 по 23.02.2024 у розмірі 193 082 грн та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за яким відповідачці відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 23 450 доларів США.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 05 листопада 2012 року у справі № 1111/7295/12 стягнуто з неї заборгованість у розмірі 313 317,21 грн, однак зазначене судове рішення залишилося невиконаним.

Надалі право вимоги за кредитним договором на підставі договорів про відступлення права вимоги перейшло від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а згодом — до ТОВ «Брайт Інвестмент», яке ухвалою суду від 09 лютого 2021 року замінено стягувачем у справі.

Позивач вважав, що невиконання відповідачкою грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням і не звільняє її від обов`язку сплатити інфляційні втрати та три проценти річних за весь час прострочення, незважаючи на наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості, як наслідок, звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 14 липня 2026 року позов ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» інфляційні витрати та три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.05.2017 по 23.02.2024 у розмірі 193 082 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» 2 422,40 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, стягнута рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2012 року, залишається непогашеною, а тому невиконання грошового зобов`язання є підставою для нарахування відповідно до статті 625 ЦК України інфляційних втрат і трьох процентів річних за час прострочення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 14 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачку не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості взяти участь у розгляді справи, надати пояснення та заперечення, а також реалізувати свої процесуальні права.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням ОСОБА_1 щодо відсутності доказів переходу до ТОВ «Брайт Інвестмент» права вимоги саме до неї, оскільки наявні в матеріалах справи документи, зокрема додаток до договору відступлення права вимоги, не підтверджують належним чином включення її до реєстру боржників, а подана позивачем копія відповідного додатка не засвідчена належним чином.

Також суд першої інстанції витребував у позивача докази на підтвердження переходу права вимоги, однак, не перевірив належним чином виконання відповідної ухвали та достатність поданих документів.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення інфляційних втрат, оскільки первісне кредитне зобов`язання було визначене в іноземній валюті.

Суд першої інстанції не перевірив належним чином правильність розрахунку заявлених до стягнення сум, період нарахування та обґрунтованість вимог про стягнення трьох процентів річних.

Саме по собі ухвалення рішення про стягнення кредитної заборгованості на користь первісного кредитора не звільняє ТОВ «Брайт Інвестмент» від обов`язку довести наявність у нього права вимоги до відповідачки за заявленими вимогами.

ОСОБА_1 не було повідомлено про заміну кредитора, що не було враховано судом першої інстанції.

Суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача про необхідність застосування позовної давності, про яку вона заявляла під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 14 липня 2026 року без змін.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою ОСОБА_1 та довідкою про доставку електронного документа ТОВ «Брайт Інвестмент» .

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на підставі якого відповідачці видано кредитну картку Visa Gold № НОМЕР_1 , відкрито рахунок у доларах США та встановлено кредитний ліміт у розмірі 23 450 доларів США зі сплатою 19,08 % річних.

Додатковою угодою № 2 від 27 вересня 2007 року до договору, яка є його невід`ємною частиною, передбачено встановлення кредитного ліміту на строк дії платіжної картки — до 31 вересня 2009 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кропивницького від 05 листопада 2012 року у справі № 1111/7295/12 задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та стягнуто з відповідачки заборгованість за вказаним договором у розмірі 313 317,21 грн.

05 серпня 2020 року за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року, між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за зобов`язаннями боржників, зокрема за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, укладеним із ОСОБА_1 .

Надалі, 30 вересня 2020 року, між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2021 року у справі № 1111/7295/12 замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника — ТОВ «Брайт Інвестмент».

Згідно з розрахунком позивача, інфляційні втрати, нараховані у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачкою судового рішення, становлять 45 297,91 грн, а три проценти річних за період із 01 травня 2017 року до 23 лютого 2022 року — 147 784,88 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обґрунтовуючи підстави апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1-4 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Згідно з ч. 5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом,- разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні з підстави неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v.UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріалами справи підтверджується, що в червні 2025 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання (а. с. 1-9).

Згідно довідки № 011952/1 про задеклароване/зареєстроване місце проживання від 13.06.2025 адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а. с. 52).

Про судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 14 липня 2026 року відповідач повідомлялась через оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а. с. 146).

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи, що суду першої інстанції було відоме місце реєстрації відповідача, розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади про виклик в судове засідання ОСОБА_1 не свідчить про те, що вона належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що: «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання … є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Тобто, розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату час і місце розгляду справи, і остання обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 27 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір про комплексне банківське обслуговування, за умовами якого відповідачці відкрито картковий рахунок із використанням платіжної картки Visa Gold № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 23 450 доларів США зі сплатою 19,08 % річних за користування кредитними коштами (а. с. 34-35).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2012 року у справі № 1111/7295/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 313 317,21 грн (а. с. 38-40).

05 серпня 2020 року між ПАТ КБ «Надра», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за змістом якого банк передавав новому кредитору права вимоги за кредитними та іншими пов`язаними договорами щодо боржників, перелік яких визначався в реєстрі — додатку до договору (а. с. 16-18).

30 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як первісним кредитором та ТОВ «Брайт Інвестмент» як новим кредитором укладено договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор передавав новому кредитору права вимоги за кредитними та іншими пов`язаними договорами щодо боржників, зазначених у відповідному реєстрі (а. с. 21-22).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2021 року у справі № 1111/7295/12 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Брайт Інвестмент» (а. с. 44-47).

Згідно розрахунку трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період із 01 травня 2017 року до 23 лютого 2022 року сума трьох процентів річних становить 147 784,88 грн, а інфляційних втрат - 45 297,91 грн (а. с. 36-37).

Згідно з листом Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07 травня 2026 року, на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 51139952 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1111/1756712, виданого 18 лютого 2013 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Комерційний банк «Надра» кредитної заборгованості в розмірі 313 317,21 грн та судових витрат у розмірі 3 133,17 грн. 22 березня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У подальшому, 08 листопада 2023 року, державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У листі також зазначено, що залишок заборгованості за виконавчим документом станом на 8 листопада 2023 року становив 316 450,38 грн (а. с. 132).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д. С. від 05 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження № 74052670 з виконання виконавчого листа № 1111/7295/12, виданий 18.02.2013 Ленінським районним судом м. Кіровограда (а. с. 103 на звороті).

Згідно даних АСВП станом на 20.03.2026 виконавче провадження № 74052670 відкрито (а. с. 119).

З урахуванням викладеного, оскільки невиконання відповідачкою грошового зобов`язання є триваючим порушенням прав кредитора, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не припиняє зобов`язальних правовідносин та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Інфляційні втрати та три проценти річних є встановленими законом наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання, спрямованими на компенсацію майнових втрат кредитора внаслідок знецінення коштів та їх несвоєчасного повернення.

З огляду на те, що позивач набув право вимоги за кредитним зобов`язанням у порядку правонаступництва, а матеріали справи підтверджують факт непогашення заборгованості, він має право вимагати стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум за період прострочення. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів переходу до ТОВ «Брайт Інвестмент» права вимоги до відповідачки колегія суддів оцінює критично, оскільки сам факт відступлення права вимоги підтверджується відповідними договорами, а заміна стягувача у справі про стягнення кредитної заборгованості на правонаступника здійснена ухвалою суду, яка набрала законної сили та в апеляційному порядку ОСОБА_1 не оскаржувалась.

Довід про те, що суд першої інстанції не перевірив належним чином виконання ухвали про витребування доказів, не свідчить автоматично про необґрунтованість позовних вимог, а вирішальним є те, чи наявні у справі належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Суд вважає, що саме по собі невиконання процесуальної ухвали про витребування доказів про перехід права вимоги, не є безумовною підставою для відмови в позові, з огляду на наявність в матеріалах справи ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 лютого 2021 року, якою замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Брайт Інвестмент», та яка є достатнім доказом переходу права вимоги.

Доводи апеляційної скарги про неможливість нарахування інфляційних втрат у зв`язку з тим, що первісний кредитний ліміт був визначений в іноземній валюті, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що кредитор, який визначив заборгованість за валютним кредитом у гривнях, і ця сума була присуджена до стягнення та підлягає виконанню в національній валюті, має право на нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій справі рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2012 року з відповідачки стягнуто кредитну заборгованість у конкретно визначеному розмірі — 313 317,21 грн.

За таких обставин саме по собі визначення первісного кредитного ліміту в доларах США не є достатньою підставою для висновку про неможливість застосування статті 625 ЦК України. Визначальним є зміст грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, та валюта, у якій суму боргу присуджено до стягнення.

Доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідачки про відступлення права вимоги не свідчать про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 2-651/09, неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не є підставою для відмови в заміні сторони виконавчого провадження за умови доведеності правових підстав для переходу права вимоги.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 348/1743/18, у якій наголошено, що неповідомлення боржника не змінює характеру, обсягу та порядку виконання його зобов`язань.

Отже, за умови підтвердження належними доказами переходу до позивача права вимоги та за відсутності доказів виконання відповідачкою зобов`язання первісному кредитору, наведений довід не є підставою для відмови в позові.

Посилання апеляційної скарги на неправильність розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних суд також не бере до уваги, оскільки відповідачка обмежилася загальними запереченнями щодо правильності нарахувань, водночас не навела конкретних контррозрахунків, не зазначила, у чому саме полягають помилки в обчисленнях позивача, та не надала належних і допустимих доказів на спростування заявлених сум, а саме по собі заперечення проти розрахунку без належного обґрунтування не спростовує його правильності. При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає правильним та таким що здійснений у відповідності до законодавчих норм.

Довід про застосування позовної давності не може бути відхилений лише з посиланням на те, що зобов`язання залишається невиконаним. Відповідно до статей 256, 257, 261 та 267 ЦК України суд повинен установити момент виникнення права на відповідні вимоги, тривалість позовної давності щодо кожної складової нарахувань, дату звернення до суду та наявність законодавчих підстав для продовження або зупинення її перебігу. З огляду на те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних стосуються визначеного періоду прострочення, питання позовної давності має вирішуватися з урахуванням часу виникнення права на відповідні нарахування та законодавства, чинного в цей період. Лише після такої перевірки можливо зробити висновок про наявність або відсутність підстав для застосування позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем позовної давності колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.

Водночас законодавством було передбачено особливості перебігу позовної давності в період карантину та воєнного стану.

Так, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19. Зазначений Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а карантин на території України тривав до 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, за змістом якого строки позовної давності, визначені статтями 257–259 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії в Україні воєнного або надзвичайного стану.

Отже, на час подання позову в червні 2025 року пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був чинним. Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, яким цей пункт виключено, набрав чинності лише 04 вересня 2025 року, тобто після звернення позивача до суду.

Правовий підхід щодо продовження позовної давності у зв`язку з карантином викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20. Крім того, у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23 Верховний Суд зазначив, що право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних у разі триваючого невиконання грошового зобов`язання виникає за кожен місяць прострочення, а позовна давність щодо таких вимог обчислюється з урахуванням законодавчих положень про її продовження.

У цій справі позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період з 01 травня 2017 року до 23 лютого 2024 року у зв`язку з невиконанням відповідачкою судового рішення про стягнення кредитної заборгованості. При цьому на момент набрання чинності Законом № 540-IX 02 квітня 2020 року трирічна позовна давність щодо вимог, нарахованих починаючи з 01 травня 2017 року, не спливла. Надалі її перебіг зазнав законодавчо встановленого продовження у зв`язку з дією карантину та воєнного стану.

Таким чином, з огляду на період заявлених вимог, дату звернення до суду та чинне на той час законодавче регулювання суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 45 297,91 грн та трьох процентів річних у розмірі 147 784,88 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, допустив порушення норм процесуального права, що полягало в неповідомленні відповідача про дату, час та місце розгляду справи, проте, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 14 липня 2026 року скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» підлягає стягненню 2 422 грн 40 коп судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 14 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) інфляційні витрати та три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.05.2017 по 23.02.2022 у розмірі 193 082 (сто дев`яносто три тисячі вісімдесят два) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03.11.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник