Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №344/1918/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/1918/26

Провадження № 33/4808/678/26

Категорія ст. 124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю адвоката Сенича В.І., потерпілого ОСОБА_1 , адвоката Соботника В.Й. та особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Сенича Василя Івановича про поновлення строків на апеляційне оскарження на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 березня 2026 року, якою

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ВСТАНОВИВ :

Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 березня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Адвокат Сенич В.І. звертається з апеляційною скаргою на це судове рішення, де також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовує клопотання тим, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи в суді першої інстанції і прийнятті постанови. Будь яких документів, які б свідчили, що він належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи та про прийняття постанови про закриття провадження в справі в матеріалах справи немає. Рішення суду не було надіслане ОСОБА_1 і про його існування дізнався 14 жовтня 2026 року.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник адвокат Соботник В.Й. з`явилися в судове засідання апеляційного суду. Їм роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 271 КУпАП, відповідно. Просили відмовити адвокату Сеничу В.І. в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Також в судове засідання з`явився потерпілий ОСОБА_1 якому роз`яснені права, передбачені ст. 269 КУпАП, і його представник адвокат Сенич В.І., якому роз`яснені права, передбачені ст. 270 КУпАП. Просили поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу. Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що не був присутній в суді першої інстанції та не цікавився перебігом справи, оскільки отримав відшкодування від страхової, а про рішення суду першої інстанції дізнався 14 жовтня 2026 року після того, як отримав рекомендований лист від Івано-Франківського міського суду із ухвалою по справі №344/19618/26 від 12 жовтня 2026 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та копію позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з додатками, серед яких була постанова по справі про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (пункт 22), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Враховую, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини.

Оскаржену постанову винесено 18 березня 2026 року, десятиденний строк для подання апеляційної скарги, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, триває до 28 березня 2026 року, а враховуючи, що це вихідний день строк на апеляційне оскарження продовжується до 30 березня 2026 року включно.

Як вбачається зі штампу суду першої інстанції, апеляційну скаргу адвокат Сенич В.І. подає 23 жовтня 2026 року - з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови судді.

В той час, апелянт просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді.

Перевіривши доводи апелянта, доходжу висновку про те, що в клопотанні не наведено таких обставин, які є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді.

Про поважність причин для поновлення строку на апеляційне оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою, яку можна змінювати та доповнювати, протягом встановленого законом строку, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.

Як свідчить зміст судового рішення потерпілий ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції. Проте йому було достовірно відомо про розгляд справи у суді, оскільки ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , підписав план-схему місця ДТП (а.с. 2) та надав пояснення по справі (а.с. 4).

Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Аналізуючи зміст п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» враховую, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 намагався дізнатися про результати судового розгляду з метою реалізувати процесуальну можливість звернутися з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, або існували обставини, які перешкоджали скористатися таким правом.

Також апелянт вказує, що не отримав копію рішення суду першої інстанції, однак посилання на обставини не отримання копії постанови як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, не можливо прийняти до уваги, оскільки строк на оскарження постанови судді обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови суду.

За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк особисто чи залучити для цього захисника, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховую, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини.

При прийнятті рішення враховую, що з часу прийняття рішення 18 березня 2026 року до часу подання апеляційної скарги 23 жовтня 2026 року пройшло понад 8 місяців.

Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.

За таких обставин, в задоволенні клопотання адвоката Сенич В.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику потерпілого, адвокату Сеничу Василю Івановичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту – представнику потерпілого ОСОБА_1 – адвокату Сеничу Василю Івановичу

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло