Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №348/1655/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1655/26

Провадження № 22-ц/4808/2170/26

Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 24.08.2024 ОСОБА_1 уклав із ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" договір позики № 73517845. За умовами договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Сума позики становить 5 000 грн, строком на 16 днів, процентна ставка 0.20625% щоденна. Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" та ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами НБУ, а також погодився, що до моменту підписання договору вивчив умови договору та правила надання грошових коштів та банківських матеріалів кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору йому зрозумілі. Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». 18.03.2026 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 18/03/26, у відповідності до умов якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, які є невід`ємною частиною договору факторингу. Відповідно до реєстру боржників № 2 від 18.03.2026, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14495,35 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 800,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Кредитом; 82350,00 грн – сума заборгованості за пенею; 460,35 грн – комісія за надання Кредиту. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором № 73517845 від 24 серпня 2024 року 14495,35 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 800,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 82350,00 грн – сума заборгованості за пенею; 460,35 грн – комісія та судові витрати.

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" Канак М. С. подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідно до умов договору позики від 24.08.2024 року проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за Договором. Відповідно до п. 5.3 вказаного договору, вбачається, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику. При цьому згідно з п.п. 6.6. Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою, починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини), з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання нарахувати відсотки у визначеному договором розмірі.

Невиконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умови незважаючи на визначений строк дії такого договору. Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року, справа N 910/9072/17 виклав правову позицію відповідно до якої за приписами статей 509, 598, 599 ЦК України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно із ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Тобто, кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, то кінцева дата строку кредиту є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку кредитного договору.

Вказує, що судом першої інстанції було обмежено право позивача на справедливий судовий розгляд, оскільки не встановлено всі фактичні обставини та не повідомлено ТОВ «ФК«ЄАПБ» про необхідність та наслідки неподання окремих доказів. 3 метою надання вичерпної інформації по справі позивач звернувся до первісного кредитора з відповідним запитом щодо надання додаткових доказів, а саме додаткових угод до договору позики.

Станом на 28.09.2026 позивачем отримано відповідь на запит, в тому числі отримано додаткові докази, тому ТОВ «ФК«€АПБ», керуючись ч. ст. 367 ЦІК України, просить переглянути справу з врахуванням додатково поданих доказів до даної апеляційної скарги відсутність яких, як наголошено судом, стало підставою відмови в задоволені позовних вимог, тому позивач надає апеляційному суду Додаткові угоди до договору позики N 73517845 від 24.08.2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.3 ст.369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 14495,35 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24.08.2024 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладений договір надання коштів у кредит (із комісією за надання кредиту) № 73517845. За умовами вказаного договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Згідно з п.2.1 Договору сума кредиту становить 5000 грн, строк кредитування/строк договору 16 днів, процентна ставка/день 0,20625% (фіксована), комісія за надання кредиту 10,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 500 грн). Дата надання кредиту 24.08.2024, дата повернення кредиту 08.09.2024, денна процентна ставка/день 0,831%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) %/ день 2,7%, пеня %/день 2,7%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1987,35%, орієнтовна загальна вартість кредиту 5665,00 грн. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором (а.с.10-14 Т.1).

Договір підписано одноразовим ідентифікатором: 76880, паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором: 63801.

Договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до повідомлення АТ "ТаскомБанк" № 818762f7-4ca9-4b53-92d7-52b8912f5142 від 24.08.2024, було перераховано на кредитну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5000 грн (а.с.17 Т.1).

18.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено договір факторингу № 18/03/26, за умовами якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" зобов`язується відступити ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.28-35 Т.1).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 73517845 від 24.08.2024 в сумі 14 495,35 грн., з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 800,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; 8235,00 грн – сума заборгованості за пенею; 460,35 грн – комісія за надання Позики (а.с.35 Т.1).

ОСОБА_1 здійснював погашення за кредитним договором у період з 07.09.2024 по 12.11.2025 в загальній сумі 22359,65 грн (а.с.18-26 Т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з умовами договору Позики № 73517845 від 24.08.2024, строк дії договору становить 16 днів (по 08.09.2024), пролонгація умовами договору не передбачена, додаткових угод до Договору про зміну строку кредитування суду не надано і позивач не зазначає, що такі угоди були укладені. Отже, у суду немає підстав вважати закінченням строку дії договору іншу дату, аніж 08.09.2024. Таким чином, нарахування, здійснені кредитодавцем за межами строку дії договору, суд вважає протиправними. Виходячи із умов договору, відповідач мав сплатити кредитодавцеві суму позики 5000 грн, нараховані відсотки в сумі 665 грн та комісію за надання позики в сумі 500 грн, загальною сумою 6165 грн. Відповідач за період з 07.09.2024 по 12.11.2025 сплатив загальну суму 22359,65 грн, що значно перевищує витрати за кредитом, які відповідач мав понести.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості, оскільки відповідачем погашено у повному обсязі витрати за Договором Позики № 73517845 від 24.08.2024, а тому підстави для задоволення позову відсутні.Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено укладання 24 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73517845 в електронній формі з використанням електронних підписів сторін, за яким відповідачка отримала кредит та зобов`язувалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити проценти від суми позики у порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 10-12 Т.1).

Відповідно до умов договору, сума позики становить 5000грн., строк позики (договору) 16 днів, розмір фіксованої денної процентної ставки 0,20%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,70% на день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1987,35%, орієнтовна загальна вартість позики 5665 грн.

Згідно з копією додатку №1 до договору позики №73517845 днем видачі кредиту є 24 серпня 2024 року (а.с. 13/зворот Т.1).

З копії Паспорта споживчого кредиту вбачається, що тип кредиту позика на умовах повернення в кінці строку позики; сума кредиту 5000грн.; строк кредитування 16 днів; мета отримання кредиту придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом на строк, визначений договором. Процентна ставка 0,200625 % на день (фіксована), що відповідає 75,28125% річних у перерахунку. Повернення кредиту передбачено у вигляді одного платежу в розмірі 5665грн. наприкінці строку дії кредитного договору. У разі порушення зобов`язань передбачено пеню у розмірі 2,7% на день, застосування процентної ставки у розмірі 2,7% на день (а.с. 15-16 Т.1).

Згідно відомостей з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 здійснював погашення за кредитним договором у період з 07.09.2024 по 12.11.2025 в загальній сумі 22359,65 грн (а.с.18-26 Т.1).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на пунктом 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», який передбачає, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Апеляційний суд зазначає , відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку,що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Схожа правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30 січня 2025 року у справі №341/416/20 (провадження №61-13572св23).

З вищенаведеного випливає, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» за ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати проценти в порядку, передбаченому договором, оскільки таке нарахування можливе лише в межах погодженого строку.

Колегія суддів, аналізуючи зміст договору позики, норми закону, які регулюють спірні правовідносини, а також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду дійшла висновку, що установлені товариством відсотки у розмірі 2,7% в день не є мірою відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, а тому не підлягають нарахуванню поза межами строку договору позики.

Однак, позивач у позовній заяві не просив про стягнення з відповідачки грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України, не навів такого розрахунку та не додав його до матеріалів справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно умов договору позики № 73517845 від 24.08.2024, строк кредитування та строк дії договору становить 16 днів, а кінцевою датою повернення коштів визначено 08.09.2024. Умовами договору можливість автоматичної пролонгації не передбачена. Водночас матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод про продовження строку кредитування, а позивач не посилається на існування таких угод. Отже, відсутні правові підстави вважати, що строк кредитування було продовжено або що він закінчився в іншу дату, ніж 08.09.2024.

За таких обставин визначальним для оцінки обґрунтованості заявлених вимог є саме закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Сплив цього строку не припиняє невиконаного зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту, однак позбавляє кредитодавця права продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом та передбаченої договором неустойки після закінчення строку кредитування. Тому нарахування процентів за період із 09.09.2024 до 19.11.2025 та пені у зазначені позивачем періоди 2025–2026 років не можуть бути визнані правомірними лише з огляду на невиконання відповідачем зобов`язання у визначений договором строк.

Виходячи з умов договору, відповідач мав сплатити 5 000,00 грн основної суми кредиту, 665,00 грн процентів за погоджений строк кредитування та 500,00 грн комісії за надання позики, що загалом становить 6 165,00 грн. Водночас, як установлено судом, у період із 07.09.2024 до 12.11.2025 відповідач сплатив на погашення кредитної заборгованості 22 359,65 грн, що істотно перевищує зазначену суму. Отже, з урахуванням закінчення строку кредитування 08.09.2024 та фактично здійснених відповідачем платежів, заявлений позивачем розмір заборгованості, сформований, зокрема, за рахунок нарахувань після закінчення строку договору, не може вважатися обґрунтованим у повному обсязі.

Подаючи апеляційну скаргу, апелянт додав до матеріалів скарги Додаткові угоди до договору позики N 73517845 від 24.08.2024 року ( а.с. 9-262 Т.2).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт під час подання апеляційної скарги не виконав вимоги статті 367 ЦПК України щодо порядку подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, оскільки не обґрунтував необхідність долучення (прийняття) цих доказів судом апеляційної інстанції як нових. Якщо апелянт самостійно отримав ці документи вже після ухвалення рішення суду першої інстанції, він зобов`язаний був обґрунтувати, чому вони не могли бути надані раніше та надати докази того, коли саме вони були отримані.

Необхідно зауважити, що Додаткові угоди до договору позики N 73517845 від 24.08.2024 року, отримані 28 вересня 2026 року, тобто після ухвалення судового рішення у справі 01 вересня 2026 року. виконаний після ухвалення оскарженого рішення. При цьому протягом розгляду справи позивач не наполягав на реалізації своїх процесуальних прав стосовно витребування зазначених доказів.

Верховний суд у постанові від 24 липня 2024 року справа № 646/857/18 (провадження № 61-5330 св 24) вказав, що тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.

Оскільки апелянтом не було дотримано вимог частини третьої статті 367 ЦПК України щодо порядку та підстав подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, то колегія суддів не приймає нові докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін,а апеляційну скаргу без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" залишити без задоволення..

Заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 03 листопада 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М.Луганська