Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №689/3106/23
Суддя: Янчук Т. О.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 689/3106/23
Провадження № 22-ц/820/2322/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Костенка А.М.,
секретар: Дубова М.В.,
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року (суддя Соловйов А.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та усунення перешкод в користуванні майном.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з серпня 2018 року і по день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вона спільно проживала із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1 .
В період спільного проживання, а саме 27.07.2019 року позивачкою та ОСОБА_3 придбано автомобіль Skoda Oktavia 2001 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1595 куб.см., номер шасі НОМЕР_2 , право власності на який, було зареєстровано на ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 зазначала, що в період спільного проживання, вони з ОСОБА_3 були працевлаштовані, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, завжди разом купували продукти харчування, побутові речі, подарунки для родичів та друзів, також постійно разом святкували усі свята, до них приходили друзі, родичі та разом їздили на відпочинок.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, а ОСОБА_2 здійснила його поховання.
ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Нагорної Т.В., якою 27.07.2022 зареєстровано спадкову справу до майна померлого ОСОБА_3 №69516667.
29 липня 2022 року із заявою про прийняття спадщини звернулась також донька ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .
Позивачка зазначає, що оскільки автомобіль Skoda Oktavia 2001 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбано в період їх спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловіком та дружиною, тому їй належить право спільної сумісної власності на автомобіль для захисту якого вона звернулась із позовом.
Посилаючись на зазначене, позивачка з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2018 року по 27.07.2022 року; визнати право власності ОСОБА_2 на частку автомобіля Skoda Oktavia 2001 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1595 куб.см., номер шасі НОМЕР_2 .
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року позов задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з січня 2018 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано право власності ОСОБА_2 на частину автомобіля Skoda Oktavia 2001 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1595 куб.см., номер шасі НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2853,20 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позивачці у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у поданому позові позивачка просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 з вересня 2018 року по 27 липня 2022 року та визнати право власності на 1/2 частки автомобіля. Суд першої інстанції, вийшов за межі заявлених вимог та встановив факт спільного проживання однією сім`єю починаючи із січня 2018 року (у період коли ОСОБА_3 ще перебував у зареєстрованому шлюбі по вересень 2018 року) та по 27 липня 2022 року, не врахувавши те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оцінюючи докази по справі суд не надав правильної оцінки показам свідків, а також із порушенням вимог ЦПК України здійснив їх допит, порушивши принцип змагальності сторін.
Жоден свідок не підтвердив факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з січня 2018 року до січня 2022 року. У цей період ОСОБА_3 перебував у шлюбі до вересня 2018 року, а після його розірвання проживав за адресою своєї реєстрації.
Апелянтом зазначено, що батько зустрічався із ОСОБА_2 однак мав виключно свій бізнес у сфері перевезень, яким займався ще від часу перебування у попередньому шлюбі. Платіжні квитанції, які надані позивачкою підтверджують, що із січня 2020 року ОСОБА_2 користувалась довірою у ОСОБА_3 , і так само ці квитанції підтверджують, що він періодично проживав у квартирі за місцем його реєстрації і відповідно користувався комунальними послугами. Однак сім`ї у ОСОБА_2 з ОСОБА_3 на момент набуття автомобіля у власність у липні 2019 року не було, і поданими до суду доказами це не підтверджено.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі до апеляційного суду не надходило.
В судовому засіданні представник апелянтки адвокат Хомяк О.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивачки адвокат Залуцький В.Н. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 21.07.2022 року. На дату смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 один, що підтверджується довідкою №Ш-03-20187.
Згідно свідоцтва про поховання №3837 від 20.07.2022 року, видане ОСОБА_2 , вона здійснила поховання померлого ОСОБА_3 .
В зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не перебував, що визнано сторонами.
Шлюб, укладений ним із ОСОБА_4 14.12.2012 року був розірваний 28.09.2018 року, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 23.03.2023 року.
ОСОБА_2 під час заявленого періоду спільного проживання з ОСОБА_3 в іншому шлюбі не перебувала, що підтверджується відсутністю відмітки у її паспорті та не заперечувалось сторонами.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 12.08.1992 року, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 29.07.2022 року.
ОСОБА_3 у заявлений період спільного проживання з вересня 2018 року по 19.07.2022 рік належав автомобіль Skoda Oktavia 2001 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1595 куб.см., номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , реєстраційної картки транспортного засобу, листом ТСЦ МВС №6841 від 24.12.2022 року №31/22/1-36ад
Документи, які були підставою для реєстрації цього транспортного засобу були знищені на підставі акту про відібрання та знищення документів ТСЦ МВС в Хмельницькій області №6841, що підтверджується листом ТСЦС МВС №6841 від 30.12.2023 року (а.с. 116 т.1)
Як слідує із спадкової справи, №23/2022, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с 40-97).
З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що вона зареєстрована у АДРЕСА_1 . У позовній заяві ОСОБА_2 зазначала що спільно однією сім`єю з ОСОБА_3 проживала саме за цією адресою. При цьому, представником позивача надані докази оплати ОСОБА_2 комунальних послуг за адресою АДРЕСА_2 , де був зареєстрований ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції було допитано свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які пояснили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали спільно проживати на початку 2018 р., вони спільно проживали у будинку ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, обробляли город. Вони мали спільний бюджет. За спільні кошти, але напередодні дня народження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 придбав для неї у подарунок спірний автомобіль в ушкодженому стані, який сам підремонтував. ОСОБА_3 помер у будинку ОСОБА_2 , вона забезпечила його поховання. Доньку ОСОБА_3 – ОСОБА_1 вони бачили лише на його похоронах.
Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції ї не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У справі, яка переглядається, спір стосується встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з померлим ОСОБА_3 та поділу набутого у цей час автомобіля.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16 (провадження № 61-44641св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16 (провадження № 61-42601св18), від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/11673/20 (провадження № 61-10383св23).
Також факти спільного відпочинку сторін, спільної присутності на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі собою, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року в справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року в справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці.
Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року в справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року в справі № 199/3941/20.
З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року в справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У справі, що переглядається, ОСОБА_2 під час звернення до суду посилалася на те, що з вересня 2018 року до 19.07.2022 року вона проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. Відповідно, між сторонами склалися фактичні шлюбні відносини, вони проживали в одному помешканні та вели спільне господарство, в інших зареєстрованих шлюбах не перебували, а за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу набули у власність майно, яке, зокрема, є предметом спору та було оформлене на ОСОБА_3 .
На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу надано такі докази:
- копію паспорта ОСОБА_2 з якої вбачається, що вона зареєстрована у АДРЕСА_1 .;
- довідку №Ш-03-20187, відповідно до якої ОСОБА_3 з 26.05.2016 року по 21.07.2022 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .;
- свідоцтва про поховання №3837 від 20.07.2022 року, видане ОСОБА_2 , яка здійснила поховання померлого ОСОБА_3 ;
-квитанції про оплату ОСОБА_2 через Приватбанк комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_3 починаючи з березня 2020 року;
Також позивач посилалася на показання свідків.
Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна, суд першої інстанції керувався тим, що надані позивачем докази підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим визнав право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля Skoda Oktavia 2001 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Однак таких доказів матеріали справи нке містять.
Також суд не врахував, що надані позивачем докази (зокрема показання свідків, довідка про поховання, квитанції про сплату комунальних послуг в квартирі в якій позивачка та померлий ОСОБА_3 не проживали спільно, крім того сплата комунальних послуг мала місце тільки починаючи з березня 2020 року, при тому що спірний автомобіль було придбано ОСОБА_3 27.07.2019 року, об`єктивно та достовірно не вказують на те, що позивачка та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати в інтересах сім`ї, а між ними існували відносини, притаманні подружжю у період, протягом якого було придбано спірне майно 27.07.2019 рік.
При цьому судом встановлено період спільного проживання в період з січня 2018 року, тоді коли позивач просив суд встановити факт спільного проживання з вересня 2018 року, оскільки до цього часу ОСОБА_3 перебував в іншому зареєстрованому шлюбі.
За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є такими що заслуговують на увагу.
З огляду на наведене висновки першої інстанції ґрунтувалися на припущеннях, а не на встановлених обставинах, що є порушенням норм процесуального права, яке мало наслідком неправильне застосування норм матеріального права та у результаті неправильне вирішення спору, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua