Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №688/450/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/450/26

Провадження № 22-ц/820/2364/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Плінська І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року (суддя Козачук С.В.) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 звернулися до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» ( далі ПрАТ «СК «Перша», страхова компанія) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 23.04.2025 близько 08 год 40 хв ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустила наїзд задньою частиною керованого нею автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на потерпілу ОСОБА_5 , яка у нерухомому положенні стояла на тротуарі позаду вказаного вище автомобіля. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.07.2025 у справі № 688/2969/25 (провадження № 1-кп/688/212/25), який набрав законної сили 22.08.2025, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_4 , як власника автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», д.р.н. НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Перша», про що свідчить поліс ОСЦПВВНТЗ № СА/2963119 від 21.12.2024 року з терміном дії з 22.12.2024 по 21.12.2025 включно. Відповідно до п. 4 полісу ОСЦПВВНТЗ № СА/2963119 від 21.12.2024 року розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю становить 320 000 гривень.

Раптова загибель матері та дружини позивачів призвела до сильного емоційного та психологічного потрясіння. Позивачі дотепер морально страждають та не можуть відновити свій душевний спокій та рівновагу, страждають та сумують за матір`ю, дружиною, не в змозі змиритись з горем, що трапилось. Наслідки перенесеної моральної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, розчарування з приводу майбутнього.

Посилаючись на зазначене, просили суд стягнути з ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по 320 000 грн кожному.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року позов задоволено частково:

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 32000 грн.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 32000 грн.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 32000 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Посилаючись на положення пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV, суд першої інстанції, дійшов висновку про стягнення з страхової компанії на користь чоловіка загиблої та дітей загиблої відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто по 32 000 грн кожному.

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Перша» посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ПрАТ «СК «Перша» на користь кожного з позивачів по 32 000 грн. моральної шкоди, не з`ясував у повному обсязі обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та не надав належної оцінки доказам у їх сукупності. Суд установив, що позивачі отримали від ОСОБА_4 1 000 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що підтверджується письмовими розписками, заявами потерпілих у кримінальному провадженні та показаннями свідка, однак не визначив, яка частина моральної шкоди була компенсована зазначеними виплатами та чи залишилася така шкода невідшкодованою. На думку апелянта, суд неправильно застосував положення статті 1194 ЦК України, оскільки не встановив фактичного розміру завданої шкоди, обсягу здійсненого відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Крім того, скаржник вважає, що суд порушив вимоги статей 12, 81 та 89 ЦПК України, фактично переклавши на відповідача обов`язок доведення відсутності невідшкодованої шкоди, ПрАТ «СК «ПЕРША» не може бути покладено обов`язок доводити негативний факт відсутність невідшкодованої моральної шкоди за обставин, коли самі позивачі письмово підтвердили отримання коштів у рахунок матеріальної та моральної шкоди, а суд визнав факт відповідних виплат установленим. Саме позивачі повинні були довести, яка конкретно частина моральної шкоди після проведених виплат залишилася невідшкодованою.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі до апеляційного суду не надходило.

В судове засідання учасники по справі не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом доставлення судових повісток до електронних кабінетів. Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 23.04.2025 року ОСОБА_4 близько 08 год. 40 хв., керуючи власним автомобілем марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою виїзду від прилеглої території, що знаходиться поряд із магазином ритуальних послуг «Харон», який розташований за адресою: вул. Захисників України, 81 в м. Шепетівка Хмельницької області, розпочала рух заднім ходом та всупереч вимог пунктів п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не маючи змоги спостерігати за дорожньою обстановкою в межах габаритної ширини по заду керованого нею автомобіля, не звернулась за допомогою до інших осіб, в результаті чого допустила наїзд задньою частиною керованого нею автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на потерпілу ОСОБА_5 , яка у нерухомому положенні стояла на тротуарі позаду вказаного вище автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки із множинними переломами ребер обох половин грудної клітки по декількох анатомічних лініях, двох розривів в ділянці правої легені та правобічним гемопневмотораксом (наявність повітря та крові в плевральній порожнині), розривом в ділянці лівої легені та лівобічним гемотораксом (наявність крові в плевральній порожнині), з переломами обох лопаток, розривів акроміально-ключичного з`єднання зліва, синця на задній поверхні грудної клітки зліва, садна на задньо-бічній поверхні грудної клітки справа, синця на передній поверхні грудної клітки, садна та синця на задній поверхні правого плечового суглобу, синця на передньо - зовнішній поверхні лівого плечового суглобу; закритої травми таза із повним розривом лобкового симфізу та крововиливом в стінку сечового міхура по передній поверхні; закритого перелому правої стегнової кістки із синцем на шкірі по задній поверхні в нижній третині, перелому правої малогомілкової кістки із синцем на шкірі по задній поверхні у верхній третині, синця в правій підколінній ділянці, крововиливу в м`язи лівого стегна по задній поверхні, синця та садна в ділянці лівого коліна, садна на передній поверхні лівої гомілки, синця та садна в ділянці медіальної кісточки правої стопи; субарахноїдального крововиливу (крововилив під м`яку мозкову оболонку) в ділянці правої тім`яної частки головного мозку, скальпованої рани в лобно - тім`яній ділянці голови зліва із крововиливами в м`які покрови голови з їх внутрішньої поверхні в проекції рани, ділянки осаднення в лобній ділянці голови по центру та вліво, з переходом на ліву вилично - скроневу ділянку та ліву щічну ділянку, синця навколо лівого ока, синця в лівій завушній ділянці, садна в ділянці куга нижньої щелепи зліва з переходом на вушну раковину, садна на підборідді по центру; синця в ділянці живота по центру та вправо, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті.

Вищевказані порушення Правил дорожнього руху, допущенні водієм автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті.

На розгляді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025244000000768 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілими у якому було визнано чоловіка померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та синів - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.07.2025, ухваленим у справі 688/2969/25 1-кп/688/212/25, ОСОБА_4 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/2963119 від 21.12.2024, відповідальність ОСОБА_4 , як власника автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша», відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану життю/здоров`ю становить 320000 грн, за шкоду завдану майну становить 160000 грн, розмір франшизи – 3200 грн.

Відповідно до заяв від 24.06.2025, що подані потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні слідує, що ОСОБА_4 відшкодувала їм завдані злочином і пов`язані зі смертю ОСОБА_5 збитки матеріального та морального характеру, а тому просять врахувати їх заяви при призначенні покарання водію ОСОБА_4 та не призначати їй покарання пов`язане з реальним позбавленням волі та з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно розписок від 13.06.2025, 31.07.2025, 04.09.2025, 29.09.2025, 10.11.2025 та 26.12.2025 ОСОБА_4 сплачено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 1 000 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їм в результаті ДТП за її участі, внаслідок якої померла ОСОБА_5 .

Допитана свідок ОСОБА_4 підтвердила, що через свого захисника відшкодувала позивачам матеріальну та моральну шкоду у визначеному для неї позивачами розмірі в сумі 1 000 000 грн.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961- IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

На час настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становив 8000 грн, тому згідно з пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди складав 96 000 грн (12 х 8000 грн).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що згідно з пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV на користь позивачів підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто по 32 000 000 грн. кожному.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, колегія суддів погоджується з нею, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Суд першої інстанції, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк